ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
27 березня 2019 року 11:51
Справа № 0840/3964/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О. та представників
позивача: Бойко Л.М.,
відповідача: Гончаренка А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький втормет»
до Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
25.09.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Запорізький втормет» (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення:
- від 05.09.2018 №0013901401, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 924357,00 грн.;
- від 05.09.2018 №0013891401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 5916550,00 грн. - за основним зобов'язанням;
- від 19.06.2018 № 0018031306, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб;
- від 19.06.2018 № 0018041306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у загальній сумі 529833,07 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 411953,95 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 117879,12 грн.;
- від 19.06.2018 № 0018051306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі військового збору, пені у загальній сумі 43852,37 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 34329,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9522,87 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про те, що задекларовані господарські операції з придбання позивачем брухту у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мет-Проект» не відбулись у дійсності та про те, що позивачем порушені пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.139.2.1, п.139.2 ст.139, пп.140.4.2 п.140.4 ст.140 розділу ІІІ з врахуванням вимог п.44.1, п.44.2 ст.44 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями) (надалі - ПКУ), в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування на загальну суму 6185852 грн., яка рішенням ДФС України від 31.08.2018 №28242/6/99-99-11-01-01-25 за результатами розгляду скарги позивача визначена у сумі 924357,00 грн., та заниження податку на прибуток на загальну суму 6421551 грн., яка рішенням ДФС України від 31.08.2018 №28242/6/99-99-11-01-01-25 за результатами розгляду скарги позивача визначена у сумі 5916550,00 грн.
Натомість, позивач зазначив, що він здійснює господарську діяльність у формі публічного акціонерного товариства, фінансова звітність ним ведеться та, відповідно, визначається об'єкт оподаткування податком на прибуток на підставі фінансового результату за правилами Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку на підставі ч. 2 ст. 12-1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ. Відповідно, позивачем отримано від ТОВ «Мет-проект» брухт чорних металів на загальну суму 33794079,73 грн., з якої лише 17400000,00 грн. перераховано на поточний рахунок контрагента, внаслідок чого у позивача станом на 31.12.2017 обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Мет-Проект», яка, відповідно, підпадає під визначення зобов'язання, оскільки її погашення призведе до вибуття ресурсів суб'єкта господарювання і не може вважатися доходом звітного періоду (п. 10 МСБО № 37).
Також позивач наголошував на безпідставності зроблених в акті відповідача висновків щодо заниження позивачем податку на прибуток в сумі 5916550,00 грн., оскільки господарські операції з придбання брухту у ТОВ «Мет-Проект» в дійсності відбулися і це підтверджується необхідними первинними документами на виконання Договору купівлі-продажу брухту і відходів чорних металів від 18.02.2015, а саме Актами приймання металів чорних (вторинних), що складені за період з лютого по травень 2015 року, та які відображені у бухгалтерському обліку підприємства.
Щодо нарахованих зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору по відносинам позики із колишнім працівником позивача ОСОБА_3 позивач зазначив, що висновки відповідача про заниження зобов'язань з зазначених податків не відповідають фактичним обставинам та вимогам податкового законодавства. Вказує, що строк виконання зобов'язань ОСОБА_3 після його звільнення з роботи у позивача продовжено відповідними додатковими угодами до договорів позики і термін позовної давності на дату проведення контролюючим органом перевірки не сплив, тому твердження відповідача про те, що неповернена сума позики є безповоротною фінансовою допомогою є хибним.
Ухвалою суду від 01.10.2018 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
В межах встановленого строку позивачем недоліки усунуто.
Ухвалою суду від 05.11.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 04.12.2018.
29.11.2018 та 03.12.2018 від позивача до суду надійшли клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.
04.12.2018 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, послався на висновки акту перевірки та рішення ДФС України за наслідками розгляду скарги позивача на прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення. Висновки відповідача, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення обґрунтовуються нереальністю господарських операцій позивача із ТОВ «Мет-проект», оскільки товарно-транспортні накладні до перевірки надані не були, джерела походження металобрухту не зазначені, у ТОВ «Мет-проект» відсутні відповідні матеріально-технічні та трудові ресурси. Також відповідач послався на свідчення колишнього голови правління позивача ОСОБА_3 щодо підписання первинних документів від імені ТОВ «Мет-проект» невстановленою особою. Відповідач вважає, що отриманий позивачем товар, операції з придбання якого оформлені документами складеними за участю ТОВ «Мет-проект», є товаром, джерело походження якого не встановлене. Щодо нарахованих зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору зазначає, що на момент звільнення ОСОБА_3 з роботи у позивача ним не погашені зобов'язання за договорами позики, укладеними із позивачем. Відповідач вважає, що з суми залишку позики, неповерненої ОСОБА_3 на дату звільнення з роботи у позивача, позивач повинен нарахувати податок з доходів фізичних осіб та військовий збір, оскільки на дату звільнення зазначена особа повинна погасити свої зобов'язання перед позивачем за договорами позики.
Протокольною ухвалою суду від 04.12.2018 підготовче засідання відкладено до 28.12.2018.
07.12.2018 від позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів.
17.12.2018 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що у позивача відсутні підстави для нарахування та сплати грошових зобов'язань по відносинам позики із ОСОБА_3, оскільки дія цих договорів не була припинена із звільненням цієї особи з роботи у позивача. Зазначає, що у ТОВ «Мет-проект» на дату здійснення господарських операцій із позивачем була наявна ліцензія на здійснення діяльності із металобрухтом.
28.12.2018 від позивача до суду надійшло клопотання про вирішення клопотання позивача про витребування доказів в порядку письмового провадження.
Ухвалою від 28.12.2018 клопотання позивача про витребування доказів задоволено, витребувано у Головного управління ДФС у Миколаївській області додаткові докази.
Ухвалою суду від 28.12.2018 продовжено підготовче провадження у справі до 04.02.2019 та призначене підготовче засідання на 04.02.2019.
Ухвалою суду від 04.02.2019 за клопотанням представників сторін провадження у справі зупинено до 05.03.2019.
Ухвалою від 05.03.2019 провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 05.03.2019.
Ухвалами від 05.03.2019 за клопотанням представників сторін провадження у справі було зупинено до 27.03.2019.
Ухвалою від 27.03.2019 провадження у справ поновлено.
Протокольною ухвалою суду від 27.03.2019 підготовче провадження закрито та за заявами представників сторін призначено справу до розгляду по суті в той же день.
В судовому засіданні представник позивача підтримав у повному обсязі заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що за результатами проведення документальної виїзної планової перевірки дотримання позивачем податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 відповідачем складено акт від 25.05.2018 № 300/08-01-14-01/00193097.
В акті від 25.05.2018 № 330/08-01-14-01/00193097 контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:
- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 розділу III з врахуванням вимог п.44.1, п.44.2 ст.44 розділу ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток:
та занижено податок на прибуток всього у сумі 6 421 551 грн., у тому числі:
- п.п.14.1.180 ст.14, п.51.1 ст.51, п.176.2 «б» ст.176 ПК України щодо своєчасності та повноти нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок ПК України, п.1.2., п. 3.2, п. 3.3, п. 3.4, п.3.5. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4;
- п.14.1.180, пп. 14.1.257, п.14.1 ст.14, пп.164.2.17 п.164.2, п.164.3 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.1.2, п.168.1, пп. 168.4.1. п.168.4 ст.168, п.176.2 «а» ст.176, п.171.2 «а» ст.171 ПК України занижено податок на доходи фізичних осіб у 2016 році в розмірі 411953,95грн.;
- пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України, підприємством несвоєчасно перераховано за 2016 рік-2017 рік до бюджету податок на доходи фізичних осіб;
- пп.168.1.5, п.168.1, пп.168.4.1 п.168.4 ст.168 ПК України, підприємством несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 9924,67 грн.;
- п.14.1.180, пп. 14.1.257, п.14.1 ст.14, пп.164.2.17 п.164.2, п.164.3 ст.164, пп.168.1.1, пп.168.1.2, п.168.1, пп.168.4.1. п.168.4 ст.168, п.176.2 «а» ст.176, п.171.2 «а» ст.171 ПК України занижено суму військового збору у 4 кв. 2016 р. У розмірі - 34329,50 грн.;
- пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України, підприємством несвоєчасно перераховано за 2016 рік-2017 рік до бюджету військового збору;
- пп.168.1.5, п.168.1, пп..168.4.1 п.168,4 ст.168 ПК України, підприємством несвоєчасно перераховано до бюджету військового збору у сумі 2372,18грн.
На підставі висновків акту від 25.05.2018 № 330/08-01-14-01/00193097 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 19.06.2018 № 0008901401, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком у розмірі 6185852,00 грн.;
- від 19.06.2018 № 0008891401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 6 674 501,50 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 6 421 551,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 252 500,50 грн.;
- від 19.06.2018 № 0018031306, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб;
- від 19.06.2018 № 0018041306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у загальній сумі 529833,07 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 411953,95 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 117879,12 грн.;
- від 19.06.2018 № 0018051306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі військового збору, пені у загальній сумі 43852,37 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 34329,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9522,87 грн.
В порядку реалізації процедури адміністративного оскарження позивачем до Державної фіскальної служби України (ДФС України) подано скаргу від 03.07.2018 № 239.
За результатами розгляду скарги позивача ДФС України прийнято рішення від 31.08.2018 №28242/6/99-99-11-01-01-25, яким скаргу позивача частково задоволено, а саме, скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 19.06.2018 №0008891401, №0008901401 в частині списаної в бухгалтерському обліку суми дебіторської заборгованості у розмірі 8067054,06 грн. та в відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 19.06.2018 №0018031306, №0018041306, №0018051306 залишено без змін.
Замість скасованих ДФС України у відповідній частині податкових повідомлень-рішень від 19.06.2018 №0008891401, №0008901401 відповідач прийняв нові повідомлення-рішення від 05.09.2018 №0013901401, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 924357,00 грн. та від 05.09.2018 №0013891401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 5916550,00 грн. - за основним зобов'язанням.
Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.
Відповідач в акті від 25.05.2018 № 300/08-01-14-01/00193097 при визначенні порушень позивача у веденні бухгалтерського та податкового обліку посилається на норми національних положень, (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО), а саме на п. 3 П(С)БО 16, п. 5 П(С)БО 11, п. 5 П(С)БО 10.
Натомість, позивач складає фінансову звітність та визначає об'єкт оподаткування податком на прибуток відповідно до МСФЗ (міжнародні стандарти бухгалтерського обліку).
Так, відповідно до п. 2.12-1 ст. 12-1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон № 996-XIV) публічні акціонерні товариства, банки, страховики, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами.
Згідно з Порядком подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419, фінансова звітність та консолідована фінансова звітність складаються за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі відповідно до законодавства (абзац 1 пункту 2 Порядку).
Фінансова звітність та консолідована фінансова звітність складаються за міжнародними стандартами фінансової звітності публічними акціонерними товариствами, підприємствами - емітентами цінних паперів, цінні папери яких допущені до торгів на фондових біржах або щодо цінних паперів яких здійснено публічну пропозицію, банками, страховиками, кредитними спілками, підприємствами, які провадять діяльність з видобутку корисних копалин загальнодержавного значення, підприємствами, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» належать до великих підприємств, а також підприємствами, які провадять господарську діяльність за такими видами, визначеному в абзацах 3-5 пункту 2 Порядку (абзац 3 п. 2 Порядку).
У відповідності з пп. 134.1.1 ст. 134.1 ст. 134 ПК України: «Об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу».
Таким чином, оскільки позивач є публічним акціонерним товариством, то відповідно до п. 2.12-1 ст. 12-1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999, а також Порядку подання фінансової звітності, затвердженого Постановою КМУ від 28.02.2000 № 419, він складає фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та відповідно до пп. 134.1.1 ст.134.1 ст. 134 ПК України визначає об'єкт оподаткування податком на прибуток на підставі фінансового результату, визначеного відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності. Судом встановлено, що на виконання вищенаведених вимог Закону №996-XIV та Порядку № 419 з метою забезпечення своєчасного надання достовірної інформації користувачам фінансової звітності позивачем затверджено Порядок складання фінансової звітності підприємства за міжнародними стандартами, який діє на підприємстві з 01.01.2015. Посилання на зазначений Порядок та його положення містяться в описовій частині акту перевірки - розділі ІІІ (стор. 4-6 акту перевірки), проте при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначена суттєва обставина фінансово-господарської діяльності платника податків відповідачем не врахована.
Відповідно до п. 10 МСБО №37 «Забезпечення, умовні зобов'язання та умовні активи» зобов'язання - існуюче зобов'язання суб'єкта господарювання, яке виникає в результаті минулих подій і погашення якої, за очікуванням, призведе до вибуття ресурсів суб'єкта господарювання, котрі втілюють у собі економічні вигоди.
Згідно п. 7 МСБО №18 «Дохід» дохід - це валове надходження економічних вигід протягом періоду, що виникає в ході звичайної діяльності суб'єкта господарювання, коли власний капітал зростає в результаті цього надходження, а не в результаті внесків учасників власного капіталу.
Відповідно до п. 8 МСБО №18 «Дохід» дохід включає тільки валові надходження економічних вигід, які отримані чи підлягають отриманню суб'єктом господарювання на його власний рахунок.
Протягом лютого-травня 2015 року позивач отримав від ТОВ «Мет-Проект» брухт чорних металів на загальну суму 33 794 079,73 грн. На поточний рахунок ТОВ «Мет-Проект» перераховано 17 400 000,00 грн. Станом на 31.12.2017 у позивача обліковувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ «Мет-Проект» в сумі 16 394 079,73 грн. Зазначені операції підпадають під визначення зобов'язання, оскільки погашення кредиторської заборгованості перед ТОВ «Мет-Проект» призводить до вибуття ресурсів внаслідок її погашення (п. 10 МСБО №37).
Як вбачається з матеріалів справи, будь-які угоди або будь-які документи щодо зменшення суми зазначеної кредиторської заборгованості між позивачем та ТОВ «Мет-Проект» не укладались, повернення грошових коштів, перерахованих на користь ТОВ «Мет-Проект», до теперішнього часу не відбувалось.
Таким чином, висновок відповідача в акті перевірки про те, що раніше визнане зобов'язання у розмірі 16394079,73 грн. не підлягає погашенню і його сума повинна включатись до складу доходу звітного періоду не відповідає вимогам МСБО, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Порядку подання фінансової звітності, є передчасним та таким, що спростовується вищезазначеними обставинами фінансово-господарської діяльності позивача.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Мет-Проект», суд зазначає наступне.
У відповідності з п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Судом встановлено, що придбання брухту позивачем у ТОВ «Мет-Проект» в лютому-травні 2015 року здійснювалося відповідно до Договору купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів від 18.02.2015 № 30-15 та підтверджено Актами приймання металів чорних (вторинних) за період з лютого по травень 2015 р., які наявні та оформлені відповідно до вимог чинного законодавства та які відображено в бухгалтерському обліку підприємства.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Пункт 135.1 статті 135 ПК України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.
Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Між позивачем (покупець) і ТОВ «Мет-Проект» (продавець) укладено договір купівлі-продажу брухту і відходів чорних металів від 18.02.2015 №30-15, відповідно до якого продавець повинен продати та передати покупцю промисловий брухт і відходи чорних металів. Продавець поставляє товар за свій рахунок на умовах «склад покупця»; приймання товару здійснюється покупцем шляхом оформлення актів приймання металів чорних (вторинних).
Відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом, регламентовані Законом України «Про металобрухт» від 05.05.1999 № 619-XIV. Відповідно до ст. 4 вказаного Закону приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. Акт приймання металобрухту є спеціалізованим первинним документом для обліку металобрухту і його форма затверджена Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затвердженими наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31.10.2011 № 183 (в редакції, чинній на час здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мет-Проект»).
Суд погоджується з доводами позивача, що чинним законодавством не передбачено складання окремого акту про походження брухту, оскільки один з розділів Акту приймання металів чорних (вторинних) - «Джерело походження металів чорних (вторинних)» - містить таку інформацію (амортизаційний брухт).
Крім того, Акт приймання металів чорних (вторинних) також містить розділ посвідчення про вибухову, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту, що передається/приймається за таким актом.
Водночас, з досліджених актів судом встановлено, що останні мають певні недоліки, а саме в графі «Джерело походження металів чорних (вторинних)» не зазначено, де, коли і у якої юридичної особи утворилися такі метали, хоча вказана інформація і передбачена формою акту.
Разом з цим, дані акти приймання металів чорних (вторинних) містять конкретну інформацію щодо партії брухту, яка приймається за цими актами, у тому числі: ідентифікаційні дані постачальника і одержувача брухту, найменування брухту за ДСТУ 4121-2002, маса брутто, % засміченості нешкідливими домішками, вагу нетто, ціну та загальну вартість брухту, результати радіаційного контролю. Крім того, як зазначалось, Акт приймання металів чорних (вторинних) суміщений з посвідченням про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність брухту, форма якого наведена у додатку Г до Національного стандарту України «Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови. ДСТУ 4121-2002».
Враховуючи наведене у сукупності, такі акти розцінюються судом як первинні документи із певними недоліками, які дають можливість дослідити рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій) та не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарської операції.
З цього приводу Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 по справі №813/1766/17 зазначив, що «доходи для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток повинні бути фактично отриманими і підтвердженими належними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з суб'єктами господарювання, і є підставою для формування податкового обліку платника податків. Первинні документи повинні підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій з надання послуг, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Одним із аргументів відповідача в обґрунтування нереальності господарських операцій щодо постачання електроенергії є відсутність актів про використану електричну енергію. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що відсутність окремих документів сама по собі не може бути підставою для визнання конкретної господарської операції нереальною».
Щодо висновку відповідача про відсутність інформації з фактичного перевезення брухту, то він спростовується наступним.
Відповідно до умов п. 2.2 Договору купівлі-продажу від 18.02.2015 №30-15 поставка металобрухту здійснювалася ТОВ «Мет-Проект» за свій рахунок на умовах - «склад Покупця» у пункти поставки (територія цехів, дільниць), про що зазначено на стор. 7 акту перевірки.
Відповідно до «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Мінтрансу від 14.10.1997 №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Відповідно до умов вказаного Договору поставка брухту здійснюється на умовах доставки на склад Покупця силами Постачальника, який зобов'язаний надати товар у розпорядження Покупця у пунктах поставки. Зважаючи на закріплений в договорі обов'язок Постачальника поставити товар у зазначене Покупцем місце, усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо Постачальника, а не щодо Покупця товару, оскільки зважаючи на умови поставки, визначені в Договорі купівлі-продажу від 18.02.2015 №30-15, позивач не є учасником транспортного процесу та не має будь-яких зобов'язань, пов'язаних з перевезенням брухту. Відтак, всупереч висновку відповідача одна лише відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які підтверджують перевезення металобрухту, придбаного у ТОВ «Мет-Проект», не може бути доказом нереальності операцій з купівлі металобрухту чи відсутності поставок брухту.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №826/13058/15, в якій Верховний Суд зазначив, «що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних відносин податковий кредит та витрати по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі».
Суд також не погоджується із доводами відповідача щодо відсутності трудових ресурсів у ТОВ «Мет-Проект», оскільки це спростовується наявними у матеріалах справи доказами. Так, правове регулювання відносин, що виникають при проведені операцій з металобрухтом, здійснюється відповідно до Закону України «Про металобрухт» та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів», затверджених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31.10.2011 № 183, зареєстрованих в Мінюсті 18.11.2011 за № 1321/20059. У відповідності до ст. 4 Закону України «Про металобрухт» операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством. Обов'язковою умовою для отримання ліцензії є акт обстеження місцевими державними адміністраціями спеціалізованого підприємства та його приймального пункту на їх відповідність вимогам законодавства. Відповідно до ст.1 Закону України «Про металобрухт» спеціалізовані підприємства (суб'єкти підприємницької діяльності всіх форм власності) - такі, які здійснюють операції з металобрухтом, мають у власності або закріплене за підприємством на праві господарського відання вагове, брухтопереробне та вантажопідйомне обладнання, забезпечують згідно із законодавством пожежну, вибухову, екологічну і радіаційну безпеку та отримали відповідні ліцензії.
Судом встановлено, що на період укладення договору купівлі-продажу від 18.02.2015 № 30-15 та підписання актів приймання металів чорних (вторинних) на його виконання, контрагент позивача здійснював господарську діяльність із заготівлі, переробки металобрухту чорних металів на підставі Ліцензії Серії АВ № 292637 від 18.07.2014. Для здійснення вказаної господарської діяльності ТОВ «Мет-проект» орендувало земельну ділянку (виробничу площу), а також мало необхідне брухтопереробне обладнання. Також на момент укладання та виконання вищенаведеного договору ТОВ «Мет-Проект» перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебувало на обліку як платник податків, мало свідоцтво платника ПДВ.
Таким чином, на період існування договірних відносин між позивачем та ТОВ «Мет-Проект» у останнього були чинні всі установчі, реєстраційні та дозвільні документи, відповідно, товариство мало основні засоби, перелік яких відповідав вимогам Ліцензійних умов та був достатнім для отримання ліцензії.
В акті перевірки відповідачем зроблено висновок про відсутність поставок брухту від ТОВ «Мет-Проект» до позивача. При цьому, в обґрунтування своєї позиції відповідач серед іншого посилається і на протокол допиту свідка - голови правління ПАТ «Запорізький втормет» ОСОБА_3, що міститься в матеріалах кримінального провадження №32013110110000337, який наданий для ознайомлення ГУ ДФС у Миколаївській області, з якого відповідачем зроблено висновок, що всі первинні документи підписані невстановленою особою, а надані головою правління ПАТ «Запорізький втормет» пояснення повністю суперечать даним зазначеним в первинних документах.
Надаючи оцінку поясненням голови правління ПАТ «Запорізький втормет» ОСОБА_3, які містяться в матеріалах кримінального провадження, що перебуває на стадії досудового розслідування, суд виходить із приписів ч. 6 ст. 78 КАС України, згідно якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цієї особою. Кримінальна справа, на яку посилається відповідач у акті перевірки, перебуває на стадії досудового провадження, та, відповідно, не може бути підставою для звільнення від доказування. Відтак, пояснення ОСОБА_3 мають оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами відповідно до ч. 3 ст. 90 КАС України, а саме первинними документами, зокрема, актами приймання металів чорних (вторинних) за період з лютого по травень 2015 року, що опосередковують господарські операції між позивачем та ТОВ «Мет-Проект».
Крім того, в матеріалах справи наявні договір купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів від 18.02.2015 № 30-15 та акти приймання металів чорних (вторинних) за період з лютого по травень 2015 року, які підписані ОСОБА_3 та ОСОБА_4, господарські операції за вказаними первинними документами відображені у бухгалтерському обліку позивача та були досліджені відповідачем під час проведенні перевірки.
У відповідності із ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).
Суд не приймає до уваги викладений відповідачем в акті перевірки висновок стосовно того, що «всі первинні документи підписані невстановленою особою», оскільки він є поза компетенцією відповідача і згідно до наведених вище вимог КАС України повинен підтверджуватися іншими засобами доказування, зокрема, висновком експерта, так як встановлення обставин, на які посилається відповідач у акті, потребують спеціальних знань і їх не можливо встановити на підставі одних лиш пояснень чи припущень. До того ж, договір купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів та акти приймання металів підписані головою правління ПАТ «Запорізький Втормет» ОСОБА_3 та директором ТОВ «Мет-проект» ОСОБА_4 Також, всупереч висновку відповідача суд не вбачає із пояснень ОСОБА_3, що «вони повністю суперечать даним, зазначеним в первинних документах», оскільки надані пояснення жодним чином не спростовують обставин фінансово-господарської діяльності позивача.
Виходячи із предмету спору у даній справі суд дійшов висновку, що дані, на підставі яких можна встановити обставини (факт) реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом містяться у первинних документах, а саме в актах приймання металів чорних (вторинних) за період з лютого по травень 2015 р., які дозволяють встановити зміст та обсяг господарських операцій з постачання металобрухту, та відповідають вимогам ст.ст. 73-76 КАС України.
Щодо висновків відповідача про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб в розмірі 411953, 95 грн. внаслідок неутримання ПДФО з суми неповерненої ОСОБА_3 безвідсоткової фінансової допомоги при звільнені та у зв'язку з цим заниження військового збору у сумі 34 329,50 грн., то судом встановлено наступне.
Між позивачем та ОСОБА_3 укладені договір від 13.02.2015 №20 про надання ОСОБА_3 безпроцентної позики у сумі 4038900,00 грн. з терміном погашення - до 31 грудня 2016; договір від 01.09.2015 №25 про надання ОСОБА_3 безпроцентної позики у сумі 604500,00 грн. з терміном погашення до 31.12.2015. Умовами вказаних договорів (п. 3 договору від 13.02.2015 №20 та п.4 договору від 01.09.2015 № 25) передбачена умова, відповідно до якої при звільненні позичальника непогашена сума позики підлягає поверненню в день звільнення.
10.10.2016 ОСОБА_3 відповідно до наказу №15-К звільнений за п. 5 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи. Сторони 31.12.2016 уклали додаткові угоди до договору від 13.02.2015 №20 та договору від 01.09.2015 №25, якими термін повернення позики продовжено до 31.12.2018. При цьому, залишок неповерненої поворотної фінансової допомоги, отриманої ОСОБА_3, станом на дату звільнення - 10.10.2016 становив: за договором від 13.02.2015 №20 - 1684133,02 грн.; за договором від 01.09.2015 № 25 - 604500,00 грн. Всього - 2288633,02 грн.
На час розгляду справи ОСОБА_3 продовжував здійснювати погашення позик за вищевказаними договорами та станом на 07.11.2018 виконав зобов'язання за договорами позики у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями прибуткових та видаткових касових ордерів та квитанцій.
Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України «поворотна фінансова допомога» - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення. Договори №20 від 13.02.2015 та №25 від 01.09.2015 не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій та в них зазначено строки повернення допомоги, відповідно, сума допомоги, наданої ОСОБА_3 є поворотною фінансовою допомогою.
Правовою основою для отримання поворотної фінансової допомоги є договір позики. Відносини за договором позики регулюються ст.ст. 1046 - 1053 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).
Відповідно до ст. 1046 ЦКУ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ст. 1049 ЦКУ позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В законодавстві визначаються поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. 530, 631 ЦКУ). Так, відповідно до ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦКУ). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦКУ). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята ст. 261 ЦКУ).
Таким чином, починаючи з 10.10.2016 - дати звільнення ОСОБА_3 почався перебіг строку позовної давності терміном у три роки, протягом якого позивач може звернутися до суду для стягнення з ОСОБА_3 суми неповернутої фінансової допомоги. Проте, перебіг строку позовної давності був перерваний у зв'язку з підписанням сторонами угод про продовження терміну погашення позик до 31.12.2018. Виходячи з наведеного, суд не вбачає правових підстав на момент проведення перевірки відповідачем для включення зобов'язання з договору позики (поворотної фінансової допомоги) в оподатковуваний дохід в розумінні п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 16, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 16 ПК України. Відповідно, існуюче зобов'язання ОСОБА_3 з повернення позики не може вважатися безнадійною заборгованістю чи безповоротною фінансовою допомогою. Оскільки згідно з укладеними додатковими угодами, строк погашення позик за договорами на момент звільнення ще не настав, а сума неповернутої ОСОБА_3 фінансової допомоги не була анульована позивачем, та обліковується на рахунку бухгалтерського обліку 3771 «Розрахунки з іншими дебіторами в національній валюті», що не заперечується відповідачем.
Відповідно до пп. 164.2.17, п. 164.2 ст. 164 ПКУ: «…до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається: ґ) суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу); д) основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. …»
У відповідності з пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це:
- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; - сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;
- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;
- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).
Крім того, як вже було встановлено судом, станом на 07.11.2018 у ОСОБА_3 припинене зобов'язання з договорів позики перед позивачем у зв'язку із поверненням ним позики у встановлений в додаткових угодах строк, а саме до 31.12.2018. У зв'язку з чим суд дійшов висновку про необґрунтованість включення відповідачем сум неповернутої на час проведення перевірки фінансової допомоги до оподатковуваного доходу та нарахування на підставі цього ПДФО та військового збору.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов'язку включення до оподатковуваного доходу ОСОБА_3 суми неповерненого на час звільнення з роботи залишку позики, то, відповідно, у позивача не виник обов'язок включення таких сум до податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб як отриманий ОСОБА_5 дохід. Відтак, відповідач податковим повідомленням-рішенням від 19.06.2018 №0018031306 неправомірно нарахував позивачу штраф у сумі 510 грн.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а відтак про наявність правових підстав для їх задоволення.
Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Платіжними дорученнями від 18.09.2018 №1854 та від 26.10.2018 №1967 позивачем сплачений судовий збір на загальну суму 111226,54 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький втормет» задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 05.09.2018 №0013901401, від 05.09.2018 №0013891401, від 19.06.2018 №0018031306, від 19.06.2018 №0018041306, від 19.06.2018 №0018051306.
3. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 111226 (сто одинадцять тисяч двісті двадцять шість) гривень 54 копійки присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький втормет» (69081, м. Запоріжжя, вул. Панфьорова, буд. 240, код ЄДРПОУ 00193097) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.04.2019.
Суддя Ю.П. Бойченко
