Постанова

Іменем України

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 127/9986/16-ц

провадження № 61-39426св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Бета-В», Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Фармоза»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 березня 2018 року в складі судді Федчишена С. А. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 05 червня 2018 року в складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Якименко М. М., Шемети Т. М.,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-В» (далі - ТОВ «Бета-В»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Фармоза» (далі - ТОВ «МЦ «Фармоза») , в якому просив в порядку поділу спільного майна стягнути з ОСОБА_2 на його користь Ѕ частину отриманих нею, як учасником ТОВ «Бета-В», доходів у розмірі 382 898,75 грн.; стягнути на його користь з ТОВ «Бета-В» Ѕ частину доходів учасника товариства ОСОБА_2 у розмірі 5 198 415,24 грн.; стягнути з ОСОБА_2 та ТОВ «МЦ «Фармоза» на його користь Ѕ частину доходів.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 26 січня 2002 року по 06 березня 2014 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та вів з нею спільне господарство. За час шлюбу у них народилось троє спільних дітей. З 2004 року він зареєстрований приватним підприємцем, був керівником юридичних осіб і отримував відповідні доходи. У період шлюбу з ОСОБА_2 , за рахунок спільного майна та в інтересах сім`ї, вони на її ім`я внесли вклад до статутного капіталу господарських товариств, зокрема: частка у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ «Бета-В», номінальною вартістю 1 000 000,00 грн, та частка у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ «МЦ «Фармоза», номінальною вартістю 35 000,00 грн, які є спільною власністю подружжя, а доходів від діяльності цих товариств він не отримував. У період з 2012 по 2016 роки прибуток ТОВ «Бета-В» розподілявся відповідно до протоколу загальних зборів учасників цього товариства № 1 від 05 січня 2015 року, згідно якого було розподілено 1 531 595,00 грн, з яких ОСОБА_2 отримала 765 797,50 грн, що пропорційно її частці в статутному капіталі. Станом на 16 березня 2016 року у ТОВ «Бета-В» існують нерозподілені між учасниками товариства доходи у розмірі 20 793 660,97 грн, з яких ОСОБА_2 , як учаснику товариства, належить 10 396 830, 48 грн. Згоди про порядок поділу вказаного майна сторони не дійшли, у зв`язку з чим, посилаючись на викладені обставини та положення норм цивільного законодавства щодо рівності прав подружжя на майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, просив суд визнати об`єктом права спільної сумісної власності його та ОСОБА_2 одержані нею доходи за час її перебування учасником зазначених товариств.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 05 червня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивач у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не довів належними та допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, і встановлення судом яких є обов`язковою умовою при розгляді такої категорії справ.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що суди попередніх інстанцій ухвалюючи рішення, неправильно застосували та витлумачили норми матеріального права, а саме частини другу, третю статті 61 СК України, оскільки до статутних фондів зазначених товариств, учасником яких була ОСОБА_2 , вносились їх спільні кошти і за взаємною згодою. Хоча він і не є учасником товариства має право на отримання частини доходу відповідача в порядку поділу спільного майна подружжя.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржені рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Позиція Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

26 січня 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб. 06 березня 2014 року шлюб між ними розірвано.

Судами встановлено, що дошлюбним прізвищем відповідача у справі ОСОБА_2 є прізвище « ОСОБА_5 » та її батьком є ОСОБА_5 .

За договором купівлі-продажу від 19 вересня 2001 року ОСОБА_3 продала Karel Holoubek a.s. trade group цінні папери на загальну суму 1 950 000,00 німецьких марок, що на момент укладення цього договору було еквівалентно 4 960 800 грн, що встановлено рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 лютого 2017 року у цивільній справі № 127/2488/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 06 вересня 2017 року (а.с. 200 -208 том 1).

У серпні 2008 році ОСОБА_2 стала учасником ТОВ «Клініка відновлювальної медицини «Фармоза» (з 22 серпня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Фармоза») із часткою 50% статутного капіталу після внесення нею в статутний капітал цього товариства вкладу у вигляді приладу гідроколонотерапії електронного вартістю 35 000,00 грн, подарованого їй 15 серпня 2008 року Приватним підприємством фірмою «Вінмост» в особі директора ОСОБА_5 (батька ОСОБА_2 )

З травня 2012 року ОСОБА_2 стала учасником ТОВ «Бета-В» (дата державної реєстрації - 31 грудня 2003 року), придбавши у інших учасників товариства за трьома договорами купівлі-продажу (два від 07 травня 2012 року та один від 03 грудня 2012 року) частки, що сумарно становлять 50% статутного капіталу товариства.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є засновником (учасником) ТОВ «Бета-В», розмір внеску до статутного фонду товариства - 1 000 000,00 грн.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05 лютого 2018 року керівником ТОВ «Бета-В» є ОСОБА_5 . Станом на 16 березня 2016 року у ТОВ «Бета-В» існують нерозподілені між учасниками товариства доходи у розмірі 20 793 660,97 грн, прибуток розподілявся лише за 2014 рік, з них ОСОБА_2 отримала 765 797,50 грн, про що ОСОБА_1 , як генеральним директором ТОВ «Бета-В», було надано інформацію на запит адвоката (а.с. 23 том 1).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 57 СК України майно, набуте під час шлюбу одним із подружжя на підставі договору дарування є його особистою приватною власністю.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина друга статті 60 СК україни).

Згідно зі статтею 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 CК України встановлено рівність прав дружини та чоловіка на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до статті 65 CК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Підприємство є юридичною особою, йому належить право власності на майно, у тому числі і яке передане засновником до статутного фонду як внесок (статті 62, 66 ГК України).

Так, з моменту внесення майна до статутного фонду підприємство є єдиним власником майна й це майно не може одночасно перебувати у власності інших осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України при вирішенні питання відносно правового режиму майна фізичної особи - підприємця зазначено, що приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності.

Статями 69, 70 СК України закріплено право дружини та чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, а також правило про те, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно зі статтею 115 ЦК України господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього товариства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості частки у майні товариства в разі поділу майна подружжя та право вимоги половини отриманого доходу від діяльності товариства.

Подібної правової позиції Верховний Суд України дотримався у постанові № 6-38цс15 від 03 червня 2015 року та у постанові № 6-61цс13 від 03 липня 2013 року).

У цій справі ОСОБА_1 порушує питання про поділ майна подружжя з проведенням відповідної компенсації за частину доходів ОСОБА_2 від діяльності ТОВ «Бета-В»та ТОВ «МЦ «Фармоза» відповідно її вкладу в статутний капітал цих товариств, зробленого відповідачкою за рахунок грошових коштів, набутих сторонами під час перебування у шлюбі.

Частка ОСОБА_2 як учасника у статутному фонді ТОВ «Медичний центр «Фармоза» є її особистою приватною власністю, оскільки була сформована шляхом внесення нею до статутного капіталу цього товариства відповідного обладнання (прилад гідроколонотерапії електронний), яке було їй подароване.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 лютого 2017 року, ухваленим у цивільній справі № 127/2488/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 06 вересня 2017 року, ОСОБА_1 , серед іншого, відмовлено у визнанні права власності на частку у розмірі 50% статутного фонду, оскільки встановлено, що вклад у статутний капітал цього товариства ОСОБА_2 внесено за рахунок особистих коштів, наявних у неї до укладення шлюбу з позивачем.

Цією обставиною, яка не підлягає доведенню відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України, оскільки встановлена рішенням суду в іншій цивільній справі, у якій брали участь ті ж сторони, спростовуються доводи позивача про внесення відповідачкою вкладу у статутний капітал зазначеного товариства за рахунок спільних коштів подружжя і наявність у нього права на виплату йому половини доходів від діяльності товариств, нарахованих на ці вклади.

Встановивши, що вклади в статутний капітал ТОВ «Бета-В» та ТОВ «Медичний центр «Фармоза» ОСОБА_2 внесла за рахунок особистого майна та належних їй до укладення шлюбу коштівсуди обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.

Оскаржені судові рішення не суперечать висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду України від 03 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, які зводяться до того, що в разі якщо вклад до статутного капіталу господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той з подружжя, який не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів, оскільки в справі, що переглядається, встановлено, що вклад в статутний капітал вищезазначених товариств внесено дружиною позивача під час шлюбу за рахунок її особистого майна, а не спільного майна подружжя.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 415 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 05 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель