Справа №295/14930/19

Категорія 75

2/295/250/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.

за участю секретаря Козакевич І.В.

позивача ОСОБА_1 його представника ОСОБА_2 ,

представника відповідача Остапчука В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного університету «Житомирська політехніка», третя особа – ректор Державного університету «Житомирська політехніка» Євдокимов Віктор Валерійович про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ ректора Державного університету "Житомирська політехніка" Євдокимова В.В. від 20.08.2019 року №55-п в частині звільнення позивача з роботи та утримання за перевикористану відпустку, поновити позивача на роботі в Державному університеті "Житомирська політехніка", стягнути з Державного університету "Житомирська політехніка" середній заробіток за час вимушеного прогулу за час з 01 вересня 2019 року по день поновлення на роботі, стягнути безпідставно утримані кошти за перевикористану відпустку за 17 календарних днів 2008-2009 навчального року та судові витати.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він перебував у трудових відносинах із відповідачем безперервно з 01.09.2000 року. Згідно останнього укладеного контракту від 31.08.2016 року, ОСОБА_1 був призначений на посаду доцента кафедри фізики та вищої математики. Згідно наказу №55-п від 20.08.2019 року, його було звільнено з роботи з 31.08.2019 року у зв`язку з закінченням дії контракту відповідно до п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України. Із вказаним наказом позивач не погоджується, вважає його упередженим та незаконним, оскільки в оскаржуваному наказі підставою для його видання зазначений контракт від 01.09.2016 року №110/16. Проте, такого контракту в дійсності не існує, а документом, який регулює трудові відносини між сторонами, є контракт №110/16 від 31.08.2016 року. Також позивач вказує, що згідно п. 6.2 контракту, закінчення строку його дії є підставою для розірвання контракту. Але між сторонами були встановлені умови для застосування цього пункту, а саме не пізніше як за два місяці до закінчення терміну дії контракту сторони повинні за угодою визначитись, що контракт припиняє дію або укладається на новий термін. Якщо у цей термін сторони не визначились, то контракт продовжується на один рік. Будь-яких угод, де було б зафіксовано волевиявлення позивача щодо припинення дії контракту №110/16 від 31.08.2016 року, сторони не укладали. На новий строк контракт також укладений не був. Відтак, згідно умов контракту, він продовжується на один рік, тобто до 31.08.2020 року, тому, на думку позивача, у відповідача не було підстав звільняти його за п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України у зв`язку із закінченням дії контракту.

Також позивач вказує, що останні контракт між сторонами був шостим поспіль. Після закінчення терміну дії кожного чергового контракту в університеті оголошувався конкурс на заміщення вакантної посади, яку займав позивач. Позивач приймав участь в конкурсі та за його результатами між сторонами укладався черговий контракт. У цьому році конкурс на заміщення посади, яку займав позивач, оголошений не був, тому позивач вважав, що відповідач має намір продовження контракту.

Крім того, наказом №55-п від 20.08.2019 року утримано з позивача суму за перевикористану відпустку за 2008-2009 навчальний рік за 17 календарних днів. Такі дії відповідача позивач вважає незаконним та такими, що суперечать приписам ст. 127 Кодексу законів про працю України, оскільки утримання за перевикористану відпустку за минулі роки законодавством не передбачена.

Оскільки позивач вважає, що його звільнено з роботи незаконно, тому просить також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 01.09.2019 року по день поновлення на роботі.

Ухвалою суду від 04.10.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження.

17.10.2019 року від представника відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив, у якому зазначено, що у наказі №55-п від 20.08.2019 року про звільнення позивача помилково вказана дата укладання договору – 01.09.2016 року, однак вказана помилка усунута. Норми трудового законодавства та спеціальні норми, що регулюють трудові правовідносини у вищих навчальних закладах, передбачають, зокрема, зайняття посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів та укладення трудового договору (контракту) виключно шляхом проходження працівником конкурсного відбору. Тому, звільнення позивача з 31 серпня 2019 року за закінченням строку дії контракту на підставі пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України представник відповідача вважає законним. Також, твердження ОСОБА_1 про незаконність утримання коштів за перевикористану відпустку є необґрунтованим, так як суперечить Постанові Кабінету Міністрів України та чинному законодавству. На підставі викладеного, позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити. Позивач додатково пояснив, що про припинення контракту його як зазвичай було попереджено, однак він не вважав, що його може бути звільнено. Також вказав, що конкурс на посаду, яку він обіймав, оголошено не було, однак позивач подав документи для участі у конкурсі на зайняття іншої посади – професора кафедри фізики.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні. Додатково пояснив, що відповідача про закінчення контракту було повідомлено завчасно, про що свідчить його підпис у попередженні №6 від 10.04.2019 року. Посада, яку обіймав позивач, була скасована. Позивач міг проходити конкурс на заміщення іншої посади, однак не вчасно подав документи для участі у конкурсі.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 із 01 вересня 2000 року зараховано за контрактом на посаду старшого викладача кафедри фізики Житомирського державного технологічного університету. У подальшому, ОСОБА_1 працював на посаді доцента кафедри фізики як обраний за конкурсом на умовах, викладених у нових контрактах. (а.с. 9-15)

31 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та Житомирським державним технологічним університетом укладений контракт № 110/16, за умовами якого позивача призначено на посаду доцента кафедри фізики та вищої математики Житомирського державного технологічного університету на строк із 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2019 року. (а.с. 17-20)

10 квітня 2019 року ОСОБА_1 попереджено про майбутнє звільнення у зв`язку з закінченням терміну дії контракту, про що ним поставлено підпис у попередженні №6 від 10.04.2019 року. Вказаним попередженням ОСОБА_1 повідомлено про те, що він підлягає звільненню з посади доцента кафедри фізики та вищої математики 31.08.2019 року, тобто у строк, передбачений контрактом.

У подальшому, наказом Державного університету «Житомирська політехніка» від 30 серпня 2019 року № 55-п, ОСОБА_1 звільнено з роботи із 31 серпня 2019 року у зв`язку з закінченням терміну дії контракту за пунктом 2 статті 36 Кодексу законів про працю України та наказано утримати за перевикористану відпустку (2008/2009 навчальний рік) – 17 календарних днів.

Згідно зі статтею 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працiвником та власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою. Працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цiєю угодою, та дотримуватись внутрiшнього трудового розпорядку, а власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов`язується виплачувати працiвниковi заробiтну плату й забезпечувати умови працi, передбаченi законодавством про працю, колективним договором i угодою сторiн.

Відповідно до статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

Укладення трудового договору на визначений строк при відсутності умов, зазначених у частині другій статті 23 Кодексу законів про працю України, є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку. Тобто такі договори вважатимуться укладеними на невизначений строк від часу їх укладення.

Таким чином, порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим. Але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений як у заяві працівника про прийняття на роботу, так і в наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

У частині третій статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Згідно з положеннями частин дев`ятої, одинадцятої статті 55 Закону України «Про вищу освіту» посади науково-педагогічних працівників можуть займати особи, які мають науковий ступінь або вчене звання, а також особи, які мають ступінь магістра. Під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою вищого навчального закладу.

Пунктом 10 Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2002 року № 744, передбачено, що при прийнятті на роботу науково-педагогічних працівників може укладатися безстроковий, строковий трудовий договір, у тому числі контракт. Термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору має право кожна із сторін.

Таким чином, норми трудового законодавства та спеціальні норми, що регулюють трудові правовідносини у вищих навчальних закладах, передбачають, зокрема, обіймання посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів - укладенню трудового договору (контракту) виключно шляхом проходження працівником конкурсного відбору.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки позивача призначено доцентом кафедри фізики та вищої математики на підставі контракту, відповідно до умов якого сторонами було погоджено строк його дії, а саме - по 31 серпня 2019 року, тому звільнення позивача з 31 серпня 2019 року за закінченням строку дії контракту на підставі пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України є законним.

Доводи позивача про те, що всупереч п. 6.2. контракту, сторони не визначилися щодо припинення дії контракту або укладання його на новий термін, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, оскільки судом встановлено, що позивач був повідомлений про наступне звільнення у строки, передбачені контрактом, шляхом підписання попередженням №6 від 10.04.2019 року про припинення дії контракту.

Також позивач вказує, що оскільки конкурс на зайняття посади, яку він обіймав, оголошено не було, тому позивач вважав, що роботодавець має намір продовжити дію контракту. Однак, таке твердження не заслуговує на увагу оскільки чинним законодавством передбачено заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників шляхом укладення трудового договору (контракту), якому передує конкурсний відбір. Отже, продовження дії контракту або його укладання на новий термін без проведення конкурсного відбору не можливий.

Щодо вимоги про стягнення безпідставно утриманих коштів за перевикористану відпустку за 17 календарних днів 2008-2009 навчального року, суд зазначає наступне.

Випадки, у яких можуть здійснюватися відрахування із заробітної плати, передбачені у статтті 127 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 127 КЗпП України, частини першої статті 26 Закону України «Про оплату праці» відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Одним із видів відрахувань із заробітної плати є відрахування із заробітної плати працівників для покриття заборгованості підприємству, де вони працюють.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Відповідачем проведено відрахування за 2008 -2009 роки без посилання на підстави проведення відповідного утримання, діючі норми права не надають відповідачу можливості провести відрахування за минулі роки.

Враховуючи викладене, утримання з відповідача за перевикористану відпустку 2008-2009 роки - 17 календарних днів є неправомірним. Проте, зі змісту довідки Державного університету «Житомирська політехніка» від 16.10.2019 року № 44-06.01/1131 ( а.с. 73 ) вбачається, що в жовтні 2019 року позивачу донараховано кошти за утримані дні відпустки за 2008-2009 роки відповідно до наказу № 116-п від 16.10.2019 року в сумі 1659,88 грн. Таким чином, відповідач власне усунув неправомірність утримання, за таких обставин, суд невбачає підстав для задоволення вказаної вимоги.

На підставі вищевикладеного, оскільки доводи позивача про те, що його незаконно звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України не знайшли свого підтвердження та спростовані у ході розгляду справи, вимога про неправомірне утримання власне усунута відповідачем, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 21, 23, 36 Кодексу законів про працю України, Законами України «Про освіту» та «Про вищу освіту», ст.ст. 2, 10-13, 76-82, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-354, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного університету «Житомирська політехніка», третя особа – ректор Державного університету «Житомирська політехніка» Євдокимов Віктор Валерійович про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12.03.2020 року

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Державний університет «Житомирська політехніка» (місцезнаходження: м. Житомир, вул. Чуднівська, 103, код ЄДРПОУ 05407870),

Третя особа – ректор Державного університету «Житомирська політехніка» Євдокимов Віктор Валерійович (місцезнаходження: м. Житомир, вул. Чуднівська, 103)

Суддя Л.М. Чішман