ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.09.2019 року Справа № 908/1481/19
м . Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),
суддів Кузнецової І.Л., Подобєда І.М.
секретар судового засідання Абадей М.О.
учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВРМ-АГРО", м. Мелітополь на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.07.2019 у справі №908/1481/19 (суддя Проскуряков К.В., повна ухвала складена 05.07.2019)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВРМ-АГРО", м. Мелітополь Запорізької області
до відповідача "La Mieleria srl" (Corlo Torini 1|b. 28010 Novara (NO) Italy, P. Lva 02350770034)
про стягнення 48 928,75 ЄВРО, що еквівалентно 1439911,90 грн
ВСТАНОВИВ
У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВРМ-АГРО" звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з "La Mieleria srl" (Corlo Torini 1|b. 28010 Novara (NO) Italy, P. Lva 02350770034) 48928,75 ЄВРО, що еквівалентно 1439911,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням Відповідачем умов контракту продажу і поставки товару №2-VRM/La Miel від 03.08.2018 в частині проведення оплати за поставлений товар.
Позов в частині визначення підсудності спору обґрунтований п. 7 ч.1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» та п. 4 ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України, з аналізу яких Позивач дійшов висновку, що місцем виконання зобов`язання з оплати товару є юридична адреса Відповідача, тому позов поданий до Господарського суду Запорізької області, юрисдикція якого поширюється на м. Мелітополь.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.07.2019 після усунення Позивачем недоліків позовної заяви згідно ухвали суду про залишення позову без руху від 18.06.2019 у відкритті провадження за поданим позовом відмовлено із посиланням на ч. 1 ст. 27 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України.
Ухвала суду мотивована тим, що спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки умовами контракту не визначено, що виконання свого обов`язку щодо сплати за отриманий товар Відповідач має здійснити на території України, та Позивач вправі захистити своє право шляхом звернення із відповідним позовом до Міжнародного комерційного арбітражу при Торговельно-промисловій палаті України або до компетентного суду на території країни Італія за місцем знаходженням відповідача.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Позивач, в якій, посилаючись на те, що позиція суду є необґрунтованою та суперечить характеру договірних відносин та особливостям виконання договору, просив ухвалу суду від 05.07.2019 скасувати, позовну заяву направити на розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- відносини, що виникли між сторонами, регулюються спеціальним законодавством;
- контрактом не встановлено місце оплати за поставлений товар, тому підлягають застосуванню положення п. 4 ч.1 ст. 532 Цивільного кодексу України - за місцезнаходженням Позивача;
- Позивач не має можливості встановити, до якої арбітражної установи йому слід звернутися, бо є відмінність назви арбітражної установи як в україномовній версії контракту та англомовній від офіційної назви.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Кузнецової І.Л.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВРМ-АГРО" м. Мелітополь Запорізької області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.07.2019 у справі №908/1481/19. Розгляд апеляційної скарги призначений у судовому засіданні з викликом сторін на 23.09.2019 о 14 год. 30 хв.
23.09.2019 у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Орєшкіної Е.В. по справі здійснений повторний автоматизований розподіл, за результатами якого справу №908/1481/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Кузнецової І.Л., Подобєда І.М. та прийнято зазначеною колегією суддів до свого провадження ухвалою суду від 23.09.2019.
Учасники справи явку повноважних представників у судове засідання 23.09.2019 не забезпечили.
Від Позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю адвоката Коноваленко Д.С. в судовому процесі по іншій справі, що розглядається Господарським судом Дніпропетровської області.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 23.09.2019 не забезпечив, причин неявки не повідомив, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи за адресою, зазначеною Позивачем у позовній заяві та апеляційній скарзі: (Corso Torini 1/b, 28010 Novara (NO) Italy, P.Lva 02350770034). Крім того, копія ухвали суду від 06.08.2019 була надіслана Відповідачу також і на електронну адресу: lamieleria.srl@gmail.com.
Таким чином, судом апеляційної інстанції було вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи вищезазначене, а також наданий сторонами строк для надання своїх заяв, клопотань та пояснень, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, обґоворивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» (заява №20347/03, рішення від 12.03.2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що у п.1 ст.6 Конвенції втілено «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження у суді за цивільним позовом (див. рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1975, серія А,N 18, сс 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. v. France рішення від 29.07.1998, Reports of Judgment and Decisions 1998-V, c.1867, параграф 37).
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся із позовом до Господарського суду Запорізької області про стягнення з "La Mieleria srl" (Corlo Torini 1|b. 28010 Novara (NO) Italy, P. Lva 02350770034) - резидента країни Італія боргу по оплаті за поставлений товар по контракту №2-VRM/La Miel від 03.08.2018 в сумі 48928,75 ЄВРО, що еквівалентно 1439911,90 грн.
Відповідно до ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
Так, згідно ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
При цьому, ст. 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом: 1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів у рамках державно-приватного партнерства, укладених Кабінетом Міністрів України, згідно з якими нерухоме майно є об`єктом такого партнерства, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об`єкт; 2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні; 3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання; 4) якщо спір пов`язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні; 5) якщо спір пов`язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців; 6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України; 7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України; 8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні; 9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України; 10) в інших випадках, визначених законами України.
Позивач як на підставу подання позову саме до Господарського суду Запорізької області посилається на п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" (дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України).
Не наводячи про вчинення дій або настання подій, що стали підставою для подання позову, апелянт робить аналіз ч. 5 ст. 29 ГПК України та, з урахуванням положень п. 4 ч.1 ст. 532 Цивільного кодексу України, доходить висновку, що місце виконання зобов`язання Відповідача з оплати коштів за отриманий товар - місце реєстрації Позивача як юридичної особи.
Із даним висновком апеляційний суд не погоджується, бо, як зазначалось, у розгляді справ у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої ст. 11 ГПК України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України.
Вивчивши норми зазначених ст. ст. 76, 77 Закону України "Про міжнародне приватне право", апеляційний суд не вбачає підстав ані виключної підсудності справи, ані таких, що можуть вплинути на прийняття справи до провадження.
Спір виник внаслідок не виконання Відповідачем свого зобов`язання з оплати поставленого товару (а не з дії чи події). Тому, безпідставним є посилання апелянта на п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", оскільки в спірних правовідносинах Позивачем не доведено наявності дії або події, що стали підставою для подання позову.
Апелянтом не правильно визначено, що до спірних відносин підлягає застосуванню положення ч. 5 ст. 29 ГПК України, бо відповідно до ч. 10 ст. 29 ГПК України позови до відповідача, який не має в Україні місцезнаходження чи місця проживання, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна. Зазначена норма господарського процесу кореспондується із п.2 ч.1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право". Як зазначалось, до спірних відносин застосовуються в першу чергу норми спеціального закону та норми Господарського процесуального кодексу України, які із ним узгоджуються та регулюють порядок розгляду справ за участю іноземних осіб, а не будь-які норми ГПК України.
З матеріалів справи вбачається, що доказів наявності у Відповідача майна на території України Позивачем не надано як і не надано доказів, що Відповідач на території України має місцезнаходження або філію чи представництво, умовами контракту №2-VRM/La Miel від 03.08.2018 не передбачено підсудності справи господарським судам України.
Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спір не підсудний господарським судам України та може бути вирішений за місцезнаходженням Відповідача компетентним судом на території країни Італія.
З урахуванням викладеного, відмова у відкритті провадження у справі за поданою позовною заявою є правомірною, судом першої інстанції правильно застосовані норми п.1 ч.1 ст. 175 ГПК України.
Згідно з частиною п`ятою статтею 4 ГПК України угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном; спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об`єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб`єктами права України.
Згідно із статтею 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Арбітражна угода укладається в письмовій формі.
Пунктом 7.4. укладеного контракту сторони узгодили, що будь-який спір, розбіжність або претензія у зв`язку з цим договором або його порушенням, розірванням або недійсністю будуть остаточно вирішені шляхом розгляду у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торговельно - промисловій палаті України та буде розглядатися у відповідності з його Регламентом. Рішення Арбітражного Суду є остаточним та обов`язковим для обох сторін.
Посилання апелянта на невірне зазначення назви суду в контракті не приймається судом до уваги, бо, як правильно зазначив суд першої інстанції з посиланням на позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 01.04.2019 у справі №910/4272/18, господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті третейської угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності третейської угоди.
Отже, Позивач у справі не позбавлений права звернутися із позовом до міжнародного комерційного арбітражу, визначеного умовами укладеного контракту.
Враховуючи вище викладене, ухвала суду від 05.07.2019 як така, що ухвалена з дотриманням норм процесуального права, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги відносяться на апелянта.
Керуючись ст. ст. 255, 269, 271, 276, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВРМ-АГРО", м. Мелітополь на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.07.2019 у справі №908/1481/19 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.07.2019 у справі №908/1481/19 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд даної апеляційної скарги покласти на апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВРМ-АГРО".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 27.09.2019.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя І.М. Подобєд
