Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/4644/20
УХВАЛА
ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ
19 червня 2020 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Клименко О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про визнання протиправним та скасування наказу, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом в якому просять:
- поновити строк звернення до суду із позовною заявою;
- визнати протиправним та скасувати наказ № 19/18 від 06 липня 2018 року «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт від 04.08.15 № ЛВ0802152432690 на об`єкт «Реконструкція з розширенням житлового будинку на АДРЕСА_1 за рахунок надбудови та прибудови під родинний будинок».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали суддя встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Суддею встановлено, що в позовній заяві не зазначено відомі номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти позивачів та відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Вимоги до оформлення письмових доказів визначені у статті 94 КАС України відповідно до якої письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
У відповідності до п. 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 року №55, копія документа засвідчується відміткою, що складається зі слів «Згідно з оригіналом», назвою посади, особистим підписом особи, яка засвідчує копію, її ініціалами та прізвищем, датою засвідчення копії, що проставляється у лівому нижньому куті документа. Одночасно підпис відповідальної особи на документі має бути засвідчений відбитком печатки організації (п.5.26 цього Національного стандарту України).
Суддею встановлено, що додані до позовної заяви копії: рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 листопада 2019 року у справі № 464/6496, декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція з розширенням житлового будинку на АДРЕСА_1 за рахунок прибудови та надбудови під родинний будинок», службової записки начальника відділу інспекційної роботи Т.І. Павлишина засвідчені В. Басистим.
З цього приводу суддя зазначає, що згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 94 КАС України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до частини першої статті 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи.
Відповідно до частини першої статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Частиною першою статті 55 КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно із пунктом першим частини першої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.
Таким чином, відповідність копії письмового доказу оригіналу має бути засвідчена учасником справи або ж його представником, повноваження якого мають бути підтверджені належним чином.
Суддя встановив, що до матеріалів позовної заяви не додано жодних документів, якими підтверджувалися б повноваження В. Басистого на представництво інтересів учасників справи позивачів, а відтак й на засвідчення ним відповідності копії письмового доказу оригіналу.
Таким чином, з урахуванням наведеного, додані до позовної заяви копії: рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 листопада 2019 року у справі № 464/6496, декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція з розширенням житлового будинку на АДРЕСА_1 за рахунок прибудови та надбудови під родинний будинок», службової записки начальника відділу інспекційної роботи Т.І. Павлишина не можуть вважатися належним чином засвідченими у розумінні вимог статті 94 КАС України.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 10 ст. 169 КАС України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Позивачами до позовної заяви на підтвердження факту сплати судового збору долучена квитанція № 25 від 01 червня 2020 року про сплату такого збору в розмірі 840,80 грн.
Разом з тим, згідно довідки канцелярії Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року, при внесенні даних стосовно сплати судового збору за подання позовної заяви по справі № 380/4644/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про визнання протиправним та скасування наказу, комп`ютерною програмою «Діловодство спеціалізованого суду» надано інформацію про те, що «Номер платіжного документа вже внесений до бази даних» по справі № 380/4319/20 судді Мричко Н.І.
З огляду на вищенаведене, судом не враховується додана позивачами до позовної заяви квитанція № 25 від 01 червня 2020 року про сплату судового збору в сумі 840,80 грн., оскільки така квитанція є підтвердженням оплати судового збору при поданні позовної заяви по справі № 380/4319/20 судді Мричко Н.І., відтак не може вважатися належною сплатою судового збору у справі № 380/4644/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01 січня 2020 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 2102 гривні.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання адміністративного позову фізичною особою ставка судового збору позовних вимог немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абз. 2 ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
Позовна заява містить одну позовну вимогу немайнового характеру, за яку кожен з позивачів має сплатити судовий збір окремим платіжним документом у розмірі 840,80 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Суддею встановлено, що кожним з позивачів не сплачено судовий збір окремим платіжним документом у розмірі 840,80 грн. за заявлену позовну вимогу немайнового характеру.
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У позовній заяві позивачі зазначають про те, що про наявність оскаржуваного наказу їм стало відомо під час розгляду справи № 464/6496/18 в Сихівському районному суді м. Львова на засіданні, яке відбулося 05 листопада 2019 року, оскільки на їхню адресу зазначений наказ не скеровувався. Вказують, що саме на цьому засіданні представник відповідача подав копію спірного наказу № 19/18 від 06 липня 2018 року про скасування декларації.
Зауважують, що 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон №540-IX), яким розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства доповнено пунктом 3 згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, зокрема, звернення до адміністративного суду, продовжуються на строк дії такого карантину. Позивачі зазначають, що карантин встановлено Кабінетом Міністрів України з 12 березня 2020 року, який триває по даний час. Відтак, на думку позивачів, встановлений Кодексом адміністративного судочинства шестимісячний строк звернення з даним позовом до суду, якщо його обраховувати з 05 листопада 2019 року продовжений на час карантину, тобто не сплинув, а тому не пропущений.
Крім того, на думку позивачів, за своєю правовою природою оскаржуваний наказ відповідача є нормативно-правовим актом, а відтак, строк на його оскарження вимірюється усім часом його чинності. Оскільки вищезазначений наказ не скасований та досі чинний, порушення прав позивачів є триваючими.
У зв`язку з наведеним позивачі вважають, що строк звернення до суду з даним позовом не є пропущеним, або вважається пропущеним з поважних причин і підлягає поновленню.
На підставі вищевикладеного просять суд поновити строк звернення до суду із позовною заявою.
Оцінюючи такі доводи позивачів суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, початок перебігу процесуального строку звернення до суду Кодекс адміністративного судочинства України визначає альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Водночас, факт того, що особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення своїх прав, свобод чи інтересів має бути підтверджений належними та допустимими доказами.
Предметом оскарження у даній адміністративній справі є наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові № 19/18 «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт від 04.08.15 № ЛВ0802152432690 на об`єкт «Реконструкція з розширенням житлового будинку на АДРЕСА_1 за рахунок надбудови та прибудови під родинний будинок» (замовник: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ). Вказаний наказ прийнятий 06 липня 2018 року.
У позовній заяві позивачі вказують про те, що про наявність оскаржуваного наказу їм стало відомо під час розгляду справи № 464/6496/18 в Сихівському районному суді м. Львова на засіданні, яке відбулося 05 листопада 2019 року, оскільки на їхню адресу зазначений наказ не скеровувався. З цього приводу суддя зазначає, що на підтвердження вказаної обставини позивачами не надано жодних належних та допустимих доказів. З долученої до позовної заяви копії рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 листопада 2019 року у справі № 464/6496/18 не видається за можливе встановити, що саме тоді позивачі дізналися про спірний наказ відповідача № 19/18 від 06 липня 2018 року.
За змістом ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову крім заяви про поновлення цього строку також докази поважності причин його пропуску.
Зважаючи на те, що питання обізнаності позивача про порушення своїх прав, свобод чи інтересів діями (бездіяльністю) чи рішеннями відповідача має вирішальне значення для встановлення факту пропуску (чи його відсутності) строку звернення до суду, позивачам слід надати докази, які б підтверджували обставину, коли саме вони дізналися або повинні були дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Щодо тверджень позивачів про те, що строк звернення до суду не пропущений, оскільки спірний наказ відповідача є нормативно-правовим актом, а відтак, строк на його оскарження вимірюється усім часом його чинності суддя зазначає таке.
Відповідно до визначення, яке міститься в пункті 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Водночас, пункт 19 КАС України визначає, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Спірним наказом відповідача № 19/18 від 06 липня 2018 року (пункт перший наказу) скасовано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 04.08.15 № ЛВ0802152432690 на об`єкт «Реконструкція з розширенням житлового будинку на АДРЕСА_1 за рахунок надбудови та прибудови під родинний будинок» (замовник: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ), а також наказано (пункт другий наказу) заступнику начальника інспекції начальнику відділу виконання дозвільних та реєстраційних функцій інспекції ДАБК у м. Львові Пелікану Петру Івановичу направити його копію до Державної архітектурно-будівельної інспекції України для виключення запису щодо реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 04.08.15 № ЛВ0802152432690 з єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмов у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.
Отже, оскільки спірний наказ № 19/18 від 06 липня 2018 року прийнятий суб`єктом владних повноважень (Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові) на виконання владних управлінських функцій, такий стосується прав та інтересів визначених у ньому осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ), а його дія згідно пункту другого цього ж наказу вичерпується його виконанням, вказаний наказ відповідно до пункту 19 КАС України є актом індивідуальної дії, а тому на його оскарження поширюється встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк.
Відтак, доводи позивачів про те, що строк звернення до суду не пропущений, оскільки спірний наказ відповідача є нормативно-правовим актом, а відтак, строк на його оскарження вимірюється усім часом його чинності є необґрунтованими та до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Таким чином, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення недоліків останньої, у відповідності до ч. 1 ст. 169 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 256, 294, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про визнання протиправним та скасування наказу залишити без руху.
Особам, що звернулися із позовною заявою встановити в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, у спосіб:
- подання позовної заяви та її копії для відповідача із зазначенням відомих номерів засобів зв`язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти позивачів та відповідача;
- подання належним чином засвідчених копій: рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 листопада 2019 року у справі № 464/6496, декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція з розширенням житлового будинку на АДРЕСА_1 за рахунок прибудови та надбудови під родинний будинок», службової записки начальника відділу інспекційної роботи Т.І. Павлишина;
- подання оригіналу документу про сплату судового збору ОСОБА_1 в розмірі, який становить 840,80 грн;
- подання оригіналу документу про сплату судового збору ОСОБА_2 в розмірі, який становить 840,80 грн;
- подання оригіналу документу про сплату судового збору ОСОБА_3 в розмірі, який становить 840,80 грн;
- подання доказів на підтвердження часу обізнаності про порушення своїх прав, свобод та інтересів оскаржуваним наказом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові № 19/18 від 06 липня 2018 року.
Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені цією ухвалою, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала в апеляційному порядку окремо не оскаржується.
Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Клименко О.М.
