ПОСТАНОВА
Іменем України
16 червня 2020 року
м. Київ
справа №1340/6225/18
адміністративне провадження №К/9901/22073/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 1340/6225/18
за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові (далі - Інспекція ДАБК) до Громадської організації (далі - ГО) «Наше ідеальне місто», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Львівська міська рада, про знесення самочинного будівництва, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Інспекції ДАБК на
постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Пліша М.А., суддів Судової-Хомюк Н.М., Макарика В.Я., -
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 26.12.2018 Інспекція ДАБК звернулась до суду з позовом, в якому просила знести самочинно збудований об'єкт: багатоквартирний житловий будинок, що розташований на вул. Варшавська, 22 в м. Львові, на земельній ділянці кадастровий номер 4610137500:07:001:0208, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням цього об'єкта за рахунок ГО «Наше ідеальне місто».
В обґрунтування позовних вимог Інспекція ДАБК зазначала, що відповідачем не виконано у двомісячний термін, встановлений для добровільного виконання вимоги припису від 20.09.2018 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, на об'єкті будівництва за адресою: вул. Варшавська, 22 в м. Львові, яким вимагалось привести об'єкт до попереднього стану, що в свою чергу є підставою для звернення до суду з позовом про у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
2. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 29.03.2019 задовольнив позовні вимоги.
3. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 08.07.2019 скасував рішення суду першої інстанції, а провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
4. 05.08.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Інспекції ДАБК, в якій вона, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019, а справу №1340/6225/18 передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
7. Верховний Суд ухвалою від 09.08.2019 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Суди встановили, що ГО «Наше ідеальне місто» на підставі договору оренди землі (серія та номер: Ш-3387), укладеного 01.04.2015 з Львівською міською радою, як власником земельної ділянки, є орендарем земельної ділянки загальною площею 0,0306 га, кадастровий номер 4610137500:07:001:0208, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 22, цільове призначення - будівництво та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (03.04).
Інспекція ДАБК на підставі наказу про проведення позапланової перевірки від 29.12.2017 №543-П та направлення для проведення позапланового заходу від 29.12.2017 №860-пп здійснила позапланову перевірку на об'єкті будівництва, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 22, на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт про що складено акт від 15.01.2018 №86-пп, яким встановлено порушення ГО «Наше ідеальне місто» пункту 1 частини першої статті 34 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI), абзацу 3 пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 (далі - Порядок № 466), проведення будівельних робіт без повідомлення про початок виконання таких робіт. На час проведення позапланового заходу на об'єкті будівництва по вулиці Варшавській, 22 у місті Львові, збудовано 1-й поверх багатоквартирного житлового будинку.
Згідно із даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, станом на момент проведення перевірки відсутні відомості про реєстрацію документів, що дають право на здійснення підготовчих чи будівельних робіт за адресою: м. Львів, вул.Варшавська, 22.
Також, за результатами позапланового заходу 15.01.2018 складено:
протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності: пункту 1 частини першої статті 34 Закону № 3038-VI, абзацу 3 пункту 5 Порядку №466;
припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт на об'єкті будівництва багатоквартирного житлового будинку на вул. Варшавська, 22 у м. Львові до усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
За результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, 29.01.2018 ухвалено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №0006-вих-335/8, якою ГО «Наше ідеальне місто» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 2 пункту 3 частини другої статті 2 Закону України від 14.10.1994 № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі - Закон № 208/94-ВР) та накладено штраф у розмірі 651 940, 00 грн.
Вказана постанова була предметом судової ревізії у справі №464/4194/18 та рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 у задоволенні позову ГО «Наше ідеальне місто» до Інспекції ДАБК про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу відмовлено повністю.
Крім того, судами встановлено, що з метою перевірки виконання вимог припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 15.01.2018 Інспекцією ДАБК на підставі наказу про проведення позапланової перевірки від 12.04.018 №191-П, службової записки про продовження терміну позапланової перевірки від 27.04.2018, направлень для проведення позапланового заходу від 12.04.018 №191-пп та від 27.04.2018 №224-пп здійснено позапланову перевірку на об'єкті будівництва, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 22, про що складено акт №224-п від 02.05.2018, яким встановлено, що на об'єкті за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 22 будівельні роботи не виконуються.
В подальшому, на підставі наказу про проведення позапланової перевірки від 12.09.2018 №538-пп та направлення для проведення позапланової перевірки від 12.09.2018 №538-пп посадовими особами Інспекції ДАБК в період з 14.09.2018 до 20.09.2018 з метою перевірки вимог припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 15.01.2018 здійснено повторно виїзд за місцем здійснення будівельних робіт за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 22.
В акті перевірки від 20.09.2018 № 538-пп зафіксовано, що всупереч припису про зупинення підготовчих та будівельних від 15.01.2018 на об'єкті будівництва за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 22 виконуються будівельні роботи, а саме збудовано 3, 4 поверх будинку.
За результатами згаданої вище перевірки 20.09.2018 складено: протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, в якому зазначено, що всупереч раніше виданому припису на об'єкті за вищевказаною адресою виконуються будівельні роботи, що є порушенням абзацу 4 пункту 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (далі - Порядок № 553); припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил, виданого ГО «Наше ідеальне місто», шляхом приведення об'єкта за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 22 до попереднього стану в двомісячний термін з дня отримання припису.
04.10.2018 за результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 20.09.2018 ухвалено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №0006-вих-3515/68, якою ГО «Наше ідеальне місто» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 3 пункту 1 частини шостої статті 2 Закону № 208/94-ВР та накладено штраф у розмірі 92 050, 00 грн.
Крім того, Інспекцією ДАБК 30.11.2018 видано наказ про проведення позапланової перевірки №713-пп та направлення для проведення позапланової перевірки №713-пп. На підставі вказаних документів посадовими особами Інспекції ДАБК здійснено виїзд на об'єкт будівництва за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 22, за результатом якого 07.12.2018 складено акт №713-пп, згідно з яким на час перевірки об'єкта за адресою: вул. Варшавська, 22, м. Львів, суб'єкт містобудування або уповноважена особа відсутні. В акті зазначено, що провести позапланову перевірку з дотриманням вимог статті 41 Закону № 3038-VI та Порядку №553 неможливо. Візуальним оглядом встановлено, що припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 20.09.2018, що полягає у приведенні об'єкта до попереднього стану, виданий ГО «Наше ідеальне місто», не виконано.
При цьому судам апеляційної інстанції встановлено, що згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, будівля по вул. Варшавська, 22 в м. Львові, з 06.12.2018 зареєстрована за обслуговуючим кооперативом «Варшава Хоум». Крім того, частина квартир у спірній будівлі відчужена обслуговуючим кооперативом «Варшава Хоум», шляхом укладення нотаріально посвідчених договорів міни та купівлі-продажу, фізичним особам, в тому числі апелянту Комарницькому Д.Ю.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Задовольняючи позовні вимоги про зобов'язання відповідача знести об'єкт самочинного будівництва, суд першої інстанції виходив із того, що ГО «Наше ідеальне місто» без розроблення проектної документації та відповідних дозвільних документів проведено будівництво багатоповерхового будинку на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети та має інше цільове призначення, а також не виконало у встановлений строк вимоги приписів про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та про зупинення підготовчих і будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства.
10. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, виходив із того, що заявлений спір не є публічно-правовим, оскільки право власності на об'єкт за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 22 було зареєстроване, а відтак, даний спір пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права, тому його не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що суд апеляційної інстанції помилково вказав на те, що цю справу не належить розглядати за правилами КАС України, оскільки метою знесення об'єктів самочинного будівництва за позовом органів державного архітектурно-будівельного контролю є не перехід права власності на ці об'єкти, а приведення будівництва у відповідність до імперативних вимог публічно-правових норм, направлених на захист суспільних інтересів.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України [в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі»; далі - Закон № 460-IX )], колегія суддів виходить із такого.
13. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
14. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України).
15. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
16. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
17. На підставі частини п'ятої статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання;
3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України;
4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
18. За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України за правилами цивільного судочинства розглядаються спори про захист приватного права чи інтересу. Натомість положеннями частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових відносинах.
19. Таким чином, розгляд публічно-правових спорів віднесено до юрисдикції адміністративних судів, що унеможливлює їх розгляд за правилами іншого судочинства.
20. Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 687-ХІV для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
21. Згідно із частиною третьою статті 6 Закону України від 20.05.1999 № 687-XIV «Про архітектурну діяльність» (далі - Закон № 687-XIV) органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю затверджується Кабінетом Міністрів України.
22. Статтею 13 Закону № 687-XIV визначено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури.
23. За змістом статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
24. Відповідно до частини першої статті 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
25. Аналіз наведених вище положень частини першої статті 38 Закону № 3038-VI у взаємозв'язку з нормами частини першої статті 41 цього ж Закону дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Цей припис є обов'язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 цього Закону у зв'язку з його невиконанням.
26. Орган державного архітектурно-будівельного контролю діє як суб'єкт владних повноважень послідовно, в чітко визначеному порядку. Зокрема, такий орган, наділений контролюючими функціями, видає припис, який є обов'язковим до виконання і може бути оскаржений до суду. Оскільки дії щодо видання припису є публічно-правовими, то й подальше звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта зумовлене правовідносинами публічно-правового характеру.
27. Звертаючись до суду з позовом про знесення об'єкта самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших норм і правил, суб'єкт владних повноважень діє з метою захисту не своїх приватних прав та інтересів, а прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав, а також з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил.
28. Отже, метою знесення об'єктів самочинного будівництва за позовом органів державного архітектурно-будівельного контролю є не перехід права власності на ці об'єкти, а приведення будівництва у відповідність до імперативних вимог публічно-правових норм, направлених на захист суспільних інтересів.
29. При цьому звернення органу державного архітектурно-будівельного контролю до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється ним як суб'єктом владних повноважень на підставі частини першої статті 38 Закону № 3038-VI, що з огляду на вказані вище норми статей 4, 5, 19 та 46 КАС України свідчить про належність такого спору до юрисдикції адміністративних судів.
30. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що у цій справі спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта містобудування. Справа за позовом такого суб'єкта владних повноважень, який звернувся до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта на підставі частини першої статті 38 Закону № 3038-VI, належить до юрисдикції адміністративних судів.
31. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладено, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 та 11.04.2018 у справах № 1519/2-787/11 (провадження № 14-48цс18) та № 161/14920/16-а (провадження № 11-251апп18), від 16.10.2018 у справі 826/12543/16 (провадження № 11-520апп18), від 10.04.2019 у справі № 826/8743/15, від 29.05.2019 у справі № 520/9778/13 (провадження № 14-132цс19).
32. При цьому, у постанові від 11.04.2018 у справі № 161/14920/16-а (провадження № 11-251апп18) Велика Палата Верховного Суду, навівши відповідні обґрунтування, відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 15.11.2016 у справі № 802/1318/15-а (провадження № 21-1959а16), який зводився до того, що за змістом статті 177 ЦК України об'єкти самочинного будівництва належать до об'єктів цивільних прав, а тому спори за позовами органів державного архітектурно-будівельного контролю про зобов'язання знесення самочинного будівництва підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, оскільки такі спори не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язані з вирішенням питань щодо речових прав.
33. При цьому, колегія судді зазначає, що факт реєстрації права власності на окремі квартири в багатоквартирному житловому будинку, знести який, як самочинно збудований просить позивач, не спростовує висновків суду про те, що даний спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм є те, що позивач у спірних відносинах здійснює публічно-владні управлінські функції надані законом.
34. Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
35. За нормами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
36. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково для продовження розгляду.
37. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
38. Отже, викладені в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції висновки про непоширення юрисдикції адміністративного суду на цю справу ґрунтуються на неправильному застосуванні норм права.
39. Відтак відносини, які склались між учасниками спору, мають публічно-правовий характер та підлягають розгляду за правилами та в порядку адміністративного судочинства, тому висновки суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі з підстави неналежності її до спорів адміністративної юрисдикції, не гуртуються на правильному розумінні процесуального закону, у зв'язку із чим оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до цього суду.
40. Відповідно до частини другої та четвертої статті 353 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом № 460-IX) підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального та процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
41. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною шостою статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
42. Враховуючи те, що Великої Палатою Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах у суду відсутні підстави для передачі даної справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові задовольнити.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 у справі №1340/6225/18 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик ,
Судді Верховного Суду
