ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" червня 2020 р. Справа№ 910/2629/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Грека Б.М.
суддів: Отрюха Б.В.
Полякова Б.М.
за участю
секретаря судового засідання Ковган О.І.
за участю представників
відповідно до протоколу судового засідання від 30.06.2020
розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на ухвалу
Господарського суду міста Києва від 19.03.2020
у справі
№910/2629/20
за заявою
ОСОБА_1
про
банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 у справі №910/2629/20 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та додані до неї документи повернуто без розгляду.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2020, в якій просить скасувати її та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Одночасно апелянтом в тексті апеляційної скарги було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 23.04.2020 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Грек Б.М. (головуючий, суддя-доповідач), Отрюх Б.В., Поляков Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 у справі №910/2629/20 до 18.06.2020. Роз`яснено учаснику апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. Відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення за відповідною апеляційною скаргою до 18.06.2020. Зобов`язано скаржника надати до суду апеляційної інстанції копії додатків до заяви про відкриття справи щодо неплатоспроможності фізичної особи від 06.04.2020 до 01.06.2020.
Станом на 18.06.2020 скаржник вимог п. 5 ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 не виконав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність призначення розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 в судовому засіданні та у зв`язку з отриманням пояснень від скаржника та надання ним доказів, які необхідні для дослідження суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 у справі №910/2629/20 в судовому засіданні на 30.06.2020. Зобов`язано скаржника надати до суду апеляційної інстанції копії додатків до заяви про відкриття справи щодо неплатоспроможності фізичної особи від 06.04.2020 до 30.06.2020 або надати письмові пояснення з приводу неможливості подання таких додатків.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
1. Короткий зміст обставин справи.
1.1. В лютому 2020 фізична особа - ОСОБА_1 (далі - Боржник) звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття справи щодо неплатоспроможності фізичної особи.
Заява мотивована тим, що Боржник, будучи на момент подання заяви не працевлаштованим (з 15.01.2019), має розмір прострочених зобов`язань перед кредиторами понад 250 000 грн., що є значно більшим, ніж 30 розмірів мінімальної заробітної плати, а також не має достатньої матеріальної спроможності виплатити кредитну заборгованість через відсутність стабільної високої заробітної плати, виплати аліментів на двох неповнолітніх дітей, нездатність погасити борги грошовими активами, власним майно і через нараховані проценти користування наданими кредитами та позиками.
Відтак Боржник, звертаючи увагу на своє надто скрутне матеріальне становище, наявну заборгованість за кредитними договорами, що включає постійне нарахування штрафних санкцій банком, які значно перевищують суму основної заборгованості, та практично унеможливлює нормальне проживання, посилаючись на приписи статті 48-1 Цивільного кодексу України, статей 2, 6, 7, 8, частини 2 статті 115, статті 116, Кодексу України з процедур банкрутства, просив суд відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність, визнати його неплатоспроможним, прийняти пропозиції щодо реструктуризації його боргів, списати йому борги та зупинити всі штрафні санкції, пеню, комісію, проценти тощо (ввести загальний мораторій).
1.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 (суддя Мандичев Д.В.) заяву Боржника залишено без руху. Встановлено строк десять днів, з дня вручення ухвали, на усунення недоліків шляхом надання до суду певного переліку документів, в тому числі визначених пунктами 3, 7, 8 частини 2 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, відомостей про реєстрацію місця проживання станом на момент подання заяви, а також доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
1.3. Оскарженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 (суддя Мандичев Д.В.) заяву Боржника про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та додані до неї документи повернуто без розгляду.
2. Короткий зміст та обґрунтування оскарженого судового рішення.
2.1. Ухвала про залишення заяви Боржника без руху та встановлення строку в десять днів, з дня вручення ухвали, на усунення недоліків шляхом надання до суду певного переліку документів, направлена на адресу місцезнаходження Боржника поштовим відправленням за №0103053485379, яке ним отримано 04.03.2020.
2.2. Зважаючи на приписи пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, усунути недоліки своєї заяви Боржник мав до 14.03.2020, натомість, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 недоліки Боржник у встановлений судом строк не усунув.
2.3. Враховуючи те, що Боржник не усунув недоліків, про які зазначено в ухвалі від 25.02.2020 р. про залишення заяви без руху, суд, посилаючись на приписи частин 4, 6 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, частин 1, 2, 3 статті 38 Кодексу України з процедур банкрутства, дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство і доданих до неї документів Боржникові.
3. Вимоги та зміст апеляційної скарги .
3.1. В своїй апеляційній скарзі Боржник просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 скасувати, справу передати до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду.
3.2. Боржник зазначає, що його заява містить в якості додатка конкретизований список кредиторів та боржників (із переліком всіх збережених договорів, додатків, умов тощо, із зазначенням щодо кожного кредитора - його найменування, місцезнаходження, ідентифікаційного коду юридичної особи, суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо, підстав виникнення зобов`язань, строку їх виконання згідно із законом або договором, а також (за наявності) документів з банківських установ, які підтверджують наявність та розмір вказаних сум заборгованості. Для уточнення цієї інформації Боржник додав кредитну історію Українського бюро кредитних історій.
3.3. На момент подання заяви Боржником було надано копію паспорту, що містить відповідну відмітку про реєстрацію місця проживання.
3.4. Боржником протягом останнього року до дня подання заяви не здійснювалось правочинів щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та не укладалось угод на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто дії, визначені пунктом 7 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, відтак у Боржника відсутні будь-які документи, які б підтверджували здійснення чи укладання вищезазначеного.
3.5. Боржником було додано до заяви опис майна, що йому належить (довідка №527/8045 від 27.12.2019 з територіального сервісного центру №8045 МВС та довідка №200962301 щодо нерухомого майна) - рухоме та/або нерухоме майно за Боржником не зареєстроване.
3.6. На день звернення з заявою Боржник є безробітним, відкритих рахунків не має, тому не надав відповідних доказів щодо наявних рахунків до заяви.
3.7. Стосовно надання доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому санацією, то на сьогодні у Боржника відсутня реальна можливість сплати такого авансового внеску одноразово на дату звернення з заявою, без отримання коштів у фінансових установ, що додатково збільшить суму заборгованості, відтак Боржник порушив перед судом клопотання про звільнення від сплати винагороди арбітражному керуючому на момент подання заяви і клопотання.
Боржник звернув увагу, що існує судова практика щодо сплати судового збору, при цьому судовий збір, як і винагорода арбітражному керуючому надсилається на один і той же розрахунковий рахунок суду, тому за аналогією права, Боржник вважає за можливе керуватися судовою практикою, яка сформувалась щодо сплати судового збору.
Крім того, Кодекс України з процедур банкрутства передбачає декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого, втім, не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.
Невиправдано великий розмір обов`язкових судових платежів, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
У випадку відсутності грошових коштів на рахунках, або коштів, отриманих від реалізації майна у боржника, відшкодування суми грошової винагороди може бути здійснене за рахунок кредиторів.
Відсутність доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень не може бути підставою для залишення заяви Боржника про визнання його неплатоспроможним, без руху, оскільки суперечить практиці Верховного Суду України та рішенням Європейського Суду з прав людини.
Питання щодо авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень повинно вирішуватись в окремому судовому засіданні вже після відкриття провадження у справі про банкрутство.
3.8. Зважаючи на викладене, Боржник, посилаючись на приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судову практику Європейського суду з прав людини, частини 1 статті 2, статті 10, пункту 3 частини 1 статті 12, частини 4 статті 114 Кодексу України з процедур банкрутства, частини 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновків, що оскаржена ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновки суду є передчасними та не відповідають фактичним обставинам справи.
4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
4.1. Відповідно до частини 3 статті 37 Кодексу України з питань банкрутства, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Пунктом 12 частини 3 статті 116 Кодексу України з питань банкрутства визначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
4.2. З системного аналізу наведених приписів Закону можна зробити цілком законний і обґрунтований висновок, що докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень є обов`язковою складовою матеріалів заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, відсутність якої є прямою підставою для суду залишити таку заяву без руху як таку, що не відповідає вимогам процесуального закону.
4.3. Таким чином, законодавець зобов`язав заявника надавати докази наявності вказаної вище винагороди, встановивши це обов`язковою умовою звернення заявника до суду.
4.4. Боржник намагається довести правомірність застосування принципу аналогії закону щодо сплати винагороди керуючому реструктуризацією відповідно до сплати судового збору, проте з цим погодитись не можна, виходячи з наступного.
Дійсно, відповідно до приписів частини 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
Разом з тим, судовий збір та винагорода керуючому реструктуризацією за своєю правовою природою та змістом є різними категоріями, мають різне правове регулювання та притаманні лише ним особливості, відтак твердження про можливість застосування до винагороди положень, що стосуються судового збору, є хибним та безпідставним.
4.5. Відтак цілком законними та обґрунтованими є висновки, що обов`язок боржника авансувати винагороду керуючому реструктуризацією до звернення з відповідною заявою до суду передбачений Кодексом України з процедур банкрутства і подання доказів авансування є обов`язковою умовою. При цьому Кодекс не містить умов та не передбачає права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому на етапі подання заяви та вирішення судом питання про її прийняття до розгляду. Не містить Кодекс і повноважень суду звільнити або відстрочити авансування зазначених витрат за аналогією із судовим збором.
4.6. Щодо можливості покладення обов`язку сплати вказаної винагороди на кредиторів, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що кредитори лише вправі за рахунок власних коштів встановити арбітражному керуючому додаткову винагороду (частина 4 статті 114 Кодексу України з процедур банкрутства). При цьому, слід зауважити, що термін «керуючий реструктуризацією» є новелою даного Кодексу та застосовується щодо арбітражного керуючого в межах процедури банкрутства фізичної особи відповідно до Книги 4 цього Кодексу.
4.7. Крім того, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що кредиторами є особи, чий статус може бути визначений судом після відкриття провадження у справі у підготовчому засіданні (протягом 15 днів з дня прийняття заяви - стаття 117 Кодексу України з процедур банкрутства), публікації відповідного оголошення, розгляду кредиторських вимог арбітражним керуючим та подання результатів розгляду до суду (30 днів з дня підготовчого засідання - ст.119 Кодексу), попереднього засідання суду (не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі - ст.122 Кодексу), проведення зборів кредиторів (не пізніше 14 днів після попереднього засіданні - статті 122, 123 Кодексу).
З системного аналізу наведених норм вбачається, що перші збори кредиторів, на яких можливе прийняття рішення про створення фонду для авансування винагороди арбітражному керуючому, можливі після спливу щонайменше тримісячного строку з моменту подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Сам термін «авансування» передбачає сплату наперед, в даному випадку до вчинення будь-яких дій арбітражним керуючим.
Комітет кредиторів чи збори кредиторів в силу закону не мають змоги авансувати грошову винагороду арбітражному керуючому до відкриття провадження у справі, і тому не можуть на етапі прийняття судом заяви боржника підміняти останнього в обов`язку відповідного авансування.
Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу, що питання про звільнення заявника від авансування винагороди арбітражного керуючого знаходиться поза компетенцією суду.
4.8. Відповідно до статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.
За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про:
1). відкриття провадження у справі;
2). відмову у відкритті провадження у справі.
В судовому засіданні господарського суду апеляційної інстанції 30.06.2020 Боржником було подано певний перелік документів, із супровідним листом від 30.06.2020.
Як зазначалось вище, оскарженою ухвалою господарського суду першої інстанції заяву Боржника про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та додані до неї документи повернуто без розгляду.
Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 38 Кодексу України з процедур банкрутства, повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
Таким чином, Боржник не позбавлений можливості повторно звернутися до місцевого господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, за результатами чого місцевий господарський суд буде вправі надати правову оцінку наданим Боржником документам при вирішенні питання про прийняття заяви Боржника до провадження.
4.9. Крім того, під час апеляційного перегляду оскарженого судового рішення, колегією суддів в абзаці 7 сторінки 2 його описовій частині було виявлено описку - «… звертає увагу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Фірма Харвест»…».
Відповідно до частини 1 статті 243 Господарського процесуального кодексу України, суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.
Втім, виходячи з позиції Верховного Суду України (ухвала Верховного Суду України у справі №6-788цс16 від 22.02.2017), суд може виправити лише ті описки або арифметичні помилки, яких він сам припустився.
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для повернення заяви Боржника без розгляду.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування судового рішеня під час апеляційного провадження.
Відповідно статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції є таким, що вимогам закону відповідає
Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
Вказані вимоги судом попередньої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було дотримано.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Зважаючи на викладене, керуючись статтями 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 у справі №910/2629/20 залишити без змін.
Матеріали справи №910/2629/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк передбачений статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства.
Головуючий суддя Б.М. Грек
Судді Б.В. Отрюх
Б.М. Поляков
Повний текст складено 02.07.2020
