РІШЕННЯ

Іменем України

09 жовтня 2019 року

Київ

справа №9901/378/19

адміністративне провадження №П/9901/378/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

головуючого судді - Радишевської О.Р.,

суддів - Бевзенка В.М., Кашпур О.В., Смоковича М.І., Уханенка С.А.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Таркаєвої О.С.,

представника третіх осіб - Ющенко Т.В.,

третьої особи - Музиченко О.О.,

секретаря судового засідання - Волощука В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження як суд першої інстанції адміністративну справу №9901/378/19

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 - про визнання протиправним і скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

1. У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України), в якій просила визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 липня 2019 року №108/зп-19 про оголошення конкурсу на заняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідно до частини восьмої статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, за результатами кваліфікаційних іспитів, складених у межах процедури добору суддів чи в межах процедури кваліфікаційного оцінювання відповідно. Отже, указаною нормою визначено, що суб`єктами, серед яких оголошується та проводиться конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду, є кандидати на посаду судді та судді, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду.

3. Положенням про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням ВККС України від 02 листопада 2016 року №141/зп-16 (далі - Положення про проведення конкурсу), чітко визначено, що кандидатом для участі в конкурсі є кандидат на посаду судді, зарахований до резерву на заміщення вакантних посад судді та/або; суддя, який виявив намір бути переведеним до іншого суду того ж самого або іншого рівня тієї ж або іншої спеціалізації та/або кандидат на посаду судді апеляційного, вищого спеціалізованого судів або Верховного Суду.

4. Водночас оскаржуваним рішенням ВККС України від 02 липня 2019 року №108/зп-19 оголошено конкурс на зайняття 505 вакантних посад суддів у місцевих загальних судах лише для кандидатів на посаду судді, зокрема для осіб, які на день подання документів перебувають у резерві на заміщення вакантних посад суддів місцевих загальних судів.

5. Оскільки вказане рішення обмежує коло суб`єктів, які мають право допуску до участі в конкурсі, позивач уважає його дискримінаційним і незаконним.

6. Також позивач указує, що відповідно до частин першої та другої статті 79 Закону №1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та Положення про проведення конкурсу, яке затверджується ВККС України.

7. Згідно з пунктом 3.2 Положення про проведення конкурсу для участі в конкурсі заяви та документи: 1) у паперовій формі - подаються кандидатом особисто до Комісії; 2) в електронній формі - подаються кандидатом через офіційний вебсайт Комісії.

8. Проте в оголошенні на проведення конкурсу вказано, що документи для участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів подаються кандидатом на посаду судді лише поштою. Документи для участі в конкурсі в інший спосіб (особисте подання, електронною поштою тощо) не приймаються.

9. Отже, на думку позивача, було порушено порядок подання та прийняття заяв і документів для участі в конкурсі.

ІІ. Заяви, клопотання учасників справи та інші процесуальні дії в справі

10. Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2019 року відкрито провадження в справі за вказаним позовом і вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11. Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін.

12. 09 серпня 2019 року до Суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій вона просила:

12.1 заборонити членам Вищої ради правосуддя Говорусі Володимиру Івановичу, Шапрану Віктору Валентиновичу, Худику Миколі Павловичу, Овсієнку Андрію Анатолійовичу, Артеменку Ігорю Анатолійовичу, Гречківському Павлу Миколайовичу, Грищуку Віктору Климовичу, Данішевській Валентині Іванівні, Івановій Ларисі Броніславівні, Краснощоковій Наталії Степанівні, Маловацькому Олексію Володимировичу , Матвійчуку Віктору Володимировичу , Прудивусу Олегу Васильовичу , Фоміну Ігорю Юрійовичу, Швецовій Ларисі Анатоліївні , Шелест Світлані Богданівні розглядати питання щодо внесення подання Президентові України про призначення на посаду судді осіб, які визначені переможцями конкурсу на заняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів, оголошеного на підставі оскаржуваного рішення від 02 липня 2019 року №108/зп-19;

12.2 у разі, якщо суд дійде висновку про неможливість забезпечення позову в обраний в цьому клопотанні спосіб, постановити ухвалу про забезпечення позову, в якій на підставі частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України з власної ініціативи обрати інший спосіб забезпечення позову, який унеможливить позбавлення позивача права на ефективний судовий захист від порушення її прав, які спричиняє оскаржуване рішення відповідача від 02 липня 2019 року №108/зп-19.

12.3. Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

13. 09 серпня 2019 року до Суду від позивача надійшло клопотання, в якому вона просила залучити до участі в справі як третю особу Вищу раду правосуддя.

13.1. Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року в задоволенні клопотання позивача про залучення як третьої особи Вищої ради правосуддя відмовлено.

14. До початку першого судового засідання до Суду від осіб, яким рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки, надійшли клопотання, в яких вони просять залучити їх до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

14.1. Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року в задоволенні клопотань про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача задоволено частково. Залучено як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 . В іншій частині у задоволені клопотань відмовлено.

15. 18 вересня 2019 року до Суду від третьої особи ОСОБА_28 надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

15.1. У судовому засіданні 09 жовтня 2019 року вказане клопотання було знято заявником.

ІІІ. Аргументи сторін

16. Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначив, що стаття 79 Закону №1402-VIII є загальною стосовно врегулювання порядку проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді в місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих судах, Верховному Суді. Водночас зміст статей 70 та 82 Закону №1402-VIII указує, що умови (наприклад, визначення категорії конкурсантів), загальний порядок подання заяв для участі в конкурсі та строки подання таких заяв визначаються ВККС України.

17. Отже, на думку відповідача, ВККС України як орган відповідальний за формування суддівського корпусу наділений дискреційними повноваженнями щодо визначення процедури проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, зокрема затвердження умов такого конкурсу.

18. Відповідач указує, що проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду на підставі одного рейтингу для кандидатів і суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, є неможливим через різні критерії успішного складення іспиту. Так, обов`язковою стадією добору кандидатів на посаду судді є складання ними кваліфікаційного іспиту та встановлення його результатів. Якщо особа набрала менше 75 відсотків максимально можливого балу кваліфікаційного іспиту, вона вважається такою, що не склала кваліфікаційний іспит. Проте мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді - 50 відсотків від максимально можливого балу, установленого в межах цього іспиту.

19. Також відповідач звертає увагу, що оскаржуване рішення ВККС України від 02 липня 2019 року №108/зп-19 є актом індивідуальної дії, який породжує права та обов`язки тільки для визначеного цим актом кола суб`єктів, яким його адресовано - для кандидатів на посаду судді, які перебували у резерві на заміщення вакантних посад суддів місцевих загальних суддів. Відсутність у будь-кого, у тому числі і позивача, прав та/або обов`язків у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення не породжує для останнього й права на захист, тобто права на звернення з адміністративним позовом.

20. У відповіді на відзив відповідача позивач, зокрема, зауважила, що ВККС України позбавила її можливості взяти участь у конкурсі. Рішення ВККС України від 02 липня 2019 року №108/зп-19 є таким, що обмежує її право на доступ до професії через звуження прав судді, тобто через обставини, що не залежать від неї особисто і не обумовлені її поведінкою шляхом утручання, яке здійснено не згідно із законом, не є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, не для запобігання заворушенням чи злочинам, не для захисту здоров`я чи моралі або не для захисту прав і свобод інших осіб, тому є несправедливим, невиправданим і необґрунтованим.

21. У запереченні проти відповіді на відзив позивача представник відповідача посилається на те, що проведення ВККС України конкурсу на заміщення вакантної посади судді на основі рейтингу кандидатів, які взяли участь у такому конкурсі за результатами кваліфікаційних іспитів, є одним із етапів і стадій порядку добору та призначення на посаду судді, визначеного статтею 70 Закону №1402-VIII. Метою добору суддів, а, отже, метою оголошення 02 липня 2019 року ВККС України конкурсу для осіб, які перебувають у резерві на заміщення вакантних посад суддів місцевих загальних судів є наповнення та укомплектування місцевих судів суддями, задля можливості кожній особі в розумні строки забезпечити неупереджений і справедливий розгляд справ місцевими судами. Отож метою цього конкурсу є врегулювання критичної ситуації зі здійснення правосуддя, що склалася у місцевих судах у зв`язку з масовим звільненням суддів.

22. Представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечувала. Подала письмові пояснення, в яких зазначила, що позивач у своєму позові неправильно тлумачить визначений Положенням про проведення конкурсу спосіб подачі документів для участі в конкурсі та помилково стверджує, що документи в паперовій формі мали подаватися кандидатом особисто до Комісії і це мало відбуватися безпосередньо в Комісії.

23. Представником третіх осіб указано, що стаття 79 Закону №1402-VIII не містить прямого імперативного припису щодо проведення виключно спільного (єдиного) конкурсу на зайняття вакантних посад суддів для кандидатів на посаду суддів і для суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду. Оскільки 01 серпня 2019 року ВККС України оголосила окремий конкурс на заміщення 220 вакантних посад суддів місцевих судів шляхом переведення судді на посаду до іншого суду. Отже, ВККС України було забезпечено право суддів бути переведеними до інших судів.

24. Також представник третіх осіб наголошує, що оскаржуване рішення ВККС України від 02 липня 2019 року №108/зп-19 є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою юридичну силу.

IV. Установлені судом фактичні обставини справи

25. Указом Президента України від 14 лютого 2015 року №83/2015 ОСОБА_1 переведена у межах п`ятирічного строку з Будьоннівського районного суду міста Донецька до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.

26. 02 липня 2019 року ВККС України прийняла рішення №108/зп-19, яким було: (1) оголошено конкурс на зайняття 505 вакантних посад суддів у місцевих загальних судах згідно з додатком 1 для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резерву на заміщення вакантних посад суддів місцевих загальних судів; (2) затверджено умови проведення конкурсу на зайняття зазначених посад згідно з додатком 2; (3) установлено порядок подання заяв про участь у конкурсі; (4) призначено дату проведення конкурсу на 07 серпня 2019 року; (5) визначено склад комісії для вирішення питання щодо допуску до участі в конкурсі та формування рейтингу його учасників.

27. 07 серпня 2019 року ВККС України на своєму офіційному вебсайті розмістила повідомлення про визначення переможців конкурсу від 02 липня 2019 року і надання до Вищої ради правосуддя рекомендацій про призначення на посаду судді в місцевих загальних судах.

28. Позивач, уважаючи, що рішення ВККС України від 02 липня 2019 року №108/зп-19 є таким, що порушує положення статті 8 і 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та містить ознаки прямої дискримінації, звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

V. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду справи з посиланням на норми права, якими він керувався, та їхні мотиви

29. Відповідно до положень статті 8 Конституції України, через призму частини другої статті 3, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

30. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону №1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдиними засадами організації та діяльності судів, єдиним статусом суддів, єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів.

32. Процедуру проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді визначено статтею 79 Закону №1402-VIII.

33. Згідно із частинами першою, другою, третьою та четвертою статті 79 Закону №1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та Положення про проведення конкурсу. Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. Для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді Комісія ухвалює рішення про його оголошення, розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному вебсайті та вебпорталі судової влади й публікує її у визначених нею друкованих засобах масової інформації не пізніш як за місяць до дня проведення конкурсу. Загальний порядок подання заяви для участі у конкурсі та умови його проведення визначаються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

34. В оголошенні про конкурс зазначаються найменування судів, де є вакантні посади суддів, кількість таких посад, умови проведення конкурсу, дата, час і місце його проведення (частина шоста статті 79 Закону №1402-VIII).

35. Частиною восьмою статті 79 Закону №1402-VIII передбачено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, за результатами кваліфікаційних іспитів, складених у межах процедури добору суддів чи в межах процедури кваліфікаційного оцінювання відповідно.

36. Згідно із частинами першою та другою статті 82 Закону №1402-VIII суддя може бути переведений, у тому числі тимчасово шляхом відрядження, на посаду судді до іншого суду Вищою радою правосуддя в порядку, передбаченому законом. Переведення судді на посаду судді до іншого суду здійснюється на підставі та в межах рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, унесеної за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади судді, проведеного в порядку, визначеному статтею 79 цього Закону.

37. Системний лігвістично-логічний аналіз частини восьмої статті 79 Закону №1402-VIII дозволяє стверджувати, що законодавець, застосовуючи для семантико-синтаксичного відношення в реченні сурядний єднальний сполучник «та», який зумовлює одночасність учинення дій, виникнення станів чи вказівки на існування предметів/суб`єктів, передбачав необхідність проведення єдиного конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду як для кандидатів на посаду судді в межах добору, так і суддів, які мають намір бути переведеними з одного місцевого суду до іншого.

38. Пунктом 1.2 розділу І Положення про проведення конкурсу також чітко визначено, що кандидатом конкурсу на зайняття вакантної посади судді є кандидат на посаду судді, зарахований до резерву на заміщення вакантних посад судді відповідно до статті 78 Закону, суддя, який виявив намір бути переведеним до іншого суду того ж самого або іншого рівня тієї ж або іншої спеціалізації відповідно до статті 82 Закону, кандидат на посаду судді апеляційного, вищого спеціалізованого судів або Верховного Суду відповідно до статей 28, 33, 38 Закону та подав відповідну заяву.

39. Підтвердженням позиції законодавця про те, що конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду повинен бути єдиним для кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеним до іншого суду, є також визначення порядку формування рейтингу кандидатів під час участі в конкурсі.

40. Так, відповідно до пункту 6.6 розділу VI Положення про проведення конкурсу під час проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого суду рейтинг формується на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, за результатами кваліфікаційних іспитів, складених у межах процедури добору суддів чи в межах процедури кваліфікаційного оцінювання відповідно. Рейтинг визначається (порівнюється), виходячи зі спеціалізації суду, до якого оголошено конкурс.

41. У разі однакової позиції за рейтингом серед кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, перевага надається учаснику, який набрав більшу кількість балів із виконаного під час кваліфікаційного іспиту практичного завдання, а за однакової кількості балів - учаснику, який є суддею. За однакових результатів у конкурсі учасників, які є суддями, перевага надається тому учаснику, який має більший стаж роботи на посаді судді. У разі, якщо учасники не мають стажу роботи на посаді судді або мають однаковий стаж роботи на посаді судді, перевага надається учаснику, який має більший стаж професійної діяльності у сфері права (частина тринадцята статті 79 Закону №1402-VIII).

42. Отже, указаними нормами чинного законодавства передбачено, що під час проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого суду формується один (єдиний) рейтинг на основі рейтингу, складеного за результатами кваліфікаційних іспитів у межах процедури добору суддів (для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резерву) та кваліфікаційних іспитів у межах процедури кваліфікаційного оцінювання (для суддів, які подали заяви про участь у конкурсі).

43. Надані частиною четвертою статті 79 Закону №1402-VIII повноваження ВККС України визначати на власний розсуд умови проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді не можуть звужувати встановлені законодавством гарантії на рівний доступ до конкурсу вказаних осіб. Умови проведення конкурсу повинні бути визначенні ВККС України з урахуванням вимог Закону №1402-VIII щодо його проведення, тобто на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений законом України (принципу законності).

44. Діяльність правозастосовних органів держави, зокрема ВККС України, повинна здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства права, а повноваження - законності, невід`ємними складовими якого є правова передбачуваність та правова визначеність - про це наголосив Конституційний Суд України у Рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005. Відповідно до позиції, сформованої у вказаному Рішенні, правова передбачуваність та правова визначеність необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (абзац третій пункт 4 мотивувальної частини).

45. Таким чином, позивач мала законні очікування на участь у конкурсі на зайняття вакантної посади судді місцевого суду шляхом переведення судді, яка виявила намір бути переведеними до іншого місцевого суду.

46. Однак ВККС України, оголошуючи конкурс лише для кандидатів на посаду судді, які перебувають у резерві на заміщення вакантних посад суддів, поставила не у рівне становище (дискримінувала) інших учасників, які мають право на участь у ньому, а саме: суддів, які мали намір бути переведеними на вакантні посади місцевих судів.

47. Адже статтею 24 Конституції України передбачено захист рівності прав кожного громадянина України, тобто, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

48. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

49. Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06 вересня 2012 року №5207-VI (далі - Закон №5207-VI) у пункті 2 частини першої статті 1 розкриває зміст поняття «дискримінація» як ситуації, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

50. Водночас положеннями частини першої статті 2 Закону №5207-VI визначено зміст принципу недискримінації у законодавстві України, що передбачає незалежно від певних ознак: (1) забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб; (2) забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб; (3) повагу до гідності кожної людини; (4) забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.

51. Рівність і недопустимість дискримінації особи є фундаментальними цінностями і міжнародного правопорядку, про що наголошено в низці міжнародних правових актів з питань захисту прав і свобод людини та громадянина, ратифікованих (приєднаних) Україною, зокрема в Загальній декларації прав людини від 10 грудня 1948 року (у статтях 1, 2, 7), у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (у статті 14), у Протоколі №12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (у статті 1), у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року (у статтях 14, 26) тощо.

52. Також у пунктах 44 та 45 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, підкреслюється про важливість дотримання, зокрема Україною, принципу недискримінації як висхідної засади під час формування суддівського корпусу. Рішення, які стосуються добору та підвищення суддів по службі, мають ґрунтуватися на об`єктивних критеріях, які попередньо визначені законом чи компетентними органами влади.

53. Окрім цього, Суд бере до уваги позицію, сформовану Європейським судом з прав людини, у пункті 154 рішення від 04.08.2001 в справі «Hugh Jordan v. United Kingdom» («Х`ю Джордан проти Великої Британії», заява №24746/94): «Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу».

54. Отож умови конкурсу, оголошеного ВККС України 02 липня 2019 року, містять ознаки дискримінації стосовно суддів, які мали намір бути переведеними на вакантні посади місцевих судів.

55. Стосовно інформації, що була зазначена в рішенні ВККС України від 02 липня 2019 року №108/зп-19 щодо найменування судів, в яких проводиться конкурс, і кількість вакантних посад, Суд зазначає таке.

56. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 93 Закону №1402-VIII ВККС України веде облік даних про кількість посад суддів у судах, у тому числі вакантних.

57. Пунктом 1.2 розділу І Положення про проведення конкурсу передбачено, що вакантні посади судді - це облікована кількість готових до заміщення вакантних посад суддів, на які оголошено конкурс із зазначенням найменування судів.

58. Суд указує на те, що частина шоста статті 79 Закону №1402-VIII містить імперативну норму, згідно з якою ВККС України в оголошенні конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого суду зобов`язана була зазначити найменування усіх судів, в яких є вакантні посади суддів, та кількість таких посад.

59. Водночас ВККС України в оголошенні про конкурс від 02 липня 2019 року зазначила найменування не всіх судів, в яких є готові до заміщення вакантні посади суддів та їхню кількість, а лише частину.

60. Відповідно до наданої ВККС України листом від 09 жовтня 2019 року №19-5470/19 інформації станом на 01 липня 2019 року кількість вакантних посад суддів, готових до заміщення у місцевих загальних судах, та найменування місцевих судів відрізняється від оголошеної 02 липня 2019 року кількості вакантних посад суддів готових до заміщення та найменування загальних місцевих судів. Наприклад, у Вінницькій області станом на 01 липня 2019 року готова до заміщення була 61 вакантна посада судді (одиниця), а фактично ВККС України 02 липня 2019 року оголосила конкурс лише на 26 вакантних посад (одиниць); у Волинській області - 36 вакантних посад суддів (одиниць), а фактично оголошено конкурс лише на 18 вакантних посад суддів (одиниць); у Дніпропетровській області - 95 вакантних посад суддів (одиниць), а фактично оголошено конкурс лише на 35 вакантних посад суддів (одиниць); у Донецькій області - 66 вакантних посад суддів (одиниць), а фактично оголошено конкурс лише на 21 вакантну посаду суддів (одиницю) тощо.

61. Так, у Вінницькій області не було оголошено конкурсу на вакантні посади у Бершадському районному суді, Вінницькому районному суді, Гайсинському районному суді, Ладижинському міському суді, Жмеринському міськрайонному суді, Могилів-Подільському міськрайонному суді, Мурованокуриловецькому районному суді, Чернівецькому районному суді, Тиврівському районному суді.

62. Таким чином, незаконно, необґрунтовано, непропорційно зменшивши в умовах конкурсу кількість готових до заміщення вакантних посад суддів місцевого суду та обмеживши коло осіб, які згідно із Законом №1402-VIII та Положенням про проведення конкурсу мають право брати участь у конкурсі на зайняття таких посад, ВККС України порушила гарантоване законодавством України право (як кандидатів на посаду судді, так і суддів) на конкурсних засадах зайняти вакантні посади суддів місцевих судів, тому оскаржуване рішення ВККС України від 02 липня 2019 року №108/зп-19 про оголошення конкурсу на заняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів не відповідає принципам, закріпленим у статтях 3, 8, 19, 24, у положеннях Розділу VIII «Правосуддя» Конституції України, у статтях 2, 6 КАС України, частинам першій-п`ятій, восьмій, тринадцятій статті 79, статті 93 Закону №1402-VIII, статті 2 Закону №5207-VI, а також установленій практиці Європейського суду з прав людини та нормам міжнародних правових актів, ратифікованих (приєднаних) Україною.

63. За таких обставин, рішення ВККС України від 02 липня 2019 року №108/зп-19 про оголошення конкурсу на заняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів є протиправним і підлягає скасуванню.

64. Проте Суд відхиляє аргумент позивача, що відповідачем було порушено порядок подання та прийняття заяв і документів для участі в конкурсі на заняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів.

65. Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 Положення про проведення конкурсу документи для участі в конкурсі подаються в паперовій формі та/або в електронній формі, що визначається умовами проведення конкурсу. Для участі в конкурсі заяви та документи подаються: (1) у паперовій формі - кандидатом особисто до Комісії; (2) в електронній формі - кандидатом через офіційний вебсайт Комісії.

66. Ураховуючи наведене, можливо зробити висновок, що документи подаються кандидатом до ВККС України в паперовій та/або в електронній формі відповідно до умов проведення конкурсу.

67. Однак Положення про проведення конкурсу не містить вказівки, що документи в паперовій формі мають подаватися особисто кандидатом безпосередньо до ВККС України.

68. Подання таких документів поштою не виключається, а перелік документів для участі в конкурсі визначений умовами проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів (зокрема, надання копії паспорту, копії трудової книжки) усуває будь-які сумніви в їхньому особистому оформленні та встановленні справжньої волі кандидатів на участь у конкурсі.

69. Щодо права позивача на звернення до суду з цим позовом Суд зазначає таке.

70. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

71. Стосовно конституційного права особи на захист від порушень з боку органів державної влади, то офіційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011. У цьому Рішенні Конституційний Суд України, зокрема, відзначив, що «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі положень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, учинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист».

72. Судом установлено, що відповідачем було передбачено умови проведення конкурсу на заняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів, які суперечать змісту частини восьмої статті 79 Закону №1402-VIII, що, як наслідок, призвело до недопущення до участі в ньому суддів, які бажали бути переведеними до іншого місцевого суду за результатами кваліфікаційного оцінювання. Це спричинило порушення прав осіб, які бажали взяти участь в конкурсі на заміщення вакантних посад суддів у місцевих загальних судах.

73. Ураховуючи те, що ОСОБА_1 є особою, яка мала право та виявила намір взяти участь у вказаному конкурсі, Суд дійшов висновку про наявність у позивача порушеного права.

74. Стосовно твердження представника третіх осіб про те, що оскаржуване рішення ВККС України від 02 липня 2019 року №108/зп-19 є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою юридичну силу, Суд зазначає таке.

75. Як уже зазначалося Судом, кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним і скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2 частини першої статті 5 КАС України), водночас до повноважень адміністративного суду при вирішенні справи, у разі задоволення позову, належить прийняття рішення про визнання протиправним і скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2 частини другої статті 245 КАС України).

76. За визначеннями термінів, наведених у пунктах 18, 19 статті 4 КАС України, нормативно-правовим актом є акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальним є акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

77. Серед критеріїв розмежування індивідуальних актів від нормативно-правових є суб`єктний склад, тобто обмежене коло осіб, на яких поширюється їхня дія, темпоральність - застосування у чітко встановленому часовому вимірі, владно-регулятивна природа - правозастосовний характер.

78. Відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 07 листопада 2018 року в справі №9901/415/18, від 06 червня 2018 року в справі №800/489/17, право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені у суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки.

79. Рішення ВККС України від 02 липня 2019 року №108/зп-19 є індивідуальним актом, у розумінні пункту 19 статті 4 КАС України та стосується прав обмеженого в акті кола осіб, який прийнято з порушенням принципів верховенства права, законності, пропорційності, рівності та недискримінації, що невіліює саму сутність цього акта та можливість реалізації прав потенційних адресатів, чітко визначених Законом №1402-VIII, для яких відповідний акт повинен створити права та\чи обов`язки, проте незаконно їх обмежив у цьому.

80. Отже, указане рішення державного органу суддівського врядування є незаконним індивідуальним актом, прийнятим не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законом №1402-VIII (не відповідає правовому акту вищої юридичної сили), а тому підлягає перегляду Судом з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

81. Щодо доводів відповідача про те, що проведення ВККС України конкурсу на заміщення вакантної посади судді на основі рейтингу кандидатів, які взяли участь в такому конкурсі за результатами кваліфікаційних іспитів, є одним із етапів і стадій порядку добору та призначення на посаду судді, визначеного статтею 70 Закону №1402-VIII, то Суд наголошує, що спеціальною нормою, яка визначає порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, є стаття 79 Закону №1402-VIII.

82. Стосовно твердження відповідача про те, що проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду на підставі одного рейтингу для двох категорій конкурсантів (кандидатів на посади судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду) є неможливим через різні умови включення їх до рейтингу за результатами складених іспитів, то Суд указує, що проблема уніфікації процедури кваліфікаційних іспитів і конкурсу між різними категоріями кандидатів не дає підстав для свавільної зміни (не виконання) ВККС України процедури проведення конкурсу, передбаченої статтею 79 Закону №1402-VIII і Положенням про проведення конкурсу.

83. Щодо доводів представника третіх осіб про те, що ВККС України було забезпечено право суддів бути переведеними до інших судів шляхом оголошення окремого конкурсу 01 серпня 2019 року, то Суд звертає увагу на те, що умови проведення конкурсів, оголошених відповідачем 02 липня 2019 року та 01 серпня 2019 року, не є тотожними: вони відрізняються оголошеною кількістю вакантних посад суддів і переліком судів, в яких є готові до заміщення вакантні посади суддів.

84. Решта доводів учасників справи не спростовують висновків Суду.

85. Суд ураховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в справах «Салов проти України» від 06 вересня 2005 року (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року (заява №4909/04; пункт 58), відповідно до якої: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

86. Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

VI. Судові витрати

87. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

88. Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією від 10.07.2019 №51968, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача в справі.

89. Керуючись статтями 139, 241- 246, 250, 262, 266, 295 КАС України, Суд

ВИРІШИВ:

90. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 - про визнання протиправним і скасування рішення задовольнити.

91. Визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02.07.2019 №108/зп-19 про оголошення конкурсу на заняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів.

92. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ідентифікаційний код: 37316378) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

93. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

94. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

95. Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 09 жовтня 2019 року.

Повний текст рішення складено 17 жовтня 2019 року.

Головуючий: О.Р. Радишевська

Судді: В.М. Бевзенко

О.В. Кашпур

М.І. Смокович

С.А. Уханенко