ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/1481/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВРМ-Агро"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23 вересня 2019 року (головуючий - Широбокова Л.П., судді - Кузнецова І.Л., Подобєд І.М.) і ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05 липня 2019 року (суддя Проскуряков К.В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВРМ-Агро"

до La Mieleria srl

про стягнення 48 928, 75 євро, що еквівалентно 1 439 911, 90 грн

(представники сторін у судове засідання не з`явились)

ХРОНОЛОГІЯ СПОРУ

1. У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВРМ-АГРО" звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з La Mieleria srl (Corlo Torini 1|b. 28010 Novara (NO) Italy, P. Lva 02350770034) 48 928, 75 євро, що еквівалентно 1 439 911, 90 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням Відповідачем умов контракту продажу і поставки товару № 2-VRM/La Miel від 03.08.2018 в частині проведення оплати за поставлений товар.

3. Позов в частині визначення підсудності спору обґрунтований положеннями п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" та п. 4 ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України, з аналізу яких Позивач дійшов висновку, що місцем виконання зобов`язання з оплати товару є його юридична адреса, тому позов поданий до Господарського суду Запорізької області, юрисдикція якого поширюється на м. Мелітополь.

4. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.07.2019 після усунення Позивачем недоліків позовної заяви згідно ухвали суду про залишення позову без руху від 18.06.2019 у відкритті провадження за поданим позовом відмовлено із посиланням на ч. 1 ст. 27 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України.

4.1. Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що даний спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки умовами контракту не визначено, що виконання свого обов`язку щодо сплати за отриманий товар Відповідач має здійснити на території України і крім цього Позивач вправі захистити своє право шляхом звернення із відповідним позовом до Міжнародного комерційного арбітражу при Торговельно-промисловій палаті України або до компетентного суду на території країни Італія за місцем знаходженням Відповідача.

5. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2019 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.07.2019 залишено без змін.

5.1. Апеляційний господарський суд погодився з мотивацією місцевого суду і крім цього вказав, що вивчивши норми ст. ст. 76, 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" він не вбачає підстав ані виключної підсудності справи, ані таких, що можуть вплинути на прийняття справи до провадження. Апеляційний суд також визнав безпідставним посилання Позивача на п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", оскільки в спірних правовідносинах останнім не було доведено наявності дії або події, що стали підставою для подання позову.

6. Не погодившись із прийнятими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВРМ-Агро" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2019 у даній справі скасувати; апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.07.2019 - задовольнити.

Узагальнені доводи касаційної скарги Позивача

7. Апеляційним господарським судом було неправильно застосовано положення п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", п. 4 ч. 1 ст. 535 Цивільного кодексу України та порушено приписи ч. ч. 5, 10 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, адже ним не було враховано, що контрактом не встановлено місце оплати за поставлений товар, а тому позов міг бути пред`явлений за місцезнаходженням кредитора, яким у даному випадку є Позивач і крім цього, ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України цілком узгоджується з положеннями п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", а отже саме ці норми мали бути застосовані до спірних правовідносин, а не ч. 10 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України.

8. Господарський суд апеляційної інстанції не надав оцінку суттєвим розбіжностям у англомовній та україномовній назві арбітражної установи, що передбачена в укладеному контракті, а також і тому, що такі розбіжності мають місце і щодо регламенту арбітражного суду і як наслідок суд не врахував, що такі помилки не дають можливості з точністю встановити до якого саме інституційного арбітражу сторони віднесли розгляд спору.

9. Посилання в оскаржуваній постанові на правову позицію Верховного Суду зі справи № 910/4272/18 є нерелевантним.

Щодо процесуальних питань

10. 03.06.2019 скаржником до касаційного суду було подано заяви про уточнення прохальної частини касаційної скарги та про відкладення розгляду касаційної скарги.

11. У тексті заяви про уточнення прохальної частини касаційної скарги Позивач зазначає, що ним при поданні касаційної скарги прохальну частину останньої сформульовано некоректно і у зв`язку із цим він просить вважати правильними його вимоги в наступній редакції: "Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.07.2019 року про відмову у відкритті провадження та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2019 року у справі № 908/1481/19 - скасувати. Передати справу на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області".

12. Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

13. Як вказано вище, зміни до касаційної скарги, які скаржник називає уточненнями, подано до касаційного суду 03.06.2020 тоді як строк на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2019 (згідно положень ст. 288 ГПК України) сплив 17.10.2019. Відповідно до приписів статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки заяву про уточнення касаційної скарги подано після закінчення встановленого законом строку на її подання, то Верховний Суд таку заяву залишає без розгляду.

Крім цього, подана заява не містить доказів надсилання її копії іншій стороні у справі, що в силу вказаної вище ч. 2 ст. 298 ГПК України також дає касаційному суду підстави її не враховувати.

14. Щодо заяви скаржника про відкладення розгляду касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.

15. В якості мотивів для відкладення розгляду касаційної скарги Позивач вказує, про те, що ухвалою Верховного Суду від 29.11.2019 (про відкриття касаційного провадження) Позивачу було запропоновано у 20-денний строк з дня отримання ухвали надати касаційному суду нотаріально засвідчений переклад цієї ухвали і касаційної скарги з додатками на італійську мову для направлення Відповідачеві. Однак, станом на 03.06.2020 року Позивач не зміг виконати пропозицію суду з об`єктивних причин. Зокрема, про наявність даної ухвали представники Позивача дізналися в період карантинних обмежень, введених Урядом, коли в місті Києві тривалий час не працювали нотаріуси, їх робота була відновлена тільки нещодавно. Через цю обставину ані Позивач, ані його представники не мали змоги зробити саме нотаріально засвідчений переклад ухвали і касаційної скарги з додатками. Крім цього, під час підготовки до судового засідання було з`ясовано, що прохальна частина касаційної скарги сформульована некоректно та потребує уточнення, а за аналогією зі статтею 291 ГПК України ці уточнення мають бути також надіслані Відповідачеві і на це потрібен певний час.

16. Розглянувши вказану заяву, з огляду на приписи ст. 202 ГПК України Верховний Суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки:

(1) Відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення копію ухвали про відкриття касаційного провадження у даній справі скаржником отримано 09.12.2019 (за довіреністю отримав ОСОБА_1 ), а його представником ОСОБА_2 - 05.12.2019 особисто. Вказаним повністю спростовуються доводи Позивача про те, що про наявність вказаної ухвали Позивачу та його представникам стало відомо під час карантинних обмежень, оскільки такі обмеження вперше було введено Кабінетом Міністрів України лише у березні 2020 року. Крім цього, текст ухвали вже 03.12.2019 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

(2) Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04 травня 2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 Постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

(3) За дорученням головуючого, відділом міжнародно-правової взаємодії Верховного Суду забезпечено переклад на італійську мову тексту ухвали про відкриття касаційного провадження у даній справі та касаційної скарги ТОВ "ВРМ-Агро". Вказані документи належним чином було надіслано на адресу Відповідача і останнім отримано, підтвердженням чому є наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення.

(4) В силу положень Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах дана справа знаходиться на розгляді касаційного суду вже більше ніж пів року, а тому подальше невиправдане відкладення розгляду касаційної скарги буде порушенням права Відповідача на розгляд справи в розумний строк.

(5) Копія заяви про внесення будь-яких змін до касаційної скарги надсилається іншим учасникам справи до подання її оригіналу касаційному суду, а не навпаки.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Розглянувши доводи касаційної скарги та проаналізувавши зміст оскаржуваних рішень, Верховний Суд вважає доцільним дещо змістити акценти вирішення цього спору.

18. Так, згідно з ч. 5 ст. 4 ГПК України угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом.

19. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном; спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об`єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб`єктами права України.

20. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітраж - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

21. Згідно із ст. 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Арбітражна угода укладається в письмовій формі.

22. В ході розгляду даної справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що у пункті 7.4. укладеного контракту сторони узгодили, що будь-який спір, розбіжність або претензія у зв`язку з цим договором або його порушенням, розірванням або недійсністю будуть остаточно вирішені шляхом розгляду у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торговельно - промисловій палаті України та буде розглядатися у відповідності з його Регламентом. Рішення Арбітражного Суду є остаточним та обов`язковим для обох сторін.

23. Відповідно до ч. ч. 1, 2, статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

24. Згідно приписів п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку коли дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

25. Водночас, за положеннями статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

26. Аналогічні положення закріплені і у п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, відповідно до якого суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

27. Так, у питанні застосування п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" за наявності укладеної між сторонами арбітражної угоди вже наявний правовий висновок Верховного Суду, який викладено у постанові від 17.04.2018 по справі № 904/4384/17. У п. 27 згаданої постанови Верховний Суд вказав, що "за змістом пункту 7 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження та розглядати справи з іноземним елементом, однак наведене не стосується тих випадків, коли між сторонами спору укладено арбітражну угоду, яка є дійсною, не втратила чинність та щодо якої не встановлено неможливості її виконання, оскільки суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, зобов`язаний, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу".

28. Колегія суддів Касаційного господарського суду, яка здійснює касаційний перегляд судових рішень у даній справі не вбачає підстав відступати від вказаного висновку Верховного Суду у справі № 904/4384/17 і вважає, що цей висновок підлягає застосуванню і у правовідносинах, що склалися між сторонами цього спору.

29. Далі, щодо доводів про неможливість виконання арбітражного застереження.

30. Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачене в цьому Законі.

31. Нью-Йоркська конвенція 1958 року передбачає, що кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).

32. Вказане положення міжнародного права знайшло своє відображення і у тексті ГПК України. Так, згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

33. У пункті 113 Керівництва Секретаріату ЮНСІТРАЛ по Нью-Йоркській конвенції 1958 року зазначається, що відносно арбітражної угоди судами визнавалося, що вона не може бути виконана, якщо арбітражна угода мала «патологічний характер», головним чином у наступних випадках: і) якщо положення арбітражної угоди були складені нечітко і не містили достатньо вказівок, які б дозволили перейти до арбітражного розгляду, та іі) якщо в арбітражній угоді призначалася арбітражна установа, яка не існує. Але суди також можуть застосовувати підхід, спрямований на сприяння арбітражного розгляду, тобто тлумачити нечіткі чи непослідовні формулювання арбітражних угод таким чином, щоб підтримати ці угоди. Переважне право повинно віддаватися наміру сторін врегулювати спір в арбітражному порядку.

34. У постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 Велика Палата Верховного Суду вказала (п. 34 постанови), що "суд має тлумачити незначні помилки та неточності в назві арбітражних установ, що передбачені в арбітражній угоді, на користь міжнародного комерційного арбітражу. Але вирішення питання про виконуваність чи невиконуваність арбітражної угоди у зв`язку з наявністю помилок у найменуванні арбітражної установи є дискрецією суду, який ухвалює рішення з урахуванням усіх обставин справи".

34.1. Разом з цим, цією ж постановою Велика Палата Верховного Суду (п. 37 постанови) уточнила (доповнила) висновок Верховного Суду України, що був викладений у постанові від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16, зокрема, таким висновком: "суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору".

35. З оскаржуваних судових рішень вбачається, що розглядаючи цю справу суди попередніх інстанцій, хоча і недостатньо вмотивовано, однак застосували принцип імунітету та автономії арбітражної угоди, не вбачали підстав визнати арбітражне застереження таким, що не може бути виконане і в результаті дійшли висновку, що Позивач має право звернутися з відповідним позовом до МКАС при ТПП України.

36. Враховуючи наведене, а також те що усі посилання Позивача на приписи п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" щодо можливості розгляду його спору з La Mieleria srl в межах господарського провадження у справі № 908/1481/19 є необґрунтованими (п.п. 27-28 цієї Постанови), Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВРМ-Агро" не має.

37. При цьому, посилання судів на правову позицію Верховного Суду у справі № 910/4272/18 є обґрунтованим, оскільки така позиція стосувалася, зокрема, загальних принципів розгляду питання виконуваності/невиконуваності третейського застереження.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

38. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

39. Тут варто звернутися також і до прецедентної практики Європейського суду прав людини і нагадати, що ЄСПЛ у справі "Сутяжник проти Росії" зробив висновок про те, не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму.

40. Під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд (рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України").

41. Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, які могли би стати підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, а тому і підстав для задоволення касаційної скарги з мотивів, які наводить Позивач, судова колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не вбачає.

42. Судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 08.02.2020), Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВРМ-Агро" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23 вересня 2019 року і ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05 липня 2019 року у справі № 908/1481/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.