ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.09.2020 справа № 914/2762/19
За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м.Львів,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича, м.Львів,
про розірвання договору оренди та стягнення 132'348,66 грн. заборгованості,
Суддя Яворський Б.І.,
при секретарі Муравець О.М.
Представники сторін:
від позивача: Савко Н.В.,
від відповідача: ФОП Ковалишин В.І., Райхель Р.П.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу Акорд.
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Фізичної особи - підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича про розірвання договору оренди нерухомого державного майна №63 від 31.05.2018 р. та стягнення 98'539,24 грн. заборгованості, з яких: 81'390,99 грн. основного боргу, 9'009,15 грн. пені та 8'139,10 грн. штрафу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27 грудня 2019 р. справу № 914/2762/19 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.01.2020 справу №914/2762/19 прийнято до розгляду, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.02.2020, встановлено відповідачу строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов.
28.01.2020 року ФОП Ковалишиним В.І. подано зустрічну позовну заяву. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.02.2020 суд залишив без руху зустрічний позов та надав позивачу (відповідачу за первісним позовом) строк для усунення недоліків. Ухвалою суду від 17.02.2020 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та зобов`язано ФОП Ковалишина В.І. надати суду докази, що підтверджують статус інваліда 2 групи з дитинства, оскільки строк, вказаний у посвідченні, закінчився.
У підготовчому засіданні 06.02.2020 за клопотанням сторін оголошено перерву до 20.02.2020, яка згодом була продовжена до 11.03.2020.
Протокольною ухвалою від 11.03.2020 Господарський суд Львівської області відклав підготовче засідання на 26.03.2020. Ухвалою від 11.03.2020 Господарський суд Львівської області у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України викликав відповідача та повідомив йому про дату, час і місце підготовчого засідання.
Ухвалою від 26.03.2020 суд задоволив клопотання сторін, продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 30.04.2020.
Приймаючи до уваги запровадження 12.03.2020 та продовження Кабінетом Міністрів України на усій території України карантинних заходів, суд ухвалою від 30.04.2020 відклав підготовче засідання на 13.05.2020. При цьому суд керувався нормами п.4 ч.2 Прикінцевих положень ГПК України, згідно з яким процесуальні строки продовжуються на період карантину в силу закону, а також враховував принцип «розумного строку» тривалості провадження.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.05.2020 у порядку ч.11 ст.176 ГПК України зустрічний позов Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича залишено без руху та надано позивачу за зустрічним позовом 5-денний строк з дня вручення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху на виправлення допущених недоліків шляхом зазначення ціни позову та чіткого розрахунку сум, що оспорюються та надання до суду доказів наявності підстав для звільнення від сплати судового збору або докази сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Ухвалою від 04.08.2020 суд прийняв заяву регіонального відділення про збільшення розміру позовних вимог з 98'539,24 грн. до 132'348,66 грн. та відклав підготовче засідання на 13.08.2020.
У підготовчому засіданні 13.08.2020 суд постановив ухвалу, якою залишив без розгляду зустрічну позовну заяву, закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду по суті на 10.09.2020.
У судовому засіданні 10.09.2020 оголошено перерву до 22.09.2020.
22.09.2020 представником відповідача Райхелем Р.П. подано клопотання (вх.№2386/20) про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні, що розпочате Шевченківським ВП ГУНП у Львівській області. В обґрунтування поданого клопотання заявник зазначає, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 08.09.2020 у справі №466/6726/20 зобов`язано слідче управління Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення за заявою ФОП Ковалишиним В.І. від 02.09.2020 про захоплення орендованого ним приміщення невідомими особами. Заявник вважає, що результати розгляду наведеної кримінальної справи мають безпосередній вплив на результат розгляду даної справи.
У судовому засіданні 22.09.2020 оголошено перерву до 29.09.2020.
29.09.2020 представником відповідача подано клопотання про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні з метою справедливого та неупередженого вирішення даного спору та встановлення фактичних обставин справи. Заявлене клопотання обґрунтоване тим, що акт приймання-передачі державного нерухомого майна, укладений згідно договору №63 від 31.05.2018, за яким ФОП Ковалишину В.І. передано в оренду нерухоме майно, загальною площею 551,6 кв.м., не містить дати його складення, а також те, що судом не розглянуто клопотання про витребування доказів, яке було подане ФОП Ковалишиним В.І. під час звернення до суду із зустрічним позовом.
У судовому засіданні 29.09.2020 позивач подав заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Представник позивача у судове засідання 29.09.2020 з`явився, позовні вимоги із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав повністю, проти зупинення провадження у справі та повернення до підготовчого провадження заперечив, просив здійснювати розгляд справи по суті та задоволити позов.
У судове засідання, що відбулося 29.09.2020, відповідач та його представник з`явилися, клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№ 2386/20 від 22.09.2020) та повернення до розгляду справи у підготовчому засіданні (вх.№ 28179/20 від 29.09.2020) підтримали та просили їх задоволити.
Ухвалою від 29.09.2020 суд відмовив ФОП Ковалишину В.І. у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі та повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні і розглянув справу по суті.
Відповідач наданим йому правом на подання відзиву не скористався і такий не подав. Однак у судовому засіданні відповідач та його представник проти позову заперечили.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
У судовому засіданні 29.09.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
31.05.2018 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях) та фізичною особою - підприємцем Ковалишиним Володимиром Ігоровичем укладено договір оренди нерухомого державного майна № 63, відповідно до п.1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення (кімн.№28), загальною площею 515,6 кв.м, розміщене на першому поверсі будівлі адміністративного корпусу з виробництва за адресою: м.Львів, вул.Плугова, 12а, (реєстровий номер майна 33689922.15.АААААЕ969), що перебуває на балансі Львівської філії концерну «Військторгсервіс».
Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 28.02.2018 року і становить за незалежною оцінкою 1'270'000,00 грн.
Відповідно до п.1.2 договору майно передається в оренду з метою провадження виробничої діяльності фізичною особою, що є суб`єктом малого підприємництва, безпосередньо на орендованих площах (виробництво корпусних меблів) (інше використання).
Стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-ш`редавання за узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря (п.1.3 договору).
Згідно п.2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
За умовами п.7.1 договору орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду майно за участю балансоутримувача, згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.
Сторони у пунктах 3.1 - 3.3, 3.6 договору погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку квітень 2018 року - 16'178,00 грн. Орендна плата визначена на підставі Методики для суб`єктів малого підприємництва, що провадить виробничу діяльність безпосередньо на орендованих площах становить без ПДВ за базовий місяць квітень 2018 року 11'324,62 грн. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди - червень 2018 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди квітень 2018 року на індекс інфляції за травень, червень 2018 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 70% до державного бюджету на рахунок, визначений Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, а саме: одержувач коштів Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача 38008294, банк одержувача - ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, № рахунку 31114092702002 (код 22080300); - 30% на рахунок балансоутримувача.
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штрафу розмірі 10% від суми заборгованості. (п.3.7, 3.8 договору).
Відповідно до п.3.11 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
Згідно п. 5.3 договору орендар зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
У разі припинення або розірвання договору орендар повинен повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п.5.9 договору).
Поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок амортизаційних відрахувань, є власністю держави (п.4.2 договору).
Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 31 травня 2018 по 29 травня 2021 включно (п.10.1 договору).
У пункті 10.7 договору сторони погодили, що чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; у разі смерті орендаря.
Згідно п.7.8 договору у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди є власністю орендаря, а невід`ємне поліпшення власністю держави і компенсації не підлягає.
У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу (п.7.9 договору).
Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п.10.10).
Позивач стверджує, що 31.05.2018, на виконання умов п.7.1 договору, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування майно, що підтверджується актом приймання-передачі в оренду майна.
27.06.2019, 19.09.2019 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на адресу ФОП Ковалишина В.І. скеровано претензію про оплату існуючої заборгованості, які залишені без задоволення.
У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що на даний час існуючу станом на 13.01.2020 заборгованість відповідач не оплатив.
Відповідно до розрахунку заборгованості по орендній платі, пені та штрафу до Державного бюджету, заборгованість ФОП Ковалишина В.І. із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог складає 132'348,66 грн., з яких: 107'590,55 грн. заборгованість з орендної плати за 2019 рік - лютий 2020, 1'672,98 грн. інфляційних нарахувань, 13'999,05 грн. пені та 10'759,06 грн. штрафу.
Відповідач, заперечуючи розмір грошових вимог до боржника, вказав, що акт передачі майна не містить дати, відтак не можна вважати, що він підписаний, а, отже, у відповідача не виникло обов`язку оплати взагалі, а майно, яким користується ФОП Ковалишин В.І., не відповідає площі, зазначеній у договору. Відповідач у судовому засіданні 29.09.2020 визнав суму боргу у розмірі 40'641,81 грн. та зазначив, що орендна плата відповідачем не сплачувалась до врегулювання розбіжностей у площі наданого у користування приміщення.
До матеріалів справи долучено копію плану орендованого приміщення. При цьому позивач зазначив, що приміщення, позначене на плані №28 передане у користування ФОП Ковалишину В.І., а приміщення №29 - іншому господарюючому суб`єкту, інших осіб у нежитлових приміщеннях немає. Доводи відповідача вважає надуманими та не доведеними.
У зв`язку з систематичною несплатою орендної плати більше трьох місяців поспіль, позивач просив розірвати договір оренди нерухомого державного майна.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд відзначає (в ухвалі від 29.09.2020 суд уже про це вказував), що оскільки зустрічна позовна заява ухвалою від 13.08.2020 залишена судом без розгляду, усі додатки до такої заяви, хоча і знаходяться у матеріалах справи, судом не беруться до уваги, адже вважаються неподаними. Окремо відповідач їх не подавав.
Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 ЦК України).
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору оренди нерухомого державного майна № 63 від 31.05.2018.
Дані правовідносини врегульовано відповідним договором між сторонами, нормами Глави 58 ЦК України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Згідно зі статтею 5 вказаного Закону орендодавцем щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів виступає Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (ст. 759 ЦК України).
У відповідності до частини 1 статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання вимог п.2.1 та п.7.1 договору орендодавець передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове вбудоване приміщення (кімн.№28), загальною площею 515,6 кв.м, розміщене на першому поверсі будівлі адміністративного корпусу з виробництва за адресою: м.Львів, вул.Плугова, 12а, (реєстровий номер майна 33689922.15.АААААЕ969), що перебуває на балансі Львівської філії концерну «Військторгсервіс», що підтверджується відповідним актом приймання-передачі орендованого майна.
Відповідач під час розгляду справи у суді заявляв про невідповідність фактично наданої йому в оренду площі приміщення, проте орендні платежі за попередні періоди, як про це сам зазначив у судовому засіданні 29.09.2020, сплачувались ним у розмірі, визначеному від загальної площі, обумовленої договором.
Твердження відповідача про те, що відсутність дати у акті приймання-передачі майна в оренду не дає можливості встановити момент отримання ФОП Ковалишиним В.І. майна в оренду та, відповідно, дати виникнення заборгованості спростовується матеріалами справи, зокрема, п.7.1 договору, де сторонами погоджено, що орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду майно за участю балансоутримувача, згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором. Оскільки договір оренди підписано 31.05.2018, тому і акт вважається підписаним 31.05.2018.
Згідно із положеннями ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст. 286 ГК України).
В матеріалах справи відсутні докази внесення змін у договір оренди нерухомого державного майна № 63 від 31.05.2018.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У даному випадку договір не визнаний недійсним, а тому його положення є обов`язковими для сторін.
Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За умовами п.5.3 договору орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.
Положеннями п.3.1 та п.3.7 договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики орендної плати за користування майном територіальної громади міста Львова (ухвала №98 від 31.10.2002 Львівської міської ради) і перераховується орендарем не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим.
За статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обов`язок сплати орендних платежів у орендаря наставав щомісяця 15 числа місяця, наступного за звітним.
За умовами п.3.7 та 3.8 договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штрафу розмірі 10% від суми заборгованості.
Позивачем до матеріалів справи (заява про збільшення позовних вимог) долучено розрахунок заборгованості по орендній платі, пені та штрафу до державного бюджету, згідно з яким у відповідача за період 2019 року лютого 2020 обліковується заборгованість з орендної плати в розмірі 107'590,55 грн. (з яких: 105'917,57 грн. основна заборгованість та 1'672,98 грн. інфляційні втрати), 13'999,05 грн. пені та 10'759,06 грн. штрафу
У судовому засіданні 29.09.2020 відповідач зазначив про оплату орендних платежів у більшому розмірі, аніж зазначено позивачем, проте таких доказів не подав, заяв про неможливість їх подання на стадії підготовчого засідання не заявляв, з клопотанням про продовження процесуальних строків не звертався. Визнав суму боргу у розмірі 40'461,81 грн., але повідомив, що до моменту приведення тієї орендної площі, яка вказана у договорі, до фактично орендованої, оплачувати її не буде.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо вчасної сплати орендної плати, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 105'917,57 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.
Здійснивши перерахунок інфляційних, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає заявлена позивачем сума інфляційних нарахувань за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 1'672,98 грн.
Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Здійснивши перерахунок пені за несвоєчасну оплату орендної плати, з урахуванням визначених позивачем періодів, суд дійшов висновку, що правомірною до стягнення є пеня у розмірі 13'999,05 грн.
Щодо штрафу, то правомірним є стягнення 10'591,76 грн. - 10% від 105'917,57 грн. - суми заборгованості за орендною платою (п.3.8 договору), а не 10'759,06 грн. (позивач помилково нарахував штраф на суму заборгованості та інфляційні втрати).
Позивач також просить суд розірвати договір оренди нерухомого державного майна № 63 від 31.05.2018.
Згідно ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов`язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.
У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна»).
Частиною 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Стаття 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає орендну плату та її індексацію істотною умовою договору оренди.
Розділом 3 договору сторони передбачили розмір, строки та порядок оплати відповідачем (орендарем) орендної плати.
Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У пункті 10.7 договору сторони погодили, що чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; у разі смерті орендаря.
Відповідач не виконав умови договору щодо своєчасного та повного внесення орендної плати, у зв`язку з чим допустив істотне порушення договору. У постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 у справі № 5021/966/2011, зазначено, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю.
Отже, на підставі вказаних обставин та правових положень укладений між сторонами договір оренди на вимогу орендодавця підлягає розірванню, а позовна вимога задоволенню.
Твердження відповідача та його представника про те, що фактична площа, яка перебуває в оренді, є меншою, розрахунок боргу не правомірний, недоведено дати передання майна в оренду та інше не підтверджено жодними доказами і суд розцінює їх як намагання ухилитися від виконання обов`язку по оплаті за користування майном. Натомість позиція Фонду підтверджується доказами, які є належними, допустимими і достовірними та у своїй сукупності дають змогу дійти висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, за винятком меншої суми штрафу.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням № 990 від 17.12.2019 на суму 3'842,00 грн. та №672 від 03.07.2020 на суму 64,23 грн.
Оскільки суд приймає рішення про задоволення немайнової вимоги та часткове задоволення позову майнової вимоги, судовий збір покладається на відповідача у розмірі 3'903,72 грн. (1'982,72 грн. - 1,5% від ціни майнової вимоги про стягнення заборгованості та 1'921,00 грн. за немайнову вимогу про розірвання договору).
Керуючись ст.ст. 2, 12, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Розірвати договір оренди оренди нерухомого державного майна № 63 від 31.05.2018, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та фізичною особою - підприємцем Ковалишиним Володимиром Ігоровичем.
3.Стягнути з фізичної особи - підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; ідент.код НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79007, м. Львів, вул.Січових Стрільців, 3; код ЄДРПОУ 42899921) 105'917,57 грн. основного боргу, 1'672,98 грн., 13'999,05 грн. пені та 10'591,76 грн. штрафу та 3'903,72 грн. судового збору.
4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 08.10.2020.
Суддя Б.І. Яворський
