Постанова
Іменем України
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 263/4331/18
провадження № 61-8286св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - Маріупольська міська рада Донецької області,
заінтересована особа (боржник)- ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Маріупольської міської ради на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 лютого 2020 року у складі судді Ковтуненко В. О. та постанову Донецького апеляційного суду від 14 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Кочегарової Л. М., Пономарьової О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року Маріупольська міська рада звернулася до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до придатного для використання стану.
Заява мотивована тим, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 вересня 2018 року було задоволено позов Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до придатного для використання стану. Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови, загальною площею 0,0024 га, зайняту під розміщення металевого гаража за адресою: АДРЕСА_1 , та привести її у придатний для використання стан шляхом знесення металевого гаражу.
На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист, який у подальшому було втрачено, тому Маріупольська міська рада просила суд видати дублікат виконавчого листа у справі № 263/4331/18, що виданий Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області, яким зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та привести її у придатний до використання стан.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 14 квітня 2020 року, у задоволенні заяви Маріупольської міської ради відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви Маріупольської міської ради про видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що заявником не надано суду доказів на підтвердження втрати виконавчого листа.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі Маріупольська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.
Підставою касаційного оскарження є порушення судами норм процесуального права, зокрема суди допустили порушення пункту 17.4 частини першої «Перехідних положень» ЦПК України, мотивувавши відмову у задоволенні заяви відсутністю доказів втрати заявником виконавчого листа.
Касаційна скарга мотивована тим, що, відмовляючи у задоволенні заяви Маріупольської міської ради, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, не врахували, що положення пункту 17.4 частини першої «Перехідних положень» ЦПК України не дає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого документа не порушує прав боржника і не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат має повністю відтворювати втрачений виконавчий документ, у тому числі містить дату його видачі.
Відзив на касаційну скаргу боржником не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 вересня 2018 року задоволено позов Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до придатного для використання стану.
Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови загальною площею 0,0024 га, зайняту під розміщення металевого гаража по АДРЕСА_1 та привести її у придатний для використання стан шляхом знесення металевого гаража.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.
На виконання вказаного рішення суду представником Маріупольської міської ради 29 серпня 2019 року було отримано два виконавчі листи, що підтверджується її розпискою, яка міститься в матеріалах справи.
04 грудня 2019 року Маріупольська міська рада звернулася до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа, у зв`язку з його втратою.
Відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників станом на 11 березня 2020 року відсутні відомості відносно виконавчого провадження за рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області відносно боржника ОСОБА_1 , в категорії стягнення щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний до використання стан.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга Маріупольської міської ради підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.
Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Так, у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат».
При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження.
Приймаючи оскаржувані рішення, суди не звернули уваги на те, що рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 вересня 2018 року, яким зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та привести її до придатного для використання стану, не виконано (доказів протилежного матеріали справи не містять), а виданий судом на підставі цього рішення виконавчий лист ні у стягувача, ні в органі виконавчої служби на виконанні не перебуває.
При цьому, сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, провадження № 61-11034св19.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви у зв`язку із недоведеністю заявником втрати виконавчого листа.
Перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду, апеляційний суд не звернув уваги на вищевикладене, допущені судом першої інстанції помилки не виправив.
Оскільки згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України питання щодо видачі дубліката виконавчого документа віднесено до повноважень суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, що позбавляє Верховний Суд можливості ухвалити власне рішення, ухвалені у справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати вищевикладене та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Маріупольської міської ради задовольнити частково.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 лютого 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 14 квітня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович