Єдиний державний реєстр судових рішень
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
07 липня 2020 року м. Дніпросправа № 0840/3964/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Комар Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року (головуючий суддя Бойченко Л.М.)
у справі № 0840/3964/18
за позовом публічного акціонерного товариства «Запорізький втормет»
до Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариствао «Запорізький втормет» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення:
- від 05.09.2018 №0013901401, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 924357,00 грн.;
- від 05.09.2018 №0013891401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 5916550,00 грн. за основним зобов`язанням;
- від 19.06.2018 № 0018031306, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб;
- від 19.06.2018 № 0018041306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у загальній сумі 529833,07 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 411953,95 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 117879,12 грн.;
- від 19.06.2018 № 0018051306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі військового збору, пені у загальній сумі 43852,37 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 34329,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9522,87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків контролюючого органу за результатами проведеної перевірки, що задекларовані господарські операції з придбання позивачем брухту у ТОВ «Мет-Проект» не відбулись у дійсності, а також про порушення позивачем пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.139.2.1, п.139.2 ст.139, пп.140.4.2 п.140.4 ст.140 ПК України з врахуванням вимог п.44.1, п.44.2 ст.44 ПК України.
Позивач зазначає, що ним отриманий від ТОВ «Мет-проект» брухт чорних металів на загальну суму 33794079,73 грн., з якої лише 17400000,00 грн. перераховано на поточний рахунок контрагента, внаслідок чого у позивача станом на 31.12.2017 обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Мет-Проект», яка, відповідно, підпадає під визначення зобов`язання, оскільки її погашення призведе до вибуття ресурсів суб`єкта господарювання і не може вважатися доходом звітного періоду (п. 10 МСБО № 37). Також позивач не погоджується з висновками відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток в сумі 5916550,00 грн., оскільки господарські операції з придбання брухту у ТОВ «Мет-Проект» в дійсності відбулися і це підтверджується необхідними первинними документами на виконання Договору купівлі-продажу брухту і відходів чорних металів від 18.02.2015, а саме: актами приймання металів чорних (вторинних), що складені за період з лютого по травень 2015 року, та які відображені у бухгалтерському обліку підприємства.
Щодо нарахованих зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору по відносинам позики із колишнім працівником позивача ОСОБА_1 позивач зазначив, що висновки відповідача про заниження зобов`язань з зазначених податків не відповідають фактичним обставинам та вимогам податкового законодавства. Вказує, що строк виконання зобов`язань ОСОБА_1 після його звільнення з роботи у позивача продовжено відповідними додатковими угодами до договорів позики і термін позовної давності на дату проведення контролюючим органом перевірки не сплив, тому твердження відповідача про те, що неповернена сума позики є безповоротною фінансовою допомогою є хибним.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.03.2019 адміністративний позов задоволено.
Суд визнав висновки відповідача, що раніше визнане зобов`язання у розмірі 16394079,73 грн. не підлягає погашенню і його сума повинна включатись до складу доходу звітного періоду, передчасними, оскільки будь яких доказів щодо укладення угод про зменшення суми кредитної заборгованості між позивачем та ТОВ «Мет-Проект» не надано, матеріали справи не містять, повернення коштів станом на винесення рішення по суті не відбулось. Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Мет-Проект», судом встановлено, що первинні документи мають певні недоліки, проте це не може слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій.
Стосовно висновків відповідача про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб в розмірі 411953, 95 грн. внаслідок неутримання ПДФО з суми неповерненої ОСОБА_1 безвідсоткової фінансової допомоги при звільнені та у зв`язку з цим заниження військового збору у сумі 34 329,50 грн., суд виходячи з правовідносин, що склались між позивачем та вказаною особою, погодився з доводами позивача, зазначив, що існуюче зобов`язання ОСОБА_1 з повернення позики не може вважатися безнадійною заборгованістю чи безповоротною фінансовою допомогою.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. Відповідач наполягає на правомірності висновків, зафіксованих в акті перевірки, щодо порушень позивачем податкового законодавства при відображенні в податковому обліку господарських операцій з придбання металобрухту, зазначає, що в результаті дослідження поданих позивачем на перевірку документів не підтверджено факт придбання металобрухту у ТОВ «Мет-проект», за свідченням колишнього голови правління позивача ОСОБА_1 первині документи підписані від імені ТОВ «Мет-проект» невстановленою особою. Відповідач вважає, що отриманий позивачем товар, операції з придбання якого оформлені документами, складеними за участю ТОВ «Мет-проект», є товаром, джерело походження якого не встановлене.
Щодо нарахованих зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору зазначає, що на момент звільнення ОСОБА_1 з роботи у позивача ним не погашені зобов`язання за договорами позики, укладеними із позивачем. Відповідач вважає, що з суми залишку позики, неповерненої ОСОБА_1 на дату звільнення з роботи у позивача, позивач повинен нарахувати податок з доходів фізичних осіб та військовий збір, оскільки на дату звільнення зазначена особа повинна погасити свої зобов`язання перед позивачем за договорами позики.
Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду - залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Приймаючи до уваги, що суд не визнавав обв`язкою участь у судовому засіданні учасників справи, апеляційний суд, керуючись ч.2 ст.313 КАС України, вважає, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Головним управлінням ДФС у Запорізькій області проведена документальна виїзна планова перевірка дотримання ПАТ «Запорізький втормет» податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складений акт від 25.05.2018 № 300/08-01-14-01/00193097.
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 розділу III з врахуванням вимог п.44.1, п.44.2 ст.44 розділу ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток та занижено податок на прибуток всього у сумі 6 421 551 грн.,
- п.п.14.1.180 ст.14, п.51.1 ст.51, п.176.2 «б» ст.176 ПК України щодо своєчасності та повноти нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок ПК України, п.1.2., п. 3.2, п. 3.3, п. 3.4, п.3.5 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4;
- п.14.1.180, пп. 14.1.257, п.14.1 ст.14, пп.164.2.17 п.164.2, п.164.3 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.1.2, п.168.1, пп. 168.4.1. п.168.4 ст.168, п.176.2 «а» ст.176, п.171.2 «а» ст.171 ПК України занижено податок на доходи фізичних осіб у 2016 році в розмірі 411953,95грн.;
- пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України, підприємством несвоєчасно перераховано за 2016 рік-2017 рік до бюджету податок на доходи фізичних осіб;
- пп.168.1.5, п.168.1, пп.168.4.1 п.168.4 ст.168 ПК України, підприємством несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 9924,67 грн.;
- п.14.1.180, пп. 14.1.257, п.14.1 ст.14, пп.164.2.17 п.164.2, п.164.3 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.1.2, п.168.1, пп.168.4.1. п.168.4 ст.168, п.176.2 «а» ст.176, п.171.2 «а» ст.171 ПК України занижено суму військового збору у 4 кв. 2016 р. У розмірі - 34329,50 грн.;
- пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України, підприємством несвоєчасно перераховано за 2016 рік-2017 рік до бюджету військового збору;
- пп.168.1.5, п.168.1, пп..168.4.1 п.168,4 ст.168 ПК України, підприємством несвоєчасно перераховано до бюджету військового збору у сумі 2372,18грн.
Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на виявлених фактах надходження до позивача товару з джерела невідомого походження та неутримання податку з доходів фізичних осіб з суми неповернутої ОСОБА_1 безвідсоткової фінансової допомоги при звільненні.
На підставі акту перевірки від 25.05.2018 № 330/08-01-14-01/00193097 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 19.06.2018 № 0008901401, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком у розмірі 6185852,00 грн.;
від 19.06.2018 № 0008891401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 6 674 501,50 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 6 421 551,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 252 500,50 грн.;
від 19.06.2018 № 0018031306, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб;
від 19.06.2018 № 0018041306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у загальній сумі 529833,07 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 411953,95 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 117879,12 грн.;
від 19.06.2018 № 0018051306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі військового збору, пені у загальній сумі 43852,37 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 34329,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9522,87 грн.
Не погодившись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.
За результатами розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 31.08.2018 №28242/6/99-99-11-01-01-25, яким скаргу позивача задоволено частково, а саме: скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 19.06.2018 №0008891401, №0008901401 в частині списаної в бухгалтерському обліку суми дебіторської заборгованості у розмірі 8067054,06 грн. і у відповідній частині штрафних санкцій, в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 19.06.2018 №0018031306, №0018041306, №0018051306 залишені без змін.
Відповідно до рішення про результати розгляду скарги від 31.08.2018 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:
від 05.09.2018 №0013901401, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 924357,00 грн.,
від 05.09.2018 №0013891401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 5916550,00 грн. за основним зобов`язанням.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Стосовно виявлених відповідачем порушень внаслідок надходження товарів (робіт, послуг) з джерела невідомого походження.
Перевіркою встановлено, що позивач в періоді, що перевірявся, мав взаємовідносини з ТОВ «Мет-проект» відповідно до укладеного договору купівлі - продажу брухту та відходів чорних металів від 18.02.2015 № 30-15.
Договір від імені ПАТ «Запорізький втормет» підписаний головою правління Чепеленком Р.В., від імені ТОВ «Мет-проект» (продавець) - директором ОСОБА_2 .
Відповідно до умов договору продавець поставляє товар за свій рахунок на умовах «склад покупця»; приймання товару здійснюється покупцем шляхом оформлення актів приймання металів чорних (вторинних).
На підтвердження виконання означеного договору позивачем подані акти приймання металів чорних (вторинних).
Контролюючим органом в ході перевірки встановлено, що акти приймання металів чорних (вторинних) заповнені з порушенням норм законодавства: відсутні дані про походження металобрухту, тоді як наявність актів про походження брухту, передбачена п.2.6. договору купівлі-продажу від 18.02.2015 №30-15; зазначені неповні номера автомашин, що унеможливлює встановлення перевізника, водія, технічних характеристик автомобіля та взагалі реальності їх існування. Товарно-транспортні накладні відсутні.
Крім того, відповідачем враховано той факт, що в матеріалах кримінального провадження № 32013110110000337 від 14.07.2015, відкритого за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205 та ч.3 ст.212 КК України, міститься протокол допиту свідка від 16.09.2015, відповідно до якого ОСОБА_1 - голова правління ПАТ «Запорізький втормет» з 15.04.2014 по 12.07.2016 пояснив, що первинні документи ТОВ «Мет-Проект» підписувались невстановленою особою.
Виходячи з таких обставин, а також інформації, що в ТОВ «Мет-проект» трудові ресурси відсутні; наявність адміністративних, загальновиробничих витрат встановити неможливо, оскільки звітність не подавалась, відповідач дійшов висновку про фактичну відсутність поставок брухту від ТОВ «Мет-проект» до підприємств - покупців.
Тому задекларовані господарські операції з придбання позивачем брухту у ТОВ «Мет-проект» не відбулись у дійсності. Рух активів від ТОВ «Мет-проект» до позивача в дійсності не відбувався. Первинні документи не опосередковувалися реальним рухом.
Приймаючи до уваги, що відповідно даних бухгалтерського обліку позивача, виробничі запаси були використані в господарській діяльності підприємства та віднесені до складу собівартості реалізованої продукції в 2015 році, відповідач зазначив, що фактично мала місце реалізація товару, джерело походження яких не встановлене. Тобто, наявність факту реалізації є свідченням набуття позивачем у власність (безоплатного отримання) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання, внаслідок чого позивачем занижені доходи в результаті не включення до їх складу вартості активу за рахунок надходження товарів (робіт, послуг) з джерела невідомого походження, його легалізацію за рахунок використання документів ТОВ «Мет-Проект» у сумі 33 794 080 грн. за 2015 рік.
При цьому відповідач в акті перевірки посилається на п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20.
Апеляційний суд вважає такі висновки відповідача помилковими з огляду на таке.
За визначенням, наведеним п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем витрат) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України).
Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
В свою чергу, у відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Таким чином, реалізація господарських операцій суб`єктами господарської діяльності має підтверджуватись первинними документи. І первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.
Тобто будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.
В спірному випадку, як встановлено вище, господарські операції з придбання позивачем металобрухту в періоді, що перевірявся, підтверджені актами приймання металів чорних (вторинних), і відображені в бухгалтерському обліку підприємства.
Судом першої інстанції досліджено подані позивачем первинні документи і надана оцінка здійсненим позивачем операціям, в тому числі на предмет дотримання вимог Закону України «Про металобрухт».
Відповідно до ст. 4 цього Закону приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. Акт приймання металобрухту є спеціалізованим первинним документом для обліку металобрухту і його форма затверджена Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затвердженими наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31.10.2011 № 183 (в редакції, чинній на час здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мет-Проект»).
Суд першої інстанції вірно зазначив, що чинним законодавством не передбачено складання окремого акту про походження брухту, оскільки один з розділів Акту приймання металів чорних (вторинних) - «Джерело походження металів чорних (вторинних)» - містить таку інформацію (амортизаційний брухт).
Крім того, акт приймання металів чорних (вторинних) містить розділ посвідчення про вибухову, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту, що передається/приймається за таким актом.
В наданих позивачем актах приймання металів чорних (вторинних) дійсно, як про те зазначено відповідачем, в графі «Джерело походження металів чорних (вторинних)» не вказано, де, коли і у якої юридичної особи утворилися такі метали, хоча вказана інформація і передбачена формою акту.
Разом з цим, дані акти приймання металів чорних (вторинних) містять конкретну інформацію щодо партії брухту, яка приймається за цими актами, у тому числі: ідентифікаційні дані постачальника і одержувача брухту, найменування брухту за ДСТУ 4121-2002, маса брутто, % засміченості нешкідливими домішками, вагу нетто, ціну та загальну вартість брухту, результати радіаційного контролю. Крім того, Акт приймання металів чорних (вторинних) суміщений з посвідченням про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність брухту, форма якого наведена у додатку Г до Національного стандарту України «Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови. ДСТУ 4121-2002».
Враховуючи наведене у сукупності, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що такі акти як первинні документи із певними недоліками, дають можливість дослідити рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій) та не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарської операції.
Щодо висновку відповідача про відсутність інформації з фактичного перевезення брухту, суд встановив, що відповідно до умов п. 2.2 Договору купівлі-продажу від 18.02.2015 №30-15 поставка металобрухту здійснювалася ТОВ «Мет-Проект» за свій рахунок на умовах - «склад Покупця» у пункти поставки (територія цехів, дільниць), про що зазначено на стор. 7 акту перевірки.
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтрансу від 14.10.1997 №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Відповідно до умов вказаного договору поставка брухту здійснюється на умовах доставки на склад покупця силами постачальника, який зобов`язаний надати товар у розпорядження покупця у пунктах поставки.
Отже, виходячи з умов укладеного позивачем договору купівлі-продажу від 18.02.2015 №30-15, є вірним висновок суду першої інстанції, що усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо постачальника, а не щодо покупця товару, позивач в даному випадку не є учасником транспортного процесу та не має будь-яких зобов`язань, пов`язаних з перевезенням брухту, тому відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які підтверджують перевезення металобрухту, придбаного у ТОВ «Мет-Проект», не може бути доказом нереальності операцій з купівлі металобрухту чи відсутності поставок брухту.
Також є безпідставним посилання відповідача на відсутність трудових ресурсів у ТОВ «Мет-Проект».
З цього приводу судом першої інстанції вірно зазначено, що правове регулювання відносин, що виникають при проведені операцій з металобрухтом, здійснюється відповідно до Закону України «Про металобрухт» та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів», затверджених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31.10.2011 № 183, зареєстрованих в Мінюсті 18.11.2011 за № 1321/20059.
У відповідності до ст. 4 Закону України «Про металобрухт» операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством. Обов`язковою умовою для отримання ліцензії є акт обстеження місцевими державними адміністраціями спеціалізованого підприємства та його приймального пункту на їх відповідність вимогам законодавства.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про металобрухт» спеціалізовані підприємства (суб`єкти підприємницької діяльності всіх форм власності) - такі, які здійснюють операції з металобрухтом, мають у власності або закріплене за підприємством на праві господарського відання вагове, брухтопереробне та вантажопідйомне обладнання, забезпечують згідно із законодавством пожежну, вибухову, екологічну і радіаційну безпеку та отримали відповідні ліцензії.
Судом встановлено, що на період укладення договору купівлі-продажу від 18.02.2015 № 30-15 та підписання актів приймання металів чорних (вторинних) на його виконання, контрагент позивача здійснював господарську діяльність із заготівлі, переробки металобрухту чорних металів на підставі Ліцензії Серії АВ № 292637 від 18.07.2014. Для здійснення вказаної господарської діяльності ТОВ «Мет-проект» орендувало земельну ділянку (виробничу площу), а також мало необхідне брухтопереробне обладнання. Також на момент укладання та виконання вищенаведеного договору ТОВ «Мет-Проект» перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебувало на обліку як платник податків, мало свідоцтво платника ПДВ.
Таким чином, на період існування договірних відносин між позивачем та ТОВ «Мет-Проект» у останнього були чинні всі установчі, реєстраційні та дозвільні документи, відповідно, товариство мало основні засоби, перелік яких відповідав вимогам Ліцензійних умов та був достатнім для отримання ліцензії.
Стосовно посилання відповідача в акті перевірки на протокол допиту свідка - голови правління ПАТ «Запорізький втормет» Чепеленка Р.В., що міститься в матеріалах кримінального провадження №32013110110000337, який наданий для ознайомлення ГУ ДФС у Миколаївській області, з якого відповідачем зроблено висновок, що всі первинні документи підписані невстановленою особою, а надані головою правління ПАТ «Запорізький втормет» пояснення повністю суперечать даним зазначеним в первинних документах, апеляційний суд зазначає, що на момент розгляду даної адміністративної справи означене кримінальне провадження не є завершеним, обвинувальні вироки за наслідками розслідування не постановлені судом, тому такі матеріали кримінального провадження самі по собі не мають доказової сили для цієї адміністративної справи.
Суд першої інстанції досліджуючи доводи відповідача, вірно виходив з приписів ч. 6 ст. 78 КАС України, і встановив, що пояснення ОСОБА_1 мають оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами відповідно до ч. 3 ст. 90 КАС України, а саме первинними документами, зокрема, актами приймання металів чорних (вторинних) за період з лютого по травень 2015 року, що опосередковують господарські операції між позивачем та ТОВ «Мет-Проект».
Виходячи з вищенаведеного в сукупності, апеляційний суд вважає, що вказані доводи відповідача жодним чином не спростовують реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Мет-Проект», суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дані, на підставі яких можна встановити обставини (факт) реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом містяться у первинних документах, а саме в актах приймання металів чорних (вторинних) за період з лютого по травень 2015 року, які дозволяють встановити зміст та обсяг господарських операцій з постачання металобрухту.
З приводу правильності відображення відповідних господарських операцій в бухгалтерському обліку і визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток апеляційний суд також погоджується з судом першої інстанції.
Відповідно до пп. 134.1.1 ст. 134.1 ст. 134 ПК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до пп.139.2.1 п.139.2 ст.139 ПК України, на який посилається відповідач, фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.
Відповідно до пп.140.4.2 п.140.4 ст.140 ПК України інансовий результат до оподаткування зменшується: на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.
Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Суд першої інстанції, з чим погоджується апеляційний суд, встановив, що позивач як публічне акціонерне товариство складає фінансову звітність та визначає об`єкт оподаткування податком на прибуток відповідно до МСФЗ (міжнародні стандарти бухгалтерського обліку) згідно п. 2.12-1 ст.12-1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і згідно пп. 134.1.1 ст. 134.1 ст.134 ПК України визначає об`єкт оподаткування податком на прибуток на підставі фінансового результату, визначеного відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності.
Відповідно до п. 10 МСБО №37 «Забезпечення, умовні зобов`язання та умовні активи» зобов`язання - існуюче зобов`язання суб`єкта господарювання, яке виникає в результаті минулих подій і погашення якої, за очікуванням, призведе до вибуття ресурсів суб`єкта господарювання, котрі втілюють у собі економічні вигоди.
Згідно п. 7 МСБО №18 «Дохід» дохід - це валове надходження економічних вигід протягом періоду, що виникає в ході звичайної діяльності суб`єкта господарювання, коли власний капітал зростає в результаті цього надходження, а не в результаті внесків учасників власного капіталу.
Відповідно до п. 8 МСБО №18 «Дохід» дохід включає тільки валові надходження економічних вигід, які отримані чи підлягають отриманню суб`єктом господарювання на його власний рахунок.
Встановлені судом фактичні обставини свідчать, що протягом лютого-травня 2015 року позивач отримав від ТОВ «Мет-Проект» брухт чорних металів на загальну суму 33 794 079,73 грн. На поточний рахунок ТОВ «Мет-Проект» перераховано 17400000,00 грн. Станом на 31.12.2017 у позивача обліковувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ «Мет-Проект» в сумі 16 394 079,73 грн.
Зазначені операції підпадають під визначення зобов`язання, оскільки погашення кредиторської заборгованості перед ТОВ «Мет-Проект» призводить до вибуття ресурсів внаслідок її погашення (п. 10 МСБО №37).
Будь-які угоди або будь-які документи щодо зменшення суми зазначеної кредиторської заборгованості між позивачем та ТОВ «Мет-Проект» не укладались, повернення грошових коштів, перерахованих на користь ТОВ «Мет-Проект», до теперішнього часу не відбувалось.
Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про помилковість тверджень відповідача, що сума 33 794 079,73 грн. повинна включатись до складу доходу звітного періоду.
Щодо висновків відповідача про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб в розмірі 411953,95 грн. внаслідок неутримання ПДФО з суми неповерненої ОСОБА_1 безвідсоткової фінансової допомоги при звільнені та у зв`язку з цим заниження військового збору у сумі 34 329,50 грн., судом встановлено таке.
Між позивачем та ОСОБА_1 укладений договір від 13.02.2015 №20 про надання ОСОБА_1 безпроцентної позики у сумі 4038900,00 грн. з терміном погашення до 31 грудня 2016 року та договір від 01.09.2015 №25 про надання ОСОБА_1 безпроцентної позики у сумі 604500,00 грн. з терміном погашення до 31.12.2015.
Умовами вказаних договорів (п. 3 договору від 13.02.2015 №20 та п.4 договору від 01.09.2015 № 25) передбачена умова, відповідно до якої при звільненні позичальника непогашена сума позики підлягає поверненню в день звільнення.
10.10.2016 ОСОБА_1 відповідно до наказу №15-К звільнений за п. 5 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи.
31.12.2016 між позивачем та ОСОБА_1 укладені додаткові угоди до договору від 13.02.2015 №20 та договору від 01.09.2015 №25, якими термін повернення позики продовжено до 31.12.2018. При цьому, залишок неповерненої поворотної фінансової допомоги, отриманої ОСОБА_1 , станом на дату звільнення 10.10.2016 становив: за договором від 13.02.2015 №20 1684133,02 грн.; за договором від 01.09.2015 № 25 604500,00 грн. Всього 2288633,02 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано, ОСОБА_1 продовжував здійснювати погашення позик за вищевказаними договорами і станом на 07.11.2018 виконав зобов`язання за договорами позики у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями прибуткових та видаткових касових ордерів та квитанцій.
За твердженням відповідача, оскільки поворотна фінансова допомога не була повернена ОСОБА_1 у визначений договорами строк, вона набуває статусу доходу, отриманого платником податку (в даному випадку ОСОБА_1 ) як додаткове благо з відповідними правовими наслідками, а саме: нарахування та сплата податку з доходів фізичних осіб та військового збору.
Так, за правилами пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
З 03.08.2014 набрав чинності Закон України від 31.07.2014 №1621-VІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» (далі - Закон 1621-VІІ), яким на період до 01.01.2015 року запроваджено військовий збір. Відповідно до пп.1.1 п. 161 підрозділу 10 Розділу XX ПК України з урахуванням змін, внесених Законом №1621-VII платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу, а саме фізична особа резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, податковий агент. Об`єктом оподаткування збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, зокрема, основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (пп.1.2 п.16 1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України).
Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015 року, до Кодексу внесено зміни в частині оподаткування військовим збором. Так, відповідно до пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу оподаткування військовим збором продовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.
Згідно п.п.1.1 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу, а саме: фізичні особи-резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізичні особи-нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, а також податкові агенти.
Відповідно до пп.1.2 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу, зокрема, для резидента - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування та іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до п.п. 1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Відповідно до п.171.2 «а» ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.
Відповідно до пп.176.2 «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів (п. 15.1 статті 15, п. 18.1 та п. 18.2 статті 18 Кодексу податковий агент - фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом), зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Згідно п.127.1 ст.127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншогоплатника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Досліджуючи питання правомірності визначення відповідачем до нарахування сум податку з доходів фізичних осіб, військового збору та накладення штрафу, апеляційний суд вважає, що відповідачем невірно визначена суть правових відносин, що склались між позивачем та ОСОБА_1 в межах укладених ними договорів про надання безпроцентної позики працівнику.
У відповідності з пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України безповоротна фінансова допомога це:
- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; - сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;
- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;
- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).
Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України поворотна фінансова допомога сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.
Оскільки договори №20 від 13.02.2015 та №25 від 01.09.2015 не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій та в них зазначено строки повернення допомоги, відповідно, сума допомоги, наданої ОСОБА_1 є поворотною фінансовою допомогою.
Правовою основою для отримання поворотної фінансової допомоги є договір позики. Відносини за договором позики регулюються ст.ст. 1046 1053 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В законодавстві визначаються поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (ст. 530, 631 ЦК України). Так, відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята ст. 261 ЦК України).
Таким чином, починаючи з 10.10.2016 дати звільнення ОСОБА_1 почався перебіг строку позовної давності терміном у три роки, протягом якого позивач може звернутися до суду для стягнення з ОСОБА_1 суми неповернутої фінансової допомоги.
Проте, перебіг цього строку був перерваний у зв`язку з підписанням сторонами угод про продовження терміну погашення позик до 31.12.2018.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про відсутність правових підстав на момент проведення перевірки для включення зобов`язання з договору позики (поворотної фінансової допомоги) в оподатковуваний дохід в розумінні п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 16, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 16 ПК України.
Відповідно, існуюче зобов`язання ОСОБА_1 з повернення позики не може вважатися безнадійною заборгованістю чи безповоротною фінансовою допомогою, оскільки згідно з укладеними додатковими угодами строк погашення позик за договорами на момент звільнення ще не настав, а сума неповернутої ОСОБА_1 фінансової допомоги не була анульована позивачем, та обліковується на рахунку бухгалтерського обліку 3771 «Розрахунки з іншими дебіторами в національній валюті», що не заперечується відповідачем.
Таким чином, враховуючи, що на дату складання відповідачем акту перевірки строк позовної давності щодо повернення поворотної фінансової допомоги, отриманої ОСОБА_1 , фактичні дії ОСОБА_1 з погашення відповідних сум підтверджують визнання ним заборгованості, неповернута ОСОБА_1 сума поворотної фінансової допомоги не відповідає ознакам безповоротної фінансової допомоги та не є об`єктом оподаткуванні податком на доходи фізичних осіб. Відповідно, нарахування позивачу зобов`язань з цього податку та військового збору є безпідставним.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі № 0840/3964/18 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк
суддяН.А. Бишевська
суддяЯ.В. Семененко
