УХВАЛА
17 вересня 2020 року
Київ
справа №640/1313/20
адміністративне провадження №К/9901/20881/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
перевіривши касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі №640/1313/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анвітрейд Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Белойл Комодіті», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови,
ВСТАНОВИВ:
18.08.2020 до суду надійшла касаційна скарга Кабінету Міністрів України (далі - скаржник, КМУ), направлена до суду поштою 17.08.2020.
Ухвалою Верховного Суду від 07.09.2020 задоволено заяви суддів Стародуба О.П., Берназюка Я.О., Желєзного І.В. про самовідвід та відведено їх від участі у розгляді цієї справи, передано матеріали до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.09.2020 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Гімон М.М. (суддя-доповідач), судді: Гусак М.Б., Усенко Є.А., матеріали касаційної скарги передано судді-доповідачу.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі підставами для касаційного оскарження судових рішень визначено пункти 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, скаржник посилається на те, що під час ухвалення оскаржених судових рішень суди попередніх інстанції:
1) визначаючи протиправність нормативно-правового акта Уряду на підставі недотримання процедури його прийняття, не врахували висновок Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18, відповідно до якого саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України);
2) визнаючи нормативно-правовий акт Уряду нечинним з моменту його прийняття, порушили норми процесуального права, а саме частину другу статті 265 КАС України, яка встановлює, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, та не врахували висновок Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 826/9665/16 (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України);
3) надано помилкову оцінку застосуванню норми матеріального права - частини чотирнадцятої статті 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», щодо визначення строку застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань, а висновок Верховного Суду щодо питання застосування зазначеної норми права у подібних правовідносинах відсутній (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України);
4) порушено норми процесуального права, а саме: суди не встановили факт пропуску строку звернення до суду визначеного законодавчою нормою, яка має спеціальний характер та міститься в частині п`ятнадцятій статті 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», відповідно до якої рішення про запровадження спеціального мита може бути оскаржено до суду протягом місяця з дня запровадження таких заходів, при цьому відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування зазначеної норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Колегія суддів вважає достатнім обґрунтування визначеної скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Разом з тим, перевіряючи обґрунтування підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, колегія суддів виходить з такого.
Щодо посилань про неврахування судами висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18.
Зі змісту постанови апеляційного суду вбачається, що апелянт як у своїй скарзі, так і безпосередньо в суді апеляційної інстанції не заперечував факт допущення ним зазначених порушень процедури прийняття постанов КМУ № 624 та № 678, натомість, стверджував, що ці порушення не спростовують законності спірних нормативно-правових актів. Однак, такі доводи апелянта апеляційний суд визнав необґрунтованими, оскільки встановлена дефектність процедури прийняття спірних постанов тягне настання дефектних наслідків, які зумовлюють їх протиправність та нечинність.
При цьому суд посилався на правовий підхід, викладений в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18.
Проаналізувавши висновки Верховного Суду, викладені у цій постанові, колегія суддів визнає, що правовий підхід полягає в тому, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Отже, у цій постанові від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18 Верховний Суд визнав, що порушення процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. Скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
У цій справі суди, встановивши, що спірні постанови КМУ були прийняті з порушенням основних законодавчо визначених процедурних етапів прийняття нормативно-правового акта цього виду, дійшли висновку, що таке порушення є підставою для визнання актів нечинними.
Отже, доводи заявника, що судами не враховано висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18 спростовується безпосередньо змістом судових рішень.
Касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів про те, що допущене КМУ порушення при прийнятті нормативно-правового акта можна вважати формальним і таким, що не може тягнути за собою наслідків у вигляді визнання його нечинним.
Щодо посилань про неврахування судами висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.06.2020 у справі № 826/9665/16.
Скасовуючи судові рішення і направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі № 826/9665/16 зазначив, що суд першої інстанції з яким погодився і суд апеляційної інстанції ухвалив рішення про визнання протиправною та нечинною спірну постанову з моменту її прийняття, а не з моменту набрання законної сили судовим рішенням. Вказаний висновок судами обґрунтовано необхідністю забезпечення належного захисту прав позивачів. Разом з цим, суди не встановили з якого моменту та у зв`язку із чим порушено права позивачів, а тому такі висновки судів є передчасними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного процесуального законодавства.
Скаржник, посилаючись на цю постанову як на висновок Верховного Суду, цитує норму частини другої статті 265 КАС України. Водночас, з огляду на вищенаведений зміст постанови Верховного Суду, безпосереднього висновку щодо її застосування вона не містить, а тому посилання у касаційній скарзі на неї є необґрунтованим.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає недостатнім наведене скаржником обґрунтування передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №826/11485/17 викладено правовий підхід, відповідно до якого, якщо регуляторний акт в окремій його частині не пройшов необхідної процедури його прийняття, це є підставою для визнання його нечинним з моменту прийняття.
Також у постанові від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 Верховний Суд зазначив, що визнання протиправним і скасування рішення ради унеможливлює його застосування при обчисленні ставок податку з орендної плати саме з моменту його прийняття. Застосування до фізичних/юридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним.
У зв`язку з викладеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо визначеної підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі. Також скаржник має викласти обставини, які, на його переконання, свідчать про неможливість застосування наявних висновків Верховного Суду до спірних правовідносин у справі, у якій подається касаційна скарга.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх помилкове (некоректне) визначення, а так само визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
Водночас колегія суддів звертає увагу на необхідність врахування скаржником, що відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
У зв`язку з наведеним, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику часу на усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі №640/1313/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анвітрейд Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Белойл Комодіті», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- для надання суду уточненої касаційної скарги, зміст якої (щодо визначеної підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі;
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Роз`яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко
