Справа № 209/379/18
Провадження № 2/209/83/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2020 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Байбари Г.А.,
за участі: секретаря Кулік О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «ЮНІК», ОСОБА_3 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,
ВСТАНОВИВ :
15 лютого 2018 рок позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та, зменшивши (уточнивши) свої позовні вимоги, просив суд: залучити до участі у справі в якості відповідача Моторно (транспортне) страхове бюро України; стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 36989,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 700,00 грн., витрати на послуги експерта автотоварознавця у розмірі 700,00 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.; стягнути з ТОВ «ЮНІК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.
На обґрунтування позову зазначив, що 23 квітня 2014 року приблизно о 12 годині 20 хвилин відповідач ОСОБА_2 , керуючи технічно справним транспортним засобом - автобусом «БАЗ А079.14», номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , рухався по вулиці Виборзькій в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області з боку вулиці Металургів в напрямку вулиці Криворізька. Під час руху в районі будинку № 20 по вул. Виборзькій водій ОСОБА_2 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінами, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, допустив в`їзд лівим переднім колесом автобуса у вибоїну, що була розташована на проїзній частині дороги, внаслідок чого автобус змінив напрямок руху вліво, виїхав на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ-210700-20», номерний знак НОМЕР_3 , під його, позивача ОСОБА_1 , керуванням, який рухався у зустрічному з автобусом напрямку, тим самим відповідач ОСОБА_2 грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3(6), 12.3 Правил дорожнього руху України Порушення п. 12.3 ПДР України водієм ОСОБА_2 з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.
В результаті ДТП належний йому, позивачу, автомобіль ВАЗ 210700-20, державний номер НОМЕР_3 , отримав механічні ушкодження, внаслідок чого йому, згідно висновку автотоварознавчого дослідження по визначенню матеріальної шкоди від 15 вересня 2014 року, було завдано матеріальних збитків в розмірі 36989,00 грн. За складання висновку ним було сплачено 700 грн.
Також в ДТП він, позивач ОСОБА_1 , отримав забій грудної клітини зліва, садну грудної клітини зліва з ускладненням у вигляді пневмотораксу зліва, та йому було зроблено операцію торакоцентез, дренування плевральної порожнини. Під час ДТП в автомобілі «ВАЗ 210700» перебували пасажири: його онук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сестра ОСОБА_6 , які також отримали тілесні ушкодження, Так, онук ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому основної фаланги 1-го пальця лівої кістки, що відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень та викликали тривалий розлад здоров`я більше 21 дня. Дочка ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалася явищами забою головного мозку 2 ступеню субарахноідальним крововиливом, рана правої стопи, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Сестра ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді сумісної травми тіла, що відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоров`я більше 21 дня.
Вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 вересня 2016 року відповідач ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та йому призначено покарання у виді обмеження волі строком на три роки без позбавлення права керування транспортними засобами. З цивільного відповідача ТОВ «ЮНІК» на на його, позивача користь, як потерпілого, стягнуто 35089,00 грн. матеріальної шкоди, 20000,00 грн. моральної шкоди, 1400,00 грн. витрат на правову допомогу та експертне дослідження, а всього стягнуто 56489,00 грн. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 вересня 2016 року скасовано в частині вирішення цивільного позову, і призначено новий розгляд провадження в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, в решті вирок суду залишено без змін.
Під час розгляду цієї цивільної справи судом від Моторно (транспортного) страхового бюро України отримано лист від 25 листопада 2019 року, де зазначено, що не виявлено інформації про договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо забезпечення транспортного засобу «БАЗ А079.14», державний номер НОМЕР_1 , який був би чинним на дату дорожньо-транспортної пригоди. Посилаючись на ст. 1187 ЦК України, ст. 3, п. 22.1 ч.2 ст. 22, п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вважає, що існують підстави для стягнення з МТСБУ на його користь матеріальної шкоди в розмірі 35089,00 грн., витрат на правову допомогу в сумі 700 грн. та витрат на експертне дослідження в сумі 700,00 грн. Йому, позивачу, скоєним злочином відповідачами завдано велику моральну шкоду, яка полягає у гострому відчутті страху за своє життя та здоров`я, який він відчув під час зіткнення; гострому відчутті страху за здоров`я і життя своїх близьких родичів, які знаходилися у транспортному засобі під час зіткнення; моральних та психічних стражданнях, які виникли у нього коли він одразу після ДТП побачив непритомну дочку, онука та рідку сестру, які отримали тілесні ушкодження; моральних та психічних стражданнях, які виникли у нього, коли він побачив свій автомобіль після аварії та усвідомив, що він отримав великі механічні пошкодження; моральних та психічних стражданнях, які виники в результаті порушення його прав на користування автомобілем, оскільки тривалий час він не може реалізовувати свої звичайні ділові та особисті наміри та звички, що значною мірою зруйнувало його життєві плани; моральних та психічних хвилюваннях, які стали наслідком категоричної відмови ОСОБА_2 та адміністрації ТОВ «ЮНІК» у добровільному порядку відшкодувати спричинену матеріальну шкоду; моральних та духовних хвилюваннях, пов`язаних з витраченням часу на поїздки до органів Державної автомобільної інспекції, лікувальних закладів, органів досудового слідства, експертних установ, судів. Враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та духовних страждань, а також відсутність зі сторони власників транспортного засобу відшкодування матеріальної та моральної шкоди, вважає за необхідне визначити розмір компенсації моральної шкоди у сумі 300000 грн., яка підлягає стягненню з відповідачів, оскільки вироком суду встановлена протиправна поведінка відповідача ОСОБА_2 та є наявним причинний зв`язок між завданою йому шкодою та протиправною поведінкою ОСОБА_2 , який під час ДТП керував автобусом «БАЗА079.14», державний номер НОМЕР_1 . Відповідачі ОСОБА_3 та ТОВ «ЮНІК», яким на час вчинення ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди належав вказаний транспортний засіб, також, згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України, повинні відшкодувати завдану йому моральну шкоду. Докази на підтвердження витрат на правову допомогу в сумі 700 грн. та на експертне дослідження в сумі 700 грн., знаходяться в матеріалах кримінальної справи № 209/3888/14-к.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 02 квітня 2018 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
Під час підготовчого провадження у справі, за клопотанням представника позивача витребувано з Територіального сервісного центру № 1244 регіонального сервісного центру МВС у Дніпропетровській області інформацію про власників автобуса «БАЗА079.14», державний номер НОМЕР_1 (а.с. 113 т.1), залучено до участі у справі в якості відповідачів ОСОБА_3 , ТОВ «ЮНІК».
Ухвалою суду від 03 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті.
02 травня 2019 року ухвалено заочне рішення у справі про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «ЮНІК», ОСОБА_3 (а.с. 149-153).
Ухвалою суду від 05 липня 2019 року, за заявою відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду, рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 02 травня 2019 року скасовано, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання (а.с. 47-48 т.2).
Під час підготовчого провадження від представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_7 та від ТОВ «ЮНІК» надійшли відзиви на позовну заяву (а.с. 66-67, 68-69 т.2), від позивача відповідь на відзив (а.с. 118-119 т.2), та від представника відповідача ОСОБА_8 адвоката Лаврентьєва Є.О. заперечення на відповідь на відзив з доданими документами ( а.с. 103 т117).
Ухвалою суді від 11 листопада 2019 року, за клопотанням представника позивача адвоката Яцини О.І., від Моторного (транспортного)страхового бюроУкраїни витребувалася інформація про те, чи був застрахований транспортний засіб «БАЗ А079.14», 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 23 квітня 2014 року та якою саме страховою компанією, зазначивши серію та номер, час дії полісу, від ТОВ «ЮНІК» витребувався оригінал полісу обов`язковогострахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів,який діявстаном на23квітня 2014року та яким був забезпечений транспортний засіб «БАЗ А079.14», 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та копії завірених банківською установою платіжних доручень по сплаті страхового платежу до ТДВ «СК«Провіта» від 24.07.2013 року.
04 грудня 2019 року від Моторного (транспортного)страхового бюроУкраїни надійшла відповідь про відсутність інформації про договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо забезпечення транспортного БАЗ А079.14», 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був би чинним станом на 23 квітня 2014 року (а.с. 99 т.2).
На стадії підготовчого засідання позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог та про залучення до участі у справі співвідповідача - МТСБУ.
Ухвалою суду від 15 січня 2020 року уточнена позовна заява із зменшеними позовними вимогами прийнята до розгляду, до участі у справі залучено в якості відповідача Моторне (транспортне) страхове бюро України.
13 лютого 2020 року від МТСБУ надійшов відзив на позовну заяву із зменшеними позовними вимогами (а.с. 131-133 т.2), а 20 травня 2020 року від представника позивача - адвоката Яцини О.І. надійшла відповідь на відзив МТСБУ (а.с 157- 159).
28 лютого 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Сторони та їх представники в судове засідання не з`явилися.
Позивач через канцелярію суду надав письмову заяву, в якій просить здійснювати судовий розгляд справи за його відсутності та за відсутності його представника, уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат Лаврентьєв Є.О. через канцелярію суду надав письмову заяву, в якій просить проводити судовий розгляд справи за його відсутності та за відсутності відповідачки ОСОБА_3 і відмовити в задоволенні позову.
Представник Моторно (транспортного) страхового бюро України Гусєв П.В. у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу без участі представника МТСБУ та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до МТСБУ.
Відповідач ОСОБА_2 про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не подав відзив на позовну заяву та не надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача ТОВ «ЮНІК» про дату, час і місце судового розгляду справи повідомявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, але не надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Виходячи з наведеного, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд ухвалив розглянути цивільну справу в судовому засіданні за відсутності сторін на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.
Дослідивши письмові докази у справі та встановивши фактичні обставини і зміст спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 23 квітня 2014 року приблизно о 12 годині 20 хвилин в районі будинку № 20 по вул. Виборзькій в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «ВАЗ-210700-20», державний номер НОМЕР_3 , під керуванням позивача ОСОБА_1 та автобуса марки «БАЗ А079.14», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 .
Вироком Дніпровськогорайонного судум.Дніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті від30вересня 2016року ухваленомуу кримінальному провадженні (справа № 209/3888/14-к, провадження 1-кп/209/8/16) було встановлено, що 23 квітня 2014 року приблизно о 12 годині 20 хвилин відповідач ОСОБА_2 , керуючи технічно справним транспортним засобом - автобусом «БАЗ А079.14», номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , рухався по вулиці Виборзькій в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області з боку вулиці Металургів в напрямку вулиці Криворізька. Під час руху в районі будинку № 20 по вул. Виборзькій водій ОСОБА_2 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змін, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, допустив в`їзд лівим переднім колесом автобуса у вибоїну, що була розташована на проїзній частині дороги, внаслідок чого автобус змінив напрямок руху вліво, виїхав на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ-210700-20», номерний знак НОМЕР_3 , під його, позивача ОСОБА_1 , керуванням, який рухався у зустрічному з автобусом напрямку, тим самим відповідач ОСОБА_2 грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3(6), 12.3 Правил дорожнього руху України Порушення п. 12.3 ПДР України водієм ОСОБА_2 з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.
Вказаним вироком суду ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та йому призначено покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 був звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з інспитовим строком на 3 роки (а.с. 37- 40 т.1). Також вироком суду з ТОВ «ЮНІК» на користь цивільного позивача ОСОБА_1 було стягнуто 35089,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 1400,00 грн. витрат на правову допомогу та за експертне дослідження. Крім того, з ТОВ «ЮНІК» стягнуто: на користь потерпілої ОСОБА_9 - 1655,34 грн. матеріальної шкоди, 50000,00 грн. моральної шкоди; 700,00 грн витрат на правову допомогу; на користь потерпілої ОСОБА_10 83713,00 грн. моральної шкоди, 700,00 грн. витрат на правову допомогу; на користь потерпілої ОСОБА_5 - 25000 грн. моральної шкоди, 700,00 грн. витрат на правову допомогу.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 вересня 2016 року було скасовано в частині вирішення цивільних позовів і призначено новий розгляд провадження у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без змін (а.с. 41- 46 т.1).
При розгляді апеляційних скарг учасників процесу колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області було встановлено, що суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження ухвалив рішення стосовно цивільного позову з істотними порушеннями норм кримінального процесуального закону, бо не мотивував своє рішення щодо цивільного позову і не створив необхідних умов для реалізації сторонами кримінального провадження своїх процесуальних прав щодо належного обґрунтування цивільного позову та вирішення питання щодо осіб, які можуть нести відповідальність у даному випадку.
Вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 вересня 2016 року про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, набрав законної сили 31 травня 2017 року.
Як зазначено у вироку суду від 30 вересня 2016 року, згідно протоколу огляду транспортного засобу встановлені пошкодження передньої частини автомобіля «ВАЗ-210700-20», номерний знак НОМЕР_3 (а.с. 21-24 т. 1), який отримав механічні пошкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Належність автомобіля «ВАЗ-210700-20», державний номер НОМЕР_3 , позивачу ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (а.с. 6).
Згідно висновку експертного дослідження № 0065/09 від 15 вересня 2014 року (а.с. 10-20 т.1) пошкодженням автомобіля ВАЗ«ВАЗ-210700-20», державний номер НОМЕР_3 , його власнику ОСОБА_1 завдано матеріальної шкоди на суму 36989,00 грн.
Крім того, в результаті ДТП позивач ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження. Згідно виписки № 2588 із медичної карти стаціонарного хворого (а.с.29 т.1), ОСОБА_11 23 квітня 2014 року поступив до КЗ «ДМЛШД» ДОР» із скаргами на болі у грудній клітині зліва, садна грудної клітини зліва після автодорожньої травми, і йому було встановлено діагноз: забій грудної клітини зліва, садна грудної клітини зліва з ускладненням у вигляді пневмотораксу зліва, та 23 квітня 2014 року проведена операція: торакоцентез, дренування плевральної порожнини по Бюлау.
Під час ДТП в автомобілі «ВАЗ 210700-20» також перебували пасажири: онук позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сестра позивача - ОСОБА_6 , які також отримали тілесні ушкодження, Так, онук ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому основної фаланги 1-го пальця лівої кістки, що відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень та викликали тривалий розлад здоров`я більше 21 дня. Дочка ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалася явищами забою головного мозку 2 ступеню субарахноідальним крововиливом, рана правої стопи, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Сестра ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді сумісної травми тіла, що відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоров`я більше 21 дня.
Отримання пасажирами автомобіля «ВАЗ 210700-20» вказаних вище тілесних ушкоджень підтверджується вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 вересня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України.
Також вироком суду було встановлено, що, згідно ліцензійної картки серії АА № 814064, транспортний засіб «БАЗ А079.14», номерний знак НОМЕР_1 , належить ТОВ «ЮНІК», а відповідач ОСОБА_2 , згідно наказу № 208/к від 17 вересня 2013 року, працював водієм в ТОВ «ЮНІК» з 18 вересня 2013 року, та був звільнений за власним бажанням на підставі наказу № 92/к від 05 травня 2014 року.
Згідно довідки Територіального сервісного центру № 1244 Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області від 23 лютого 2019 року № року №1/4-1244-256, яка була витребувана судом, за клопотанням представника позивача (а.с. 113 т.1), згідно ЄДР ТЗ транспортний засіб автобус БАЗ А079.14, 2012 року випуску, Y7FA07914С0010150, НОМЕР_1 , з 20 квітня 2012 року по 19 квітня 2016 року (та відповідно станом на 23 квітня 2014 року) було зареєстровано за актом приймання передачі (первинна реєстрація) на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_5 , співвласником вказано ТОВ «ЮНІК» , ЄДРПОУ 20245028. 06 листопада 2014 року на вказаний транспортний засіб було видано тимчасовий реєстраційний талон на ТОВ «ЮНІК». 19 квітня 2016 року цей транспортний засіб було переоформлено на «ТРАНС-ЕКІПАЖ» МКП, ЄДРПОУ 31487801.
Як вбачається із наданого відповідачкою ОСОБА_3 договору оренди транспортного засобу від 03 лютого 2014 року (а.с. 9-10 т. 2), ОСОБА_3 передала транспортний засіб «БАЗ А079.14», номерний знак НОМЕР_1 , в оренду ТОВ «ЮНІК» на строк з 03 лютого 2014 року по 31 грудня 2014 року для здійснення підприємницької (господарської діяльності) з перевезення пасажирів на міському маршруті № 24 у м. Дніпродзержинську.
Пунктом 6.3. договору оренди було передбачено, що орендар зобов`язується своїми силами та за власний рахунок укласти договір страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно п. 6.4 договору орендар отримав право самостійно визначати коло осіб, яким дозволяється керування орендованим транспортним засобом.
Відповідно до 8.3 договору орендар самостійно несе відповідальність та/або перед третіми особами (в тому числі потерпілими) за нещасні випадки на виробництві, що можуть статися з його найманими працівниками або іншими будь-якими третіми особами пі час експлуатації, ремонту, обслуговування, охорони транспортного засобу.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ЮНІК», сформованої 05 квітня 2019 року (а.с. 17 т.2), дата державної реєстрації: 08 серпня 1996 року, 20 грудня 2006 року; основний видм економічної діяльності є пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (код 49.31).
Враховуючи зазначене вище, судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 23 квітня 2014 року, автобус «БАЗ А079.14», номерний знак НОМЕР_1 , перебував у володінні ТОВ «ЮНІК», який використовував його для здійснення підприємницької (господарської діяльності), керував транспортним засобом водій ОСОБА_2 , який перебував з ТОВ «ЮНІК» у трудових відносинах та перевозив пасажирів по регулярному міському маршруту №24.
При вирішенні справи суд не приймає до уваги твердження позивача викладені у відповіді на відзив відповідачів щодо недійсності договору оренди автобуса «БАЗ А079.14», номерний знак НОМЕР_1 , укладеного 03.02.2014 року між ОСОБА_3 та ТОВ «ЮНІК», оскільки цей договір не був нотаріально посвідчений відповідно ч.2 ст. 799 УК України.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців АЖ №460747 (а.с. 105 т. 2) ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємаць та має право здійснювати діяльність з надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів. Отже до правовідносин між ОСОБА_3 та ТОВ «ЮНІК» щодо оренди автобуса слід застосовувати положення параграфу 5 Господарського кодексу України, що регулює в тому числі питання оренди транспорту та не містить вимог щодо обов`язкового посвідчення нотаріусом договору оранди.
З урахуванням того, що ОСОБА_3 було передано в оренду ТОВ «ЮНІК» автобус «БАЗ А079.14», номерний знак НОМЕР_1 , ТОВ «ЮНІК» мало ліцензію на перевезення пасажирів (а.с. 106), мало укладений з Управлінням транспорту та зв`язку Дніпродзержинської міської ради на строк з 17 серпня 2010 року по 17 серпня 2015 року договір про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті №24 (а.с. 107-117), мало тимчасовий талон на вказаний автобус, вона на момент вчинення ДТП не володіла вказаним автобусом та не мала жодного відношення до експлуатації його, як джерела підвищеної небезпеки, а тому не повинна відповідати за завдану позивачу матеріальну та моральну шкоду.
Судом вважає доведеним, що на момент вчинення ДТП автобус «БАЗ А079.14», номерний знак НОМЕР_1 , перебував у володінні ТОВ «ЮНІК» та ним керував водій ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з ТОВ «ЮНІК».
Ці ж обставини також встановлені вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 вересня 2016 року (справа № 209/3888/14-к, провадження 1-кп/209/8/16), .
Частинами першоюта другою статті 1187ЦК України передбачено,що джереломпідвищеної небезпекиє діяльність,пов`язаназ використанням,зберіганням абоутриманням транспортнихзасобів,механізмів таобладнання,використанням,зберіганням хімічних,радіоактивних,вибухо-і вогненебезпечнихта іншихречовин,утриманням дикихзвірів,службових собакта собакбійцівських порідтощо,що створюєпідвищену небезпекудля особи,яка цюдіяльність здійснює,та іншихосіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч.5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином, саме ТОВ «ЮНІК», яке здійснювало діяльність, пов`язану з використанням транспортного засобу «БАЗ А079.14», номерний знак НОМЕР_1 , і на момент дорожньо-транспортної пригоди на відповідній правовій підставі (договір оренди) володіло цим транспортним засобом, повинно відшкодувати шкоду, завдану вказаним джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 5 Закону передбачено,що об`єктомобов`язковогострахування цивільно-правовоївідповідальності ємайнові інтереси,що несуперечать законодавствуУкраїни,пов`язаніз відшкодуваннямособою,цивільно-правовавідповідальність якоїзастрахована,шкоди,заподіяної життю,здоров`ю,майну потерпілихвнаслідок експлуатаціїзабезпеченого транспортногозасобу.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» №1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разінастання події,яка єпідставою дляпроведення регламентноївиплати,МТСБУ умежах страховихсум,що буличинними надень настаннятакої події,відшкодовує увстановленому цимЗаконом порядкуоцінену шкоду,заподіяну внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди життю,здоров`ю,майну третьоїособи. Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.
Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові від 15 серпня 2018 року, справа № 209/3145/15-ц, провадження № 61-6914св18, Верховний Суд України дійшов до висновку, що власник автомобіля, який постраждав внаслідок ДТП, може реалізувати своє право вимоги про відшкодування шкоди шляхом звернення з позовом лише до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Під час розгляду справи директором ТВ «ЮНІК» Кваком С.В. було подано відзив на позовну заяву, де було зазначено, що товариство визнає ті обставини, що ОСОБА_3 передала своє право володіння та користування транспортним засобом товариству з обмеженою відповідальністю «ЮНІК» згідно договору оренди транспортного засобу від 03 лютого 2014 року, згідно якого ТОВ «ЮНІК» отримало автобус БАЗ А079.14, номерний знак НОМЕР_1 , у своє володіння та користування з метою провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів на міському маршруті № 24 у м. Дніпродзержинську, а ОСОБА_3 на момент ДТП не мала жодного відношення до експлуатації джерела підвищеної небезпеки та не перебувала з водієм ОСОБА_2 у трудових відносинах. Також у відзиві ТОВ «ЮНІК» посилається на те, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Вважає, що позивач звернувся із даним позовом необґрунтовано, оскільки він спочатку був зобов`язаний у позасудовому порядку звернутися за відшкодуванням до страхової компанії, а потім вже до володільця джерела підвищеної небезпеки у випадку, якщо у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування.
Проте, у відзиві ТОВ «ЮНІК» не зазначило відомості про наявність полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо транспортного засобу БАЗ А079.14, номерний знак НОМЕР_1 , який ТОВ «ЮНІК», згідно умов договору оренди, зобов`язалося укласти своїми силами та за власний рахунок, та не додало копію цього полісу до відзиву.
Копію такого полісу № АС/03454 ТОВ «ЮНІК» додало до заяви про перегляд заочного рішення (а.с. 23 т.2), із якого вбачається, що 24 липня 2013 року ТОВ «ЮНІК», як власник транспортного засобу БАЗ А079.14, номерний знак НОМЕР_1 , на строк з 25 липня 2013 року по 24 липня 2014 року застрахувало свою цивільно-правову відповідальність в ТДВ «СК «Провіта», згідно якого забезпеченим транспортним засобом був БАЗ А079.14, номерний знак НОМЕР_1 .
Після отримання відзиву ТОВ «ЮНІК» позивач надав суду копію листа ТВД «СК «Провіта» (а.с. 81 т. 2), де зазначено, що в ТДВ «СК «Провіта», за полісом серії АВ № 7878808 (строк дії з 24 липня 2012 року по 25 липня 2013 року) була застрахована цивільно-правова відповідальність ТОВ «ЮНІК», забезпечений транспортний засіб БАЗ А079.14, номерний знак НОМЕР_1 , з огляду на те, що строк дії вказаного полісу збіг 25 липня 2013 року, тобто до настання події, у ТДВ «СК «Провідна» відсутні підстави відшкодовувати збитки, завдані з вини особи, що керувала вказаним транспортним засобом.
Згідно наданого позивачем Інформаційного повідомлення Нацкомфінпослуг та копії розпорядження № 3088 від 10 грудня 2015 року ро (а.с. 60, 61 т.2), 26 вересня 2013 року на позачерговому засіданні Нацкомфінпослуг було прийнято розпорядження про анулювання (відкликання) ліцензії у формі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», яке набирає чинності з 30 вересня 2013 року, а 10 грудня 2015 року прийнято розпорядження про виключення ТДВ «СК «Провіта» з Державного реєстру фінансових установ та про анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії СТ № 224 від 21 серпня 2004 року, що було видане товариству.
На виконання ухвали суду від 11 листопада 2019 року про витребування доказів, Моторне (транспортне) страхове бюро України направило до суду листа від 25 листопада 2019 року № 9-09/39113, в якому зазначило, що за результатами запиту до єдиної централізованої бази даних МТСБУ, яка формується на підставі відомостей, отриманих від страховиків-членів МТСБУ, не виявлено інформації про договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо забезпечення транспортного засобу БАЗ А079.14, номерний знак НОМЕР_1 , який був би чинним на дату ДТП 23 квітня 2014 року.
Відповідач ТОВ «ЮНІК ухвалу суду від 11 листопада 2019 року не виконав та не надав суду оригінал полісу обов`язковогострахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів,який діявстаном на23квітня 2014року та яким був забезпечений транспортний засіб «БАЗ А079.14», 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та копії завірених банківською установою платіжних доручень по сплаті страхового платежу до ТДВ «СК«Провіта» від 24.07.2013 року.
З урахуванням зазначених вище обставин та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що ТОВ «ЮНІК» на момент дорожньо-транспортної пригоди не мав договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо забезпечення транспортного засобу БАЗ А079.14, номерний знак НОМЕР_1 , який був би чинним на дату ДТП 23 квітня 2014 року.
Згідно п. 39.1 ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV, Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 39.2.1ст.39 вказаногоЗакону передбачено,що основнимизавданнями МТСБУє здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п. 41.1 Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 ст. 1 цього закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Оскільки у відповідача ТОВ «ЮНІК» на час ДТП був відсутній чинний поліс страхування цивільно-правової відповідальності згідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів», позивач ОСОБА_1 мав право звернутися із заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування завданої матеріальної шкоди, яка повинна була б бути компенсована позивачу за рахунок коштів МТСБУ.
Проте, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 не звертався до МТСБУ із заявою про відшкодування завданої йому внаслідок ДТП шкоди, а у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 звернувся із цивільним позовом про стягнення з ТОВ «ЮНІК» матеріальної шкоди та моральної шкоди. Оскільки при розгляді кримінального провадження, судом не були досліджені обставини щодо наявності у ТОВ «ЮНІК» на момент ДТП полісу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, вирок в частині стягнення з ТОВ «ЮНІК» на користь позивача матеріальної та моральної шкоди було скасовано.
Після скасування вироку в частині задоволення цивільного позову, 15 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. 03 квітня 2019 року позивач збільшив свої позовні вимоги та залучив до участі у справі як відповідачів, ТОВ «ЮНІК» та ОСОБА_3 та просив стягнути з ТОВ «ЮНІК» матеріальну шкоду в розмірі 60292,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 100000 грн., з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100000 грн. та з ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 100000 грн. (а.а. 116-119 т.1).
Тільки 14 січня 2020 року позивач, подавши заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 120-124 т.2), залучив до участі у справі в якості відповідача Моторне (транспортне) страхове бюро України, з якого просив стягнути на його користь матеріальну шкоду в розмірі 36989,00 грн. та судові витрати в розмірі 700 грн., а з інших відповідачів стягнути по 100000 грн. моральної шкоди.
Таким чином, судом встановлено, що 14 січня 2020 року позивач заявив позовні вимоги до МТСБУ про відшкодування завданої внаслідок ДТП матеріальної шкоди, посилаючись на відсутність полісу цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів у ТОВ «ЮНІК» та на пп. «г» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У направленому до суду відзиві на позовну заяву, МТСБУ зазначило, що воно не погоджується з викладеними обставинами та позовними вимогами ОСОБА_1 , та просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до МТСБУ, бо жодний із учасників дорожньо-транспортної пригоди, у тому числі позивач, в порушення вимог п. 33.1.4 ст. 33, ст. 35.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не зверталися до МТСБУ із повідомленнями та заявами про здійснення страхових виплат потерпілим особам. Станом на момент звернення до суду з цим позовом позивач не скористався своїм правом на подання заяви про виплату страхового відшкодування до МТСБУ, тобто не скористався своїм правом на вирішення спору в досудовому порядку, що порушує порядок та умови отримання страхового відшкодування. Крім того, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і впродовж трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, згідно п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.
Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_1 в ній дійсно не вказані обставини щодо звернення позивача до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування і не зазначені (не додані) докази на підтвердження цих обставин. Такі докази також відсутні серед матеріалів цивільної справи.
Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 протягом року після настання дорожньо-транспортної пригоди, не звертався до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату страхового відшкодування за заподіяну його майну шкоду.
Згідно п. 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо- транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.
Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбаченихстаттею 41цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Пунктом 5 ч.1 ст. 26 Закону України «Про страхування» та п.5 ч.1. ст. 991 ЦК України передбачено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.
Пунктом 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності встановлено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Враховуючи те, що відповідальність ТОВ «ЮНІК», як володільця транспортного засобу, не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, то у випадку настання страхового випадку за участю автобуса БАЗ А079.14»,державний реєстраційнийномер НОМЕР_1 , МТСБУ повинно було б взяти на себе обов`язок відшкодувати позивачу завдану йому матеріальну шкоду, але лише у випадку подання ним протягом одного року заяви про виплату страхового відшкодування.
Оскільки судом встановлено, що позивач протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди не звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування, суд вважає, що МТСБУ не не повинне нести відповідальність за матеріальну шкоду, що була завдана позивачу внаслідок ДТП та пошкодження йлго автомобіля.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, що викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 22 червня 2018 року по справі № 910/7449/17.
З урахування вищевикладеного, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з МТСБУ матеріальної шкоди у розмірі 36989,00 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 700,00 грн., витрат на послуги експерта автотоварознавця у розмірі 700,00 грн.
Як було встановлено судом, виним у скоєнні дорожньо-транспортної пригода, що сталася 23 квітня 2014 року і внаслідок якої позивачу було завдано матеріальної та моральної шкоди, визнаний водій ТОВ «ЮНІК» ОСОБА_2 , який керував належним ТОВ «ЮНІК» автобусом БАЗ А079.14, номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Спеціальною нормою закону, яка регулює відносини з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є стаття 1187 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
В пункті 6 Постанови Пленуму ВССУ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.
В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП ( 322-08 ), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого (наприклад, ст.47 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" ( 3759-12).
З урахуваннямтого,що намомент скоєнняДТП,в результатіякого булозавдано матеріальноїі моральноїшкоди позивачу ОСОБА_1 ,водій ОСОБА_2 перебував утрудових відносинах зТОВ «ЮНІК»,керцючи автобусом БАЗ А079.14, номерний знак НОМЕР_1 , що знаходився у володінні ТОВ, то відшкодування за заподіяну позивачу моральну шкоду судом не може бути покладено на відповідача у справі ОСОБА_2 , а тому в задоволенні позовних вимог до нього необхідно відмовити.
Суд вважає,що самеТОВ «ЮНІК»,як володілець джерелапідвищеної небезпеки, якевикористовувало транспортнийзасіб дляперевезення пасажирів на міському маршруті № 24 в м. Дніпродзержинську, яке не застрахувало свою цивільно- правову відповідальність власників наземних транспортних засобів повинне відповідати за шкоду, що була завдана потерпілим особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 , що перебував з ТОВ «ЮНІК» у трудових відносинах.
Проте, позивач, під час судового розгляду справи змінив свої позовні вимоги, та не заявляв позовних вимог до ТОВ «ЮНІК» про стягнення матеріальної шкоди 36989,00 грн. і судових витрат в розмірі 1400 грн., вважаючи, що вказані суми належить стягнути з МТСБУ, а просив стягнути з ТОВ «ЮНІК» лише моральну шкоду в розмірі 100000 грн.
З урахуванням диспозитивності цивільного процесу (ст. 13 ЦПК України) у суду немає правових підстав для стягнення на користь позивача суми матеріальної шкоди з ТОВ «ЮНІК».
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що позивач має право на таке відшкодування.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частиною 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Як було зазначено вище, в результаті ДТП позивач ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, був прооперований, його члени сім`ї, які знаходилися у салоні його автомобіля, у тому числі неповнолітня дитина, також отримали тілесні ушкодження, а автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.
Суд вважає доведеним, що позивач зазнав фізичного болю та страждань, пов`язаних з ушкодженням його здоров`я, зазнав душевних страждань у зв`язку із пошкодженням його майна та пошкодженням здоров`я його рідних .
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілих осіб і не повинен призводити до їх збагачення.
За таких обставин, виходячи із засад розумності, поміркованості й справедливості, ураховуючи характер та обсяг моральних страждань, які зазнав позивач у зв`язку з отриманими ним тілесними ушкодженнями та пошкодженням його майна, суд вважає, що позивач має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди в розмірі 100000 грн.
Оскільки на час ДТП відповідачка ОСОБА_3 не володіла джерелом підвищеної небезпеки, а відповідач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з володільцем транспортного засобу, то саме у ТОВ «ЮНІК», яке не застрахувало свою цивільно-правову відповідальність, як володілець джерела підвищеної небезпеки, водій якого визнаний винним у порушенні ПДР України під час виконання своїх трудових обов`язків, виник обов`язок відшкодувати позивачу завдану шкоду, а тому моральна шкода у визначеному судом розмірі підлягає стягненню з відповідача ТОВ «ЮНІК».
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме: з ТОВ «ЮНІК» на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду в розмірі 100000 грн., в задоволенні інших позовних вимог позивачу належить відмовити.
Відповідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача ТОВ «Юнік» на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1000 грн., що становить 1% від розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «ЮНІК», ОСОБА_3 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІК», код ЄДРПОУ, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Менделєєва, буд. 5-А, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн. (сто тисяч грн.)
В іншій частини позову відмовити.
Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«ЮНІК», кодЄДРПОУ,юридична адреса:Дніпропетровська область,м.Кам`янське,вул.Менделєєва,буд.5-А, судовий збір в розмірі 1000,00 (одна тисяча) грн на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106).
Повний текст рішення складено 06 жовтня 2020 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.А. Байбара.
