П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
___________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 березня 2020 р.
м.Одеса
Справа № 420/5521/19
Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р.,
представника апелянта/позивача Багна В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрспецсервіс» та Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року, (суддя Бутенко А.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 19 грудня 2019 року) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрспецсервіс» до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування відмови у видачі дозволу, зобов`язання надати дозвіл,-
В С Т А Н О В И В:
20 вересня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрспецсервіс» (далі - ТОВ «Юрспецсервіс») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому, просило:
- визнати незаконною та скасувати Відмову №КВ 132191471016 від 27 травня 2019 року Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у видачі дозволу на виконання будівельних робіт з капітального ремонту садибного (індивідуального) житлового будинку із нежитловими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1;
- зобов`язати Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати ТОВ «ЮРСПЕЦСЕРВІС» дозвіл на виконання будівельних робіт з капітального ремонту садибного (індивідуального) житлового будинку із нежитловими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року адміністративний позов ТОВ «Юрспецсервіс» був задоволений частково. Визнано протиправною та скасовано відмову Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №КВ 132191471016 від 27 травня 2019 року у видачі дозволу на виконання будівельних робіт з капітального ремонту садибного (індивідуального) житлового будинку із нежитловими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Зобов`язано Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрспецсервіс» від 15.05.2019 року про видачу дозволу на виконання будівельних робіт з капітального ремонту садибного (індивідуального) житлового будинку із нежитловими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ТОВ «Юрспецсервіс» за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ТОВ «Юрспецсервіс» подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позов.
В доводах апеляційної скарги зазначається, що задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції правильно визначив спірні правовідносини, чітко встановив та дослідив належні та допустимі докази по справі та зазначив, що суд констатує порушення відповідачем встановленого законом порядку розгляду заяви про видачу дозволу на виконання будівельних робіт, що в контексті з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, свідчить про правомірність заявлених позовних вимог, оскільки оскаржуване рішення прийняте не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.
Однак, суд першої інстанції всупереч встановленим обставинам у справі дійшов висновку, що належним захистом порушеного права позивача є зобов`язання повторно розглянути заяву ТОВ «Юрспецсервіс» про видачу дозволу на будівельних робіт з капітального ремонту садибного (індивідуального) будинку із нежитловими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, оскільки саме по собі судове рішення про скасування відмови Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) №КВ 132191471016 від 27 травня 2019 року, у видачі виконання будівельних робіт з капітального ремонту, не відновлює порушеного права позивача. Апелянт вважає, що вказаний висновок суду є незаконним та суперечить обставинам справи.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) також подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову ТОВ «Юрспецсервіс».
В доводах апеляційної скарги зазначається, що за результатами розгляду поданої замовниками будівництва ТОВ «ЮРСПЕЦСЕРВІС» заяви про видачу дозволу на виконання будівельних робіт від 16.05.2019 №073/09/01-1605/3 встановлено невідповідність поданих документів вимогам законодавства, що згідно з п. 30 Порядку №466 є підставою для відмови у видачі дозволу, а саме у зв`язку із встановленням невідповідності поданих документів вимогам законодавства.
Отже, апелянт вважає, що при виконанні своїх повноважень Департамент та його посадові особи діяли виключно на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в частині задоволення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - скасувати в частині відмови та задовольнити адміністративний позов повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника апелянта/позивача Багна В.С., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції садибний (індивідуальний) будинок з нежитловими приміщеннями та паркінгом, загальною площею 3 438 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності компанії у формі партнерства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЖЕРІТРЕИД» на підставі договору купівлі-продажу від 02.10.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В.
02.04.2018 року ТОВ «ЮРСПЕЦСЕРВІС» уклало з компанією у формі партнерства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЖЕРІ ТРЕЙД» договір оренди №02/04-18 житлового будинку, відповідно до п. 1.1 якого, у порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування садибний (індивідуальний) житловий будинок з нежитловими приміщеннями та паркінгом (літера А), що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
З вказаного часу підприємство користується зазначеним об`єктом нерухомого майна відповідно до вимог укладеного договору та норм чинного законодавства.
Згідно з п. 4.1 вказаного договору орендар має право проводити поточний та капітальний ремонти майна за власний рахунок без компенсації його вартості з боку Орендодавця.
Відповідно до п. 4.1.1 вказаного договору поточний та капітальний ремонти майна Орендарем здійснюється за попереднім письмовим погодженням із Орендодавцем обсягу та строку цього ремонту, п. 4.1.2. визначає, що обсяги ремонтних робіт погоджуються Орендодавцем шляхом погодження проектної документації на виконання відповідних будівельних робіт. Погодження проектної документації відбувається шляхом надання відповідного листа на ім`я Орендаря.
З огляду на те, що орендований будинок потребував ремонту, ТОВ «ЮРСПЕЦСЕРВІС», з метою реалізації визначеного договором оренди права проводити ремонтні роботи на об`єкті оренди, замовило у ТОВ «Пан Проект» проект капітального ремонту садибного (індивідуального) житлового будинку із нежитловими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
У червні 2018 року з Орендодавцем було погоджено обсяги ремонтних робіт, після чого уповноважений представник власника будинку надав відповідну заяву на підтвердження згоди на виконання робіт з капітального ремонту без зміни геометричних параметрів будівлі (т. 1 а.с. 88).
У липні 2018 року ТОВ «Пан Проект» розробило відповідний проект капітального ремонту 240-01-007, який було передано для проведення обов`язкової експертизи до Державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи» (скорочена назва - ДП «Укрбудеспертиза»). 10 серпня 2018 року ДП «Укрбудеспертиза» надало експертний висновок №00-1012-18/ЦБ щодо того, що даний проект може бути затверджений.
15.05.2019 року ТОВ «Юрспецсервіс» звернулось до Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт з капітального ремонту садибного (індивідуального) житлового будинку із нежитловими приміщеннями та паркінгом, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
03.06.2019 року представником позивача було отримано відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт №КВ 132191471016 від 27 травня 2019 року.
Не погоджуючись із вказаною відмовою позивач звернувся із даним позовом до суду.
Задовольняючи частково адміністративний позов ТОВ «Юрспецсервіс» суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача не узгоджується з положеннями діючих нормативно-правових актів, що регулюють дані правовідносини, а також прийняте без урахування усіх фактичних обставин, а належним захистом порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ТОВ «Юрспецсервіс» про видачу дозволу на виконання будівельних робіт з капітального ремонту садибного (індивідуального) житлового будинку із нежитловими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Апеляційний суд частково погоджується з таким рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.
Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Департамент здійснює повноваження щодо державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві та дозвільно-декларативних функцій щодо об`єктів незначного (CCI) та середнього (СС2) класу наслідків (відповідальності) з 12.10.2016 р.
Відповідно до пункту 3 Положення про Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.10.2015 №978, основними завданнями Департаменту є:
- здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на території міста Києва;
- виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності;
- реалізація державної політики у сфері державного архітектурно-будівельного контролю на території міста Києва.
Питання набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт врегульовано Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі по тексту - Закон), а механізм визначено Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 (далі по тексту - Порядок №466).
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 та абз. 1 ч. 2 ст. 31 вказаного Закону проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.
Експертиза проектів будівництва проводиться в установленому Кабінетом Міністрів України порядку експертними організаціями незалежно від форми власності, які відповідають критеріям, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, відомості про які внесені таким органом або на підставі делегованих повноважень саморегулівною організацією у сфері архітектурної діяльності за відповідним напрямом підприємницької діяльності (у разі її утворення) до переліку експертних організацій. До проведення експертизи залучаються (у тому числі на підставі цивільно-правових договорів) експерти з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, які пройшли професійну атестацію, що проводилася із залученням представників відповідних центральних органів виконавчої влади, та отримали відповідний кваліфікаційний сертифікат. Порядок проведення професійної атестації таких експертів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
Частина 4 статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на виконання будівельних робіт:
- неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;
- невідповідність поданих документів вимогам законодавства;
- виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
- результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
Згідно п. 6 Постанови Кабінету міністрів №560 від 11 травня 2011 року «Про затвердження Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», метою проведення експертизи проектів будівництва (далі - експертиза) є визначення якості проектних рішень шляхом виявлення відхилень від вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо додержання нормативів з питань створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, екології, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, енергозбереження, кошторисної частини проекту будівництва, а експертиза є завершальним етапом розроблення проектів будівництва.
Відповідно до пункту 5 Порядку №466 будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та:
- подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта;
- видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками.
Згідно з пунктом 28 Порядку №466 замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про отримання дозволу за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.
До заяви додаються:
- копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію (крім випадків, визначених пунктом 7 цього Порядку);
- копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);
- проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;
- копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту;
- копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;
- інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати;
- результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
Пунктом 29 Порядку №466 передбачено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви приймає рішення про надання дозволу або відмову у його видачі.
Під час розгляду заяви орган державного архітектурно-будівельного контролю перевіряє наявність відомостей про:
- відповідний кваліфікаційний сертифікат відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. №554 «Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури»;
- ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.
Пунктом 30 Порядку №466 визначено перелік підстав для відмови у видачі дозволу, а саме:
- неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;
- невідповідність поданих документів вимогам законодавства; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
- результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
Відповідно до ч. 2 статті 26 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року N687-XIV, проектна організація, яка розробляла проектну документацію, а також головний архітектор та головний інженер проекту несуть відповідальність за відповідність проектної документації вихідним даним на проектування, вимогам державних стандартів, норм і правил.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду поданої замовниками будівництва ТОВ «ЮРСПЕЦСЕРВІС» заяви про видачу дозволу на виконання будівельних робіт від 16.05.2019 р. №073/09/01-1605/3 відповідач послався на п. 30 Порядку №466 (встановлення невідповідності поданих документів вимогам законодавства, що згідно з є підставою для відмови у видачі дозволу), та вказав, що:
- в наданому наказі замовника про затвердження проектної документації відсутні техніко-економічні показники об`єкта;
- в наданому завданні на проектування необхідно уточнити дату його затвердження замовником будівництва та в п. 2 необхідно уточнити підставу для проектування;
- відповідно до експертного звіту щодо розгляду проектної документації ДП «Укрдержбудекспертиза» від 10.08.2018 р. №00-1012-18/ЦБ, п. 14 завдання на проектування від 18.05.2018 р. поверховість будинку - 5 поверхів, відповідно до відомості будівель і споруд схеми генерального плану поверховість будинку - 6 поверхів. Згідно з п 3.19* ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень (зі змінами) поверховість садибних житлових будинків не повинна перевищувати 4-х поверхів. Поверховість забудови, граничні розміри житлових будинків, площа забудови, вимоги до господарських будівель, їх складу, огорожі ділянок, благоустрою території встановлюються місцевими правилами забудови в залежності від розміру ділянок, умов інженерного обладнання, інсоляції будинків та територій, інших нормативних вимог, регіональних традицій;
- в Томі 1 (Томі 2) необхідно уточнити виконавця (Головного архітектора проекту або Головного інженера проекту), яким розроблялась проектна документації, відсутні підписи розробників, на кресленнях генерального плану та плану організації рельєфу у відомості житлових та громадських будівель та споруд уточнити поверховість будівлі, площу забудови та будівельний об`єм;
- проектна документація не відповідає вимогам ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» та Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 р. №45 (в чинній редакції);
- відповідно до поданого договору купівлі-продажу від 02 жовтня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за номером №1830, реєстрація права власності на вищевказаний садибний (індивідуальний) житловий будинок з нежитловими приміщеннями та паркінгом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 08.09.2017 р. (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 02.10.2017 р. інд. номер 99064652) на підставі рішення Арцизького районного суду Одеської області, номер 492/825/17, виданого 21.08.2017 р. (далі - Рішення). Дане Рішення скасовано ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 13.12.2017 р. у справі №492/825/17;
- виконання будівельних робіт з капітального ремонту садибного (індивідуального) житлового будинку з нежитловими приміщеннями та паркінгом, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 а не відповідає вимогам п. 3.7 ДБН А.2.2-3.2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво».
Щодо доводу апелянта про відсутність техніко-економічних показників об`єкта в наказі замовника про затвердження проектної документації, то суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що дана інформація не відповідає дійсності, так як у наказі про затвердження проектної документації зазначені техніко-економічні показники, ідентичні техніко-економічні показники є в проектній документації та у експертному звіті ДП «Укрдержбудекспертиза».
Вирішуючи питання обґрунтованості доводу апелянта про необхідність уточнити дату затвердження замовником будівництва завдання на проектування та необхідності уточнити підставу для проектування в п. 2 завдання на проектування, то суд першої інстанції вірно зазначив, що підставою для проектування зазначено договір б/н від 15 травня 2018 року, а датою затвердження завдання на проектування вказане 18 травня 2018 року. Це пов`язано із тим, що вже після укладання договору було неістотно змінено завдання на проектування без укладання додаткової угоди. Дана обставина не є порушенням законодавства, оскільки жодна норма не встановлює, що завдання на проектування має бути затверджено одночасно із підписанням договору і не може бути змінено в подальшому без укладання відповідної додаткової угоди.
Вирішуючи питання обґрунтованості доводу апелянта щодо різної поверховості будівлі, що зазначена у експертному звіті ДП «Укрдержбудекспертиза» від 10.08.2018 р. №00-1012-18/ПБ та у п. 14 завдання на проектування від 18.05.2018 р. (5 поверхів), відповідно до відомості будівель і споруд схеми генерального плану поверховість будинку - 6 поверхів, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що у відомості будівель та споруд схеми генерального плану, дійсно поверховість будівлі, яка є об`єктом на якому планується провести будівельні роботи з капітального ремонту, зазначена у 6 поверхів. Проте дана інформація у відповідну таблицю вноситься на підставі топографічно-геодезичного плану, який складається сертифікованим інженером землевпорядником. Ймовірно, при складанні даного плану не були взяті до уваги положення ДБН В 2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», п. В.9 Додатку В якого зазначено, що при визначенні поверховості надземної частини будинку до кількості поверхів включають усі надземні поверхи (включаючи мансардний), у тому числі технічний і цокольний, якщо верх його перекриття знаходиться вище середньої планувальної позначки землі не менше ніж на 2м. Оскільки перекриття цокольного поверху будівлі знаходиться нижче ніж 2 м від середньої планувальної позначки землі (дана інформація відображена на відповідних кресленнях у проектній документації), при визначенні поверховості будівлі, як обов`язкової складової її техніко-економічних показників, цокольний поверх не рахувався.
Колегія суддів також звертає увагу й на те, що при проведенні експертизи проектної документації дане питання обов`язково досліджувалося та експерти ДП «Укрдержбудекспертиза» не надали зауважень з цього приводу та дійшли висновку, що проектна документація може бути затверджена.
Таким чином, колегія суддів вважає, що дане зауваження не може бути причиною для відмови у наданні дозволу на виконання будівельних робіт.
Вирішуючи питання обґрунтованості доводу апелянта щодо перевищення максимальної поверховості у чотири поверхи визначені у п. 3.19* ДБН 360-93** для і забудова міських і сільських поселень, суд першої інстанції правильно виходив з того, що роботи з капітального ремонту, які передбачені проектною документацією, не передбачають зміну поверховості об`єкту, відповідно той факт, що у вже існуючого об`єкта перевищена гранична поверховість не може бути підставою для відмови у наданні дозволу на його капітальний ремонт.
Щодо необхідності уточнення виконавця (головного архітектора проекту або головного інженера проекту), яким розроблялась проектна документація, та щодо відсутності підписів розробників, суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.
На 6 сторінці І тому проекту зазначено, прізвище, ім`я та по-батькові головного архітектора проекту та головного інженера проекту з зазначенням серій та номерів їх кваліфікаційних сертифікатів, також проставлені їх підписи та завірені, які завірені їх печатками, тому дані доводи не відповідають дійсності.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо питання про уточнення інформації про поверховість будівлі, площі забудови та будівельного об`єму, яка зазначена у відомостях житлових та громадських будівель та споруд схем генерального плану та організації рельєфу, який зазначив, що зазначена підстава для відмови є недоречною, так як слід повторно відзначити, що проектна документація проходила експертизу, яка надала відповідний позитивний висновок. Відповідно, проектна документація складена без помилок, а зауваження відповідача без конкретизації мають надуманий привід для відмови у наданні дозволу на виконання будівельних робіт.
Вирішуючи питання обґрунтованості доводу апелянта щодо невідповідності проектної документації вимогам ДБН А. 2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» та порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 р. (7-й абзац переліку підстав для відмови) та щодо невідповідності будівельних робіт з капітального ремонту садибного (індивідуального) житлового будинку із нежитловими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 вимогам п. 3.7 ДБН А. 2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.
Позитивний висновок експертизи проектної документації є достатнім документом, що підтверджує відповідність та коректність проектної документації, оскільки проектна організація, яка розробляла проектну документацію, а також головний архітектор та головний інженер проекту несуть відповідальність за відповідність проектної документації вихідним даним на проектування, вимогам державних стандартів, норм і правил (ч. 2 статті 26 Закону України «Про архітектурну діяльність»).
Системний аналіз змісту ст. 31, 34, 36, 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та вимоги Постанови Кабінету міністрів №466 від 13.04.2011 р. «Про деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», дає підстави для висновку, що для отримання права на виконання будівельних робіт на об`єктах з класом наслідків CC1 замовник не подає проектну документацію до органів державного архітектурно-будівельного контролю, а для отримання права на виконання будівельних робіт на об`єктах з класом наслідків СС2 та ССЗ замовник подає проектну документацію, щодо якої попередньо було проведено експертизу.
Таким чином, законодавство регламентує, що у всіх випадках, коли для отримання права на виконання будівельних робіт вимагається подання до органу державного архітектурно-будівельного контролю проектної документації, дана проектна документація має пройти експертизу. Законодавець, встановлюючи порядок отримання права на виконання будівельних робіт, не передбачає повноважень органів державного архітектурно-будівельного контролю здійснювати додаткову перевірку проектної документації, а відповідно відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт на підставі нібито невідповідності проектної документації вимогам законодавства, щодо якої існує позитивний звіт за результатами проведення експертизи, є незаконною та вчиненою з перевищенням повноважень.
Вирішуючи питання обґрунтованості доводу апелянта про те, що відповідно до поданого договору купівлі-продажу від 02 жовтня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за номером №1830, реєстрація права власності на вищевказаний садибний (індивідуальний) житловий будинок з нежитловими приміщеннями та паркінгом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 08.09.2017 р. (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 02.10.2017 інд. номер 99064652) на підставі рішення Арцизького районного суду Одеської області, номер 492/825/17, виданого 21.08.2017 р. (далі - Рішення). Дане Рішення скасовано ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 13.12.2017 р. у справі №492/825/17, то апеляційний суд, як і суд першої інстанції виходить з того, що дійсно, право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок із нежитловими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 а було зареєстровано за громадянином Латвії ОСОБА_2 08.09.2017 р. на підставі рішення Арцизького районного суду Одеської області, номер 492/825/17.
02 жовтня 2017 року ОСОБА_2 продав вищевказаний житловий будинок Компанії у формі партнерства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЖЕРІ ТРЕЙД ЛП».
Право власності за покупцем було зареєстровано 03 жовтня 2019 року на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №99064652 від 03.10.2017 року).
Рішення Арцизького районного суду Одеської області, яке було підставою для реєстрації права власності за продавцем, було скасовано 13.12.2017 р., тобто після укладення договору, а відповідно це не є підставою для скасування права власності покупця, тобто до сьогоднішнього власника об`єкта, який передав майно в оренду позивачу.
Право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок із нежитловими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 а до теперішнього часу зареєстровано за Компанією у формі партнерства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЖЕРІ ТРЕЙД ЛП».
При цьому відповідач у відмові не зазначив, яку саме норму архітектурно-будівельного законодавства порушено, а лише вказує на даний факт.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду, як і суд першої інстанції дійшла висновку, що, перелічені у оскаржуваній Відмові обставини, які відповідач трактує як «невідповідність поданих документів вимогам законодавства» або не відповідають дійсності, або не є такими, що не відповідають вимогам законодавства.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив спірні правовідносини, чітко встановив та дослідив належні та допустимі докази по справі та дійшов висновку про порушення відповідачем встановленого законом порядку розгляду заяви про видачу дозволу на виконання будівельних робіт, що, в контексті з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, свідчить про обгрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки оскаржуване рішення прийнято не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.
Однак колегія суддів погоджується з апелянтом/позивачем та вважає, що суд першої інстанції, всупереч встановленим обставинам у справі дійшов помилкового висновку, що належним захистом порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ТОВ «Юрспецсервіс» від 15.05.2019 року про видачу дозволу на виконання будівельних робіт з капітального ремонту садибного (індивідуального) житлового будинку із нежитловими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, оскільки саме по собі судове рішення про скасування відмови Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської і державної адміністрації) №КВ 132191471016 від 27 травня 2019 року, у видачі дозволу на виконання будівельних робіт з капітального ремонту, не відновлює порушеного позивача.
Колегія суддів вважає, що вказаний висновок суду першої інстанції є помилковим з огляду на таке.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення .
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку (постанова Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17).
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15.
Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов`язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).
Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення від 10 липня 2003 року у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45 та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002 II).
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у неприйнятті рішення по суті поданої позивачем заяви, а також враховуючи положення ч. 6 ст. 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі - Закон України № 2806-IV), яка регламентує застосування принципу мовчазної згоди під час видачі дозвільних документів, в даному випадку належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача видати ТОВ «ЮРСПЕЦСЕРВІС» дозвіл на виконання будівельних робіт з капітального ремонту садибного (індивідуального) житлового будинку із нежитловими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрспецсервіс» - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року - скасувати в частині зобов`язання Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрспецсервіс від 15.05.2019 року та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрспецсервіс» - задовольнити повністю.
Зобов`язати Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати дозвіл на виконання будівельних робіт з капітального ремонту садибного (індивідуального) житлового будинку із нежитловими приміщеннями та паркінгом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1» за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрспецсервіс від 15.05.2019 року.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя І.П.Косцова
Суддя Ю.В.Осіпов
Повне судове рішення складено 6 березня 2020 року
