СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" липня 2020 р. Справа № 922/3623/17
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Чернота Л.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
за участі представників:
апелянта - Курило М.М. - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1582 від 10.09.2018; Ордер серія ХВ № 000017 від 21.01.2020,
кредитора АТ "Мотор-Банк" - не з`явився,
боржника - не з`явився,
кредитора ТОВ фірма "Промпостачсервіс" - Жорник В.І. - посвідчення адвоката № 914,
арбітражного керуючого Кравченка Р.М. - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Харків, (вх. №1449 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.05.2020 (суддя Яризько В.О., повний текст ухвали складено та підписано 19.05.2020) у справі №922/3623/17
за заявою Акціонерного товариства "Мотор-Банк", м. Запоріжжя,
до Приватного науково-виробничого підприємства "Інтеравіасервіс", м. Харків,
про визнання банкрутом, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.05.2020 заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника, керівника та кінцевого бенефіціарного власника боржника задоволено в повному обсязі. Покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ПНВП "Інтеравіасервіс" у зв`язку з доведенням ПНВП "Інтеравіасервіс" до банкрутства у сумі 32 852 829,32 грн. на колишнього керівника, засновника та кінцевого бенефіціарного власника Приватного науково-виробничого підприємства Інтеравіасервіс" (61052, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 68, офіс 110, код ЄДРПОУ 22687552) - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт: НОМЕР_1 , виданий Київським MB РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, 18.07.1996 р.; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт: НОМЕР_1 , виданий Київським MB РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, 18.07.1996 р.; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Приватного науково-виробничого підприємства Інтеравіасервіс" (61052, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 68, офіс 110, код ЄДРПОУ 22687552) 32 852 829,32 грн. субсидіарної відповідальності за доведення підприємства до банкрутства.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що матеріалами справи доведено, що керівник та засновник Яковенко П. І . знав та схвалив укладення договорів про відступлення прав вимоги та заміни кредитора в зобов`язанні, які є сумнівними та завідомо невигідними для підприємства, призвели до збільшення дебіторської заборгованості підприємства, намір щодо реального стягнення якої був відсутній, призвели до збільшення кредиторської заборгованості, були вчинені з метою приховати активи підприємства та невиконання своїх зобов`язань перед окремими кредиторами, що як наслідок призвело до відкриття провадження у справі про банкрутство та незадоволення вимог кредиторів.
ОСОБА_1 з ухвалою суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 14.05.2020 у справі №922/3623/17 повністю та відмовити у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника, керівника та кінцевого бенефіціарного власника боржника у повному обсязі.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог скаржник посилається на те, що:
- в діяльності ПНВП "Інтеравіасервіс" не вбачаються ознаки фіктивного банкрутства;
- відсутні будь-які ознаки вини ОСОБА_1 у вчиненні саме умисних дій, які можуть бути спрямовані на доведення підприємства до банкрутства;
- при проведенні фінансового аналізу було встановлено саме поступове зменшення активів підприємства та його збитковість через фактичне закриття ринків збуту на території Російської Федерації та інших країнах;
- ліквідатором не доведено обставин того, що договори про заміну кредитора в зобов`язанні або договори про відступлення права вимоги підписувались саме Яковенко П.І., а тому описані ліквідатором правочини не можуть бути підставою для покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності, оскільки він не є стороною зазначених правовідносин;
- позиція суду першої інстанції про те, що посадові особи боржника не застосували право на зарахування зустрічних однорідних вимог з вини ОСОБА_1 та це призвело до банкрутства підприємства, суперечить законодавству та не кореспондується із матеріалами справи;
- позиція суду першої інстанції про те, що боржником не проведено роботу по дебіторській заборгованості, не відповідає дійсності та суперечить протоколу продажу майна боржника з публічних торгів;
- подача ліквідатором відповідної заяви до моменту реалізації майна банкрута та проведення розрахунків із кредиторами не відповідає вимогам законодавства.
04.06.2020 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №922/3623/17 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., суддя Чернота Л.Ф., суддя Білецька А.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Харків, на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.05.2020 у справі №922/3623/17 залишено без руху. Надано апелянту десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме подати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у встановленому відповідним законодавством порядку та розмірі (2 102,00 грн).
З метою усунення недоліків, визначених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху, від апелянта 23.06.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від 23.06.2020 про усунення недоліків з доданим оригіналом платіжної квитанції № 27149266 від 23.06.2020 про сплату 2 102,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.05.2020 у справі №922/3623/17.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , м. Харків, на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.05.2020 у справі №922/3623/17. Призначено справу до розгляду на "21" липня 2020 р. о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 117.
Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив оскаржувану ухвалу суду скасувати та задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.
Представник кредитора ТОВ фірма "Промпостачсервіс" в судовому засіданні підтримав свою позицію по справі, просив апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржувану судову ухвалу - скасувати.
У судове засідання інші учасники справи не з`явились, хоча були повідомлені судом про час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Від арбітражного керуючого Кравченка Р.М. на адресу суду електронною поштою надійшло клопотання про розгляд даної справи без його участі.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників боржника, ліквідатора та інших кредиторів за наявними в справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, постановою господарського суду Харківської області від 11.07.2018 приватне науково-виробниче підприємство "Інтеравіасервіс", код ЄДРПОУ 22687552, визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кириченко Євгенію Анатоліївну.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.01.2019, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2019, задоволено заяву арбітражного керуючого Кириченко Євгенії Анатоліївни; звільнено арбітражного керуючого Кириченко Євгенію Анатоліївну від виконання обов`язків ліквідатора приватного науково-виробничого підприємства "Інтеравіасервіс"; призначено арбітражного керуючого Кравченка Радіона Миколайовича ліквідатором приватного науково-виробничого підприємства "Інтеравіасервіс".
11.11.2019 на адресу суду першої інстанції надійшла заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника, керівника боржника та кінцевого бенефіціарного власника боржника, а саме на Яковенка П.І., в якій ліквідатор просив суд :
- визнати розмір вимог до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства в сумі 32 852 829,32 грн;
- покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ПНВП "Інтеравіасервіс" у зв`язку з доведенням його до банкрутства в сумі 32 852 829,32 грн на колишнього керівника, засновника та кінцевого бенефіціарного власника Приватного науково-виробничого підприємства "Інтеравіасервіс" - Яковенка Петра Івановича;
- стягнути з колишнього керівника, засновника та кінцевого бенефіціарного власника Приватного науково-виробничого підприємства "Інтеравіасервіс" - Яковенка Петра Івановича на користь Приватного науково-виробничого підприємства "Інтеравіасервіс" 32 852 829,32 грн субсидіарної відповідальності за доведення підприємства до банкрутства.
В обґрунтування поданої заяви ліквідатор послався на те, що колишнім керівником підприємства Яковенком П.І. ліквідатору не було передано жодного первинного документа щодо активів ПНВП "Інтеравіасервіс", ним не виконано і вимоги ухвали суду від 21.05.2019 про зобов`язання передати ліквідатору бухгалтерську та іншу документацію підприємства-банкрута, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності. На замовлення ліквідатора ПП "Центр антикризових технологій" наданий висновок про наявність або відсутність ознак неплатоспроможності, фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування неплатоспроможності та варіанти шляхів виходу з кризового стану ПНВП "Інтеравіасервіс". На підставі отриманих висновків та іншої інформації ліквідатор дійшов висновку про те, що керівник, засновник та кінцевий беніфіціар Яковенко П. І . укладав правочини з метою приховати активи від кредиторів.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з такого.
Частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
За змістом частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства передбачена юридична відповідальність, яка покладається на суб`єкта підприємництва-боржника, його засновників (учасників), власника майна, а також інших осіб.
Частиною 3 статті 215 Господарського кодексу України визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
Закон передбачає три види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальну (стаття 219 Кримінального кодексу України), адміністративну (статті 164-15, 166-16, 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та цивільну - субсидіарну як різновид цивільної (частина 5 статті 41 Закону про банкрутство).
Положення частини 5 статті 41 Закону про банкрутство (чинного на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) як спеціального закону, визначаючи такий різновид цивільної відповідальності як субсидіарна, конкретизують суб`єктний склад осіб, до яких може бути застосований цей різновид відповідальності, підстави та умови для її застосування для кожного із суб`єктів цієї відповідальності.
Згідно з частиною 5 статті 41 Закону про банкрутство під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.
Визначене нормами частини 5 статті 41 Закону про банкрутство правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.
Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились незадоволеними у справі про банкрутство.
Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.
Суд також враховує, що чинне законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності в порядку частини 5 статті 41 Закону про банкрутство на третіх осіб з наявністю вироку у кримінальній справі щодо цих осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, оскільки в цьому випадку особи в силу спеціального припису Закону про банкрутство притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16.
А тому дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого частиною 5 статті 41 Закону про банкрутство, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.
Водночас суду, при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин першої та третьої статті 5 Закону про банкрутство (частин першої і третьої статті 4 Кодексу).
Щодо об`єктивної сторони порушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, то на відміну від норм Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, в нормах яких законодавець конкретно навів диспозицію кримінального та адміністративного порушення за порушення норм законодавства про банкрутство (зокрема, з доведення до банкрутства, за які особа притягається до кримінальної відповідальності), норми частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство хоча і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.
У зв`язку із цим у спорах про покладення субсидіарної відповідальності виникає/існує проблема у доведенні суб`єктом звернення (ліквідатором) та в об`єктивному встановленні (судом) обставин існування цього правопорушення.
А тому, для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, суд, виходячи з диспозиції частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, та з урахуванням підстав для порушення справи про банкрутство (стаття 1, частина третя статті 10, стаття 11 Закону про банкрутство), дійшов висновку про необхідність конкретизації об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів:
1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;
2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);
3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.
Такі висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16 та від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16.
Окремо слід відзначити, що оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності (відповідно до наведених моделей) на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суду слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (стаття 42 Господарського кодексу України).
Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за наведені дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності окрім вини є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.
При цьому, виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), колегія суддів наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.
Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у доведенні боржника до банкрутства, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі послався на те, що у висновках ліквідатора Кириченко Є.А. та ОСОБА_3 відсутні розбіжності, в обох висновках мається інформація щодо негативної тенденції зменшення активів боржника в період з 2014 - 2017 років.
Натомість, згідно актуалізованого висновку ПП "Центр антикризових технологій" в період з 01.01.2014 року відбулось різке (сумарно за три роки 39 307, 5 тис. грн.) зменшення розміру показника чистих активів боржника на фоні критичної неплатоспроможності. При цьому, в діяльності ПНВП "Інтеравіасервіс" не вбачаються ознаки фіктивного банкрутства. По результатам актуалізованого висновку ПП "Центр антикризових технологій" вбачається, що поточна неплатоспроможність боржника зумовлена в значній мірі не суб`єктивними, а об`єктивними факторами, такими зокрема як: спад кон`юнктури в економіці в цілому, зменшення закупівельної здатності населення та суб`єктів господарювання внаслідок знецінення обігових коштів, а також їх дефіциту, відмови контрагентів від пролонгації договорів про співпрацю, нестабільності фінансового та валютного ринків, наявності значних заборгованостей до бюджету і контрагентів перед підприємством, сезонні коливання.
Крім того, у самому звіті арбітражного керуючого Кириченко Є.А. зазначено, що фінансова ситуація ПНВП "Інтеравіасервіс" станом на 30.09.2017 характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, оскільки більшість економічних показників та коефіцієнтів, що характеризують ліквідність та фінансову стійкість підприємства нижче нормативних значень, що вказує на залежність підприємства від позикових засобів та неспроможність підприємства до нормального функціонування та розвитку виробництва.
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) ПНВП "Інтеравіасервіс" у 2014 році складав 1874,6 тис. грн., у 2015 році - 2898,0 тис. грн. У 2016 році чистий дохід зменшився до 1971.9 тис. грн. а за 9 місяців 2017 року зменшився ще на 1890,2 тис. грн та склав 81,7 тис. грн. (відбулося значне скорочення обсягів виробництва).
Чистий збиток має від`ємне значення на протязі усього аналізованого періоду. У 2014 році збиток складав - 19030,1 тис. грн та станом на 30.09.17р. його значення зменшилось на 17125,3 тис. грн та складає за 9 місяців 2017 року -1904,8 тис. грн.
Середньооблікова чисельність працівників приватного науково- виробничого підприємства "Інтеравіасервіс" станом на початок аналізованого періоду становить 32 особи, у 2015 році - 26, у 2016 році - 23 та на кінець періоду складає 9 осіб. Власний капітал приватного науково- виробничого підприємства "Інтеравіасервіс" вже станом на 31.12.2014р. має від`ємне значення -13221,7 тис. грн. З 2014 року по 2017 рік має тенденцію до збільшення у своєму негативному значенні. Необоротні активи приватного науково-виробничого підприємства "Інтеравіасервіс" значно зменшувались впродовж усього періоду аналізу. У 2014 році вони складали 118,7 тис. грн, у 2015 році - 82,7 тис. грн., у 2016 році ще зменшились на 68 тис. грн., та станом на 30.09.2017р. їх значення становить 0,2 тис. грн.
Довгострокові зобов`язання на підприємстві відсутні упродовж усього аналізуємого періоду. Короткострокові кредити та позики приватного науково- виробничого підприємства "Інтеравіасервіс" становлять у 2014 році 31039,1 тис. грн. У 2015 році їх значення збільшилось на 4948,5 тис. грн., а у 2016 році - значно зменшилось та становило 19917,8 тис. грн. та 19515,2 тис. грн. у 2016 та 2017 роках відповідно. Дебіторська заборгованість приватного науково-виробничого підприємства "Інтеравіасервіс" незначно коливається на протязі періоду аналізу. Її значення у 2014 році становить 30786,8 тис. грн., у 2015 році - 31090,8 тис. грн., у 2016 році - 32077,6 тис. грн, станом на 30.09.2017р - 31737,3 тис. грн.
Власні оборотні засоби приватного науково-виробничого підприємства "Інтеравіасервіс" на протязі усього аналізуємого періоду мають від`ємні значення та мають тенденцію до збільшення негативного значення з -13340,4 тис. грн. до -34198.1 тис. грн. станом на початок і кінець аналізуємого періоду відповідно.
Майже всі показники ліквідності приватного науково-виробничого підприємства "Інтеравіасервіс" нижче нормативних, що є несприятливою тенденцією для приватного підприємства.
Показники фінансової стійкості не відповідають нормативним значенням протягом 2014-2017рр.. Коефіцієнт концентрації власного капіталу, який показує яку частину в балансі приватного підприємства становить власний капітал, взагалі має від`ємне значення протягом 2014-2017рр. при нормі >0,5. Зростання частки позикових коштів під час фінансування приватного науково-виробничого підприємства "Інтеравіасервіс" обумовлено коефіцієнтом фінансової залежності, який має від`ємне значення упродовж усього періоду аналізу при нормі 2. Від`ємне значення має коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів та коефіцієнт забезпечення власними засобами, який стрімко зростає з -0,40 до - 1,01 станом на 31.12.2014 та станом на 30.09.2017 відповідно (при нормативному значенні 0,1). Зростання негативного значення цього показника унеможливлює для неплатоспроможного приватного науково- виробничого підприємства "Інтеравіасервіс" використання позасудових заходів відновлення платоспроможності.
Поточна платоспроможність приватного науково-виробничого підприємства "Інтеравіасервіс" має від`ємне значення протягом усього аналізованого періоду та її негативне значення значно зростає. Станом на 31.12.2014 її значення становило -45899,7 тис.грн., на кінець аналізованого періоду - -68002,5 тис.грн.
Показники рентабельності діяльності та рентабельності сукупного капіталу взагалі мають від`ємні значення впродовж усього періоду аналізу. Рентабельність власного капіталу має негативну тенденцію до спадку з 612,6% до 5,73% на кінець періоду аналізу, що є несприятливою тенденцією для розвитку виробництва.
Необоротні активи приватного науково-виробничого підприємства "Інтеравіасервіс" складаються на 100% з основних засобів. Станом на 31.12.2014 їх сума становила 118,7 тис. грн, а вже на кінець аналізуємого періоду їх залишкова вартість складає 0,2 тис. грн. Частка основних засобів в активах підприємства зменшується впродовж аналізуємого періоду та станом на 30.09.2017 становить 0,001% усіх активів приватного науково- виробничого підприємства "Інтеравіасервіс", що менше на 0,359% у порівнянні з початком періоду аналізу. Це обумовлено насамперед вибуттям основних засобів з балансу підприємства.
Приватне науково-виробниче підприємство "Інтеравіасервіс" впродовж 2014- 2017рр. отримало чисті збитки. Збитковість підприємства перш за все аргументується великими операційними витратами на виробництво та собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у 2014 році, які значно вище ніж чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Збиток приватного підприємства значно зменшується з -19030,1 тис. грн. до -1904,8 тис. гри. насамперед за рахунок зниження виробництва і, як наслідок, зменшення виручки від реалізації продукції з 1874,6 тис. грн. у 2014 році до 81,7 тис. грн. у 2017 році.
Рентабельність продукції приватного науково-виробничого підприємства "Інтеравіасервіс" станом на 31.12.2014 має від`ємне значення -40,32, це пов`язано перш за все з реалізацією нерентабельної продукції (товарів, робіт, послуг). У 2015 році її показник мав значення 290,3 та значно зменшується протягом 2016-2017рр. до 58,02. Протягом усього аналізованого періоду від`ємне значення має рентабельність діяльності. Рентабельність сукупного капіталу підприємства також має від`ємні показники впродовж усього періоду аналізу. Тенденція до зменшення також має показник рентабельності власного капіталу, а показник його періоду окупності навпаки має тенденцію до збільшення, що не є сприятливою тенденцією для розвитку та нормального функціонування підприємства.
Таким чином, при проведенні фінансового аналізу було встановлено саме поступове зменшення активів підприємства та його збитковість через відсутність купівельного попиту, нерентабельності продукції, фактичного закриття ринків збуту у зв`язку з бойовими діями та запровадженням на території України антитерористичної операції.
Вищезазначені докази свідчать саме про поступове, об`єктивне зменшення активів боржника, що зумовлене рядом обставин, які не залежали від волі ОСОБА_4 . Зазначені обставини вказують на відсутність будь - яких ознак вини ОСОБА_1 у вчиненні саме умисних дій, які можуть бути спрямовані на доведення підприємства до банкрутства.
Враховуючи вищевказане, при детальному аналізі двох висновків фінансового стану, його погіршення відбувалось в період з 2014 року, що відобразилось у зменшенні кількості працівників, зниженні фінансових показників. Тобто, такі негативні тенденції мали місце до настання строків виконання зобов`язань перед ініціюючим кредитором, що виключає наявність заздалегідь спланованих, умисних дій на доведення підприємства до банкрутства.
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі для доведення вини ОСОБА_1 посилався на те, що укладення договору відступлення права вимоги із ТОВ "Акантикус" та стосовно даного підприємства порушено ряд кримінальних проваджень, що свідчить про фіктивність таких правовідносин.
Дані посилання суду першої інстанції є необґрунтованими, оскільки не відповідають вимогам статті 236 ГПК України, а саме, не зазначено яким саме конкретним чином наявність кримінальних проваджень впливає на економічну діяльність товариства, пов`язана із бажанням його посадових осіб здійснювати комерційну діяльність та отримувати прибуток від такої діяльності. Більш того, сама наявність порушеного кримінального провадження жодним чином не встановлює наявність вини в діях особи.
Таким чином, посилання суду першої інстанції на наявність декількох кримінальних проваджень порушених стосовно ТОВ "Акантикус", не встановлює наявність вини в діях ОСОБА_1 .
Крім того, посилання суду першої інстанції на укладення договорів про заміну кредитора між ПНВП "Інтеравіасервіс" та ТОВ ПОА "Тайфун" також не встановлюють наявність вини в діях ОСОБА_1 , оскільки згідно цих договорів, укладених між ПНВП "Інтеравіасервіс" та ТОВ ПОА "Тайфун", саме ТОВ ПОА "Тайфун" отримало вимоги до ТОВ фірма "Промпостачсервіс", а не ТОВ фірма "Промпостачсервіс" до ПНВП "Інтеравіасервіс", як це зазначено в ухвалі суду.
Колегія суддів звертає увагу на те, що договори про заміну кредитора у зобов`язаннях та переведення права вимоги із ПНВП "Інтеравіасервіс" на ПОА "Тайфун" було вчинено у вересні 2017 року, а справа про банкрутство ПНВП "Інтеравіасервіс" була порушена в липні 2018 року, що спростовує позицію суду про те, що керівництвом боржника було вчинено дії з метою унеможливлення провадження справи про банкрутство та вчинення сумнівних правочинів, оскільки такі договори було укладено за рік до справи про банкрутство.
Окрім того, ліквідатором не доведено обставин того, що ОСОБА_1 вчиняв вказані правочини, оскільки договори про заміну кредитора в зобов`язанні, договори про відступлення права вимоги та акти прийому-передачі документів підписані виконавчим директором ОСОБА_5, тобто ОСОБА_1 не підписувались, а тому описані ліквідатором правочини не можуть бути підставою для покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності, оскільки він не є стороною зазначених правовідносин.
Посилання суду першої інстанції про те, що посадові особи боржника не застосували право на зарахування зустрічних однорідних вимог з вини ОСОБА_1 і це призвело до банкрутства підприємства, необґрунтованими та не кореспондуються із матеріалами справи з огляду на те, що ТОВ "Приватне охоронне агентство "Тайфун", ПНВП "Інтеравіасервіс", ТОВ фірма "Промпостачсервіс" є самостійними учасниками господарських правовідносин, здійснюють свою господарську діяльність на власний ризик та на власний розсуд.
Положеннями статті 601 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Таким чином, законодавчо передбачено саме право сторін господарських правовідносин на застосування такого права при здійсненні своєї господарської діяльності.
Відповідно до положень статті 48 Кодексу України з питань банкрутства встановлено, що фактично єдиним органом, який уповноважений визначати порядок реалізації наданих повноважень та порядок звернення стягнення на майно боржника - є комітет кредиторів. Згідно із положеннями даної статті, до повноважень комітету кредиторів входить надання згоди на продаж майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) та погодження умов продажу майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) у процедурі санації відповідно до плану санації або у процедурі ліквідації банкрута. Таким чином, саме комітет кредиторів визначає варіанти погашення заборгованості боржника.
Так, на виконання рішення комітету кредиторів було проведено реалізацію майна боржника, по результатам проведення електронних торгів було складено протокол № 224119 про продаж майна боржника, укладено відповідний договір купівлі продажу. Відповідно до вказаних документів, в порядку визначеному законодавством, в процедурі банкрутства ПНВП "Інтеравіасервіс" продало дебіторську заборгованість.
Враховуючи вищевказане, твердження про те, що боржником не проведено роботу по дебіторській заборгованості, не відповідає дійсності та суперечить протоколу продажу майна боржника з публічних торгів.
Щодо порядку подачі заяви про покладення субсидіарної відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.
Аналіз положень абзацу 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дає підстави дійти до висновку, що заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду у разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.
З наведеного слідує, що ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.
Тобто, подача ліквідатором відповідної заяви до моменту реалізації майна банкрута та проведення розрахунків із кредиторами не відповідає вимогам законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи, заяву ліквідатором подано 06.11.2019. Натомість згідно із Протоколу про проведення аукціону № 224119 від 26.11.2019 було виставлено на аукціон та реалізовано майно банкрута за 624 874,34 грн. Станом на подачу заяви ліквідатора вказані грошові кошти між кредиторами не були розподілені.
Враховуючи вищевказане, заява ліквідатора від 06.11.2019 року не відповідає вимогам законодавства, оскільки розмір заборгованості перед кредиторами вказаний без урахування публічного аукціону, а відповідно не є доведеним, суперечить матеріалам справи з урахуванням часткового задоволення вимог кредиторів.
При системному аналізі норм Кодексу про банкрутство вбачається, що чинним законодавством передбачено притягнення до відповідальності в тих випадках, коли процедура банкрутства ініційована самими посадовими особами боржника з метою подальшого уникнення від розрахунків із кредиторами.
В даному випадку, провадження по справі про банкрутство було ініційоване саме кредитором - AT "Мотор Банк" по результатам кредитних правовідносин, тому застосування положень частини 2 статті 61 Кодексу в якості можливих підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності не відповідає диспозиції вказаної статті.
Окрім того, колегія бере до уваги те, що із матеріалів справи вбачається, що погіршення економічного та фінансового стану підприємства відбувалось саме в результаті об`єктивних факторів закриття ринку в інших країнах. Натомість, підприємство мало ряд контрагентів, які в будь - який час припинення існування санкцій, готові були для подальшої співпраці, що мало би наслідком можливість розрахунку із кредиторами. Разом з тим, посадовими особами боржника питання звернення до господарського суду із заявою про ініціювання порушення справи про банкрутство не ініціювалось, оскільки підприємство мало ряд контрактів із дебіторами, в разі виконання яких всі кредиторські вимоги були б погашені та всі кредиторські вимоги підлягали задоволенню. Зокрема в разі виведення дебітора - Харківського державного авіаційного підприємства із процедури банкрутства, отримані грошові кошти по укладеному контракту підлягали використанню для задоволення вимог кредиторів по справі та продовження подальшої господарської діяльності.
Матеріали справи свідчать, що фактично основним правочином, який є безпосередньою підставою для порушення справи про банкрутство ПНВП "Інтеравіасервіс" є укладення кредитного договору № 04/К/49/13 із ПАТ "Мотор Банк". Згідно із ухвалою господарського суду Харківської області від 11.07.2018 підставою для звернення з даною заявою до суду стало те, що боржником більше ніж три місця не виконано рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2017 у справі № 922/3621/16, яким задоволені позовні вимоги ПАТ "Мотор Банк" до ПНВП "Інтеравіасервіс" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 04/К/49/13 від 18.11.2013 у розмірі 19 379 587,81 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 205 830,39 грн.
Таким чином, для вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_1 до субсидіарної відповідальності фактично необхідно дослідити порядок виконання вказаного правочину, який став підставою для порушення справи про банкрутство та надати оцінку діям конкретної особи.
Зокрема, ОСОБА_1 не був стороною зазначених правовідносин та не є підписантом по даному договору. Згідно із довіреністю керівництво підприємством здійснював підписант - Ткаченко Є.В., що підтверджується даними із ЄДРПОУ.
Крім того, підтвердженням того, що в діях ОСОБА_1 відсутня вина у доведені підприємства до банкрутства є те, що отримані в рамках кредитних правовідносин із банком кошти не були фактично використані в поточній господарській діяльності, а були перераховані в рамках передплати по контракту на Харківське державне авіаційне підприємство.
Так, листом від 03.09.2018 AT "Мотор Банк" повідомило ліквідатору Кириченко Є.А. про те, що в 2013 році саме за рахунок кредитних коштів ПНВП "Інтеравіасервіс" перерахувало на рахунок Харківського державного авіаційного підприємства грошові кошти в розмірі 15,6 мільйонів гривень. Зазначені обставини визнаються самим ініціюючим кредитором та відображені при проведенні комітету кредиторів.
В подальшому, контракт № 01/11 укладений між Харківським державним авіаційним підприємством не був виконаний саме у зв`язку із порушенням справи про банкрутство та не платоспроможністю самого Харківського державного авіаційного підприємства, що не пов`язано із волею посадових осіб банкрута - ПНВП "Інтеравіасервіс".
Враховуючи обставини справи в їх сукупності, зважаючи на те що основний правочин, не виконання якого стало підставою для відкриття процедури банкрутства, ОСОБА_1 . не підписувався, а його не виконання зумовлене об`єктивними факторами у вигляді банкрутства контрагента, зважаючи саме на поступове та об`єктивне зменшення обсягів господарської діяльності підприємства, колегія суддів дійшла висновку про те, що викладені в ухвалі суду першої інстанції обставини на підтвердження вини ОСОБА_1 у доведені підприємства до банкрутства, не є достатніми підставами, у розумінні частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (частина друга статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства), для покладення на нього субсидіарної відповідальності у цій справі.
Таким чином, доводи ліквідатора щодо існування підстав для покладення на колишнього керівника, засновника та кінцевого бенефіціарного власника Приватного науково-виробничого підприємства Інтеравіасервіс" Яковенка Петра Івановича субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства, не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , м. Харків, підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Харківської області від 14.05.2020 у справі №922/3623/17 - скасуванню.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, необхідно здійснити розподіл судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, п.2 ч.1 ст. 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Харків, на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.05.2020 у справі №922/3623/17 задовольнити.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 14.05.2020 у справі №922/3623/17 скасувати.
В задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника, керівника та кінцевого бенефіціарного власника боржника Приватного науково-виробничого підприємства Інтеравіасервіс" (61052, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 68, офіс 110, код ЄДРПОУ 22687552) ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства Інтеравіасервіс" (61052, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 68, офіс 110, код ЄДРПОУ 22687552) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт: НОМЕР_1 , виданий Київським MB РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, 18.07.1996 р.; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі - 2 102,00 грн.
Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 23.07.2020.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя А.М. Білецька
Суддя Л.Ф. Чернота
