ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2020 року

Київ

справа №640/12339/19

адміністративне провадження №А/9901/2/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центральної виборчої комісії на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) 08 липня 2019 року звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центральної виборчої комісії, Державної казначейської служби України, в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії Центральної виборчої комісії щодо перерахування 30 березня 2019 року 1005000,00 грн. до Державного бюджету України, сплачених ОСОБА_1 ;

1.2. зобов`язати Державну казначейську службу України повернути ОСОБА_1 помилково перераховані кошти у розмірі 1005000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року відкрито провадження в даній справі.

3. 09 вересня 2019 року Державна казначейська служба України подала клопотання про передачу справи до Шостого апеляційного адміністративного суду.

4. Клопотання обґрунтоване тим, що спір, який є предметом поданого до Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративного позову, виник під час виборчого процесу з чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року, та правовідносини, в яких виник цей спір, стосуються підготовки і проведення зазначених виборів. Належним судом, який за правилами підсудності має розглядати спір щодо оскарження дій Центральної виборчої комісії, про які йдеться у адміністративному позові, є Шостий апеляційний адміністративний суд.

5. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2019 року адміністративну справу передано на розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року справу передано Окружному адміністративному суду міста Києва.

7. Таке рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що позов ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії поданий поза межами виборчого процесу і не стосується його безпосередньо, а тому відповідно до частини першої статті 22 КАС України дана справа відноситься до інстанційної юрисдикції місцевого адміністративного суду, тобто Окружного адміністративного суду міста Києва.

ІІ. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву

8. 24 грудня 2019 року ЦВК подано апеляційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року у цій справі, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права та просить скасувати вказане судове рішення і направити справу для розгляду Шостому апеляційному адміністративному суду, як суду першої інстанції.

9. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що предметом поданого до Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративного позову є оскарження дій Центральної виборчої комісії щодо перерахування 30 березня 2019 року коштів, внесених позивачем на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії, як грошова застава для реєстрації ОСОБА_2 кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року. Вказані дії вчинено Центральною виборчою комісією під час виборчого процесу з чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року та стосуються зазначеного виборчого процесу. Таким чином, вказаний спір виник під час виборчого процесу з чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року, отже правовідносини, в яких виник цей спір, стосуються підготовки і проведення зазначених виборів. В зв`язку з цим, на думку апелянта, належним судом, який за правилами підсудності має розглядати спір щодо оскарження дій Центральної виборчої комісії, про які йдеться у адміністративному позові, є Шостий апеляційний адміністративний суд.

9.1. Також апелянт вважає, що суд порушив вимоги частини третьої статті 30 КАС України, оскільки справа має бути розглянута тим судом, до якого вона була надіслана, і не наділяє такий суд правом її повернення до іншого суду навіть у випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.

10. Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до статті 304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

ІІІ. Джерела права й акти їх застосування

11. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, на касаційне оскарження судового рішення.

12. Пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України до основних засад (принципів) адміністративного судочинства віднесено, серед іншого, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

13. Частиною другою статті 23 КАС України встановлено, що у випадках, визначених цим Кодексом, Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення апеляційного адміністративного суду.

14. Таким чином, Верховний Суд здійснює апеляційний перегляд судових рішень апеляційних судів, ухвалених ними як судами першої інстанції.

15. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

16. Згідно з частиною першою статті 22 КАС України, місцеві адміністративні суди вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою-четвертою цієї статті.

17. Частиною другою статті 22 КАС України встановлено, що апеляційному адміністративному суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ, як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності Центральної виборчої комісії (окрім визначених частиною четвертою цієї статті), дій кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб.

18. Згідно із частиною третьою статті 273 КАС України, рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму оскаржуються до Верховного Суду. Усі інші рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії, прийняті у межах виборчого процесу, оскаржуються до апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ.

19. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про вибори Президента України» виборчий процес - це здійснення суб`єктами, визначеними статтею 12 цього Закону, виборчих процедур, передбачених цим Законом.

20. Частинами третьою та четвертою статті 11 Закону України «Про вибори Президента України» початок виборчого процесу визначається строками, встановленими Конституцією України та цим Законом.

Виборчий процес включає такі етапи: 1) висування та реєстрація кандидатів на пост Президента України; 2) утворення окружних та дільничних виборчих комісій; 3) проведення передвиборної агітації; 4) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі; 5) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення; 6) голосування у день виборів Президента України; 7) підрахунок голосів виборців, встановлення підсумків голосування і результатів виборів Президента України та їх офіційне оголошення; 8) припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій.

21. Тобто, пов`язаність правовідносин з виборчим процесом полягає в тому, щоб ці правовідносини виникли в межах виборчого процесу й стосувалися підготовки та проведення виборів.

22. Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про вибори Президента України» виборчий процес чергових виборів Президента України розпочинається за дев`яносто днів до дня голосування. Центральна виборча комісія оголошує про початок виборчого процесу шляхом прийняття рішення не пізніш як за дев`яносто один день до дня голосування.

23. Частиною сьомою статті 11 Закону України «Про вибори Президента України» передбачено, що виборчий процес завершується через п`ятнадцять днів після дня офіційного оголошення Центральною виборчою комісією результатів виборів Президента України або офіційною публікацією подання Центральної виборчої комісії до Верховної Ради України щодо призначення повторних виборів Президента України.

24. Спори, які виникли поза межами виборчого процесу або не стосуються виборчого процесу (проведення та підготовки виборів), не належать до виборчих спорів у розумінні КАС України, а тому визначення судової юрисдикції таких спорів та їх розгляд здійснюється в загальному порядку.

25. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

ІV. Оцінка Верховного Суду

26. Перевіривши апеляційну скаргу та матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення і скасування оскаржуваного судового рішення.

27. Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до Центральної виборчої комісії.

28. Так, ОСОБА_1 оскаржує дії Центральної виборчої комісії щодо перерахування 30 березня 2019 року 1005000,00 грн. до Державного бюджету України, сплачених ОСОБА_1 . При цьому, вказані кошти були внесені позивачем на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії як грошова застава для реєстрації ОСОБА_2 кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року. Також, позивач зазначає, що вказані кошти були внесені ним помилково.

29. Судом встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 26 листопада 2018 року №2631-VIII призначено чергові вибори Президента України на 31 березня 2019 року.

30. Постановою ЦВК від 27 грудня 2018 року № 253 оголошено з 31 грудня 2018 року початок виборчого процесу чергових виборів Президента України.

31. Результати вказаних виборів Центральна виборча комісія офіційно оприлюднила в газетах «Голос України» та «Урядовий кур`єр» 03 травня 2019 року, а тому відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про вибори Президента України» виборчий процес з чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року завершився 19 травня 2019 року.

32. Тобто, позов ОСОБА_1 не стосується безпосередньо виборчого процесу та поданий поза його межами.

33. Крім того, відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про вибори Президента України» суб`єктами виборчого процесу є: 1) виборець; 2) виборча комісія, утворена відповідно до цього Закону та Закону України «Про Центральну виборчу комісію»; 3) кандидат на пост Президента України, зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом; 4) партія, яка висунула кандидата на пост Президента України; 5) офіційний спостерігач від партії - суб`єкта виборчого процесу, від кандидата на пост Президента України, від громадської організації, який зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом.

34. Таким чином, ОСОБА_1 в даному випадку не є суб`єктом виборчого процесу.

35. Крім того, ЦВК за межами виборчого процесу є суб`єктом владних повноважень, а не суб`єктом виборчого процесу.

36. Відтак, дана справа не підсудна Шостому апеляційному адміністративному суду, як суду першої інстанції та не підпадає під категорію справ, пов`язаних з виборчим процесом.

37. Посилання апелянта на те, що ним дії щодо перерахування сплачених ОСОБА_1 1005000,00 грн. до Державного бюджету України, було вчинено 30 березня 2019 року, тобто під час виборчого процесу з чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року, вказаних вище висновків суду не спростовують, оскільки в даному випадку позивач не діяв як суб`єкт виборчого процесу, що не заперечується і самим позивачем.

38. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позов ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії поданий поза межами виборчого процесу і не стосується його безпосередньо, а тому відповідно до частини першої статті 22 КАС України дана справа відноситься до інстанційної юрисдикції місцевого адміністративного суду, тобто Окружного адміністративного суду міста Києва.

39. Так, аргументи апеляційної скарги зводяться до того, що висновок суду щодо непідсудності справи Шостому апеляційному адміністративному суду суперечить нормам КАС України.

40. Однак, системний аналіз вищенаведених норм КАС України дає підстави для висновків, що Шостому апеляційному адміністративному суду, як суду першої інстанції, підсудні справи щодо оскарження лише тих рішень, дій чи бездіяльності Центральної виборчої комісії, які окремо визначені у КАС України. При цьому, до таких справ не віднесено оскарження рішень, дій, бездіяльності ЦВК чи її посадових осіб поза межами виборчого процесу.

41. Щодо посилань скаржника на приписи статті 22 КАС України, Суд зазначає, що загальні положення цієї правової норми повинні застосовуватись безпосередньо у взаємозв`язку з нормами параграфу 2 Глави 2 розділу І КАС України, а також з положеннями статті 273 КАС України.

42. Отже, у Шостого апеляційного адміністративного суду були визначені КАС України підстави для передачі адміністративної справи №855/1/18 на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва.

43. Крім того, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими посилання апелянта на те, що Шостий апеляційний адміністративний суд порушив вимоги частини третьої статті 30 КАС України, з огляду на наступне.

44. Відповідно до статті 30 КАС спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана. Справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду (частина третя цієї статті).

45. В аспекті порушеного в апеляційній скарзі питання про недотримання судом першої інстанції положень цієї статті Кодексу Суд вважає, що її положення необхідно трактувати і застосовувати не буквально, а системно, у взаємозалежному і взаємообумовленому зв`язку з положеннями, що стосуються функціонування видів підсудності в адміністративному судочинстві.

46. За загальним визначенням підсудність адміністративних спорів (справ) є правовим інститутом, що містить адміністративно-процесуальні норми, які розмежовують компетенцію щодо розгляду і вирішення адміністративних справ між окремими інституціями судової системи і між адміністративними судами одного інституційного рівня. Визначення компетентного суду для розгляду адміністративної справи провадиться, серед іншого, залежно від предмета публічно-правового спору або його суб`єктного складу, територіальних меж юрисдикції певного суду, функцій при розгляді справи, які виконує певний суд судової системи.

47. Правила підсудності у своїй сукупності певним чином встановлюють алгоритм обрання компетентного адміністративного суду для розгляду і вирішення конкретної справи. Правильне визначення компетентного суду для розгляду і вирішення адміністративної справи має значення для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення в адміністративній справі.

48. Процесуальний закон встановлює три різновиди підсудності адміністративних справ: предметну або родову; територіальну або просторову, інстанційну або функціональну.

49. Як предмет підсудностi розумiють сукупність правил, що визначають, чи розмежовують компетенції судів із розгляду адміністративних справ по першій інстанції залежно від предмета публічно-правового спору або його суб`єктного складу. Територіальна підсудність - це також сукупність правил, що визначають розмежування компетенції адміністративних судів одного рівня щодо розгляду адміністративних справ по першій інстанції залежно від території, на яку поширюється їх діяльність. Своєю чергою, ця підсудність поділяється на такі її види, як загальну, альтернативну, виключну і за зв`язком справ.

50. Як інстанційну підсудність належить розуміти правила, що визначають розмежування компетенції адміністративних судів при розгляді адміністративних справ.

51. Стаття 29 КАС встановлює правила передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого і наводить перелік умов, коли така передача можлива. В основному підставами для передачі справи є чинники, що впливають на дотримання правил територіальної підсудності. Змістовним підтвердженням цьому є використання в нормах цієї статті характерних формулювань, які вказують на цей виді підсудності, як-от «про обов`язок передати справу за місцем проживання (перебування) відповідача» (пункт 1 частини першої цієї статті); або якщо «…справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду» (пункт 2 частини першої цієї статті); або якщо «…суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду» (пункт 3 частини першої цієї статті); чи якщо «…неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи» (пункт 4 частини першої цієї статті); або ліквідовано, або з визначених законом підстав припинено роботу адміністративного суду, який розглядав справу, та однією із сторін у справі є суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду (пункти 5, 6 частини першої цієї статті).

52. Із приписів частини першої статті 30 КАС випливає, що первинно положення цієї статті спрямовані на недопущення спорів між судами одного інституційного рівня, яким підсудні справи з однаковим предметом спору, і, коли з`являються обставини, що зумовлюють зміну територіальної підсудності. Саме тому, щоб унеможливити пересилання справи з одного суду до іншого з підстави забезпечення дотримання територіальної підсудності, закон встановив заборону. Положення частини другої статті 30 КАС, які відсилають до положень статті 29 цього Кодексу, посилюють правильність думки про те, що передача справ з одного суду до іншого за підсудністю забороняється з підстав територіальної підсудності.

53. Розгляд судом предметно непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення.

54. Отож, з наведеного можна підсумувати, що якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб`єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ, встановленої статтею 30 КАС.

55. Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов`язковості положень інституту підсудності адміністративних справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом.

56. Таке рішення є виконанням вимог закону.

57. Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2019 року в справі № 855/364/19 (провадження № 11-871ав19).

58. Окружний адміністративний суд міста Києва, прийшов до помилкового висновку, що даний спір стосується правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом та помилково передав її на розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду, як суду першої інстанції, а тому в даному випадку оскаржуване рішення Шостого апеляційного адміністративного суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передачу справ, встановленої статтею 30 КАС.

59. В даному випадку Окружний адміністративний суд міста Києва є судом першої інстанції, якому за предметною підсудністю підсудні справи з оскарження рішень, дій, бездіяльності ЦВК чи її посадових осіб поза межами виборчого процесу. Натомість, Шостому апеляційному адміністративному суду, як суду першої інстанції, підсудні справи щодо оскарження лише тих рішень, дій чи бездіяльності Центральної виборчої комісії, які окремо визначені у КАС України. Тобто, в даному випадку, при розгляді даної конкретної справи, Шостий апеляційний адміністративний суд виступає судом апеляційної інстанції.

60. За приписами статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

61. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Центральної виборчої комісії та скасування оскаржуваної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року.

Керуючись статтями 292, 294, 308, 312, 315-316 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу Центральної виборчої комісії залишити без задоволення.

2. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року у справі №640/12339/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді А. Г. Загороднюк

О. В. Калашнікова