22-ц/804/1582/20
263/4331/18
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„14" квітня 2020 року місто Маріуполь Донецької області
Єдиний унікальний номер 263/4331/18
Номер провадження 22-ц/804/1582/20
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого: Зайцевої С.А.
суддів: Кочегарової Л.М., Пономарьової О.М.
за участю секретаря: Єфремової О.В.
учасники справи :
позивач - Маріупольська міська рада
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу Маріупольської міської ради на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2020 року головуючого судді Ковтуненко В.О. зі складанням повного тексту судового рішення 11 лютого 2020 року по цивільній справі про видачу дубліката виконавчого листа по справі про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до придатного для використання стану,-
В С Т А Н О В И В :
Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 вересня 2018 року позов Маріупольської міської ради задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови, загальною площею 0,0024 га, зайняту під розміщення металевого гаражу за адресою: АДРЕСА_1 , та привести її у придатний для використання стан шляхом знесення металевого гаражу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради судовий збір в розмірі 1762 грн.
У грудні 2019 року Маріупольська міська рада звернулася до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа по справі № 263/4331/18, що виданий Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області, яким зобов`язано ОСОБА_1 , звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та привести її у придатний до використання стан , зазначаючи, що вказаний виконавчий лист було втрачено.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2020 року у задоволенні заяви Маріупольської міської ради про видачу дубліката виконавчого листа - відмовлено.
В апеляційній скарзі Маріупольська міська рада просить скасувати ухвалу суду та видати дублікат виконавчого листа, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, з посиланням на п. 17.4 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, зазначено, що законодавство чітко встановлює підстави, за якими суд може видати стягувачу дублікат виконавчого листа у разі його втрати, а саме одночасна наявність таких обставин: подання стягувачем заяви до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції; звернення стягувача із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання; сплата судового збору у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Посилаючись на ч. ч. 1,2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», зазначено, що усі зазначені вимоги законодавства стягувачем, в особі Маріупольської міської ради, були виконані. Так, рішення по справі № 263/4331/18 набрало законної сили 16 жовтня 2018 року, отже строк пред`явлення виконавчого документа до виконання спливає лише 17 жовтня 2021 року, що свідчить про вчасність звернення стягувача до суду із заявою про видачу дубліката. Також, в матеріалах справи наявний оригінал платіжного доручення про сплату судового збору за видачу дубліката виконавчого листа.
Звертають увагу суду апеляційної інстанції, що обставина відсутності доказів на підтвердження втрати виконавчого листа, яку суд першої інстанції визначив як підставу відмови, в п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України взагалі відсутня. Разом з тим, з метою доведення відсутності зловживання своїми процесуальними правами, до апеляційної скарги додають інформацію з Єдиного реєстру боржників станом на 11 березня 2020 року, зі змісту якої вбачається, що відносно ОСОБА_1 відсутнє жодне виконавче провадження, яке б було відкрито на підставі документа, виданого Жовтневим районним судом міста Маріуполя . Вказана інформація, не була надана до суду першої інстанції, у зв`язку із відсутністю норми закону, яка б зобов`язувала заявника надавати докази на підтвердження втрати виконавчого листа.
Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 мотивований законністю та обґрунтованістю ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2020 року , прийнятої на підставі діючого законодавства України. Зокрема зазначив,що заявник,в особі представника,не надав належної оцінки нормі п.17.4 Перехідних положень ЦПК України,щодо можливості отримання дубліката виконавчого документа лише у випадку втрати його оригіналу та необхідності доведення зазначеної обставини належними та допустимими доказами. Посилаючись на ст.ст.12,81 ЦПК України,також зазначив,що належних та допустимих доказів втрати оригіналу виконавчого документа заявником не надано, а відтак виконавчий лист не можна вважати втраченим,а тому підстав для видачі його дубліката немає. Стосовно заяви представника заявника про долучення до матеріалів справи інформації з Єдиного реєстру боржників станом на 11 березня 2020 року відносно ОСОБА_1 , без зазначення індивідуальної інформації щодо фізичних осіб,зазначає ,що інформація з Єдиного реєстру боржників не відноситься до предмету доказування зазначеному у заяві , та не може виступати доказом у доведенні втрати виконавчого документа. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення,ухвалу суду залишити без змін.
У судове засідання апеляційного суду представник Маріупольської міської ради не з*явився,належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання 08 квітня 2020 року телефонограми, зареєстрованої в журналі телефонограм № 3.9-12 за № 1005 (а.с.72-73) та шляхом отримання судової повістки ,про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.80).
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з*явився,належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання 08 квітня 2020 року телефонограми, зареєстрованої в журналі телефонограм № 3.9-12 за № 1004 ( а.с. 71,73). У відзиві на апеляційну скаргу просив розгляд справи провести за його відсутністю (а.с.76).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв*язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи ,фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч.2 ст.247 ЦПК України).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону судове рішення відповідає.
З матеріалів справи встановлено, що у квітні 2018 року Маріупольська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки загальною площею 0,0024 га із земель житлової та громадської забудови за адресою: АДРЕСА_1 та приведення її до придатного для використання стану шляхом знесення металевого гаражу (а.с.3-5).
Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 вересня 2018 року позов Маріупольської міської ради задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови, загальною площею 0,0024 га, зайняту під розміщення металевого гаражу за адресою: АДРЕСА_1 , та привести її у придатний для використання стан шляхом знесення металевого гаражу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради судовий збір в розмірі 1762 грн (а.с.26-27).
Як вбачається з матеріалів справи , відповідно до заяви б/н від 19 липня 2019 року про видачу виконавчих листів по справі № 263/4331/18 за позовом Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до придатного для використання стану , представник Маріупольської міської ради , що діє на підставі довіреності, ОСОБА_2 отримала у суді першої інстанції два виконавчих листа 29 серпня 2019 року (а.с. 29).
04 грудня 2019 року Маріупольська міська рада звернулася до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа, у зв`язку з його втратою.
З наданої інформації з Єдиного реєстру боржників, станом на 11 березня 2020 року, відсутні відомості відносно виконавчого провадження за рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області відносно боржника ОСОБА_1 , в категорії стягнення щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний до використання стан ( а.с. 53-57).
Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції , посилався на п.17.4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України , та виходив з того, що заявником не надано суду жодного доказу на підтвердження втрати виконавчого листа, та підстави для видачі дублікату виконавчого листа відсутні.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.
Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п. 17.4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Аналізуючи зміст даної норми, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.
Положеннями ЦПК України передбачена можливість видачі по справі лише одного виконавчого листа та його дублікат може бути виданий судом лише у випадку втрати оригіналу, під час розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа вирішальним є встановлення обставин втрати оригіналу виконавчого листа.
Відповідно до ст.12, ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків,пов*язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України ).
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази.
Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта.
Дублікат виконавчого листа може бути виданий судом лише у випадку втрати оригіналу і вирішальним є встановлення обставин втрати оригіналу виконавчого листа.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази, а суд має перевірити, чи не було виконано судове рішення, чи не втратило рішення законної сили, чи отримував стягувач оригінали виконавчих листів, та, якщо так, то коли, ким, на якій правовій підставі і за яких обставин, чи пред`являв стягувач виконавчий лист до виконання, а також обставини втрати виконавчого документа (коли виявлено втрату оригіналу виконавчого листа і якими доказами це підтверджується).
З досліджених матеріалів справи вбачається, що заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 вересня 2018 року по справі № 263/4331/18 ,що набрало законної сили , не виконане.
Представником стягувача Маріупольської міської ради ,що діє на підставі довіреності , ОСОБА_3 29 серпня 2019 року отримані два виконавчих листа,про що свідчить відповідний запис (а.с.29). До примусового виконання виконавчі листи не пред*явлені. Із заяви, Маріупольської міської ради не вбачається зазначення обставин втрати виконавчих документів, коли виявлено втрату оригіналів і якими доказами це підтверджується також не зазначено .
Матеріали справи не містять та заявником не надано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження втрати виконавчого листа , як і не здобуті при розгляді справи в суді першої інстанцій, хоча саме на цю підставу для видачі дубліката посилалася Маріупольська міська рада.
Саме заявник зобов*язаний довести зазначений локальний предмет доказування,який також не надано і суду апеляційної інстанції .
Тобто, підстав для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа у суду не було.
Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного судового рішення.
Аргументи відзиву на апеляційну скаргу є прийнятними .
Обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для видачі дубліката виконавчого листа, оскільки належних доказів на підтвердження втрати виконавчого листа до виконання заявником надано не було.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених ст.376 ЦПК України ,підстав для скасування судового рішення,апеляційним судом не встановлено, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 17 квітня 2020 року.
Судді:
