ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року

м. Київ

справа №183/6913/16(2-а/183/43/17)

адміністративне провадження №К/9901/29825/18, № К/9901/29092/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

cудді-доповідача Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватної багатогалузевої фірми "Експрес"

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року (колегія суддів у складі Панченко О.М., Іванова С.М., Чередниченка В.Є.)

та на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року (колегія суддів у складі Панченко О.М., Іванова С.М., Чередниченка В.Є.)

у справі №183/6913/16

за позовом Приватної багатогалузевої фірми "Експрес"

до Генічеської міської ради

за участю третіх осіб - Комунального підприємства "Генічеський міський пляж", Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

про визнання протиправними та скасування рішень.

І. РУХ СПРАВИ

1. 07.12.2016 до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов Приватної багатогалузевої фірми «Експрес» до Генічеської міської ради Херсонської області, треті особи - КП «Генічеський міський пляж», Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру Держгеокадастр.

2. Позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Генічеської міської ради Херсонської області № 1006 від 02.09.2014 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Генічеської міської ради № 303 від 14.12.2011 «Про внесення змін та доповнень до рішення попередніх сесій».

3. Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.05.2017 позов задоволено.

4. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018 скасовано постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.05.2017 та закрито провадження у справі.

5. Також ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018:

- визнано, що подання заяви від 15.01.2018 представником Приватної багатогалузевої фірми "Експрес" Пробачай В.П. про відвід колегії суддів у справі за апеляційною скаргою Генічеської міської ради на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.05.2017 у справі № 183/6913/16 є діями, що суперечать завданню адміністративного судочинства та є зловживанням процесуальними правами;

- залишено без розгляду заяву про відвід, подану представником Приватної багатогалузевої фірми "Експрес" Пробачай В.П.;

- застосовано до Пробачай В.П. заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі одного прожиткового мінімуму 1762 грн., який стягнути з останнього в дохід Державного бюджету України.

6. 26.02.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на ухвалу від 15.01.2018, просить її скасувати, ухвалити нову про задоволення заяви про відвід колегії суддів. Також 27.02.2018 надійшла касаційна скарга позивача на постанову від 15.01.2018, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Скаржник касаційну скаргу просив розглядати за його участю.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

(а) щодо суті спору

7. ПБФ «Експрес» на підставі договору оренди землі, укладеного з Генічеською міською радою Херсонської області, зареєстрованого 14.04.2006, є орендарем земельної ділянки рекреаційного призначення площею 250 кв.м., кадастровий номер 6522110100:01:089:0008, яка розташована за адресою Херсонська область м. Генічеськ, вул. Свердлова (після перейменування - вул. Набережна), 40.

8. ПБФ «Експрес» було оформлене право приватної власності на розташовану на земельній ділянці будівлю, торгівельну, кафе «Какаду» загальною площею 213,3 кв.м., що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 14.02.2014.

9. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 рішення Господарського суду Херсонської області від 25.10.2016 було скасоване, позовні вимоги ПБФ «Експрес» задоволені, визнане протиправним та скасоване рішення Генічеської міської ради Херсонської області № 82 «Про не продовження та не поновлення договору оренди земельної ділянки» прийнятого 22.02.2016 на засіданні Генічеської міської ради.

10. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 30.03.2017р у справі №923/557/17, яке набрало законної сили 18.04.2017, визнано укладеною між Генічеською міською радою та ПБФ "Експрес", додаткову угоду від 24.02.2016 до договору оренди земельної ділянки від 20.02.2006 про поновлення договору оренди земельної ділянки з наступними істотними умовами: в оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер 6522110100:01:089:0008, загальною площею 0, 250 га, за адресою: м. Генічеськ, вул. Свердлова, 40 , на той же строк - 10 років на тих самих умовах.

11. 12.07.2011 Генічеською міською радою прийнято рішення № 203 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо складання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою», відповідно до якого КП «Генічеський міський пляж» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки орієнтовною площею 4,0 га, за адресою: місто Генічеськ, вул. Свердлова, 40, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (секція Е код 07.01), із земель рекреаційного призначення Генічеської міської ради.

12. Рішенням Генічеської міської ради № 303 від 14.12.2011 «Про внесення змін та доповнень до рішення попередніх сесій» КП «Генічеський міський пляж» були внесені зміни до рішення Генічеської міської ради № 203 від 12.07.2011 і викладено його у такій редакції: надати дозвіл розробку проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки орієнтовною площею 4,0 га., за адресою: місто Генічеськ, вулиця Свердлова, 40, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (код КВЦПЗ )7.01), із земель житлової та громадської забудови міста Генічеськ.

13. 30.08.2012 Генічеською міською радою винесене рішення № 482 «Про внесення змін та доповнень до рішень попередніх сесій та договорів особистих строкових сервітутів», відповідно до п. 10 якого внесені зміни до рішення Генічеської міської ради від 14.12.2011 №303 та викладене його у такій редакції: Дозволити КП «Генічеський міський пляж» розробку проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки орієнтовною площею 4,6233 га за адресою: місто Генічеськ, вулиця Свердлова,40, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (код КВЦПЗ 07.01) із земель житлової та громадської забудови міста Генічеськ.

14. 27.05.2014 Генічеською міською радою винесене рішення № 929 «Про внесення змін та доповнень до рішень попередніх сесій», відповідно до п. 19 якого внесені зміни до п. 10 рішення Генічеської міської ради від 30.08.2012 № 482, та викладене його у такій редакції: Дозволити КП «Генічеський міський пляж» розробку проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки орієнтовною площею 4,6233 га за адресою: місто Генічеськ, вулиця Свердлова,40, для розміщення та облаштування міського пляжу із земель житлової та громадської забудови міста Генічеськ.

15. Рішенням Генічеської міської ради № 1006 від 02.09.2014 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок» затверджено КП «Генічеський міський пляж» проект землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки площею 4,6219 га., адресою: місто Генічеськ, вулиця Свердлова,40, кадастровий номер 6522110100:01:001:0595, для розміщення та облаштування міського пляжу, із земель житлової та громадської забудови Генічеської міської ради та вищезазначена земельна ділянка передана у постійне користування КП «Генічеський міський пляж».

(б) щодо підстав відводу суддів

16. Апеляційне провадження в справі було відкрито ухвалою від 02.10.2017. Справа неодноразово призначалась до слухання.

17. В судовому засіданні 13.12.2017 представник позивача Пробачай В.П. заявляв відвід складу суду з мотивів незгоди з процесуальними діями суду під час розгляду апеляційної скарги, а також незаконність, на його думку, ухвали від 18.10.2017, яка була постановлена в судовому засіданні за участю представника позивача.

18. Ухвалою суду від 13.12.2017 в задоволені заяви про відвід було відмовлено, оскільки про відвід заявлено після початку розгляду справи по суті, а наведені представником позивача порушення не є такими, що не можуть бути усунуті під час розгляду справи та перешкоджають подальшому її розгляду.

19. У судовому засіданні 15.01.2018 представник позивача Пробачай В.П. заявив про відвід колегії суддів, посилаючись на те, що в кінці листопада 2017 року підприємство звернулось до слідчого СВ Новомосковського ГУНП в Дніпропетровській області з повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення, яким просило притягнути до кримінальної відповідальності колегію суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі №183/6913/16 (№2а/183/43/17), мотивуючи тим, що судом ухвалено завідомо неправосудне рішення, а саме ухвалу від 18.10.2017.

20. На виконання ухвали Новомосковського міськрайонного суду від 07.12.2017 слідчим слідчого відділу Новомосковського ГУНП в Дніпропетровській області було відкрито кримінальне провадження № 12017040350003966, який отримано підприємством 12.01.2018. У зв`язку з цим, представник позивача заявив відвід колегії суддів. До заяви представник долучив копію ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.12.2017 в справі № 183/6197/17 (провадження № 1-кс/183/876/17) та ухвали від 18.12.2017, якою виправлено описку в попередній ухвалі, а також витяг з кримінального провадження № 12017040350003966.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

21. Позов мотивовано тим, що відповідач, передаючи у постійне користування третій особі - КП "Генічеський міський пляж" земельну ділянку міського пляжу, не узгодив межі суміжних земельних ділянок з позивачем, внаслідок чого відбулося фактичне вилучення земельної ділянки із володіння та користування позивача орієнтовною площею 36,7 кв.м. Відповідач, вилучивши у позивача без його згоди частину орендованої ним земельної ділянки, тим самим позбавив його законного права здійснювати будівництво кафе з літнім майданчиком.

22. Відповідач та третя особа проти позову заперечували.

23. Заява від 15.01.2018 про відвід колегії суддів мотивована тим, що суддя не може брати участь в розгляді справи і відводиться за наявності інших обставин, які викликають сумнів в упередженості судді. Таким обставинами представник позивача, вважав, є відкриття кримінального провадження за фактом ухвалення колегією суддів, визначеною для розгляду даної справи, неправосудного судового рішення (ухвала від 18.10.2017).

ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

24. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що незаконна зміна цільового призначення відбулась під час прийняття міською радою рішення № 303 від 14.12.2011 шляхом внесення зміни до попереднього рішення № 203 від 12.07.2011, внаслідок чого земельній ділянці, що передана третій особі КП "Генічеський міський пляж" у постійне користування, змінене цільове призначення, а саме замість землі рекреаційного призначення зазначена земельна ділянка віднесена до земель житлової та громадської забудови.

25. Крім того, з рішення відповідача № 185 від 02.08.2016 та № 12 від 20.01.2017, схеми розміщення тимчасових споруд на території міського пляжу вбачається, що земельна ділянка площею 4,6219 га, м . Генічеськ, вул. Свердлова, 40, яка передана в користування КП "Генічеський міський пляж", накладається на земельну ділянку площею 250 кв.м., яка перебуває в користуванні позивача.

26. Відповідач, передаючи у постійне КП "Генічеський міський пляж" земельну ділянку міського пляжу, не узгодив межі суміжних земельних ділянок з позивачем, внаслідок чого відбулося фактичне вилучення земельної ділянки із володіння та користування позивача орієнтовною площею 36,7 кв.м. Відповідач, вилучивши у позивача без його згоди частину орендованої ним земельної ділянки, позбавив його законного права здійснювати будівництво кафе з літнім майданчиком.

27. Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку та закрив провадження у справі, дійшовши висновку, що розгляд такого спору віднесено до суду господарської юрисдикції.

28. Суть спору полягає в захисті порушених прав позивача на користування орендованою земельною ділянкою, в тому числі і право на будівництво кафе, що відбулося внаслідок прийняття відповідачем рішення № 1006 від 02.09.2014. Також йдеться про те, що третя особа КП "Генічеський міський пляж" протиправно зайшла на частину земельної ділянки позивача, внаслідок він позбавлений можливості вести будівельні роботи. Отже, порушені права позивача, внаслідок прийняття оскаржуваних рішень, є цивільними, а тому спір не має ознак публічно-правового спору. Також рішення відповідача, які оскаржуються, є правовими актами індивідуальної дії, прийняті ним відносно третьої особи КП "Генічеський міський пляж" та вичерпали свою дію шляхом їх виконання, третя особа набула право постійного користування земельною ділянкою.

29. Вирішуючи заяву про відвід колегії суддів, суд апеляційної інстанції виходив з того, що представник позивача Пробачай В.П. вже заявляв відвід складу суду 13.12.2017 з мотивів незгоди з діями суду під час розгляду апеляційної скарги, незаконності ухвали від 18.10.2017. Ухвалою суду від 13.12.2017 в задоволені заяви про відвід було відмовлено, оскільки про відвід заявлено після початку розгляду справи по суті, а наведені порушення не є такими, що не можуть бути усунуті під час розгляду справи та перешкоджають подальшому її розгляду.

30. Вдруге, 15.01.2018 представник позивача Пробачай В.П. знову заявив клопотання про відвід складу суду, з підстав відкриття кримінального провадження за фактом ухвалення колегією суддів, визначеною для розгляду даної справи, неправосудного судового рішення (ухвала від 18.10.2017).

31. Проте представнику позивача було відомо про ухвалу від 18.10.2017, оскільки вона була постановлена в судовому засіданні за його участю; згадував про неї і в заяві про відвід від 13.12.2017. Позивач в кінці листопада 2017 року звернувся до правоохоронних органів з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення складом суду, що розглядає справу. Отже, на час звернення до суду із заявою про відвід від 13.12.2017, позивач свідомо не зазначив про вказаний факт. Представник позивача не надав відповіді, коли йому стало відомо про ухвалу слідчого судді від 07.12.2017, про витяг з кримінального провадження № 12017040350003966, не надав доказів на підтвердження дати отримання такої інформації. Також зі змісту ухвали слідчого судді від 07.12.2017 та ухвали про виправлення описки від 18.12.2017, витягу з кримінального провадження № 12017040350003966 взагалі неможливо встановити, що вони стосуються справи, що розглядається, колегії суддів.

32. Сам факт звернення до правоохоронних органів з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не може свідчити про наявність в діях членів колегії суддів право, а є лише шляхом реалізації особою свого суб`єктивного права.

33. Отже, представник позивача, будучи незгодним з процесуальним рішенням суду, (ухвалою суду від 18.10.2017), не скориставшись процесуальним правом оскарження цього рішення, в супереч ч. 4 ст. 36 КАС України, повторно заявив відвід складу суду, посилаючись на незаконність судового рішення, без належних підстав, які б свідчили про наявність в діях членів колегії суддів складу кримінального правопорушення, штучно формуючи уяву про наявність таких ознак та упередженості суддів, вчинив дії, направлені на безпідставний відвід складу суду, направлений на незаконне усунення колегії суддів від розгляду справи. Відтак, за зловживання процесуальними правами, суд апеляційної інстанції вирішив застосувати заходи процесуального примусу у вигляді накладення штрафу на представника позивача Пробачай В.П., який є директором підприємства.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

34. У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу про застосування заходів процесуального примусу у вигляді накладення штрафу. Зазначає, що в першій заяві про відвід колегії суддів представник позивача виходив з інших обставин та доказів, ніж ті, що наведені у другій заяві про відвід цієї ж колегії суддів. Це внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне провадження за фактом постановлення завідомо неправосудного рішення. З огляду на наявність обставин, зазначених в заяві про відвід від 13.12.2017, 15.01.2018, позивачем вбачалась процесуальна нерівність учасників судового процесу.

35. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права:

- посилання суду на ст. 171 КАС України є помилковим через те, що ця стаття визначає особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної ради АРК, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень. Предметом даного спору є акт індивідуальної дії;

- висновок суду, що спір повинен розглядатись в порядку господарського судочинства є неправильним, оскільки у рішенні Конституційного Суду України № 10-рп/2020 від 01.04.2010 зазначено, що вирішення земельних спорів фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів;

- висновок суду про те, що права позивача оскаржуваними рішеннями міської ради не порушено, є необґрунтованим, оскільки суд не взяв до уваги, що ухвалюючи спірні рішення міська рада не узгодила з позивачем суміжних меж земельних ділянок, не провела обов`язкову землевпорядну експертизу;

- з апеляційної скарги вбачається, що її подала інша особа - Виконавчий комітет Геніченської міської ради, а не Геніченська міська рада. Судовий збір визначено не правильно.

36. Заперечення на касаційну скаргу не подано.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

37. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення.

(а) стосовно постанови від 15.01.2018

38. Суд апеляційної інстанції не розглядав даний спір по суті, оскільки дійшов висновку, що такий не є публічно-правовим спором.

39. Верховний Суд з цим погоджується.

40. Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

41. Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

42. За правилами частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

43. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

44. Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у зазначеній редакції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

45. Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і виникнення якого пов`язане з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

46. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

47. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

48. Водночас при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого особа звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі органу місцевого самоврядування.

49. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

50. При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові або права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування.

51. Тобто, сама по собі участь органу місцевого самоврядування у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

52. Предметом спору у цій справі є рішення Геніченської міської ради Херсонської області № 303 від 14.12.2011, яким КП "Генічеський міський пляж" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою тощо відведення у постійне користування земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення та рішення № 1006 від 02.09.2014, яким цій юридичній особі затверджено проект землеустрою та передано у постійне користування.

53. У той же час, зі змісту позову вбачається, що фактично основним мотивом звернення до суду став захист позивачем ПБФ «Експрес» своїх прав на земельну ділянку, яка як стверджує позивач, перебуває в нього в оренді, але тепер частину цієї земельної ділянки займає КП "Генічеський міський пляж". Відбулось це внаслідок прийняття Геніченською міською радою рішень № 303 від 14.12.2011, № 1006 від 02.09.2014. Тобто метою звернення позивача із позовом є захист власного речового права (права користування земельною ділянкою) на якій також знаходиться майно позивача.

54. Крім того, звертаючись з цим позовом, позивач намагається захистити свій майновий інтерес щодо земельної ділянки, яка перебуває в нього в оренді та водночас заперечує законність права користування третьою особою КП "Генічеський міський пляж" частиною земельної ділянки.

55. Те, що позивач оскаржує зазначені рішення органу місцевого самоврядування також з підстав незаконної, на його думку, зміни цільового призначення земельної ділянки, що надані у користування КП "Генічеський міський пляж" не змінює основної суті спору - захист права на користування земельною ділянкою.

56. Отже, у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку господарської юрисдикції, оскільки спір стосується захисту приватних інтересів. Така правова позиція була викладена у постановах ВСУ від 09 лютого 2016 року у справі № 21-5465а15 та від 26 квітня 2016 року у справі № 1705/1156/2012, і ВП ВС не знаходить правових підстав відступити від цієї позиції.

57. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

58. Згідно із частиною другою статті 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

59. Пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК визначено, що господарські суди розглядають інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права.

60. Згідно зі статтею 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

61. Таким чином, якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується права цивільного і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору. В даному випадку, враховуючи предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності, а також суб`єктний склад сторін спору, вказаний спір має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

62. Беручи до уваги наведене, ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір не відповідає всім ознакам публічно-правового спору, а тому не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому суд апеляційної інстанції правильно закрив провадження у справі.

63. Доводи скаржника про те, що такий висновок суду суперечить рішенню Конституційного Суду України № 10-рп/2020 від 01.04.2010 в якому зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно-правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, колегія суддів відхиляє.

64. Як вбачається, йдеться про те, що зазначені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно-правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Тобто, судам слід встанови виходячи не лише суб`єктного складу учасників спору, а й суті спору, порядок його вирішення.

(б) стосовно ухвали від 15.01.2018

65. Відповідно до ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

66. Відповідно до ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

67. Відповідно до ст. 144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

68. Одним із заходів процесуального примусу є штраф (п. 5 ч. 1 ст. 145 КАС України).

69. Відповідно до ст. 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема, невиконання процесуальних обов`язків, зокрема, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

70. Таким чином Суд може визнати зловживанням процесуальними правами конкретні дії учасників справи, що свідчать про невиконання процесуальних обов`язків. Кваліфікація тих чи інших дій як зловживання правами здійснюється судом з огляду на обставини справи та, з урахуванням мети, яку переслідував учасник справи.

71. В ухвалі від 15.01.2018, яку оскаржує позивач, суд апеляційної інстанції констатував зловживання представником позивача своїми процесуальними правами, що полягає у тому, що будучи незгідним з процесуальним рішенням суду (ухвалою суду від 18.10.2017, яка було проголошено у судовому засіданні за його участю), не скориставшись процесуальним правом оскарження цього рішення, в супереч положенням ч. 4 ст. 36 КАС України, повторно заявив відвід складу суду, посилаючись на незаконність судового рішення, без належних підстав, які б свідчили про наявність в діях членів колегії суддів складу злочину, штучно формуючи уяву про наявність таких ознак та упередженості суддів, вчинив дії, направлені на безпідставний відвід складу суду, направлений на незаконне усунення колегії суддів від розгляду справи.

72. Як наслідок, суд визнав дії сторони зловживанням процесуальними правами, залишив заяву про відвід без розгляду та застосував до представника позивача заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі одного прожиткового мінімуму.

73. З матеріалів справи вбачається, що представник позивача двічі заявляв відвід колегії суддів, визначеній для розгляду даної справи. Перший відвід був заявлений з мотивів незгоди з ухвалою від 18.10.2017 та заявлений після початку розгляду справи по суті. Другий відвід мотивовано тим, що органом досудового розслідування внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за фактом постановлення судом завідомо неправосудного рішення стосовно фірми «Експрес», що підтверджено витягом з кримінального провадження № 12017040350003966, копією ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.12.2017 в справі № 183/6197/17 (провадження № 1-кс/183/876/17) та ухвали від 18.12.2017, якою виправлено описку в попередній ухвалі.

74. Тобто, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що двічі відвід колегії суддів був пов`язаний з незгодою позивача з ухвалою від 18.10.2017. Різниця лише в тому, що другий відвід підтверджено відомостями про внесення до ЄРДР відомостей за фактом постановлення судом завідомо неправосудного рішення. При цьому, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, з представленого витягу з ЄРДР, ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.12.2017 в справі №183/6197/17 (провадження № 1-кс/183/876/17) не зрозуміло якими суддями постановлено «завідомо неправосудне судове рішення» і в якій справі.

75. Заявляючи відвід, учасник справи повинен був навести причини для відводу, які принаймні беззаперечно свідчать про певні обставини, це одна з ознак обґрунтованості відводу.

76. Оскільки позивач під час апеляційного розгляду справи зловживав процесуальними правами, суд апеляційної інстанції мав підстави для застосування до нього штрафу.

77. Таким чином, Верховний Суд не встановив порушень норм матеріального чи процесуального права, а тому у касаційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

78. Зважаючи на результат вирішення касаційної скарги відшкодування судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 351, 356 КАС України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційні скарги Приватної багатогалузевої фірми "Експрес" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Кравчук В.М.

Суддя Коваленко Н.В.

Суддя Страродуб О.П.