Справа № 431/2787/19
Провадження № 11-кп/810/59/20
ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2020 року м. Сєвєродонецьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Тополюк Є.В.
суддів : Руденка В.В., Рябчун О.В.
при секретарі: Василович Г.Ю.
за участю прокурора: Черненко С.С.
обвинуваченого: ОСОБА_1
захисника: Шурхна К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку Луганської області матеріали об`єднаного кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Шурхно К.А. на вирок Старобільського районного суду Луганської області від 22.01.2020 року, яким,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Потсдам, Німеччина, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, з середньою-спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз
-01.06.2018 Старобільським районним судом за ч.1 ст.263 КК України до покарання у вигляді позбавлення строком на 4 роки, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбуття покарання строком на 1 рік,
визнано винуватим:
- за ч. 1ст. 309 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців;
- за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;
- за ч. 1 ст. 369 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;
- за ст. 395 КК України у вигляді арешту на строк 3 (три) місяці.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, призначено обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання, визначивши загалом покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання за новим вироком, покарання за вироком від 01.06.2018 у вигляді 6 (шести) місяців позбавлення волі, остаточно призначивши покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
Обрано ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, взявши його під варту в залі суду негайно.
Строк відбуття покарання рахується з моменту взяття під варту - 22.01.2020 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення експертиз.
Цивільний позов задоволено, стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укртелеком» матеріальну шкоду у розмірі 2 649,91 гривень (дві тисячі шістсот сорок дев`ять гривень дев`яносто одна копійки).
Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.
ВСТАНОВИЛА:
За вироком суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_1 визнаний винуватим за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.
Епізод №1
У середині січня 2019 року, більш точну дату та час не встановлено, ОСОБА_1 , знаходячись на території сміттєзвалища, що розташоване на кв. Ватутіна м. Старобільськ Луганської області, знайшов пластикову пляшку об`ємом 1 літр, в якій знаходились частинки подрібненої рослини, зовні схожої на наркотичний засіб - канабіс, в результаті чого у ОСОБА_1 виник умисел, направлений на придбання наркотичного засобу, без мети збуту.
Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 забрав з собою знайдену ним пляшку з частинками подрібненої рослини, зовні схожої на наркотичний засіб канабіс, яку приніс за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , де зберігав придбаний ним наркотичний засіб без мети збуту для особистого вживання шляхом куріння. Таким чином, ОСОБА_1 незаконно придбав та зберігав наркотичний засіб без мети збуту.
10.04.2019 дільничним офіцером поліції сектору превенції Старобільського ВП ГУНП в Луганській області під час складання постанови АПО 18 №161575 по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.2 ст.175-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 у нього було виявлено речовину рослинного походження, зовні схожу на наркотичний засіб - канабіс, який він зберігав при собі.
10.04.2019 в ході проведення огляду місця події о 18 годині 10 хвилин на території перону залізничного вокзалу, що розташований за адресою: Луганська область, м. Старобільськ, вул. Залізнична, №13Б у ОСОБА_1 було вилучено суху подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору, яка за зовнішніми ознаками схожа на наркотичний засіб канабіс.
Згідно висновку експерта № 19/113/8-2/333е від 17.04.2019 речовина, надана на експертизу є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабісом, масою у перерахунку на суху речовину 27,94 грама.
Епізод №2
09 березня 2019 року у вечірній час доби, ОСОБА_1 , проходячи біля будинку № 92, розташованому по вул. Рубіжна м. Старобільська Луганської області побачив на опорах електропередачі закріплену повітряну лінію телефонного зв`язку, що складається з кабелю марки ТПП 20х2х0,4, який низько провисав над землею. В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, а саме вказаного телефонного кабелю, який належать Харківський філії ПАТ «Укртелеком».
Так, ОСОБА_1 з метою викрадення телефонного кабелю, закріпленого між опорами № 1 - № 2 по вул. Рубіжна м. Старобільська, взяв із собою для полегшення викрадення телефонного кабелю, раніше підготовлене ним знаряддя злочину пасатижі. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1 впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою дерев`яної палиці, з якої він зробив гачок, підтягнув до себе низько висячій телефонний кабель. Після чого, використовуючи вищезазначене знаряддя злочину, обрізав між опорами № 1 - № 2 телефонний кабель марки ТПП 20х2х0,4 довжиною 60 метрів.
Таким чином, ОСОБА_1 викрав телефонний кабель марки ТПП 20х2х0,4 довжиною 60 метрів, вартість якого згідно довідки № 341/1-10 від 11.03.2019 складає 1082,88 гривень (одна тисяча вісімдесят дві гривні вісімдесят вісім копійок), тим самим завдавши майнової шкоди Харківський філії ПАТ «Укртелеком» на вказану суму.
Епізод №3
24 березня 2019 року у вечірній час доби, точного часу встановити під час судового засідання не виявилося можливим, ОСОБА_1 , проходячи по мосту, розташованому в с. Титарівка Старобільського району Луганської області, побачив на опорах електропередачі закріплену повітряну лінію телефонного зв`язку, що складається з кабелю марки ТПП 10х2х0,4, який низько провисав над землею. В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, а саме вказаного телефонного кабелю, який належать Харківський філії ПАТ «Укртелеком».
Так, ОСОБА_1 з метою викрадення телефонного кабелю, закріпленого між опорами № 7-№ 9 по вул АДРЕСА_3 , взяв із собою для полегшення викрадення телефонного кабелю, раніше підготовлене ним знаряддя злочину пасатижі. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1 впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою дерев`яної палиці, з якої він зробив гачок, підтягнув до себе низько висячій телефонний кабель. Після чого, використовуючи вищезазначене знаряддя злочину, обрізав між опорами № 7 - № 9 телефонний кабель марки ТПП 10х2х0,4 довжиною 150 метрів.
Таким чином, ОСОБА_1 викрав телефонний кабель марки ТПП 10х2х0,4 довжиною 150 метрів, вартість якого згідно довідки № 341/1-27 від 11.04.2019 складає 1348, 60 гривень (одна тисяча триста сорок вісім гривень шістдесят копійок), тим самим завдавши майнової шкоди Харківській філії ПАТ «Укртелеком» на вказану суму.
Епізод №4
12 квітня 2019 року у вечірній час доби, точного часу встановити під час судового засідання не виявилося можливим, ОСОБА_1 , проходячи біля залізничного полотна, розташованого впродовж вул. Южна і вул. Андрющенко м. Старобільська побачив на опорах електропередачі закріплену повітряну лінію телефонного зв`язку, що складається з дроту марки ПРППМ 1х2х0,9 і кабелю марки ТПП 10х2х0,4, які низько провисали над землею. В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, а саме вказаного телефонного дроту і кабелю, які належать Харківський філії ПАТ «Укртелеком».
Так, ОСОБА_1 з метою викрадення телефонного дроту та кабелю, закріплених між електроопорами № 25-26 між вул. Южна вул. Андрющенко м. Старобільська, взяв із собою для полегшення викрадення телефонного дроту та кабелю, раніше підготовлене ним знаряддя злочину пасатижі. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1 впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діставши рукою та підтягнувши до себе низько висячій телефонний дріт, використовуючи вищезазначене знаряддя злочину, обрізав між опорами № НОМЕР_1 -№ 26 телефонний дріт марки ПРППМ 1х2х0,9, загальною довжиною 21 метр. Після чого, за допомогою вже зрізаного телефонного дроту, до якого він з одного кінця закріпив камінь, він перекинув дріт через низко висячій кабель, закріплений між вищевказаними опорами та підтягнувши його рукою до себе, зрізав телефонний кабель марки ТПП 10х2х0,4, загальною довжиною 15 метрів.
Таким чином, ОСОБА_1 викрав телефонний дріт марки ПРППМ 1х2х0,9, загальною довжиною 21 метр, вартість якого згідно довідки № 341/1-34 від 13.04.2019 складає 65 гривень 22 копійки і телефонний кабель марки ТПП 10х2х0,4, загальною довжиною 15 метрів, вартість якого згідно довідки № 341/1-34 від 13.04.2019 складає 153 гривні 21 копійку, тим самим завдавши матеріальної шкоди Харківський філії ПАТ «Укртелеком» на загальну суму 218 гривень 43 копійки.
Епізод №5
Слідчим відділом Старобільського ВП ГУНП в Луганській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019130580000232 від 12.04.2019 за фактом викрадення у березні 2019 року телефонних дротів в с.Титарівка Старобільського району Луганської області та по вул. Рубіжній м. Старобільськ Луганської області, які належать Харківській філії ПАТ «Укртелеком».
За вищевказаним фактом встановлена причетність ОСОБА_1 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, у зв`язку з чим останній був запрошений до Старобільського ВП ГУНП в Луганській області для дачі пояснень за обставинами крадіжки телефонних дротів, за вищевказаними адресами.
06.06.2019 о 17 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , знаходячись у кімнаті прийому громадян Старобільського ВП ГУНП в Луганській області, розуміючи (після роз`яснень оперуповноваженого Старобільського ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_2 ), що він скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України за яке встановлена кримінальна відповідальність, та усвідомлюючи при цьому, що оперуповноважений ВКП Старобільського ВП ГУНП в Луганській області Лутович Е.І. є посадовою особою Національної поліції України та одночасно представником влади, тобто наділений повноваженнями з виявлення кримінальних правопорушень, доставки до відділу поліції осіб, які вчинили кримінальні правопорушення та здійснення провадження у випадках і порядку, визначених Законом України «Про Національну поліцію України» та КУпАП, маючи умисел на пропозицію та надання службовій особі правоохоронного органу неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, реалізуючи при цьому свій злочинний умисел, запропонував та надав неправомірну вигоду в розмірі 1 000 грн. оперуповноваженому Старобільського ВП ГУНП в Луганській області Лутовичу Е.І., поклавши їх на стіл у кімнаті прийому громадян Старобільського ВП ГУНП в Луганській області, для того щоб співробітник поліції всупереч своїм посадовим обов`язкам не документував його умисні протиправні дії у виді крадіжки телефонних дротів в с. Титарівка Старобільського району та по вул. Рубіжний м. Старобільськ Луганської області.
Після цього, оперуповноважений Старобільського ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_2 про вказані незаконні дії ОСОБА_1 повідомив рапортом начальника Старобільського ВП ГУНП в Луганській області.
В подальшому, при проведенні огляду місця події в кімнаті прийому громадян Старобільського ВП ГУНП в Луганській області на столі працівниками поліції були виявлені та вилучені грошові кошти в сумі 1 000 гривень, а саме: купюра номіналом 200 гривень серія УЗ 5423257, купюра номіналом 200 гривень серія УЄ 9254124, купюра номіналом 200 гривень серія ЄШ 6258085, купюра номіналом 200 гривень серія ТГ 6542239, купюра номіналом 200 гривень серія СЛ 7519570, які громадянин ОСОБА_1 , при вищевказаних обставинах, надав службовій особі правоохоронного органу в якості неправомірної вигоди, а саме оперуповноваженому ВКП Старобільського ВП ГУНП в Луганській області Лутовичу Е.І.
Епізод №6
Постановою Старобільського районного суду від 26 червня 2018 року відносно ОСОБА_1 , було встановлено адміністративний нагляд на строк 12 місяців з наступними обмеженнями: 1) чотири рази на місяць (перший, другий, третій та четвертий понеділок кожного місяця) з`являтися в ВП ГУНП для відмітки; 2) заборонити вихід з дому (квартири) за обраним місцем проживання з 22.00 години до 05.00 години, крім випадків виходу працю; 3) заборонити відвідувати та перебувати в місцях продажу алкогольних напоїв на розлив; 4) заборонити виїзд за межі району без дозволу начальника ВП ГУНП.
З вказаною постановою ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис.
За час здійснення адміністративного нагляду встановленого судом, тільки протягом 2019 року відносно ОСОБА_1 складено тринадцять протоколів про адміністративне правопорушення, пов`язаних з порушенням правил адміністративного нагляду. Крім того, під час здійснення адміністративного нагляду, Старобільським районним судом, ОСОБА_1 тричі було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.187 КУпАП України.
Незважаючи на те, що останній був письмово попереджений про можливе притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 395 КК України у разі порушення правил адміністративного нагляду, продовжував неодноразово вчиняти адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням правил адміністративного нагляду.
Достовірно знаючи про те, що стосовно нього встановлений адміністративний нагляд за місцем його проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на самовільне залишення місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, та реалізуючи свій злочинний умисел, залишив місце проживання без дозволу і не повідомив про це начальника Старобільського ВП ГУНП в Луганській області та протягом дев`яти діб, а саме в період часу з 26.03.2019 по 04.04.2019 був відсутній за місцем мешкання.
Захисником обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокатом Шурхно К.А. подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок Старобільського районного суду Луганської області від 22.01.2020 року відносно ОСОБА_1 , засудженого із застосуванням ч.1 ст.70, ч.5 ст.71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років за вчинення злочинів, передбачених ст.ст.309 ч.1, 185 ч.2, 396 ч.1, 395 КК України змінити, призначивши покарання ОСОБА_1 остаточно у вигляді позбавлення волі строком 4 роки 1 день.
На думку захисника, міра покарання, визначена судом 1 -ї інстанції щодо його підзахисного є явно несправедливою з огляду на її суворість і не відповідає даним про особу останнього і обставинам вчинення вказаного кримінального правопорушення. Зазначає, що під час розгляду вказаного кримінального провадження в суді першої інстанції ОСОБА_1 повністю визнав свою провину, не заперечував фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, надав пояснення про вчинення кримінального правопорушення, потерпілий матеріальних чи моральних претензій до останнього не виставляв. Сторона захисту вважає, що суд першої інстанції правильно визнав обставинами, що пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Однак, вважає, що суд при призначенні покарання за ст.ст.309 ч.1, 185 ч.2, 396 ч.1, 395 КК України недостатньо вмотивував призначення міри покарання не мінімальної, передбаченої санкцією статті. Крім того, захист вважає, що суд першої інстанції недостатньо обґрунтував, застосовуючи вимоги ст.71 КК України, необхідність часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеної вироком Старобільського районного суду Луганської області від 01.06.2018 року саме у вигляді 6 місяців позбавлення волі, та недостатність приєднання мінімального терміну покарання.
Захисник звертає увагу, що згідно ч.2 п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2(1 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди повинні призначати покарання в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за скоєний злочин. З урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу, судам необхідно обговорювати питання про призначення передбаченого більш м`якого покарання - особам, які щиро розкаялися в скоєному злочині, активно сприяли розкриттю злочину. Однак суд першої інстанції не взяв до уваги зазначені вимоги постанови Пленуму.
Підсумовуючи викладене в скарзі, захисник вважає за можливе виправлення його підзахисного ОСОБА_1 у вигляді мінімального покарання, передбаченого санкцією ст. ст 309 ч.1, 185 ч.2, 396 ч.1, 395 та з урахуванням вимог ст.71 КК України також мінімально можливого покарання.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника та обвинуваченого в підтримання апеляційної скарги, якій зазначив, що він хоче, щоб йому було менше покарання, ніж у вироку, думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши справу, обговоривши доводи апеляційної скарги у судових дебатах, заслухавши останнє слово обвинуваченого, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є судове рішення, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог закону дотримався у повному обсязі, з огляду на таке.
Події злочинів, доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, кримінально-правова оцінка його діянь в апеляційному порядку не оскаржені обвинуваченим та його захисником.
У зв`язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК вирок суду першої інстанції в цій частині не переглядається.
Розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції розглядався за правилами ч.3 ст.349 КПК України.
На порушення цих правил захисник обвинуваченого та особисто обвинувачений в апеляційному суді не посилалися.
З цих же підстав судова колегія вважає встановленим скоєння злочинів обвинуваченим ОСОБА_1 за обставин, зазначених в оскарженому вироку суду першої інстанції.
Щодо доводів захисника, наведених в апеляційній скарзі з приводу призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , а саме його суворості, то вони є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Загальні засади призначення покарання - це основоположні вимоги про порядок і межі призначення покарання, якими зобов`язаний керуватись суд, призначаючи покарання у конкретному кримінальному провадженні.
Вказані засади викладені в частині першій статті 65 КК, зі змісту якої вбачається, що суд при призначенні покарання зобов`язаний враховувати всі положення Загальної частини цього Кодексу, які пов`язані з призначенням покарання.
Крім того, відповідно до вимог ст.65 КК при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
На думку колегії суддів, цих вимог закону суд першої інстанції не порушив.
Колегія суддів не може погодитися з доводами захисника з приводу того, що обвинуваченому ОСОБА_1 було призначено суворе покарання.
Так , з змісту вироку суду вбачається, що суд першої інстанції призначив вказане у вироку покарання обвинуваченому з урахуванням ступеня тяжкості вчинених 6(шести) злочинів, зазначивши, що один з них є злочином середньої тяжкості, даних про особу обвинуваченого, який раніше судимий, скоїв злочини в період іспитового строку, на обліку у лікарів психіатра, фтизіатра, нарколога не перебуває, характеризується задовільно.
Суд врахував всі пом`якшуючи та обтяжуючи покарання обставини, у тому числі щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, рецидив злочинів.
Виходячи з цього, доводи захисника з приводу того, що судом не в достатній мірі вмотивував призначене покарання є не спроможними та не підтверджуються фактами.
Як вбачається з змісту вироку суду першої інстанції, при призначенні покарання обвинуваченому, суд керувався законом, а саме положеннями ст.ст. 65,66,67 КПК України, відповідно до яких призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Суд дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства.
За таких обставин, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, призначив обвинуваченому ОСОБА_1 покарання з застосуванням ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання, та з застосуванням ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків ,шляхом часткового приєднання до покарання за новим вироком.
Підстав для застосування до обвинуваченого ст..ст.69,75 КК України суд не побачив.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо повно мотивував призначення міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за сукупністю злочинів та сукупністю вироків.
Відсутність посилання суду першої інстанції у вироку на положення ч.2 п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10. 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» не свідчить про те, що суд не взяв ці положення до уваги при призначенні покарання обвинуваченому.
В апеляційній скарзі захисник не навів переконливих доводів про те, чому його підзахисному необхідно призначити мінімальне покарання за вчиненні ним кримінальні правопорушення за 6 епізодами.
При цьому захисник повинен бути обізнаним про наявність у кримінальному провадженні досудової доповіді на обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до якої ОСОБА_1 є особою з високим ризиком небезпеки для суспільства. Захисник обвинуваченого у суді першої інстанції участь не приймав та з матеріалами кримінального провадження не знайомився, про що свідчать відсутність його заяви про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження до написання апеляційної скарги та зміст вироку оскаржуваного суду.
Окрім того, колегія суддів враховує, що обвинувачений не писав апеляційну скаргу, 28.01.2020 року написав заяву, що він просить апеляційну скаргу свого захисника не розглядати, оскільки вважає вирок суду законним, а міра покарання відповідає його злочинам.(а.с.106 т.5)
За таких обставин апеляційна скарга захисника обвинуваченого не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404,405,407, 409,419,376 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Шурхна К.А. - залишити без задоволення, а вирок Старобільського районного суду Луганської області від 22 січня 2020 року стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 369, ст. 395 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на дану ухвалу може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з часу отримання ним копії ухвали.
СУДДІ:
Є .В. Тополюк В.В.Руденко О.В. Рябчун
