КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 січня 2020 року м. Київ
Справа №753/17628/19
Апеляційне провадження № 22-ц/824/1990/2020
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
секретар Луговий Р.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва постановлену під головуванням судді Лужецької О.Р. 23 вересня 2019 року у м. Києві, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Державного підприємства «Сетам», головного державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ярмоленко Катерини Юріївни, треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання результатів електронних торгів недійсними, скасування протоколу проведення електронних торгів та свідоцтва про право власності,
В С Т А Н О В И В
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено.
Накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:525:0010, площею 0,0537 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:90:525:0010, площею 0,0537 га), яка належить ОСОБА_1 на праві власності.
Заборонено ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам здійснювати будівництво на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:90:525:0010, площею 0,0537 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погодився із судовим рішенням ОСОБА_1 , його представником до суду подано апеляційну скаргу, в якій зазначається, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Представник вказує на те, що позивачем заявлено три немайнові вимоги, а тому у випадку задоволення позовних вимог , рішення є таким, що не підлягає примусовому виконанню. Земельна ділянка не є предметом спору у межах заявлених позовних вимог, так як позов не є віндикаційним чи негаторним. Також в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції не вказано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони здійснення будівництва може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про визнання електронних торгів недійсними та скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Крім того, судом не встановлено взаємозв`язок між вжитими заходами забезпечення позову та предметом позову. Також вказує на те, що накладенням арешту на майно можна забезпечити лише позов майнового характеру, в даному випадку заявлено позовні вимоги немайнового характеру. Представник відповідача зазначає, що заборонивши відповідачу здійснювати будівництво на земельній ділянці, суд першої інстанції фактично позбавив його можливості використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням, у зв`язку з чим відповідач несе збитки. Також судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не застосовано зустрічне забезпечення. Крім того, представником позивача не доведена належними доказами необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - Драган Я.С. вказує на те, що апеляційна скарга є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки суд першої інстанції з`ясував всі обставини справи та прийняв законну та обґрунтовану ухвалу.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Пихтін К.В. підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представник позивача адвокат Драган Я.С. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою та просила залишити її без змін.
Інші особи в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили. Тому колегія суддів апеляційного суду, керуючись положеннями ч.2 ст. 372 ЦПК України, вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що у вересні 2019 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив визнати недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна - земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:90:525:0010, площею 0,0537 га); скасувати протокол проведення електронних торгів; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
Разом з позовною заявою представником позивача була подана заява про забезпечення позову, в якій він просив: накласти арешт на земельну ділянку що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:90:525:0010, площею 0,0537 га), яка належить ОСОБА_1 на праві власності; заборонити ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам здійснювати будівництво на земельній ділянці, оскільки невжиття таких заходів, на думку позивача може унеможливити реальне виконання рішення суду.
В обґрунтування заяви представник позивача посилався на те, що на сьогоднішній день існує реальна ймовірність того, що поки ОСОБА_2 буде відстоювати свої порушені права в суді, відносно вказаної вище земельної ділянки можуть бути здійснені дії, зокрема щодо реалізації її сторонніми особами. Також вказував на те, що на сьогоднішній день новий власник повністю зруйнував будинок, що був розташований на вказаній земельній ділянці, та проводить будівельні роботи з будівництва нового будинку, а тому незастосування заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову, у разі задоволення позовних вимог, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів, і в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч.ч. 1, 2, 4 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Відповідно до роз'яснень викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом до відповідачів про визнання результатів електронних торгів недійсними, скасування протоколу проведення електронних торгів та свідоцтва про право власності.
Тобто предметом спору є право власності на земельну ділянку та його перехід від позивача до відповідача. А отже до вирішення справи по суті, обмеження прав власника, яким є відповідачем у справі, є співмірним із заявленими позовними вимогами. Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на вказану земельну ділянку, що стосується заборони відповідачу та будь-яким особам вчиняти дії, а саме здійснювати будівництво на вказаній земельній ділянці, то вказані заходи також слід визнати обгрунтованими з огляду на те, що як зруйнування будинку, так і побудова нового, може призвести до виникнення деліктних правовідносин між сторонами в залежності від вирішення даного спору.
Доводи апеляційної скарги про те, що предметом позову є немайнові вимоги, а саме визнання результатів електронних торгів недійсними, скасування протоколу проведення електронних торгів та свідоцтва про право власності, а не визнання права власності на земельну ділянку, а тому навіть у разі задоволення судом позову будь-які дії відповідача або третіх осіб ніяким чином не можуть ускладнити виконання рішення суду, оскільки таке рішення не підлягає примусовому виконанню, колегія суддів відхиляє. Так, фактично предметом спору є порядок проведення електронних торгів щодо вказаної вище земельної ділянки. Тобто, саме внаслідок проведення електронних торгів відбувся перехід права власності, а отже предметом спору є саме право власності на об`єкт нерухомості, тобто порушене цивільне право позивача. Враховуючи, що відповідач, як новий власник має право на розпорядження майном, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку та заборони відповідачу та будь-яким особам вчиняти дії, а саме здійснювати будівництво на вказаній земельній ділянці, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено належних доказів та обставин, з якими суд першої інстанції пов`язував необхідність вжиття заходів забезпечення позову, на правильність висновків суду першої інстанції не впливає та не спростовує їх. Крім того, підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом зустрічного забезпечення, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки в даній справі застосування зустрічного забезпечення було правом суду, а не його обов`язком, в зв`язку із відсутністю передбачених ч.3 ст.154 ЦПК України підстав обов`язкового застосування судом зустрічного забезпечення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2019 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя -доповідач: В.В. Соколова
Судді: А.М. Андрієнко
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 16 січня 2020 року.
