Постанова
Іменем України
31 липня 2020 року
м. Київ
справа № 757/5865/19-ц
провадження № 61-23079св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2019 року у складі судді Ільєвої Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Саліхова В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу.
Позовна заява обґрунтована тим, що між сторонами укладено договори банківського вкладу, на виконання умов яких позивачем було передано, а відповідачем прийнято грошові кошти та відкрито банківські рахунки.
У зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень АТ КБ «ПриватБанк» на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя у 2014 році, рахунки позивача було безпідставно заблоковано та припинено нарахування відсотків. З метою отримання належних позивачу коштів та нарахованих по ним відсотків, позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами про розблокування рахунків, розірвання договорів та видачі коштів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року, позов задоволено частково.
Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 готівкою через касу суму вкладу за договорами строкового банківського вкладу: від 21 квітня 2010 року у розмірі 5 424,85 євро, від 30 вересня 2010 року у розмірі 599,68 євро, від 25 січня 2011 року у розмірі 4 066,59 євро. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача суми відсотків за договорами строкового банківського вкладу: за договором № SAMDN01000710253774 в сумі 140,3 євро, за договором № SAMDN025000712109849 в сумі 103,23 євро, за договором № SAMDN01000713814033 в сумі 192,82 євро, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що укладення договорів банківського вкладу та внесення коштів на рахунки банку за договором підтверджується договором банківського вкладу та квитанціями про внесення грошових коштів, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені належними і допустимими доказами.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/5865/19-ц, витребувано її з Печерського районного суду м. Києва та зупинено виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2019 року.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржені судові рішення в частині задоволених позовних вимог та в цій частині відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили поза увагою, що наявність у позивача договору та квитанцій на підтвердження факту зарахування коштів на банківські рахунки не є належним доказом невиконання банком умов договорів щодо повернення коштів за вкладами після закінчення строку їх дії.
Крім того, суди як на підставу наявності грошових коштів на банківських рахунках посилались на довідку № 1002012825 від 13 вересня 2014 року, яка була видана банком, проте суди залишили поза увагою, що в матеріалах справи відсутній оригінал указаної довідки, крім того, копія довідки не відповідає вимогам закону, та не містить обов`язкових реквізитів, а саме: у довідці зазначені неповні номери рахунків, що не дає можливості встановити, що саме на цих рахунках розміщені грошові кошти, які позивач просить йому повернути.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 21 квітня 2010 року між позивачем та банком укладено договір строкового банківського вкладу № SAMDN01000710253774 (вклад «Стандарт» з щомісячною виплатою), предметом якого є розміщення вкладу в сумі 5 400,00 євро на строк не менше 6 місяців, з виплатою відсотків на суму вкладу з розрахунку 11 % річних.
На виконання умов вищевказаного договору банк відкрив позивачу рахунок № НОМЕР_1 , на який було внесено суму вкладу, що підтверджується відповідною квитанцією.
Відповідно до пункту 6 договору, у випадку, якщо після закінчення строку дії договору, клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку вкладу, вклад вважається продовженим автоматично на такий же строк. Строк вкладу продовжується автоматично без явки клієнта в банк. При продовженні строку вкладу, розрахунок відсотків здійснюється за відсотковою ставкою діючою в банку для аналогічного виду вкладу станом на останній день строку попереднього вкладу.
Відповідно до пункту 7 договору, сторони мають право достроково розірвати договір, повідомивши про це іншу сторону за два дні до дати розірвання договору. Згідно з пункту 12 договору, дія договору припиняється з виплатою клієнту суми вкладу та відсотків за вкладом.
30 вересня 2010 року між позивачем та банком укладено договір банківського вкладу № SAMDN025000712109849 (вклад «Стандарт» з щомісячною виплатою), на виконання якого позивачем було передано, а відповідачем прийнято банківський вклад в розмірі 2 000,00 євро на строк 12 місяців з умовою щомісячної виплати процентів. Цього ж дня між сторонами було укладено також угоду про використання аналога особистого підпису на договорах і угодах. На виконання умов договору банк відкрив ОСОБА_2 рахунок № НОМЕР_2 , на який було внесено суму банківського вкладу, що підтверджується відповідною квитанцією.
Відповідно до пункту 6 договору, у випадку, якщо після закінчення строку дії договору, клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку вкладу, вклад вважається продовженим автоматично на такий же строк. Строк вкладу продовжується автоматично без явки клієнта в банк. При продовженні строку вкладу, розрахунок відсотків здійснюється за відсотковою ставкою діючою в банку для аналогічного виду вкладу станом на останній день строку попереднього вкладу.
Відповідно до пункту 7 договору, сторони мають право достроково розірвати договір, повідомивши про це іншу сторону за два дні до дати розірвання договору. Згідно з пунктом 12 договору, дія договору припиняється з виплатою клієнту суми вкладу та відсотків за вкладом.
25 січня 2011 року між позивачем та банком укладено договір банківського вкладу № SAMDN01000713814033 (вклад «Стандарт» з щомісячною виплатою), предметом якого є розміщення суми в розмірі 4 000,00 євро на рахунку на строк не менше 6 місяців з виплатою банком відсотків на суму вкладу з розрахунку 7,5 % річних. На виконання умов договору банк відкрив на ім`я ОСОБА_2 рахунок № НОМЕР_3 , на який було внесено суму вкладу, що підтверджується відповідною квитанцією, копія якої додається до позовної заяви.
Відповідно до пункту 3 договору, у випадку, якщо після закінчення строку дії договору, клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку вкладу, вклад вважається продовженим автоматично на такий же строк. Строк вкладу продовжується автоматично без явки клієнта в банк. При продовженні строку вкладу, розрахунок відсотків здійснюється за відсотковою ставкою діючою в банку для аналогічного виду вкладу станом на останній день строку попереднього вкладу.
13 вересня 2014 року банк видав позивачу довідку про стан її рахунків, зосереджених в ПАТ КБ «ПриватБанк», якою підтверджується наявність грошових коштів на рахунках, відкритих банком на виконання договорів банківського вкладу.
Так, залишок коштів за договором № SAMDN01000710253774 станом на 13 вересня 2014 складав 5 424,85 євро, за договором № SAMDN025000712109849 станом на 13 вересня 2014 року - 599,68 євро, за договором № SAMDN01000713814033 станом на 13 вересня 2014 року - 4066,59 євро.
Після окупації Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, банк заблокував банківські рахунки позивача, на який було внесено суми вкладів та зараховувались проценти, що позбавило можливості користуватися рахунками, відкритими банком на виконання вищевказаних договорів банківського вкладу та навіть отримувати інформацію про них.
20 лютого 2017 року позивач направила до ПАТ КБ «ПриватБанк» заяву із вимогою про надання інформації про стан її рахунків, на яких знаходяться грошові кошти за договорами банківського вкладу. Банк проігнорував цю заяву та не надав відповіді, у зв`язку з чим, ОСОБА_2 вимушена була звернулась до суду за захистом свого права та зобов`язати банк надати інформацію по рахунках.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року у справі № 757/28790/17-ц позов ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити дії до ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено в повному обсязі та зобов`язано банк надати позивачу інформацію про стан рахунків, відкритих відповідно до договорів банківського вкладу, укладених в різний час між ОСОБА_3 та банком.
Також, указаним рішенням суду встановлено, що між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 21 квітня 2010 року укладено договір строкового банківського вкладу № SAMDN01000710253774 вклад «Стандарт» із щомісячною виплатою, предметом якого є розміщення вкладу в сумі 5400,00 євро на строк не менше 6 місяців, з виплатою відсотків на суму вкладу з розрахунку 9 % річних. 25 січня 2011 року між тими самими сторонами було укладено договір банківського вкладу «Стандарт» № SAMDN01000713814033, предметом якого є розміщення суми 4000,00 євро на рахунку на строк не менше 6 місяців з виплатою банком відсотків на суму вкладу з розрахунку 7,5 % річних. 30 вересня 2011 року ОСОБА_4 передано, а відповідачем прийнято банківський вклад «Стандарт» в розмірі 2 000,00 євро на підставі договору № SAMDN025000712109849 з умовою щомісячної виплати процентів. Також, 25 січня 2011 року між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір банківського вкладу «Копилка» № SAMDN01000713814034, предметом якого є розміщення строкового вкладу в сумі 25,00 євро на строк не менше 6 місяців з виплатою відсотків на суму вкладу з розрахунку 7,25 % річних.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року у справі № 757/28790/17-ц установлено, що ОСОБА_4 надала до суду оригінали договорів та квитанції про внесення грошових коштів у депозит.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції закону, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою правління НБУ від 03 грудня 2003 року № 516 і чинного на час укладення договору банківського вкладу (далі - Положення), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).
Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Пунктом 2.9 глави 2 «Приймання готівки» розділу IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління НБУ від 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція № 174), передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаній видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом системи автоматизації банку.
Виходячи з положень статті 1059 ЦК України, пункту 1.4 Положення, пункту 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції № 174, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Зазначена правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-149цс13 та від 29 жовтня 2014 року № 6-118цс14.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили із того, що позивач довів внесення грошових коштів до каси банку та існування між нею і відповідачем договірних правовідносин. Факт укладення сторонами договорів банківського вкладу встановлений рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року у справі № 757/28790/17.
Встановивши факт укладення сторонами договорів банківського вкладу, звернення позивача про повернення належних їй коштів, а також відсутність доказів виконання відповідачем цього зобов`язання, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що за договорами банківського вкладу, які укладено між сторонами, виникло зобов`язання щодо повернення коштів, яке відповідач не виконав.
За таких обставин, саме на відповідача покладається обов`язок довести належне виконання своїх зобов`язань за договорами банківського вкладу, а саме доказів того, що кошти були повернуті вкладникові, а також про відсутність коштів на депозитних рахунках позивача. Проте, банком таких доказів під час розгляду справи не надано.
Касаційна скарга не містить доводів щодо незгоди з розрахунками судів в указаній частині.
З урахуванням наведеного Верховний Суд не приймає аргументи касаційної скарги банку про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження факту знаходження грошових коштів на депозитних рахунках (за депозитними договорами), а наявність у вкладника договорів банківських вкладів та квитанцій не є належним доказом невиконання банком умов договорів щодо повернення коштів за вкладами після закінчення строку їх дії.
Згідно із частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Отже, після закінчення строку дії договору банківського вкладу проценти на суму вкладу нараховуються у розмірі, який відповідає розміру процентів за вкладом «на вимогу», якщо інший розмір процентів не погоджений сторонами.
Аналогійний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже суди із урахуванням вказаних норм права та правових висновків Верховного Суду, обґрунтовано виходили із того, що після закінчення терміну дії договору й у разі неналежного виконання його умов з банку на користь вкладника підлягають стягненню проценти за користування грошовими вкладами, виходячи із процентної ставки за вкладом «на вимогу» .
Касаційна скарга банку не містить доводів щодо незгоди з такими висновками судів.
Крім того, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо незастосування судами правової позиції, викладеної у справі № 201/8674/14, оскільки у цій справі позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним відкрито банківські рахунки, у справі, яка є предметом розгляду позивач довів внесення грошових коштів до каси банку та існування між нею і відповідачем договірних правовідносин.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують, на законність судових рішень не впливають.
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування місцевим та апеляційним судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки таке судове рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
Щодо поновлення виконання (дії) рішення суду
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки ухвалою судді Верховного Суду від 27 грудня 2019 року зупинено виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2019 року до закінчення касаційного провадження у справі, їх необхідно поновити.
Керуючись статтями 400, 401, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2019 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун
М. Є. Червинська
