ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/11845/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
за участю секретаря Скидан С. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року про закриття провадження у справі
у справі №640/11845/19 (розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи)
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини
про скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (надалі - відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправними та скасувати акти службових розслідувань від 23.05.2019, від 29.05.2019, від 31.05.2019 та накази №67 від 23.05.2019, №68 від 29.05.2019, №70 від 31.05.2019 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності;
- визнати протиправним та скасувати наказ від 31.05.2019 № 83 про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника начальника Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) згідно п. 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов`язків;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.05.2019 по день поновлення на роботі, з відрахуванням всіх належних платежів та податків;
- зобов`язати начальника Сєвєродонецької КЕЧ (району) надати ОСОБА_1 основну щорічну відпустку та додаткову відпустку з першого дня поновлення на роботі;
- зобов`язати Відповідача виключити з трудової книжки Позивача як незаконний запис від 31.05.2019 про звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП за систематичне невиконання трудових обов`язків;
- відшкодувати моральну шкоду Позивачу, заподіяну неправомірними діями Відповідача, у розмірі 25 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно прийнято наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника начальника Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) згідно п. 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов`язків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року провадження у справі № 640/11845/19 за позовом ОСОБА_1 - закрито.
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, дійшов висновку, що спір між сторонами, що стосується оскарження актів службового розслідування, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника за посадою помічника начальника квартирно-експлуатаційної частини (району), яка не належить до посад військової служби, має ознаки приватно-правового та не пов`язаний з прийняттям на публічну службу, її проходженням чи звільненням з публічної служби, отже не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність ухвали суду та порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду.
Апелянт зазначає, що спірні правовідносини, що склались між сторонами віднесено до публічно-правових, однак суд першої інстанції свідомо проігнорував вимоги Конституції України та КАС України. Крім того, апелянт зазначає, що згідно посадової інструкції, посаду, яку він обіймав віднесено до адміністративно-господарських функцій.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, а саме ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги з підстав викладених у письмовому відзиві.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду повинна бути залишена без змін, з наступних підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до положень пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
При цьому пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Для набуття спором ознак публічно-правового в контексті статті 19 КАС України спірні правовідносини мають безпосередньо випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності.
Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (надалі - Закон № 889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно з пунктом 15 частини третьої статті 3 Закону № 889-VIII дія цього Закону не поширюється на працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб`єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами.
З аналізу вказаних норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.
Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Разом з цим, до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та інше.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, що 07.06.2017 року позивача прийнято до Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) на посаду помічника начальника, згідно Кодексу законів про працю України.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом начальника Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) (по стройовій частині) від 31.05.2019 року № 83 звільнено з 31.05.2019 ОСОБА_1 - помічника начальника Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району), відповідно до п. 3 статті 40 Кодексу законів про працю України за систематичне невиконання трудових обов`язків.
Відповідно до частин 1, 4 статті 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти.
Окремі військові посади в мирний час можуть заміщатися (на умовах строкового трудового договору) цивільними особами в порядку, встановленому Міністерством оборони України, або резервістами в порядку, встановленому Генеральним штабом Збройних Сил України.
Згідно з Тимчасовим переліком військових посад Збройних Сил України, які в мирний час можуть заміщатися цивільними особами (на умовах строкового трудового договору), затвердженим наказом Міністерства оборони України від 24.12.2013 р. №902, чинного на час прийняття позивача на посаду, військова посада помічника начальника частини може заміщатися цивільною посадою помічником начальника квартирно-експлуатаційної частини (району).
З огляду на частину 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частинами 2, 3 статті 119 КЗпП України визначено, що працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до абзацу 1-3 частини 1, 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України «Про освіту».
Згідно з частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 був призначений на посаду помічника начальника Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) та перебував у трудових відносинах з означеною юридичною особою, що підтверджується відомостями із трудової книжки позивача.
Тобто, як вірно встановлено судом першої інстанції, що посадою, яку обіймав позивач не передбачено здійснення повноважень, безпосередньо пов`язаних з виконанням завдань і функцій державного органу.
Таким чином, перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, позивач не був державним службовцем, не здійснював службову діяльність у розумінні статті 19 КАС України, а тому його посада не відноситься до посад публічної служби.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідач у цих правовідносинах виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як роботодавець у трудових відносинах.
Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Колегія суддів звертає увагу, що спір у правовідносинах, які виникають із трудових відносин, не пов`язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі у ньому суб`єкта публічного права.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року по справі № 520/6612/17 (провадження № 11-1196апп18) та в постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року по справі № 826/6378/18 та підлягає застосуванню судами, згідно статті 242 КАС України.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів доходить до висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення, яким закрито провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 238, 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2020 року про закриття провадження у справі - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у порядку ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення.
Головуючий суддя: Г. В. Земляна
Судді: Є. І. Мєзєнцев
В. В. Файдюк
Повний текст постанови складено 06 серпня 2020 року.
