Ухвала
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 753/7014/20
провадження № 61-13833ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н.Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О.М., Білоконь О. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України, правління Фонду соціального страхування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кабінет Міністрів України, ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови Правління Фонду соціального страхування України від 22 квітня 2020 року за № 5,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Фонду соціального страхування України, правління Фонду соціального страхування України про визнання незаконною та скасування постанови Правління Фонду соціального страхування України від 22 квітня 2020 року за №5. Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 13 травня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.
Заборонено Фонду соціального страхування України, будь-яким його органам управління, а також будь-яким іншим органам або особам приймати будь-які рішення та/або вчинювати будь-які дії, спрямовані на звільнення, припинення повноважень, відсторонення від виконання повноважень, обмеження повноважень позивача, як директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, в тому числі приймати будь-які рішення та/або вчинювати будь-які дії, спрямовані на призначення директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, та/або вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання прийнятих рішень про звільнення, припинення повноважень, відсторонення від виконання, обмеження повноважень позивача, як директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.
Заборонено суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (в тому числі Міністерству юстиції України, його структурним підрозділам та територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, обласним, Київській, Севастопольській міським, районним, районним/містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, громадських формувань, приватним та державним нотаріусам, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань) проводити реєстраційні дії щодо відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо скасування, зміни реєстраційних дій та записів стосовно керівника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, до розгляду справи по суті.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року апеляційну скаргу Фонду соціального страхування України задоволено.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 13 травня 2020 року скасовано, і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність реальної можливості утруднення виконання рішення у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову, а заборона вчиняти дії відносно позивача, як директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та заборона проводити реєстраційні дії стосовно директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, не є співмірними заявленим позовним вимогам, оскільки передбачають втручання у внутрішню діяльність відповідача.
У вересні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідачем, в порушення заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 травня 2020 року, 14 травня 2020 року звільнено позивача з посади директора виконавчої дирекції фонду соціального страхування України постановою від 14 травня 2020 року № 7, наказом Міністерства юстиції України від 26 червня 2020 року скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23 квітня 2020 року № 10711070009035093, правлінням Фонду соціального страхування України порушено процедуру звільнення директора Фонду, що підтверджує правильність висновку суду першої інстанції про можливість істотного ускладнення виконання рішення суду.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 11) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказана заява не містить обґрунтованих підстав існування загрози невиконання судового рішення, крім того суд першої інстанції не врахував, що такий вид забезпечення позову є втручанням у діяльність Фонду соціального страхування України.
Доводи касаційної скарги зводяться до обґрунтування позовної заяви по суті, не містять підтвердження наявності обставин, передбачених частиною другою статті 149 ЦПК України, зокрема заявником не обґрунтовано яким чином вжиття заходів забезпечення позову може зашкодити виконанню рішення суду, яке стосується виключно питання законності постанови Фонду соціального страхування України від 22 квітня 2020 року за № 5, яка не містить положень, що передбачають звільнення позивача з займаної посади. Разом з тим, посилання заявника на невиконання ухвали суду першої інстанції відповідачем, звернення до Національної поліції України з заявою про злочин, скасуванням Міністерством юстиції України реєстраційних дій, не впливають на законність постанови апеляційного суду, оскільки не свідчать про наявність підстав для забезпечення позову, а тому не потребують оцінки Верховним Судом.
Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України, правління Фонду соціального страхування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кабінет Міністрів України, ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови Правління Фонду соціального страхування України від 22 квітня 2020 року за № 5.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
О. В. Білоконь
