ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 9901/378/19

Провадження № 11-1193заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Анцупової Т. О.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Яроша Д. В.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

скаржників:

ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_231 , ОСОБА_232 , ОСОБА_233 , ОСОБА_39 , ОСОБА_234, ОСОБА_235, ОСОБА_236 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_46 , ОСОБА_52 ,

представника третіх осіб та скаржників - ОСОБА_219 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги:

ОСОБА_54 ;

ОСОБА_55 ;

ОСОБА_215;

ОСОБА_57;

ОСОБА_58 ;

ОСОБА_2, ОСОБА_212, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_59 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_8 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_10 , ОСОБА_69 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_70 ;

ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_16 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_81 , ОСОБА_20 , ОСОБА_82 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_23 , ОСОБА_86 , ОСОБА_24 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_25 , ОСОБА_89 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_28 , ОСОБА_98 , ОСОБА_29 , ОСОБА_99 , ОСОБА_30 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_33 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115, ОСОБА_237, ОСОБА_238, ОСОБА_239, ОСОБА_240, ОСОБА_241, ОСОБА_242, ОСОБА_116 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124, ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_243, ОСОБА_127 , ОСОБА_244, ОСОБА_245, ОСОБА_246, ОСОБА_247, ОСОБА_248, ОСОБА_128 , ОСОБА_39 , ОСОБА_129 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_249, ОСОБА_133, ОСОБА_250, ОСОБА_251, ОСОБА_252, ОСОБА_253, ОСОБА_254, ОСОБА_134, ОСОБА_135 , ОСОБА_255, ОСОБА_137, ОСОБА_256, ОСОБА_257, ОСОБА_138 , ОСОБА_139 , ОСОБА_140 , ОСОБА_141 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_149 , ОСОБА_150 , ОСОБА_151 , ОСОБА_152 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_153 , ОСОБА_154 , ОСОБА_155 , ОСОБА_156 , ОСОБА_157 , ОСОБА_158 , ОСОБА_159 , ОСОБА_160 , ОСОБА_161 , ОСОБА_162 , ОСОБА_163 , ОСОБА_164 , ОСОБА_165 , ОСОБА_166 , ОСОБА_167 , ОСОБА_168 , ОСОБА_169 , ОСОБА_170 , ОСОБА_171 , ОСОБА_172 , ОСОБА_173 , ОСОБА_174 , ОСОБА_175 , ОСОБА_46 , ОСОБА_176 , ОСОБА_177 , ОСОБА_178 , ОСОБА_179 , ОСОБА_180 , ОСОБА_181 , ОСОБА_182 , ОСОБА_183 , ОСОБА_184 , ОСОБА_185 , ОСОБА_47 , ОСОБА_186 , ОСОБА_187 , ОСОБА_188 , ОСОБА_189 , ОСОБА_190 , ОСОБА_191 , ОСОБА_192 , ОСОБА_193 , ОСОБА_194 , ОСОБА_195 , ОСОБА_196 , ОСОБА_197 , ОСОБА_198 , ОСОБА_199 , ОСОБА_48 , ОСОБА_200 , ОСОБА_201 , ОСОБА_202 , ОСОБА_203 , ОСОБА_204 , ОСОБА_205 , ОСОБА_206 , ОСОБА_207 , ОСОБА_208 , ОСОБА_209 , ОСОБА_210 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 ;

ОСОБА_211 ;

ОСОБА_46 ;

ОСОБА_52 ;

Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року (у складі колегії суддів Радишевської С. В., Бевзенка В. М., Кашпур О. В., Смоковича М. І., Уханенка С. А.) у справі № 9901/378/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_212 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_213 , ОСОБА_5 , ОСОБА_59 , ОСОБА_6 , ОСОБА_214 , ОСОБА_7 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_8 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_9 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_10 , ОСОБА_69 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_70 , про визнання протиправним і скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

І. Рух справи

1. У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС; Комісія), у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 02 липня 2019 року № 108/зп-19 про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів.

2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що оскаржуване рішення ВККС є незаконним та підлягає скасуванню.

А саме: ОСОБА_1 вважає, що в частині восьмій статті 79 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням ВККС від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (далі - Положення про проведення конкурсу) чітко визначено, що суб`єктами, серед яких оголошується та проводиться конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду, є кандидати на посаду судді та судді, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду.

Однак оголошеними на підставі оскаржуваного рішення умовами проведення конкурсу визначено, що до участі в конкурсі допускаються особи, які на день подання документів перебувають у резерві на заміщення вакантних посад суддів місцевих загальних судів.

Позивачка вважає, що оголошеними на підставі оскаржуваного рішення умовами проведення конкурсу обмежено коло суб`єктів, які мають право допуску до участі в конкурсі. Такі обмеження, на думку ОСОБА_1 , є дискримінаційними по відношенню до суддів, які виявили бажання бути переведеними до іншого суду того ж самого або іншого рівня тієї ж або іншої спеціалізації.

Окремо позивачка наголошує й на тому, що визначений в оголошенні про проведення конкурсу порядок подання кандидатами документів для участі в конкурсі суперечить нормам Положення про проведення конкурсу та статті 79 Закону № 1402-VIII.

3.Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення ВККС від 02 липня 2019 року № 108/зп-19 про оголошення конкурсу на заняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ВККС на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн.

4.Зазначене рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду оскаржено третіми особами у справі, відповідачем у справі, а також заінтересованими особами в апеляційному порядку до Великої Палати Верховного Суду, з тих підстав, що воно є незаконним, необґрунтованим та прийняте Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Апеляційні скарги, що надійшли до Великої Палати Верховного Суду

5. 05 листопада 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_9 , у якій скаржник просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог.

6. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 06 листопада 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року.

7. 08 листопада 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_51 , у якій скаржник просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог.

8. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 11 листопада 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_51 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року.

9. 11 листопада 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_215 , у якій скаржник просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог.

10. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 листопада 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_215 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року.

11. 12 листопада 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_216 , у якій скаржник ОСОБА_216 просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог.

12. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 листопада 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_216 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року.

13. 14 листопада 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_58 , у якій скаржниця просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог.

14. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 листопада 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_58 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року.

15. 14 листопада 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 та ще 25 осіб (треті особи у справі), у якій скаржники просять скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог.

16. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 листопада 2019 року відкрила апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року.

17. 14 листопада 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_71 та ще 184 осіб, у якій скаржники просять скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог.

18. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 листопада 2019 року відкрила апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року.

19. 18 листопада 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ВККС, у якій відповідач просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог.

20. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 листопада 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВККС на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року.

21. 18 листопада 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_211 , у якій скаржниця просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог.

22. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 листопада 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_211 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року.

23. Ухвалою від 19 листопада 2019 року Велика Палата Верховного Суду призначила справу № 9901/378/19 до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

24. 20 листопада 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_46 , у якій скаржниця просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог.

25. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25 листопада 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_46 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року.

26. 20 листопада 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_52 , у якій скаржниця просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог.

27. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25 листопада 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_52 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року.

28. 27 січня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли відзиви на апеляційні скарги ОСОБА_215 , ОСОБА_2 та ще 25 осіб, ОСОБА_214 , ВККС, ОСОБА_71 та ще 185 осіб, ОСОБА_211 , ОСОБА_58 , у яких позивачка просить зазначені апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заяви, клопотання учасників справи

Клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та трансляцію перебігу судового засідання в мережі «Інтернет»

29. 13 січня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_51 про проведення судового засідання у справі № 9901/378/19 в режимі відеоконференції із Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області.

30. 14 січня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_15 про проведення судового засідання у справі № 9901/378/19 в режимі відеоконференції з Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області.

31.Ухвалами від 20 січня 2020 року Велика Палата Верховного Суду задовольнила заяви ОСОБА_51 та ОСОБА_15 про проведення судового засідання у справі № 9901/378/19 в режимі відеоконференції.

32. 16 січня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_9 про надання дозволу на трансляцію перебігу судового засідання в цій справі і забезпечення трансляції технічними засобами Великої Палати Верховного Суду в мережі «Інтернет» на YouTube каналі «Судова влада України» (www.youtube.com/channel/UCFDRcAmACu5ljF-YUMGctnA) та порталі «Судова влада України» (court.gov.ua/affairs/online/).

33. Ухвалою від 20 січня 2020 року Велика Палата Верховного Суду задовольнила зазначену заяву ОСОБА_9 .

Заява про приєднання до апеляційної скарги

34. 15 січня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_50 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_71 та ще 184 осіб.

35. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 20 січня 2020 року прийняла вказану заяву ОСОБА_50 про приєднання до апеляційної скарги. Водночас цією ж ухвалою заявнику відмовлено в задоволенні клопотання про залучення його до участі у справі № 9901/378/19 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Клопотання ВККС про відкладення розгляду справи

36. 03 січня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання ВККС про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що станом на 26 грудня 2019 року питання представництва органів державної влади в судах на законодавчому рівні не врегульовано, що унеможливлює представлення інтересів ВККС відповідними працівниками секретаріату в суді.

37. 21 січня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_214 про визнання неповажними причин неявки відповідача, викладених ним у клопотанні про відкладення розгляду справи.

38. 27 січня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли заперечення ОСОБА_35 , ОСОБА_217 , ОСОБА_218 та представника скаржників ОСОБА_219 на клопотання ВККС про відкладення розгляду справи.

39. У судовому засіданні 29 січня 2020 року головуючий з`ясував думку учасників справи щодо заявленого клопотання.

Позивачка залишила вирішення цього клопотання на розсуд суду, зазначила, що не має чіткої позиції із цього питання. Підкреслила, що вирішення цієї справи має важливе значення для судової системи України.

Представник третіх осіб у справі та заінтересованих осіб ОСОБА_219 висловила консолідовану позицію та наполягала на визнанні причин неявки в судове засідання представника відповідача неповажними. Наполягала на розгляді справи за відсутності представника відповідача, оскільки відповідача було завчасно повідомлено про дату і місце розгляду справи; підкреслила, що строк розгляду справи має бути розумним; строк перебування кандидатів у резерві спливає. Також підкреслила, що доводи апеляційної скарги ВККС виклала письмово та вони, здебільшого, збігаються (взаємодоповнюють) з доводами апеляційних скарг третіх осіб і заінтересованих осіб.

Інші учасники справи підтримали думку представника вказаних осіб ОСОБА_219 .

40.Велика Палата Верховного Суду ухвалою без виходу до нарадчої кімнати відмовила в задоволенні клопотання ВККС про відкладення розгляду справи та вирішила розглянути цю справу за відсутності представника відповідача, врахувавши об`єктивні обставини, які стали причиною неявки відповідача в судове засідання, і зважаючи на непередбачуваність терміну існування цих обставин, велику кількість учасників справи та відсутність заперечень позивачки проти розгляду цієї справи по суті.

Фактичні обставини справи, установлені судом, та зміст спірних правовідносин

41. Указом Президента України від 31 липня 2012року № 461/2012 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Будьоннівського районного суду міста Донецька строком на п`ять років.

42. Указом Президента України від 14 лютого 2015 року № 83/2015 ОСОБА_1 переведена в межах п`ятирічного строку на посаду судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.

43. Відповідно до наказу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 31 липня 2017 року № 03-к/г у зв`язку із закінченням повноважень судді згідно з Указом Президента України від 31 липня 2017 року № 461/2012 суддю Красноармійського міськрайонного суду Донецької області Данилів С. В. слід вважати такою, що припинила здійснення повноважень судді з 31 липня 2017 року.

44. 02 липня 2019 року ВККС прийняла рішення № 108/зп-19, яким було: оголошено конкурс на зайняття 505 вакантних посад суддів у місцевих загальних судах згідно з додатком 1 для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резерву на заміщення вакантних посад суддів місцевих загальних судів; затверджено умови проведення конкурсу на зайняття зазначених посад згідно з додатком 2; установлено порядок подання заяв про участь у конкурсі; призначено дату проведення конкурсу на 07 серпня 2019 року; визначено склад комісії для вирішення питання щодо допуску до участі в конкурсі та формування рейтингу його учасників.

45. 12 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ВККС із заявою про участь у конкурсі, оголошеному Комісією 02 липня 2019 року.

46. 19 липня 2019 року Комісія розглянула питання про допуск кандидатів до участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів та відмовила ОСОБА_1 у допуску до участі в конкурсі, оголошеному Комісією 02 липня 2019 року.

47. 07 серпня 2019 року ВККС на своєму офіційному вебсайті розмістила повідомлення про визначення переможців конкурсу від 02 липня 2019 року і надання до Вищої ради правосуддя рекомендацій про призначення на посаду судді в місцевих загальних судах.

48. Вважаючи рішення ВККС від 02 липня 2019 року № 108/зп-19 протиправним та таким, що містить ознаки прямої дискримінації, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.

Оцінка суду першої інстанції

49. Задовольняючи позовні вимоги, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив із таких міркувань.

50. Частиною восьмою статті 79 Закону № 1402-VIII передбачено, що ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, за результатами кваліфікаційних іспитів, складених у межах процедури добору суддів чи в межах процедури кваліфікаційного оцінювання відповідно.

51. Згідно із частинами першою та другою статті 82 Закону № 1402-VIII суддя може бути переведений, у тому числі тимчасово шляхом відрядження, на посаду судді до іншого суду Вищою радою правосуддя в порядку, передбаченому законом. Переведення судді на посаду судді до іншого суду здійснюється на підставі та в межах рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, унесеної за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади судді, проведеного в порядку, визначеному статтею 79 цього Закону.

52. Системний лінгвістично-логічний аналіз частини восьмої статті 79 Закону № 1402-VIII дозволяє стверджувати, що законодавець, застосовуючи для семантико-синтаксичного відношення в реченні сурядний єднальний сполучник «та», який зумовлює одночасність учинення дій, виникнення станів чи вказівки на існування предметів/суб`єктів, передбачав необхідність проведення єдиного конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду як для кандидатів на посаду судді в межах добору, так і суддів, які мають намір бути переведеними з одного місцевого суду до іншого.

53. Підтвердженням позиції законодавця про те, що конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду повинен бути єдиним для кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеним до іншого суду, є також визначення порядку формування рейтингу кандидатів під час участі в конкурсі.

54. Так, відповідно до пункту 6.6 розділу VI Положення про проведення конкурсу під час проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого суду рейтинг формується на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, за результатами кваліфікаційних іспитів, складених у межах процедури добору суддів чи в межах процедури кваліфікаційного оцінювання відповідно. Рейтинг визначається (порівнюється) виходячи зі спеціалізації суду, до якого оголошено конкурс.

55. У разі однакової позиції за рейтингом серед кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, перевага надається учаснику, який набрав більшу кількість балів із виконаного під час кваліфікаційного іспиту практичного завдання, а за однакової кількості балів - учаснику, який є суддею. За однакових результатів у конкурсі учасників, які є суддями, перевага надається тому учаснику, який має більший стаж роботи на посаді судді. У разі якщо учасники не мають стажу роботи на посаді судді або мають однаковий стаж роботи на посаді судді, перевага надається учаснику, який має більший стаж професійної діяльності у сфері права (частина тринадцята статті 79 Закону № 1402-VIII).

56. У зв`язку із зазначеним суд першої інстанції дійшов висновку, що указаними нормами чинного законодавства передбачено, що під час проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого суду формується один (єдиний) рейтинг на основі рейтингу, складеного за результатами кваліфікаційних іспитів у межах процедури добору суддів (для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резерву) та кваліфікаційних іспитів у межах процедури кваліфікаційного оцінювання (для суддів, які подали заяви про участь у конкурсі).

Водночас надані частиною четвертою статті 79 Закону № 1402-VIII повноваження ВККС визначати на власний розсуд умови проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді не можуть звужувати встановлені законодавством гарантії на рівний доступ до конкурсу вказаних осіб. Умови проведення конкурсу повинні бути визначенні ВККС з урахуванням вимог Закону № 1402-VIII щодо його проведення, тобто на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом України (принципу законності).

57. На переконання суду першої інстанції, ВККС, оголошуючи конкурс лише для тих кандидатів на посаду судді, які перебувають у резерві на заміщення вакантних посад суддів, поставила в нерівне становище (дискримінувала) інших учасників, які мають право на участь у ньому, а саме: суддів, які мали намір бути переведеними на вакантні посади місцевих судів. Отже умови конкурсу, оголошеного ВККС 02 липня 2019 року, містять ознаки дискримінації.

58. Окремо суд першої інстанції зауважив, що ВККС незаконно, необґрунтовано, непропорційно зменшила в умовах конкурсу кількість готових до заміщення вакантних посад суддів місцевого суду.

Отже, обмеживши кількість готових до заміщення вакантних посад суддів місцевого суду та коло осіб, які згідно із Законом № 1402-VIII та Положенням про проведення конкурсу мають право брати участь у конкурсі на зайняття таких посад, ВККС України порушила гарантоване законодавством України право (як кандидатів на посаду судді, так і діючих суддів) на конкурсних засадах зайняти вакантні посади суддів місцевих судів.

59. При цьому твердження відповідача про те, що проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду на підставі одного рейтингу для двох категорій конкурсантів (кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду) є неможливим через різні умови включення їх до рейтингу за результатами складених іспитів, суд першої інстанції визнав безпідставним, оскільки проблема уніфікації процедури кваліфікаційних іспитів і конкурсу між різними категоріями кандидатів не дає підстав для свавільної зміни (невиконання) ВККС процедури проведення конкурсу, передбаченої статтею 79 Закону № 1402-VIII і Положенням про проведення конкурсу.

60. Також суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи третіх осіб про те, що ВККС було забезпечено право суддів бути переведеними до інших судів шляхом оголошення окремого конкурсу 01 серпня 2019 року, оскільки умови проведення конкурсів, оголошених відповідачем 02 липня та 01 серпня 2019 року, не є тотожними: вони відрізняються оголошеною кількістю вакантних посад суддів і переліком судів, у яких є готові до заміщення вакантні посади суддів.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

1) Апеляційна скарга ОСОБА_9 .

61. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року ОСОБА_9 зазначає, що рішенням суду першої інстанції про скасування оголошеного конкурсу треті особи та всі кандидати на посаду судді, які зараз перебувають у резерві і взяли участь в оголошеному ВККС конкурсі від 02 липня 2019 року, були позбавлені права на доступ до професії, а також були порушені строки перебування у резерві цих кандидатів на посаду судді.

62. ОСОБА_9 стверджує, що суд першої інстанції в межах судового розгляду не з`ясовував, чи зверталися судді, у тому числі позивачка, із заявами про участь у конкурсі, оголошеному ВККС 02 липня 2019 року, лише зазначивши про гіпотетичних суддів, які нібито виявили намір бути переведеними на вакантні посади місцевих судів.

63. При цьому ОСОБА_9 зауважує, що суд неправильно тлумачив норму частини восьмої статті 79 Закону № 1402-VIII в її системному зв`язку з іншими нормами, зокрема пункту 17 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього ж Закону, і дійшов до хибного висновку, що ОСОБА_1 має право на участь у конкурсі, який був оголошений ВККС 02 липня 2019 року, як нібито повноважна суддя, яка має право брати участь у конкурсі на переведення суддів, замість того, щоб розтлумачити їй таким чином, що повноваження позивачки припинились ще задовго до оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад суддів і до дня подання позову. Для призначення ОСОБА_1 на посаду судді їй необхідно взяти участь у конкурсі на призначення судді (а не на переведення) в порядку, встановленому вищезгаданим Законом. Це положення слід застосувати щодо всіх суддів, які призначались на строк 5 років.

64. ОСОБА_9 стверджує, що оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогою не про скасування ймовірного рішення ВККС про її відмову в участі у оскаржуваному конкурсі на зайняття вакантних посад суддів, а про скасування конкурсу взагалі як такого, що нібито зачіпає її права та інтереси, навіть ще не знаючи, чи було їй відмовлено в участі, означає, що самим фактом оголошення конкурсу її права та інтереси ВККС не були порушені або зачеплені.

65.Також, на переконання ОСОБА_9 , судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин Закон України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (далі - Закон № 5207-VI).

66. Водночас ОСОБА_9 вважає, шо суд першої інстанції не звернув уваги на те, що норми Закону № 1402-VIII у їх системному тлумаченні розмежовують процедури добору на посаду судді та кваліфікаційного оцінювання судді. Цей Закон містить різні терміни: для кандидатів на посаду судді - це кваліфікаційний іспит у межах добору на посаду судді, для суддів - це іспит у межах кваліфікаційного оцінювання. Наведе свідчить про те, що конкурси потрібно проводити різні: перший - для кандидатів на посаду судді з метою призначення їх на посаду судді, другий - для суддів з метою їх оцінювання або переведення.

2) Апеляційна скарга ОСОБА_51 .

67. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року ОСОБА_51 зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні зазначеного рішення було допущено порушення частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки було вирішено питання про його права та інтереси (як і інтереси решти 467 кандидатів на посаду судді) щодо участі в конкурсі.

68. ОСОБА_51 стверджує, що позивачка не набула права на участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів, оскільки відсутні докази: перебування позивачки на посаді судді після закінчення п`ятирічного терміну, на який вона була призначена; проходження позивачкою процедури кваліфікаційного оцінювання; результатів кваліфікаційних іспитів позивачки, складених у межах процедури кваліфікаційного оцінювання; рейтингу суддів з результатами кваліфікаційних іспитів, складених у межах процедури кваліфікаційного оцінювання.

69. На переконання ОСОБА_51 , недотримання Данилів С. В. зазначених вище умов не може свідчити про звуження для неї оскаржуваним рішенням ВККС гарантій, установлених частиною восьмою статті 79 Закону № 1402-VIII.

70.Водночас ОСОБА_51 наголошує на тому, що частина восьма статті 79 Закону № 1402-VIII не містить застережень щодо формування єдиного рейтингу на основі рейтингу, складеного за результатами кваліфікаційних іспитів у межах процедури добору суддів (для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резерву) та кваліфікаційних іспитів у межах процедури кваліфікаційного оцінювання (для суддів, які подали заяви про участь у конкурсі).

71. Окремо ОСОБА_51 звертає увагу на те, що суд першої інстанції, розмірковуючи над питанням дискримінації суддів як кандидатів на посаду судді, діяв односторонньо.

3) Апеляційна скарга ОСОБА_215 .

72. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року ОСОБА_215 зазначає, що суд першої інстанції, застосовуючи до спірних відносин частину восьму статті 79 Закону № 1402-VIII. пункт 6.6 розділу VI Положення про проведення конкурсу, не звернув уваги на те, що вказані положення цього Закону не здійснюють правове регулювання стадії оголошення конкурсу, а можуть бути застосовані виключно до стадії, що визначена пунктом 13 частини першої статті 70 Закону № 1402-VIII, а саме стадії проведення конкурсу.

73. ОСОБА_215 вважає, що оскаржуване рішення про оголошення конкурсу не позбавило ОСОБА_1 права звернутися до Комісії із заявою про участь в оголошеному конкурсі.

74. Водночас ОСОБА_215 , виходячи з міркувань, аналогічних тим, що вказані в апеляційній скарзі ОСОБА_51 , вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що ОСОБА_1 є особою, яка мала право на участь у конкурсі, оголошеному рішенням від 02 липня 2019 року.

75. ОСОБА_215 зауважує, що, скасувавши рішення ВККС про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів, суд першої інстанції жодних прав позивачки не відновив, оскільки цим рішенням позивачка не могла в силу закону бути позбавленою права взяти участь у конкурсі, натомість суд першої інстанції зупинив розгляд неоскаржених 467 рекомендацій переможців конкурсу, що призвело до порушення прав цих осіб. Погодившись із доводами позивачки про те, що право на доступ до професії є частиною приватного життя та захищається статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), суд першої інстанції своїм рішенням створив обмеження на доступ до професії судді для 467 осіб, навіть не залучивши більшість із них до участі у справі.

4) Апеляційна скарга ОСОБА_214 .

76. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року ОСОБА_214 зазначає про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 є особою, яка мала право на участь у конкурсі, оголошеному рішенням ВККС від 02 липня 2019 року, та відповідно про наявність порушених цим рішенням прав позивачки, оскільки остання хоч і виявила намір бути переведеною до іншого суду, проте не має результату кваліфікаційного іспиту, що унеможливлює її участь у конкурсі.

77. ОСОБА_214 зауважує, що Законом № 1402-VIII не передбачено формування саме спільного рейтингу кандидатів на посаду судді і суддів після проходження ними відповідних процедур складання кваліфікаційного іспиту. Такі рейтинги повинні затверджуватись ВККС окремо для кожної категорії учасників конкурсу.

78. Також ОСОБА_214 звертає увагу й на те, що Закон № 1402-VIII не містить заборони стосовно проведення окремого конкурсу щодо кожної з категорій конкурсантів (кандидатів на посаду судді і суддів), особливо в контексті повноважень ВККС щодо затвердження їх окремих рейтингів.

79. ОСОБА_214 вважає, що, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції з огляду на ту обставину, що право позивачки не було порушене оскаржуваним рішенням ВККС, вийшов за межі позовних вимог та захистив права необмеженого кола осіб, які мають «уявне» та жодним чином не формалізоване право. Таке рішення суду не є конкретизованим, оскільки поширює свої дію на всіх суддів, права яких не є порушеними.

80. Також, на переконання ОСОБА_214 , висновок суду першої інстанції про те, що ВККС необґрунтовано зменшила кількість вакансій, чим порушила право кандидатів на посаду судді і суддів зайняти вакантні місця, не відповідає обставинам справи та є суперечливим.

81. Окремо ОСОБА_214 наголошує й на тому, що ВККС при прийнятті рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів мала легітимну мету та не допустила дискримінаційного ставлення у спірних правовідносинах до жодного із суб`єктів цих відносин, як на тому наполягала позивачка та дійшов висновку суд першої інстанції.

5) Апеляційна скарга ОСОБА_58 .

82. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року ОСОБА_58 зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції допустив порушення статті 49 КАС України, оскільки вирішив питання про права, інтереси та обов`язки осіб, які не брали участі в розгляді справи.

83. ОСОБА_58 виходячи з обґрунтувань, аналогічних тим, які зазначені в апеляційних скаргах ОСОБА_51 та ОСОБА_215 , вважає, що у позивачки не було жодних законних підстав для участі в конкурсі з метою переведення, і внаслідок цього її права оскаржуваним рішенням ВККС порушені не були.

Позивачка не є та не могла бути суб`єктом спірних відносин щодо проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів, оскільки не відповідала вимогам частини восьмої статті 79 Закону № 1402-VIII.

84. На думку ОСОБА_58 , відсутність порушеного права є безумовною підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

85. ОСОБА_58 звертає увагу на те, що суду першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення слід було аналізувати частину восьму статті 79 Закону № 1402-VIII у системному взаємозв`язку з іншими нормами цього Закону (статті 52, 70, 85) та Положення про проведення конкурсу.

86. Окремо ОСОБА_58 наголошує на тому, що оскаржуване рішення ВККС не є дискримінаційним, оскільки виключні обставини, які мали місце у судовій системі, а саме неможливість здійснення правосуддя окремими судами через відсутність у них жодного діючого судді, а також критична ситуація в інших судах через брак суддів, вимагала від ВККС як органу, на який законом покладено формування суддівського корпусу, прийняття невідкладного рішення про оголошення конкурсу.

Оскільки оголошення конкурсу для суддів було покликане забезпечити їх право на переведення, однак не вирішувало проблему дефіциту суддівських кадрів, ВККС і було прийнято рішення від 02 липня 2019 року № 108/зп-19 про оголошення конкурсу на 505 вакантних посад для кандидатів, які перебувати в резерві.

Водночас з метою забезпечення законодавчо встановленого права на переведення тих суддів, які відповідали визначеним законом вимогам та виявили намір бути переведеними на вакантні посади в інші суди, ВККС було оголошено конкурс рішенням від 01 серпня 2019 року та забезпечено для суддів 220 вакантних посад.

6)Апеляційна скарга ОСОБА_2 та ще 25 осіб.

87. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року скаржники зазначають, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення залишив поза увагою аргумент про те, що судді та кандидати на посаду судді зовсім не перебувають в аналогічних ситуаціях, а тому однакове ставлення до вказаних категорій осіб призвело б до непрямої дискримінації кандидатів на посаду судді.

88. Зокрема, скаржники зауважують, що при однаковій методології оцінювання різниця між прохідним бар`єром під час складення кваліфікаційного іспиту суддями та кандидатами на посаду судді є разючою - 25 % (не на користь кандидатів на посаду судді). Така відмінність у визначенні переможців ставить кандидатів у невигідне становище.

89.Скаржники вважають, що за описаних обставин буквальне тлумачення та застосування частини восьмої статті 79 Закону № 1402-VIII без з`ясування суті правовідносин та становища їх учасників призвело до так званої «легальної дискримінації» кандидатів на посаду судді.

90. На переконання скаржників, для встановлення дискримінації суд мав провести аналіз справи відповідно до підходу, який застосовується у контексті статті 14 Конвенції.

91. Скаржники наголошують, що суд першої інстанції, роблячи висновок про те, що ВККС в оголошенні про конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів зобов`язана була зазначити найменування усіх судів, у яких є вакантні посади суддів, та кількість таких посад, застосував довільне тлумачення частини шостої статті 79 Закону № 1402-VIII, внаслідок чого допустив неправильне застосування вказаної норми.

При цьому на вказані обставини позивачка в позові не покликалася.

92. Скаржники також звертають увагу на те, що суд першої інстанції не надав оцінки тій обставині, що у ОСОБА_1 не було правових підстав для участі в конкурсі з метою переведення.

93. Виходячи з обґрунтувань аналогічних тим, які зазначені в апеляційних скаргах ОСОБА_51 , ОСОБА_215 та ОСОБА_58 , скаржники вважають, що ОСОБА_1 не є суб`єктом оскарження конкурсу від 02 липня 2019 року, оскільки її права не були порушені.

7) Апеляційна скарга ОСОБА_71 та ще 185 осіб.

94. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року скаржники зауважують, що, скасувавши рішення ВККС від 02 липня 2019 року № 108/зп-19, Верховний Суд фактично визнав незаконним конкурс, проведений на підставі цього рішення, чим вирішив питання про права, свободи та інтереси осіб, які брали участь у цьому конкурсі.

95. На переконання скаржників, погодившись із доводами позивачки про те, що право на доступ до професії є частиною приватного життя та захищається статтею 8 Конвенції, суд першої інстанції створив обмеження у доступі до професії судді для 467 осіб, навіть не залучивши більшості із них до участі у справі.

96.Скаржники вважають, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, зокрема, на момент оголошення конкурсу від 02 липня 2019 року повноваження ОСОБА_1 як судді були припинені, у зв`язку із чим вона не набула права на участь у конкурсі, оголошеному рішенням ВККС від 02 липня 2019 року.

97. При цьому скаржники вважають, що оскільки процедури відбору кандидатів на участь у конкурсі для суддів та кандидатів на посаду судді складаються з різних етапів та мають різні методики оцінювання, немає підстав вважати рівними ті умови, у яких перебували судді, що бажали зайняти посаду в іншому суді, та кандидати, зараховані до резерву на заміщення вакантних посад суддів, які взяли участь у конкурсі, оголошеному 02 липня 2019 року.

8) Апеляційна скарга ОСОБА_211 .

98. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року ОСОБА_211 зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції щодо необхідності проведення єдиного конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів як для кандидатів на посаду судді в межах добору, так і суддів, які мають намір бути переведеними з одного місцевого суду до іншого.

99.Зокрема, ОСОБА_211 наголошує, що частина восьма статті 79 Закону № 1402-VIII з лінгвістичної точки зору не містить вербальних маркерів, які вказують на необхідність проведення єдиного конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів як для кандидатів на посаду судді в межах добору, так і суддів, які мають намір бути переведеними з одного місцевого суду до іншого. Вказана норма хоча й не виключає можливості проведення такого конкурсу, однак не містить імперативного припису щодо єдиної можливої процедури проведення такого конкурсу.

100. Водночас ОСОБА_211 вважає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності ознак дискримінації в умовах проведення конкурсу, оголошеного ВККС 02 липня 2019 року, є безпідставними.

9) Апеляційна скарга ОСОБА_46 .

101. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року ОСОБА_46 зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції щодо необхідності проведення єдиного конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів як для кандидатів на посаду судді в межах добору, так і суддів, які мають намір бути переведеними з одного місцевого суду до іншого.

10) Апеляційна скарга ОСОБА_52 .

102. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року ОСОБА_52 виходячи з обґрунтувань, аналогічних тим, які зазначені в апеляційних скаргах ОСОБА_51 , ОСОБА_215 та ОСОБА_58 , вважає, що у позивачки не було жодних законних підстав для участі у конкурсі з метою переведення, і внаслідок цього її права оскаржуваним рішенням ВККС порушені не були.

103. ОСОБА_52 також вважає, що кваліфікаційний іспит, складений суддями в межах первинного кваліфікаційного оцінювання, не є тотожним кваліфікаційному іспиту, складеному суддями в межах кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття (переведення) вакантної посади судді, і не є підставою для участі в конкурсі на переведення.

104.Також ОСОБА_52 зауважує про те, що зміст частини шостої статті 79 Закону № 1402-VIII свідчить про те, що законодавець не передбачив і не встановив як імперативну вимогу для ВККС в оголошенні про конкурс на зайняття вакантних посад суддів обов`язок зазначити найменування усіх судів, де є вакантні посади суддів.

11) Апеляційна скарга ВККС

105. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року ВККС наголосила, що при оголошенні та проведенні спірного конкурсу дотрималась принципу верховенства права, який відповідно до частини першої статті 8 Конституції України визначається і діє в Україні.

106. ВККС зауважує, що оскільки повноваження судді ОСОБА_1 припинилися у зв`язку із закінченням строку, на який її було призначено, вона не може порушувати питання про переведення її з одного суду до іншого, а має лише право бути призначеною на посаду судді в порядку, визначеному законом.

Неможливість здійснення процедури переведення з одного суду до іншого судді, повноваження якого припинені, підтверджується також положеннями пункту 21.7. глави 21 «Переведення суддів» Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 із наступними змінами, згідно з якими «якщо на час розгляду Вищою радою правосуддя рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України суддя звільнений з посади або його повноваження припинені, доповідач ухвалою залишає рекомендацію про переведення без розгляду».

107. У зв`язку із зазначеним ВККС вважає, що твердження позивачки про порушення її права на участь у конкурсі з метою переведення є безпідставними.

108. ВККС звертає увагу, що проведення загального (єдиного) конкурсу для різних категорій конкурсантів, зокрема кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого суду, призведе по різних критеріях до непрямої дискримінації як суддів, так і кандидатів на посаду судді.

109. ВККС вважає, що оголошення Комісією окремих конкурсів для різних категорій конкурсантів, зокрема ухвалення Комісією 02 липня 2019 року рішення № 108/зп-19, яким оголошено конкурс на зайняття 505 вакантних посад суддів у місцевих загальних судах для осіб, які перебувають у резерві на заміщення вакантних посад суддів місцевих загальних судів, відповідає конституційним положенням та нормам Закону № 1402-VIII, є об`єктивно виправданим, обґрунтованим та справедливим рішенням органу, який у межах своїх повноважень наділений адміністративним розсудом щодо ухвалення таких рішень.

Ухвалення рішення про оголошення конкурсу на зайняття 505 вакантних посад суддів у місцевих загальних судах для осіб, які перебувають у резерві на заміщення вакантних посад суддів місцевих загальних судів, повністю узгоджується зі статтею 70 Закону № 1402-VIII, яка врегульовує відповідну процедуру порядку добору та призначення на посаду судді й запобігає непрямій дискримінації як кандидатів на посаду судді, так і суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду.

110.Також ВККС наголошує, що суд першої інстанції поза межами своїх повноважень втрутився в адміністративний розсуд Комісії щодо проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів і звужено розтлумачив частину шосту статті 79 Закону № 1402-VIII. Суд з власної ініціативи в день проведення судового засідання у цій справі (09 жовтня 2019 року) витребував у Комісії відомості щодо кількості готових до заміщення вакантних посад суддів у судах станом на 02 липня 2019 року, і, суб`єктивно оцінивши надану ВККС інформацію, використав її як підставу для задоволення позову.

111.Водночас частина шоста статті 79 Закону № 1402-VIII не містить імперативного припису проводити конкурс на зайняття вакантних посад суддів на усі вакантні посади суддів у всіх місцевих судах, де вони обліковуються.

112. Крім того, ВККС наголосила, що, зважаючи на законні очікування позивачки на участь у конкурсі на зайняття вакантної посади судді місцевого суду шляхом переведення, суд неврахував законного очікування кандидатів на посаду судді, рекомендованих Вищій раді правосуддя щодо призначення на посаду судді за результатами проведення конкурсу, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте ними право не буде скасоване, звужене.

Позиція ОСОБА_1 щодо апеляційних скарг

113. У відзивах на апеляційні скарги ОСОБА_1 зазначає, що рішення ВККС від 02 липня 2019 року № 108/зп-19 є індивідуальним актом у розумінні пункту 19 статті 4 КАС України та стосується прав обмеженого в акті кола осіб, який прийнято з порушенням принципів верховенства права, законності, пропорційності, рівності та недискримінації, що нівелює саму сутність цього акта та можливість реалізації прав потенційних адресатів, чітко встановлених Законом № 1402-VIII, для яких відповідний акт повинен створити права та/чи обов`язки, проте незаконно їх обмежив у цьому.

114. ОСОБА_1 вважає, що вказане рішення державного органу суддівського врядування є незаконним індивідуальним актом, прийнятим не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією України та Законом № 1402-VIII (не відповідає правовому акту вищої юридичної сили), і порушує право позивачки на переведення, у зв`язку із чим вона має право на його оскарження.

115. При цьому позивачка зауважує, що національне законодавство не містить положень, згідно з якими судді, які не обіймають посади безстроково або строк повноважень яких закінчився, у тому числі які не підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді за результатами кваліфікаційного оцінювання в межах відповідного конкурсу або відповідно до пункту 21 розділу ХІІ Закону № 1402-VIII, але є громадянами України, призначені суддями і займають штатну суддівську посаду в одному із судів України, не є суддями у розумінні статті 52 Закону № 1402-VIII і, відповідно, позбавляються прав, передбачених статтями 79, 82 цього Закону.

Закон № 1402-VIII гарантує рівні можливості для усіх кандидатів, у тому числі й для суддів, які згідно із частиною четвертою статті 77 цього Закону виявили намір узяти участь у доборі з метою обрання суддею безстроково та пройти кваліфікаційне оцінювання, однак з незалежних від них обставин не завершили його.

ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення відповідача порушує встановлений статтею 24 Конституції України принцип рівності і не узгоджується зі статтею 52, частинами першою - п`ятою та восьмою статті 79, статтею 82, частиною першою статті 92 та статтею 93 Закону № 1402-VIII. Такі умови не можуть бути виправдані ВККС легітимною метою, оскільки цим рішенням установлюються відмінні умови щодо участі осіб з однаковим юридичним статусом, захищеним Законом № 1402-VIII та Конституцією України.

Окремо ОСОБА_1 наголошує на тому, що системно застосований судом першої інстанції лінгвістично-логічний аналіз частини восьмої статті 79 Закону № 1402-VIII при ухваленні оскаржуваного рішення свідчить про те, що суд вивчив різні норми, що стосуються правовідносин, у тому числі через призму загальних принципів («системно»), зрозумів значення слів («лінгвістичний аналіз»), зв`язав усе у логічній послідовності («логічний аналіз») і зробив висновок.

116. Також ОСОБА_1 наголошує на тому, що, пропонуючи в апеляційних скаргах проведення окремого конкурсу для суддів, які мають намір бути переведеними з одного місцевого суду до іншого, та кандидатів на посаду судді, скаржники фактично погодилися з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що частина шоста статті 79 Закону № 1402-VIII містить імперативну норму, згідно з якою ВККС в оголошенні конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів зобов`язана була зазначити найменування усіх судів, у яких є вакантні посади суддів, та кількість таких посад.

117.Водночас відповідач в оголошенні про проведення конкурсу від 02 липня 2019 року зазначив найменування не всіх судів, у яких є готові до заміщення вакантні посади суддів, та не вказав їхню кількість, а лише частину на свій розсуд.

118.Стосовно доводів скаржників про те, що проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів на підставі одного рейтингу для кандидатів на посаду судді та суддів, які мають намір бути переведеними з одного місцевого суду до іншого, є неможливим через різні умови включення їх до рейтингу за результатами складених іспитів, ОСОБА_1 зазначає, що проблема уніфікації процедури кваліфікаційних іспитів і конкурсу між різними категоріями кандидатів є основним завданням для відповідача, але ніяк не для позивачки та третіх осіб у справі.

При цьому доводи скаржників щодо відмінності (дискримінаційності) умов складення кваліфікаційних іспитів для кандидатів на посаду судді та суддів, які мають намір бути переведеними з одного місцевого суду до іншого, на переконання ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються позовних вимог у цій справі.

119. Недоречними ОСОБА_1 також вважає посилання скаржників на те, що через цей позов Вища рада правосуддя відклала питання розгляду рекомендацій, наданих 467 особам до ухвалення судового рішення у цій справі, і що це позбавляє їх доступу до професії судді, оскільки рекомендації ВККС не є безумовною підставою для прийняття Вищою радою правосуддя рішення про внесення подання про призначення суддею відповідного кандидата на посаду судді. Вища рада правосуддя ухвалює рішення на власний розсуд.

120.Посилання в апеляційних скаргах ОСОБА_215 , ОСОБА_214 , ОСОБА_58 , ОСОБА_222 та ще 185 осіб на порушення судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення частини другої статті 49 КАС України позивачка вважає недоречними, оскільки інформація про оскарження рішення ВККС від 02 липня 2019 року № 108/зп-19 була масово поширена у ЗМІ, у тому числі й на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя, у зв`язку із чим, усі заінтересовані особи повинні були бути обізнаними про розгляд цієї справи і звернутися до суду з відповідним клопотаннями про вступ у справу як третіх осіб.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

І. Конституція України

121. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

122. Відповідно до частини першої статті 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

123. Згідно з підпунктами 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності вказаним Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

ІІ. Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011

124. У цьому Рішенні Конституційний Суд України, надаючи тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо заяв про злочини), зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

ІІІ. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року

125. Статтею 8 Конвенції передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

126.Відповідно до статті 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

ІV. Рішення Європейського суду з прав людини у справі у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04 від 20 січня 2012 року

127. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України», Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

V. Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»

128. Відповідно до частини першої статті 70 Закону № 1402-VIII добір та призначення на посаду судді здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі стадії: 1) рішення ВККС про оголошення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів; 2) розміщення ВККС на своєму офіційному вебсайті оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді.

В оголошенні має бути зазначено кінцевий термін подання документів до ВККС, що не може бути меншим ніж 30 днів із дати розміщення оголошення, а також прогнозована кількість вакантних посад суддів на наступний рік;

3) подання особами, які виявили намір стати суддею, до ВККС відповідної заяви та документів, визначених статтею 71 цього Закону;

4) здійснення ВККС перевірки відповідності осіб, які звернулися із заявою для участі в доборі, установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді на основі поданих документів;

5) допуск ВККС осіб, які за результатами перевірки на час звернення відповідають установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді, до участі у доборі та складенні відбіркового іспиту;

6) складення особою, допущеною до участі у доборі, відбіркового іспиту;

7) встановлення ВККС результатів відбіркового іспиту та їх оприлюднення на офіційному вебсайті Комісії;

8) проведення стосовно осіб, які успішно склали відбірковий іспит, спеціальної перевірки в порядку, визначеному законодавством про запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених статтею 74 цього Закону;

9) проходження кандидатами, які успішно склали відбірковий іспит та пройшли спеціальну перевірку, спеціальної підготовки; отримання свідоцтва про проходження спеціальної підготовки;

10) складення кандидатами, які пройшли спеціальну підготовку, кваліфікаційного іспиту та встановлення його результатів;

11) зарахування ВККС кандидатів на посаду судді за результатами кваліфікаційного іспиту до резерву на заміщення вакантних посад судді, визначення їх рейтингу, оприлюднення списку кандидатів на посад суддів, включених до резерву та рейтингового списку, на офіційному вебсайті Комісії;

12) оголошення ВККС відповідно до кількості вакантних посад суддів у місцевих судах конкурсу на заміщення таких посад;

13) проведення ВККС конкурсу на заміщення вакантної посади судді на основі рейтингу кандидатів, які взяли участь у такому конкурсі, та внесення рекомендації Вищій раді правосуддя щодо призначення кандидата на посаду судді;

14) розгляд Вищою радою правосуддя рекомендації ВККС та ухвалення рішення щодо кандидата на посаду судді;

15) видання указу Президента України про призначення на посаду судді - у разі внесення Вищою радою правосуддя подання про призначення судді на посаду.

129. Порядок проведення відбіркового іспиту регламентовано статтею 73 Закону № 1402-VIII.

Зокрема, відповідно до цієї статті відбірковий іспит проводиться ВККС у формі анонімного тестування з метою перевірки рівня загальних теоретичних знань кандидата на посаду судді у сфері права, володіння ним державною мовою, особистих морально-психологічних якостей кандидата.

ВККС на своєму офіційному вебсайті повідомляє кандидатів на посаду судді, допущених до відбіркового іспиту, про дату, час і місце його проведення не пізніш як за десять днів до визначеної дати іспиту.

Невідкладно після закінчення відбіркового іспиту Комісія у присутності кандидатів на посаду судді забезпечує перевірку робіт і визначає з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад прохідний бал, що не може бути нижчим 75 відсотків максимально можливого бала відповідного відбіркового іспиту.

Результати відбіркового іспиту оприлюднюються на офіційному вебсайті ВККС не пізніше наступного дня після проведення іспиту.

За результатами відбіркового іспиту Комісія ухвалює попереднє рішення про допуск осіб, які успішно склали відбірковий іспит, до наступного етапу добору і оприлюднює це рішення на офіційному вебсайті ВККС.

Порядок складення відбіркового іспиту та методика оцінювання результатів визначаються положенням, що затверджується ВККС.

130. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 79 Закону № 1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.

Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджується ВККС.

Загальний порядок подання заяви для участі у конкурсі та умови його проведення визначаються ВККС.

131.Частиною шостою статті 79 Закону № 1402-VIII установлено, що в оголошенні про конкурс зазначаються найменування судів, де є вакантні посади суддів, кількість таких посад, умови проведення конкурсу, дата, час і місце його проведення.

132. ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, за результатами кваліфікаційних іспитів, складених у межах процедури добору суддів чи в межах процедури кваліфікаційного оцінювання відповідно (частина восьма статті 79 Закону № 1402-VIII).

133. У разі однакової позиції за рейтингом серед кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, перевага надається учаснику, який набрав більшу кількість балів із виконаного під час кваліфікаційного іспиту практичного завдання, а за однакової кількості балів - учаснику, який є суддею. За однакових результатів у конкурсі учасників, які є суддями, перевага надається тому учаснику, який має більший стаж роботи на посаді судді. У разі якщо учасники не мають стажу роботи на посаді судді або мають однаковий стаж роботи на посаді судді, перевага надається учаснику, який має більший стаж професійної діяльності у сфері права (частина тринадцята статті 79 Закону № 1402-VIII).

134.Частинами першою та другою статті 82 Закону № 1402-VIII установлено, що суддя може бути переведений, у тому числі тимчасово шляхом відрядження, на посаду судді до іншого суду Вищою радою правосуддя в порядку, передбаченому законом.

Переведення судді на посаду судді до іншого суду здійснюється на підставі та в межах рекомендації ВККС, внесеної за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади судді, проведеного в порядку, визначеному статтею 79 цього Закону.

135.Відповідно до частини першої статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

136. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються ВККС. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації (частина друга статті 85 Закону № 1402-VIII).

137.Статтею 92 Закону № 1402-VIII встановлено, що ВККС є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

138. У статті 93 Закону № 1402-VIII визначено повноваження ВККС, яка:

1) веде облік даних про кількість посад суддів у судах, у тому числі вакантних;

2) проводить добір кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит;

3) вносить до Вищої ради правосуддя рекомендацію про призначення кандидата на посаду судді;

4) вносить рекомендацію про переведення судді відповідно до цього Закону, крім переведення як дисциплінарної санкції;

5) визначає потреби у державному замовленні на професійну підготовку кандидатів на посаду судді у Національній школі суддів України;

6) затверджує форму і зміст заяви про участь у доборі кандидатів на посаду судді, анкети кандидата на посаду судді, порядок складення відбіркового іспиту та методику оцінювання його результатів, порядок проходження спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, порядок складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, порядок формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) та інші процедури виконання Комісією її функцій;

7) проводить кваліфікаційне оцінювання;

8) забезпечує ведення суддівського досьє, досьє кандидата на посаду судді;

9) бере у межах компетенції участь у міжнародному співробітництві, у тому числі встановлює зв`язки з іноземними закладами, установами та організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, є бенефіціаром, реципієнтом міжнародної технічної допомоги, головним розпорядником міжнародної допомоги від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій;

10) здійснює інші повноваження, визначені законом.

139. Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII установлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом.

VI.Закон України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»

140. Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 1 Закону № 5207-VI дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Непряма дискримінація - це ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

VII.Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затверджене рішенням ВККС від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16

141. Порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого судів та Верховного Суду, внесення до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення (переведення) кандидатів на посаду судді унормований у Положенні про проведення конкурсу.

142.Відповідно до пункту 1.2. Положення про проведення конкурсу рейтинг - це список осіб, складений за результатами кваліфікаційного іспиту та/або кваліфікаційного оцінювання за кількісним показником набраних ними балів за принципом від більшого бала до меншого.

Кандидат - це кандидат на посаду судді, зарахований до резерву на заміщення вакантних посад суддів відповідно до статті 78 Закону, суддя, який виявив намір бути переведеним до іншого суду того ж самого або іншого рівня тієї ж або іншої спеціалізації відповідно до статті 82 Закону, кандидат на посаду судді апеляційного, вищого спеціалізованого судів або Верховного Суду відповідно до статей 28, 33, 38 Закону № 1402-VIII та подав відповідну заяву.

143. Відповідно до пункту 2.1. Положення про проведення конкурсу конкурс оголошується на підставі рішення Комісії.

Рішення про проведення конкурсу ухвалюється на засіданні Комісії у пленарному складі.

У рішенні Комісії визначається найменування судів, кількість вакантних посад суддів, порядок та строки подання заяви для участі в конкурсі, перелік документів, що додаються до заяви, та вимоги до них, умови його проведення, дата, час і місце проведення конкурсу, повноваження палат (колегій) Комісії щодо проведення конкурсу, інша необхідна інформація.

144. В оголошенні про конкурс зазначаються: 1) найменування судів, де є вакантні посади суддів; 2) кількість вакантних посад суддів; 3) порядок та строки подання заяви для участі в конкурсі; 4) перелік документів, що додаються до заяви, та вимоги до них; 5) умови проведення конкурсу; 6) дата, час і місце проведення конкурсу; 7) інша необхідна інформація (пункт 2.3 Положення про проведення конкурсу).

145. Конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів проводиться на основі рейтингу, складеного за результатами кваліфікаційних іспитів у межах процедури добору суддів (для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резерву) чи іспитів у межах процедури кваліфікаційного оцінювання (для суддів, які подали заяви про участь у конкурсі) (пункт 2.4 Положення про проведення конкурсу).

146. При проведенні конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого суду рейтинг формується на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, за результатами кваліфікаційних іспитів, складених у межах процедури добору суддів чи в межах процедури кваліфікаційного оцінювання відповідно (пункт 6.6. Положення про проведення конкурсу).

147. Рейтинг формується Комісією у кожному випадку проведення конкурсу із зазначенням найменування судів та кількості вакантних посад в судах, оголошених на конкурс (пункт 6.9. Положення про проведення конкурсу).

VIII. Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затверджене рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року № 143/32-16 (далі - Положення № 143/32-16)

148. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді), показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення визначені в Положенні № 143/32-16.

149. Відповідно до пункту 1 розділу 1 Положення № 143/32-16 кваліфікаційне оцінювання - це встановлена законом та цим Положенням процедура визначення ВККС здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або оцінювання відповідності судді займаній посаді за визначеними законом критеріями.

150. Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди (пункт 4 розділу 1 Положення № 143/32-16).

ІХ. Положення про складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів на посаду судді затверджено рішенням ВККС від 03 жовтня 2018 року № 211/зп-18 (далі - Положення № 211/зп-18)

151. Порядокскладення кваліфікаційного іспиту кандидатами, які пройшли спеціальну підготовку, в межах процедури добору, особами, які відповідно до Закону мають право бути допущеними до складення такого іспиту повторно та складення наступного іспиту, а також методику оцінювання кандидатів на посаду судді регулюється Положенням № 211/зп-18.

152.Відповідно до пункту 1 розділу І Положення № 211/зп-18 кваліфікаційний іспит (далі - іспит) - це передбачений Законом етап добору на посаду судді місцевого суду, що є атестуванням особи, яка пройшла спеціальну підготовку і виявила намір бути рекомендованою для призначення на посаду судді.

153. Складення відповідного етапу іспиту здійснюється: 1) тестування - у бланку відповідей згідно з тестовим зошитом; 2) практичне завдання - у зошиті для виконання практичного завдання відповідно до зошита з практичним завданням (пункт 10 розділу ІV Положення № 211/зп-18).

154. Тривалість складення етапів іспиту: 1) тестування - 120 хвилин; 2) виконання практичного завдання - 300 хвилин (пункт 12 розділу ІV Положення № 211/зп-18).

155. Учасник іспиту має право на використання під час виконання практичного завдання виключно таких нормативно-правих актів: закони, кодекси, зокрема коментовані, постанови пленумів, а також рішення Європейського суду з прав людини. Вказані нормативно-правові акти використовуються учасниками іспиту лише на паперових носіях видавничого тиражування (підпункт 5 пункту 17.1 розділу ІV Положення № 211/зп-18).

156.Мінімальний бал за складення першого етапу іспиту (тестування) становить 75 % максимально можливого бала за складення цього етапу іспиту (пункт 13 розділу V Положення № 211/зп-18).

157. Особа вважається такою, що успішно склала іспит, у разі набрання не менше 75 % бала за складення іспиту (пункт 11 розділу VІ Положення № 211/зп-18).

Х. Регламент Вищої ради правосуддя, затверджений рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 із наступними змінами

158. Положеннями підпункту 21.7 глави 21 «Переведення суддів» Регламенту Вищої ради правосуддя передбачено, що якщо на час розгляду Радою рекомендації ВККС суддя звільнений з посади або його повноваження припинені, доповідач ухвалою залишає рекомендацію про переведення без розгляду.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

159. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені в апеляційних скаргах й у відзивах на неї, Велика Палата Верховного Суду виходить із таких міркувань.

Щодо повноважень представника ВККС

160. Апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі подали 220 осіб. Серед них відповідач у справі - ВККС, яка звернулась до Великої Палати Верховного Суду 15 листопада 2019 року.

161. У судовому засіданні позивачка висловила сумнів щодо повноважень представника відповідача, який подав апеляційну скаргу, обґрунтовуючи такий сумнів тим, що з 07 листопада 2019 року ВККС не працює як колегіальний орган на підставі Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування».

162. При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважує, щоповноваження представника ВККС на звернення з апеляційною скаргою на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року були перевірені при відкритті апеляційного провадження за зазначеною вище скаргою.

163. Так, зокрема, представником ВККС Таркаєвою О. С. до апеляційної скарги було долучено копію довіреності від 22 січня 2019 року № 19-397/19, якою її уповноважено до 31 грудня 2019 року представляти в судах України інтереси ВККС.

164. За практикою Великої Палати Верховного Суду, апеляційні скарги ВККС, подані її представниками на підставі довіреностей, які діяли до 31 грудня 2019 року до зазначеної дати, вважалися такими, що подані належними особами. До 01 січня 2020 року розгляд справ проводився за участю таких представників ВККС.

Застосування принципів верховенства права, законності, належного врядування та недискримінації у цій справі

165. Вирішуючи цю справу, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані частиною четвертою статті 79 Закону № 1402-VIII повноваження ВККС визначати на власний розсуд умови проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді не можуть звужувати встановлені законодавством гарантії на рівний доступ до конкурсу вказаних осіб. Умови проведення конкурсу повинні бути визначенні ВККС з урахуванням вимог Закону № 1402-VIII щодо його проведення, тобто на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений законом України (принципу законності).

166. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що принцип законності є важливою складовою принципу верховенства права.

167. Спір у цій справі виник з приводу забезпечення рівного доступу до конкурсу на посади суддів місцевих судів та розуміння частини восьмої статті 79 Закону № 1402-VIII, а саме частини речення такого змісту: «ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду «…»».

168. Для розуміння цього положення суд першої інстанції скористався системним «лігвістично-логічним» аналізом частини восьмої статті 79 Закону № 1402-VIII та тлумачив відповідні положення статті такими, що передбачають необхідність проведення єдиного конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду як для кандидатів на посаду судді в межах добору, так і суддів, які мають намір бути переведеними з одного місцевого суду до іншого.

169. Проте перед судом апеляційної інстанції скаржники поставили основне питання - чи може забезпечити таке тлумачення закону рівний доступ до конкурсу вказаних осіб?

170. У цій справі буквальне тлумачення частини восьмої статті 79 Закону № 1402-VIII, яке надав цій нормі суд першої інстанції, призвело б до ситуації, коли внаслідок реалізації прав певної групи осіб порушувались би права інших осіб. Передбачення можливих негативних наслідків при прийнятті рішення покладається на суб`єкта владних повноважень відповідно до принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України».

171. У спірних правовідносинах, що виникли у цій справі, судді та кандидати на посаду судді, які перебували у резерві, з самого початку перебували у різних умовах складання кваліфікаційного іспиту та з різницею між прохідним бар`єром у 25 % (не на користь тих кандидатів, які перебували у резерві).

Ураховуючи положення частини тринадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII, які передбачають певні переваги суддів у визначенні переможців за рейтингом, складання єдиного рейтингу ставило б кандидатів на посаду судді, які перебували у резерві з 2012, 2013, 2017 років, у завідомо невигідне становище.

172. Єдино можливе розуміння законодавчого положення «ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду «…»» означає, що умови добору та оцінювання мають бути ідентичними (рівними) для усіх учасників (кандидатів та суддів) для справедливого визначення переможців на основі єдиного рейтингу.

173. Тобто, проводити конкурс, у якому б брали б участь одночасно як кандидати на посаду судді, так і судді, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, можна лише за умови недопущення дискримінації будь-кого з учасників.

174. Як зазначалось раніше, відповідно до частини восьмої статті 79 Закону № 1402-VIII кандидати беруть участь у конкурсі на підставі результатів кваліфікаційного іспиту, судді - на підставі результатів іспиту, складеного в межах кваліфікаційного оцінювання.

175. При цьому відповідно до вимог пункту 13 розділу ІV Положення № 211/зп-18 мінімальний бал для складення першого етапу іспиту (тестування) для кандидата на посаду судді становить 75 % максимально можливого бала за складення цього етапу кваліфікаційного іспиту, у той час як для суддів під час кваліфікаційного оцінювання мінімально можливий бал становив 50 % від максимального.

176. Також відрізнялися й умови складення кваліфікаційних іспитів, а саме:

- складення практичного завдання письмово від руки без можливості редагування та доповнення вже написаного тексту - для кандидатів, та складення практичного завдання за допомогою комп`ютерної техніки - для суддів;

- можливість використовувати під час виконання практичного завдання лише власноруч принесену друковану літературу офіційних видань (кодекси, закони, пленуми Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів та рішення ЄСПЛ), натомість під час виконання практичних завдань суддям було забезпечено доступ до електронних правових баз даних, що значно спрощувало пошук необхідної інформації, заощаджувало час та полегшувало виконання завдання;

- можливість обрати спеціалізацію (цивільну чи кримінальну) для виконання практичного завдання - для суддів, на відміну від кандидатів, які всі без винятку виконували практичне завдання з кримінальної спеціалізації з елементом цивільного позову;

- необізнаність кандидатів зі спеціалізацією, за якою виконуватиметься практичне завдання, до початку його виконання (цивільна чи кримінальна спеціалізація).

177. Разом з тим на суддів покладалися додаткові вимоги та обов`язки у зв`язку з проведенням стосовно них кваліфікаційного оцінювання (обов`язок доведення своєї доброчесності під час здійснення професійної діяльності, відповідності способу життя рівню доходів, обов`язкове проходження тестування морально-психологічних якостей та співбесіди з психологом), у той час як для кандидатів або для більшості кандидатів, які взяли участь у конкурсі, оголошеному 02 липня 2018 року, такі вимоги та обов`язки встановлені не були.

178.Задля належного формування суддівського корпусу ВККС користується широким рівнем дискреції. Велика Палата Верховного Суду вважає, що спосіб, у який ВККС вирішила забезпечити недискримінаційний підхід до проведення конкурсів, а саме шляхом проведення окремих конкурсів серед кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду запобігає дискримінації учасників.

Проведення такого конкурсу, який відбувається за участі одночасно як кандидатів на посаду судді, так і суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, є можливим за умови, якщо будуть забезпечені заходи нівелювання між прохідними бар`єрами, максимально можливими кількостями балів та іншими відомостями, що характеризують кваліфікаційні іспити та кваліфікаційні оцінювання. Водночас Велика Палата Верховного Суду вважає, що і спосіб проведення двох окремих конкурсів, обраний ВККС, вирішує завдання належного формування суддівського корпусу.

179. Добір кандидатів та кваліфікаційне оцінювання суддів, які виявили намір перевестись до іншого суду, проводились на різних умовах, уніфікувати які після закінчення добору та оцінювання є об`єктивно неможливим. Така ситуація законодавцем не була передбачена та, відповідно, не врегульована частиною восьмою статті 79 Закону № 1402-VIII.

180. Велика Палата Верховного Суду погоджується з аргументами скаржників, що за умови складання єдиного рейтингу кандидатів на посаду судді і суддів, які претендують на переведення, визначення переможців було б завідомо несправедливим та не призвело б до вирівнювання у реалізації прав учасників конкурсу.

181. У контексті цієї справи під непрямою дискримінацією слід розуміти рішення, правові норми або критерії оцінки, які формально є однаковими, але під час здійснення чи застосування яких виникають чи можуть виникнути обмеження або привілеї стосовно особи та/або групи осіб за їх певними ознаками.

182. Суд погоджується з доводами скаржників у цій справі, що буквальне застосування частини восьмої статті 79 Закону № 1402-VIII та складання єдиного рейтингу для кандидатів на посаду судді і суддів, які претендують на переведення на підставі пункту 6.6 розділу VI Положення про проведення конкурсу, призвело б до непрямої дискримінації кандидатів, які перебували у резерві на заміщення вакантних посад суддів місцевих загальних судів.

183. Суд звертає увагу, що дискреція ВККС у пошуку легітимного виходу з ситуації, яка не врегульована законодавством, не може бути необмеженою. При прийнятті відповідних рішень ВККС мала враховувати першочергові потреби судової системи та наявний суспільний інтерес у доступі до правосуддя та розгляді судами справ у розумні строки. Отже, ВККС мала діяти прозоро і у якомога послідовніший спосіб.

184. Велика Палата Верховного Суду враховує, що за результатами засідання Комунікаційного комітету системи правосуддя було враховано нагальні потреби судової системи та 10 червня 2019 року зроблено спільну відкриту заяву голів Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Ради суддів України, Державної судової адміністрації України, ректора Національної школи суддів України (далі - Спільна заява), в якій рекомендовано, зокрема: ВККС у стислі строки (1-2 місяці) оголосити і провести конкурси на зайняття вакантних посад у місцевих (окружних) судах для кандидатів на посади суддів, що пройшли спеціальну підготовку в НШСУ, а також у судах з кадровим дефіцитом 50 відсотків і більше; розглянути можливість прискорення проведення кваліфікаційного оцінювання. За потреби внести зміни до Положення № 143/32-16. У пріоритетному порядку провести кваліфікаційне оцінювання суддів, у яких закінчився п`ятирічний термін повноважень.

185. Основною метою оголошення конкурсу для суддів була реалізація їх права на переведення, проте, такий конкурс та його результати не вирішували проблему дефіциту суддівських кадрів. Отже, ВККС було прийнято рішення від 02 липня 2019 року № 108/зп-19 про оголошення конкурсу на 505 вакантних посад для кандидатів, які перебували в резерві.

186. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що частина шоста статті 79 Закону № 1402-VIII не містить імперативного припису проводити конкурс на зайняття вакантних посад суддів на усі вакантні посади суддів у всіх місцевих судах, де вони обліковуються.

187. Водночас, з метою забезпечення законодавчо встановленого права на переведення тих суддів, які відповідали визначеним законом вимогам та виявили намір бути переведеними на вакантні посади в інших судах, ніж ті, у яких вони здійснюють правосуддя, рішенням ВККС від 01 серпня 2019 року було оголошено конкурс та забезпечено для суддів 220 вакантних посад. До того ж, у рішенні ВККС від 02 липня 2019 року містилось роз`яснення такого змісту:

«Зазначаємо, що питання заміщення інших вакантних посад суддів буде вирішено шляхом:

1) переведення суддів із судів, які не здійснюють правосуддя;

2) проведення конкурсу серед суддів, кандидатів на посаду судді, які упродовж липня - серпня 2019 року успішно складуть кваліфікаційний іспит або мають право на особливу участь у конкурсі (пункт 13 розділу ІІІ Закону України «Про Вищу раду правосуддя»)».

188. Тож, під час прийняття рішення про оголошення конкурсу від 02 липня 2019 року № 108/зп-19 за відсутності чіткого законодавчого регулювання ВККС переслідувала легітимну мету першочергового заповнення вакансій у судах із значним кадровим дефіцитом.

Такі дії та рішення були послідовними, з урахуванням принципів верховенства права, належного врядування, недискримінації, та не можуть вважатись свавільними.

Щодо права позивачки брати участь у конкурсі на зайняття вакантних посад у місцевих (окружних) судах

189. Під час судового засідання позивачка підтвердила, що звернулась до суду з метою захисту права на доступ до участі у конкурсі на зайняття вакантних посад у місцевих (окружних) судах шляхом переведення.

190. Способом захисту свого права на доступ до участі у конкурсі позивачка обрала оскарження рішення ВККС від 02 липня 2019 року про його оголошення.

191. Під час розгляду справи встановлено, що позивачка зверталась до ВККС із заявою про участь у оголошеному конкурсі, проте їй було відмовлено. Обґрунтовує обраний спосіб захисту незгодою із умовами оголошеного конкурсу та вважає їх дискримінаційними по відношенню до себе.

192. Суд звертає увагу, що метою судового захисту прав, свобод або інтересів особи є їх повне відновлення, а у випадку, якщо таке відновлення неможливе - встановлення компенсації за порушення.

193. Аналогічного підходу дотримується ЄСПЛ. Прецедентне право ЄСПЛ вказує на те, що якщо характер порушення дозволяє restitutio in integrum, то держава-відповідач має здійснити його. Однак, якщо не представляється можливим відновити становище, Суд, як підтверджує його усталена практика, накладав альтернативну вимогу на Договірні держави - сплачувати постраждалій особі компенсацію.

194. Перед тим як відповісти на питання чи може скасування оскаржуваного позивачкою рішення ВККС від 02 липня 2019 року відновити право позивачки на доступ до участі у конкурсі, необхідно відповісти на запитання чи набула позивачка таке право?

195. На думку Великої Палати Верховного Суду, право на доступ до участі у конкурсі на зайняття вакантних посад у місцевих (окружних) судах за законом виникає тільки за результатами кваліфікаційних іспитів у межах процедури добору суддів (для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резерву) та кваліфікаційних іспитів у межах процедури кваліфікаційного оцінювання (для суддів, які подали заяви про участь у конкурсі).

196. Отже, складання кваліфікаційних іспитів є необхідною передумовою для виникнення права на доступ до участі у конкурсі на зайняття вакантних посад у місцевих (окружних) судах.

197. Як з`ясовано судом під час розгляду справи, позивачка, будучи суддею, строк повноважень якої закінчився у 2017 році (у межах п`ятирічного строку), кваліфікаційних іспитів не складала. Під час розгляду справи вона пояснила суду, що кілька разів зверталась до ВККС із заявою про призначення кваліфікаційного оцінювання, однак починаючи з 2016 року відповідачем таке рішення відносно неї не приймалось.

198. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що основою легітимних очікувань може бути тільки безумовне право, яке має чітко визначену законну підставу.

199. Оскільки позивачка не складала кваліфікаційних іспитів у межах процедури кваліфікаційного оцінювання, вона не набула права на доступ до участі у конкурсі на зайняття вакантних посад у місцевих (окружних) судах шляхом переведення.

200. Проведення процедури кваліфікаційного оцінювання як передумови проведення конкурсу на зайняття вакантних посад у місцевих (окружних) судах шляхом переведення знаходиться в межах повноважень ВККС.

201. Iнших вимог, ніж скасування рішення ВККС про оголошення конкурсу від 02 липня 2019 року № 108/зп-19, позивачка не заявляла. Велика Палата Верховного Суду вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту призведе до неспівмірності та непропорційності захисту права на доступ до професії позивачки. У правовідносинах, що склалися між ОСОБА_1 та відповідачем можна констатувати лише право позивачки на проходження процедури кваліфікаційного оцінювання як передумови участі у конкурсі.

202. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що право на доступ до професії є частиною приватного життя та захищається статтею 8 Конвенції, проте це право переможців конкурсу було поставлене у залежність від оскарження оголошення конкурсу, особою, яка не мала права брати участі у ньому.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

203.Оцінюючи установлені під час вирішення спору обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним і скасування рішення ВККС від 02 липня 2019 року № 108/зп-19 про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів.

204. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

205. Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1 і 4 частини першої статті 317 КАС України).

206. Оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне апеляційні скарги скаржників задовольнити: рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 317, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційні скарги:

ОСОБА_9;

ОСОБА_51 ;

ОСОБА_215 ;

ОСОБА_214 ;

ОСОБА_58 ;

ОСОБА_2 , ОСОБА_212 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_59 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_8 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_10 , ОСОБА_69 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_70 ;

ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_16 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_81 , ОСОБА_20 , ОСОБА_82 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_23 , ОСОБА_86 , ОСОБА_24 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_25 , ОСОБА_89 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_28 , ОСОБА_98 , ОСОБА_29 , ОСОБА_99 , ОСОБА_30 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_33 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115, ОСОБА_223, ОСОБА_238, ОСОБА_239, ОСОБА_224, ОСОБА_241, ОСОБА_242, ОСОБА_116 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124, ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_225, ОСОБА_127 , ОСОБА_244, ОСОБА_226, ОСОБА_246, ОСОБА_247, ОСОБА_227, ОСОБА_128 , ОСОБА_39 , ОСОБА_228 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_249, ОСОБА_133, ОСОБА_250, ОСОБА_251, ОСОБА_252, ОСОБА_253, ОСОБА_229, ОСОБА_134, ОСОБА_230 , ОСОБА_255, ОСОБА_137, ОСОБА_256, ОСОБА_257, ОСОБА_138 , ОСОБА_139 , ОСОБА_140 , ОСОБА_141 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_149 , ОСОБА_150 , ОСОБА_151 , ОСОБА_152 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_153 , ОСОБА_154 , ОСОБА_155 , ОСОБА_156 , ОСОБА_157 , ОСОБА_158 , ОСОБА_159 , ОСОБА_160 , ОСОБА_161 , ОСОБА_162 , ОСОБА_163 , ОСОБА_164 , ОСОБА_165 , ОСОБА_166 , ОСОБА_167 , ОСОБА_168 , ОСОБА_169 , ОСОБА_170 , ОСОБА_171 , ОСОБА_172 , ОСОБА_173 , ОСОБА_174 , ОСОБА_175 , ОСОБА_46 , ОСОБА_176 , ОСОБА_177 , ОСОБА_178 , ОСОБА_179 , ОСОБА_180 , ОСОБА_181 , ОСОБА_182 , ОСОБА_183 , ОСОБА_184 , ОСОБА_185 , ОСОБА_47 , ОСОБА_186 , ОСОБА_187 , ОСОБА_188 , ОСОБА_189 , ОСОБА_190 , ОСОБА_191 , ОСОБА_192 , ОСОБА_193 , ОСОБА_194 , ОСОБА_195 , ОСОБА_196 , ОСОБА_197 , ОСОБА_198 , ОСОБА_199 , ОСОБА_48 , ОСОБА_200 , ОСОБА_201 , ОСОБА_202 , ОСОБА_203 , ОСОБА_204 , ОСОБА_205 , ОСОБА_206 , ОСОБА_207 , ОСОБА_208 , ОСОБА_209 , ОСОБА_210 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 ;

ОСОБА_211 ;

ОСОБА_46 ;

ОСОБА_52 ;

Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - задовольнити.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_212 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_213 , ОСОБА_5 , ОСОБА_59 , ОСОБА_6 , ОСОБА_214 , ОСОБА_7 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_8 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_9 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_10 , ОСОБА_69 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_70 , про визнання протиправним і скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 липня 2019 року № 108/зп-19 про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. С. Золотніков О. Г. Яновська

Л. М. Лобойко