ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/3663/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лобан Д.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА _1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Чернігівській області, в якому просив:
- скасувати наказ по особовому складу ГУНП в Чернігівській області (№ 352 о/с від 07.11.2019;
- поновити його на посаді начальника Срібнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області з 07.11.2019;
- зобов`язати Головне управління в Чернігівській області перерахувати грошове забезпечення у межах виділених асигнувань, відповідно до штатної посади з 07.11.2019.
Позов обґрунтовано тим, що наказ ГУНП в Чернігівській області від 07.11.2019 № 352 о/с є протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на перебування його на лікарняному у період з 07.11.2019 по 12.11.2019.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 352 о/с від 07.11.2019.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції з 16.11.2019.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що підставою для видання оскаржуваного наказу слугував висновок ГУНП в Чернігівській області від 07.11.2019 про необхідність переміщення позивача на рівнозначну посаду у порядку статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», виходячи з інтересів служби.
Так, враховуючи значний досвід керівної діяльності майора міліції ОСОБА_1 як начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, для укріплення керівної ланки Ічнянського відділення поліції було рекомендовано перемістити позивача на посаду заступника начальника Ічнянського відділення поліції.
Крім того, апелянт зазначає, що проходження служби в поліції є службою особливого порядку та покладає на поліцейського додаткові обов`язки, у тому числі обов`язок проходити службу у місці визначеному керівником виходячи з інтересів служби, відтак оскаржуваний наказ є правомірним.
Звертає увагу, що судом першої інстанції не було враховано, що порядок переміщення поліцейських по службі врегульовано спеціальним Законом України «Про Національну поліцію», тому у даному випадку положення КЗпП України застосуванню не підлягають.
У додаткових письмових поясненнях відповідачем вказано, що оскільки позивач відносився до осіб, які обіймають відповідальне та особливо відповідальне становище згідно статті 50 Закону України «Про запобігання корупції», тому вказана справа повинна була розглядатись за правилами загального позовного провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що Закон України «Про Національну поліцію» не врегульовує випадки, коли переведення відбувається або в межах однієї місцевості або до іншої місцевості, лише стаття 32 Кодексу законів про працю України встановлює можливість для такого переведення лише за згодою працівника.
Також позивач вказує, що посада, на яку його переведено відрізняється колом обов`язків, які він виконував на посаді, з якої його було звільнено, окрім того, посадовий оклад на новій посаді є меншим, що свідчить про безпідставність оскаржуваного наказу.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2019 у відповідності до наказу ГУНП в Чернігівській області № 261 о/с ОСОБА_1 був поновлений на посаді начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП з 10 грудня 2018 року з виплатою середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 58308 грн 56 коп. (п`ятдесят вісім тисяч триста вісім грн 56 коп.) на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року по справі № 620/174/19 (а.с. 22-30).
23 серпня 2019 року у відповідності до наказу по особовому складу ГУНП в Чернігівській області № 270 о/с згідно статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» позивача було призначено заступником начальника Семенівського відділення поліції Новгород-Сіверського відділу поліції ГУНП, установивши йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 посадовий оклад 3000 гривень, звільнивши ОСОБА_1 з посади начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП, з 23 серпня 2019 року, на підставі висновку ГУНП від 22 серпня 2019 року про необхідність переміщення поліцейського ГУНП в Чернігівській області на рівнозначну посаду в порядку ст. 65 (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) Закону України «Про Національну поліцію».
Не погоджуючись з вказаним наказом ГУНП в Чернігівській області № 270 о/с від 23.08.2019 позивач оскаржив його до суду.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року по справі №620/2624/19 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 270 о/с від 23.08.2019 та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції з 23.08.2019.
06 листопада 2019 року Наказом № 351 о/с на виконання вказаного рішення суду позивача було поновлено на посаді начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області з 23.08.2019.
Разом з тим, 07 листопада 2019 року наказом по особовому складу ГУНП в Чернігівській області № 352 о/с, відповідно до статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», позивача було призначено заступником начальника Ічнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП, установивши йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 посадовий оклад 3000 гривень, звільнивши його з посади начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП, з 07 листопада 2019 року, на підставі висновку ГУНП від 07 листопада 2019 року про необхідність переміщення поліцейського ГУНП в Чернігівській області на рівнозначну посаду в порядку ст. 65 (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) Закону України «Про Національну поліцію».
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, оскільки у період з 07.11.2019 по 12.11.2019 ОСОБА_1 перебував на лікарняному та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваним наказом позивача фактично переведено не на рівнозначну посаду та з іншою групою оплати праці, в іншу місцевість без його згоди, тому такий наказ є протиправним.
Враховуючи протиправність оскаржуваного наказу слід поновити позивача на посаді начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції з 16.11.2019, з урахуванням наказу № 411 о/с від 26.12.2019 про часткову зміну наказу № 352 о/с від 07.11.2019.
У той же час, позовні вимоги про зобов`язання відповідача перерахувати та провести виплату грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 з 07.11.2019, є передчасними, оскільки докази про те, що позивачу буде відмовлено у такій виплаті, у матеріалах справи - відсутні.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовано Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIІI (надалі - Закон №580-VІІІ).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно частини першої статті 59 Закону №580-VIII cлужба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Частиною третьою вказаної статті передбачено, що рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
У силу вимог частини четвертої статті 59 Закону №580-VIII видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
За правилами частини першої статті 65 Закону №580-VIII переміщення поліцейських здійснюється: 1) на вищу посаду - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону; 3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону; 4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.
У відповідності до частини сьомої вказаної статті переведення поліцейських здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.
Згідно частин восьмої та дев`ятої статті 65 Закону №580-VIII переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
Тобто, статтею 65 Закону №580-VIII унормовано порядок та умови переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції.
З матеріалів справи вбачається, що 07 листопада 2019 року наказом по особовому складу ГУНП в Чернігівській області № 352 о/с, відповідно до статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», позивача було призначено заступником начальника Ічнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП, установивши йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 посадовий оклад 3000 гривень, звільнивши його з посади начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП, з 07 листопада 2019 року.
Підставою для видання оскаржуваного наказу про переміщення позивача слугував висновок ГУНП в Чернігівській області від 07.11.2019, який грунтувався на необхідності переміщення позивача на рівнозначну посаду в порядку ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби).
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що спеціальним Законом України «Про Національну поліцію» встановлено лише підстави переміщення, які зазначені у частині першій статті 65 Закону № 580-VIII та порядок переміщення, який визначає за чиєю ініціативою таке переміщення відбувається, втім не врегульовано випадки, коли переведення відбувається або в межах однієї місцевості або переведення до іншої місцевості.
Крім того, Закон України «Про Національну поліцію» не розмежовує поняття «переміщення» та «переведення», як це врегульовано у Кодексі законів про працю України.
Так, у силу вимог частини першої статті 32 Кодексу законів про працю України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Частиною другою вказаної статті визначено, що не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.
Тобто, переведення відрізняється від переміщення тим, що при переведенні працівнику доручається та ж сама або інша робота на іншому підприємстві, або робота на цьому ж підприємстві, але в іншій місцевості. Водночас, при переміщенні працівник залишається на тому ж підприємстві, в установі, організації, але на іншому робочому місці, в іншому структурному підрозділі у тій же місцевості.
Таким чином, стаття 32 КЗоТ України встановлює можливість переведення в іншу місцевість тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року по справі № 420/5192/18, який відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Як свідчать матеріали справи, на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2019 у справі № 620/174/19 позивача з 10.12.2018 поновлено на посаді начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Срібнянського району Чернігівської області.
Однак, 23 серпня 2019 року наказом по особовому складу ГУНП в Чернігівській області № 270 о/с ОСОБА_1 було призначено заступником начальника Семенівського відділення поліції Новгород-Сіверського відділу поліції ГУНП, звільнивши його з посади начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП, з 23 серпня 2019 року на підставі висновку від 22 серпня 2019 року про необхідність переміщення поліцейського ГУНП в Чернігівській області на рівнозначну посаду в порядку ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби).
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 по справі №620/2624/19 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 270 о/с від 23.08.2019, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції з 23.08.2019.
Приймаючи вказані рішення, суди у справі №620/2624/19 виходили з того, що переведення особи з відділу, який розташований у смт. Срібне Срібнянського району Чернігівської області до відділу, який розташований в м. Семенівка, Семенівський район, Чернігівська область є переведенням особи до іншої місцевості, що у даному випадку відбулось без згоди позивача на таке переведення.
У відповідності до частини четвертої ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на вказане, переміщення позивача з посади начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції (смт. Срібне Срібнянського району Чернівської області), на посаду заступника начальника Ічнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області (м. Ічня Ічнянського району Чернігівської області), є фактично переведенням особи до іншої місцевості.
Тобто, позивача перевели на іншу посаду на тому самому підприємстві (в органах поліції), але в іншій місцевості, втім без його згоди.
Доводи апелянта щодо необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.11.2018 у справі №820/6677/16 колегія суддів оцінює критично, оскільки вказана постанова стосується іншого предмету спору, фактичні обставини якої не є ідентичними даній справі.
Також суд звертає увагу, що оскаржуваний позивачем наказ прийнятий на підставі висновку начальника управління ГУНП в Чернігівській області від 07.11.2019, що не передбачено Порядком підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції та Переліком документів з питань проходження служби, затвердженими наказом МВС України від 23.11.2016 №1235.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком попередньої інстанції про протиправність наказу № 352 о/с від 07.11.2019.
Відповідно до частини першої ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При цьому, судом першої інстанції під час вирішення даної справи вірно враховано витяг з наказу від 26.12.2019 № 411 о/с щодо часткової зміни наказу від 07.11.2019 № 352 о/с, у якому майора поліції ОСОБА_1 , відповідно до ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію», слід вважати призначеним на посаду заступника начальника Ічнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП з 16.11.2019 з огляду на тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 у період з 07.11.2019 (а.с. 65).
Як наслідок, слід поновити позивача на посаді начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції з 16.11.2019, з урахуванням наказу № 411 о/с від 26.12.2019 про часткову зміну наказу № 352 о/с від 07.11.2019.
Посилання апелянта у додаткових письмових пояснень на порушення судом першої інстанції норм процесуального права з огляду на протиправність розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження зважаючи на те, що позивач відносився до осіб, які обіймають відповідальне та особливо відповідальне становище згідно статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» згідно поданої ним щорічної декларації за 2018 рік колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.
Положеннями статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо, зокрема, прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Отже, для вирішення питання за правилами якого позовного провадження необхідно розглядати спір щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, необхідно встановлювати чи не належить позивач до осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». В іншому випадку такий спір належить розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з приміткою до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище віднесено, зокрема, керівники державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у суді першої інстанції відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначалось лише про те, що дану справу слід розглядати у відкритому судовому засіданні, так як дана справа становить службовий інтерес.
Жодних зауважень щодо того, що позивач займає відповідальне та особливо відповідальне становище у суді першої інстанції заявлено не було.
Окрім того, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін у даній справі - відмовлено, з огляду на те, що характер спірних правовідносин та предмет доказуванння у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з викликом сторін (а.с. 105-106).
Таким чином, оскільки судом першої інстанції було прийнято законне та обґрунтоване рішення, відтак розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не може розцінюватись як порушення судом норм процесуального права.
Таким чином, висновок суду попередної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову є правильним та таким, що відповідає приписам законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук
