Ухвала
Іменем України
28 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 753/17628/19
провадження № 61-2875ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 січня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Державного підприємства «Сетам», головного державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ярмоленко Катерини Юріївни, треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання результатів електронних торгів недійсними, скасування протоколу проведення електронних торгів та свідоцтва про право власності,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Дарницького районного суду міста Києва знаходиться справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Державного підприємства «Сетам», головного державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ярмоленко К. Ю., треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В. О., про визнання результатів електронних торгів недійсними, скасування протоколу проведення електронних торгів та свідоцтва про право власності.
Разом з позовною заявою ОСОБА_3 подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив: накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:525:0010, площею 0,0537 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності; заборонити ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам здійснювати будівництво на вказаній земельній ділянці, посилаючись на те, що невжиття таких заходів може унеможливити реальне виконання рішення суду.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:525:0010, площею 0,0537 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності. Заборонено ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам здійснювати будівництво на вказаній земельній ділянці.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 січня 2020 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що
невжиття заходів забезпечення позову у разі задоволення позовних вимог може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
12 лютого 2020 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про вжиття заходів забезпечення позову, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що накладенням арешту на майно можливо забезпечити лише позов майнового характеру, а у справі, що розглядається, позивачем заявлено три немайнові вимоги. В оскаржуваних судових рішеннях не вказано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони здійснення будівництва може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Судами не встановлено взаємозв`язок між вжитими заходами забезпечення позову та заявленими позовними вимогами. Тобто, судами не з`ясовано, як здійснення ним права розпорядження земельною ділянкою може ускладнити чи зробити неможливим захист прав або інтересів позивача в межах заявлених ним позовних вимог. Метою заходу забезпечення позову у вигляді заборони будівництва є збереження земельної ділянки та наявних на ній будівель і споруд у стані, який існував на момент вибуття земельної ділянки з власності позивача, до вирішення справи по суті. Однак, судами не враховано, що новий власник повністю зруйнував будинок, що був розташований на вказаній земельній ділянці, та проводить там будівельні роботи з будівництва нового будинку, тобто, земельна ділянка на час звернення до суду з позовом вже не перебувала у тому стані, в якому вона була на момент примусової реалізації на електронних торгах, адже будинку позивача вже не існувало. Таким чином, заборона здійснювати будівництво не може сприяти ефективному захисту або поновленню порушених чи оспорюваних прав та інтересів ОСОБА_3 . Заявник вважає, що судами порушено принцип збалансованості інтересів сторін, оскільки такий захід забезпечення позову завдає йому майнових збитків у межах понесених ним витрат на будівництво, адже він позбавлений можливості закінчити покрівлю даху будинку, встановити гаражні ворота, вікна, тощо. Крім того, позивачем не доведена належними доказами необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частин першої та другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Статтею 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, серед яких є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем для підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у вересні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна - земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:90:525:0010, площею 0,0537 га), скасувати протокол проведення електронних торгів, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони здійснювати на ній будівництво ОСОБА_3 посилався на те, що існує реальна ймовірність того, що поки він буде відстоювати свої порушені права в суді, відносно вказаної земельної ділянки можуть бути здійснені дії, зокрема, щодо її реалізації стороннім особам. Також ОСОБА_3 вказував на те, що новий власник повністю зруйнував будинок, що був розташований на вказаній земельній ділянці, та проводить роботи з будівництва нового будинку, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.
Встановивши, що предметом спору у даній справі є право власності на земельну ділянку та його перехід від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , а тому до її вирішення по суті обмеження прав відповідача як власника є співмірним із заявленими позовними вимогами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення вказаного позову.
Що стосується заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти дії, а саме здійснювати будівництво на земельній ділянці, суд апеляційної інстанції визнав цей захід забезпечення позову обґрунтованим з огляду на те, що як зруйнування будинку, так і побудова нового, може призвести до виникнення деліктних правовідносин між сторонами в залежності від вирішення даного спору.
Посилання ОСОБА_1 на те, що предметом спору є немайнові вимоги, а саме: визнання результатів електронних торгів недійсними, скасування протоколу проведення електронних торгів та свідоцтва про право власності, а не визнання права власності на земельну ділянку, а тому навіть у разі задоволення судом позову будь-які дії відповідача або третіх осіб ніяким чином не можуть ускладнити виконання рішення суду, оскільки таке рішення не підлягає примусовому виконанню, суд апеляційної інстанції відхилив з огляду на таке. Так, фактично предметом спору є порядок проведення електронних торгів щодо вказаної земельної ділянки. Однак, саме внаслідок проведення електронних торгів відбувся перехід права власності, а тому предметом спору є саме право власності на об`єкт нерухомості, тобто порушене право позивача. Враховуючи, що ОСОБА_1 як новий власник має право на розпорядження майном, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку та заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти дії, а саме: здійснювати будівництво на земельній ділянці, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивача.
Доводи ОСОБА_1 про те, що у судових рішеннях не зазначено належних доказів та обставин, з якими суди пов`язували необхідність вжиття заходів забезпечення позову, на правильність таких висновків не впливають та не спростовують їх. Оскільки підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
За правилами частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Доводи касаційної скарги, що є аналогічними тим, що були зазначені в апеляційній скарзі, і їм дана належна правова оцінка, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а є лише незгодою заявника з їх змістом.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 січня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Державного підприємства «Сетам», головного державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ярмоленко Катерини Юріївни, треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання результатів електронних торгів недійсними, скасування протоколу проведення електронних торгів та свідоцтва про право власності.
Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді В. О. Кузнєцов
В. С. Жданова
В. М. Ігнатенко
