ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А
про закриття провадження у справі
20 травня 2020 року м. Київ№ 640/11845/19Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Пащенко К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини
про скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (адреса: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 38, ідентифікаційний код 26614952), в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати акти службових розслідувань від 23.05.2019, від 29.05.2019, від 31.05.2019 та накази №67 від 23.05.2019, №68 від 29.05.2019, №70 від 31.05.2019 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності;
- визнати протиправним та скасувати наказ від 31.05.2019 № 83 про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника начальника Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) згідно п. 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов`язків;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.05.2019 по день поновлення на роботі, з відрахуванням всіх належних платежів та податків;
- зобов`язати начальника Сєвєродонецької КЕЧ (району) надати ОСОБА_1 основну щорічну відпустку та додаткову відпустку з першого дня поновлення на роботі;
- зобов`язати Відповідача виключити з трудової книжки Позивача як незаконний запис від 31.05.2019 про звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП за систематичне невиконання трудових обов`язків;
- відшкодувати моральну шкоду Позивачу, заподіяної неправомірними діями Відповідача, у розмірі 25 000,00 грн.
В якості підстав позову позивач зазначив, що відповідачем протиправно прийнято наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника начальника Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) згідно п. 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов`язків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2019 відкрито провадження у адміністративній справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України, публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, тобто спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.
За приписами статті 5 Закону України від 06.12.1991 №1934-XII «Про Збройні Сили України» особливий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців та працівників Збройних Сил України. Трудові відносини з працівниками Збройних Сил України регулюються законодавством про працю.
З матеріалів справи судом встановлено, що наказом начальника Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) (по стройовій частині) від 31.05.2019 № 83 звільнено з 31.05.2019 ОСОБА_1 - помічника начальника Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району), відповідно до п. 3 статті 40 Кодексу законів про працю України за систематичне невиконання трудових обов`язків.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти.
Окремі військові посади в мирний час можуть заміщатися (на умовах строкового трудового договору) цивільними особами в порядку, встановленому Міністерством оборони України, або резервістами в порядку, встановленому Генеральним штабом Збройних Сил України.
Згідно з Тимчасовим переліком військових посад Збройних Сил України, які в мирний час можуть заміщатися цивільними особами (на умовах строкового трудового договору), затвердженим наказом Міністерства оборони України від 24.12.2013 р. №902, чинного на час прийняття позивача на посаду, військова посада помічника начальника частини може заміщатися цивільною посадою помічником начальника квартирно-експлуатаційної частини (району).
З огляду на ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частинами 2, 3 ст.119 КЗпП України визначено, що працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до абз. 1-3 ч. 1, 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України «Про освіту».
Згідно з ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був призначений на посаду помічника начальника Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини (району) та перебував у трудових відносинах з означеною юридичною особою, що підтверджується відомостями із трудової книжки позивача.
Таким чином, спір між сторонами, що стосується оскарження актів службового розслідування, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника за посадою помічника начальника квартирно-експлуатаційної частини (району), яка не належить до посад військової служби, має ознаки приватно-правового та не пов`язаний з прийняттям на публічну службу, її проходженням чи звільненням з публічної служби, отже не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, зважаючи на предметну юрисдикцію та характер правовідносин у цій справі, суд вважає, що даний спір непідвідомчий адміністративному суду, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Провадження у справі № 640/11845/19 за позовом ОСОБА_1 - закрити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів за правилами, встановленими статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.С. Пащенко
