ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2020 року Справа № 906/585/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Демидюк О.О.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Бесараб О.Д.
від відповідача: Подорожна Т.Л.
від Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова: Максимчук М.П., Федоренко В.В.
від інших третіх осіб: не з`явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 12 листопада 2019 року у справі №906/585/19 (повний текст складено 22 листопада 2019 року, суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.)
за позовом Новогуйвинської селищної ради (смт. Новогуйвинське, Житомирський район, Житомирська область)
до Житомирської районної ради (м.Житомир)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
- Житомирська районна державна адміністрація (м. Житомир);
- Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова (м. Житомир)
- Відділ державної реєстрації Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області (м. Житомир)
- Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира ( м. Житомир)
про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування запису про право власності та
витребування майна із чужого незаконного володіння
ВСТАНОВИВ:
Новогуйвинська селищна рада Житомирського району Житомирської області звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом до Житомирської районної ради про:
- визнання недійсним свідоцтва про право власності №33991573 від 23 лютого 2015 року на нерухоме майно: загальноосвітню школу І-ІІ ступенів, загальною площею 1703 кв.м., за адресою Житомирська обл., Житомирський р-н, смт. Гуйва, вулиця Армійська, 25, видане Житомирській районній раді ;
- скасування запису про право власності №8818813 за територіальною громадою в особі Житомирської районної ради Житомирської області, код ЄДРПОУ 13577066 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ;
- витребування із чужого незаконного володіння Житомирської районної ради будівлі загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, склад - "Б", гараж - "В", котельню з прибудовою - "Г", гараж - "Д", уборну - "У", загальною площею 1703 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, смт. Гуйва, вул.Армійська, 25.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15 липня 2019 року у справі №906/585/19 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Житомирську районну державну адміністрацію, Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова, Відділ державної реєстрації Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області.
Ухвалою місцевого суду від 17 вересня 2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 12 листопада 2019 року у справі №906/585/19 відмовлено у позові Новогуйвинської селищної ради до Житомирської районної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Житомирська районна державна адміністрація, Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова, Відділ державної реєстрації Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування запису про право власності та витребування майна із чужого незаконного володіння.
Вказане рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами право власності на спірне майно, яке він просить витребувати у відповідача, а тому суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та відмову у задоволенні позову в цій частині. Оскільки матеріали справи не містять правовстановлюючих документів, інших доказів, які б свідчили про набуття Новогуйвинською селищною радою права власності на спірне майно, суд вважає недоведеним порушення прав позивача у спірних правовідносинах, що виключає задоволення позовних вимог відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України. Щодо позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд зазначив, що ці вимоги є похідними від вирішення спору про право власності, а тому також є безпідставними.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач - Новогуйвинська селищна рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 12 листопада 2019 року у справі №906/585/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області до Житомирської районної ради у повному обсязі.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що позивач набув право комунальної власності відповідно до акту приймання-передачі від 16 січня 2001 року, складеного між Житомирським КЕЧ району та Новогуйвинському селищною радою. Зазначений документ було складено в результаті процедури приймання-передачі майна із державної у комунальну власність. Зазначені правовідносини врегульовані діючою на той час редакцією Закону України "Про передачі об`єктів права державної та комунальної власності". Відповідно до положень частини 6 статті 7 даного Закону майно вважається переданим у власність з моменту підписання акту приймання-передачі. У акті приймання-передачі у комунальну власність, що долучений до матеріалів справи, значиться, що відображене у акті прийнято (будівля разом із земельною ділянкою 3,2 га). Акт підписано селищним головою та начальником Житомирського КЕЧ району. Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в оскаржуваному рішенні позивач оспорює свідоцтво, видане у 2015 році державним реєстратором реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції за іншими правилами, а саме "Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень" затвердженого постановою КМУ №868 від 17 жовтня 2013 року, а тому безпідставним є посилання місцевого суду на постанові Верховного Суду від30 квітня 2018 року у справі №917/927/17.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 січня 2020 року у справі №906/585/19 поновлено Новогуйвинській селищній раді строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 12 листопада 2019 року, відкрито апеляційне провадження та призначено дату судового засідання на 11 лютого 2020 року.
Від Житомирської районної ради надійшов відзив №03-03.09-66 від 22 січня 2020 року на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.
11 лютого 2020 року від представника відповідача - Житомирської районної ради надійшло клопотання з проханням відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі.
Колегія суддів залишає зазначене клопотання без розгляду, оскільки у відповідності до частини 2 статті 262 ГПК України учасники мають право подати заперечення проти відкриття апеляційного провадження до відкриття провадження у справі, а у даній справі апеляційне провадження відкрито ухвалою від 02 січня 2020 року.
11 лютого 2020 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова надійшли пояснення на апеляційну скаргу, відповідно до яких останній вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим.
Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача, відповідача та третьої особи повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі, у відзиві на неї та письмових поясненнях.
Представники Житомирської районної державної адміністрації, Відділу державної реєстрації Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні у відповідності до вимог статті 269 ГПК України.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Відповідно до статей 2, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до статті 16 цього закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Житомирською районною радою на 15 сесії 23 скликання 25 грудня 2001 року на виконання Указу Президента України "Про деякі заходи щодо поліпшення умов господарювання недержавних сільськогосподарських підприємств" №398/2000 від 09 березня 2000 року, враховуючи рішення Житомирської районної ради народних депутатів 13 сесії 21 скликання від 16.02.1993, розглянувши відповідні рішення сільських, селищної рад, керуючись статтями 43, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтями 88, 89 та частиною 5 статті 6 Прикінцевих Положень Бюджетного кодексу України, прийнято рішення "Про розмежування майна комунальної власності між власністю територіальних громад", відповідно до якого Гуйвинську школу І-ІІ ступенів включено до переліку майна спільної власності територіальних громад сіл та селищ Житомирського району (пункт 25 Додатку 1) /т.1, а.с.116-117/.
Відповідно до статті 89 Бюджетного кодексу України №2542-ІІІ від 21 червня 2001 року (у редакції 2001 року, яка діяла на дату прийняття вказаного вище рішення 15 сесії 23 скликання 25 грудня 2001 року) до видатків, які здійснюються з районних бюджетів, належать видатки на освіту, а саме на загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні заклади (підпункт б пункту 2 частини 1 статті 89). А відповідно до частини 5 статті 6 Прикінцевих Положень Бюджетного кодексу України до 01 березня 2002 року виникло зобов`язання передати бюджетні установи відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного цим Кодексом.
Стаття 88 Бюджетного кодексу України передбачала, що із бюджетів сіл та селищ видатки на загальну середню освіту спрямовуються виключно на школи-дитячі садки, об`єктом якого Гуйвинська школа І-ІІ ступенів не була, а з моменту набрання чинності цим Бюджетним кодексом повноваження щодо утримання закладів загальної середньої освіти, загальноосвітніх навчальних закладів перейшли на районний рівень.
Відповідно до рішення Житомирської районної ради від 14 червня 2002 року "Про делегування повноважень районній державній адміністрації" вирішено передати РДА повноваження щодо управління майном, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району, окрім функцій, пов`язаних зі зміною форм власності /т.1, а.с.112/.
Рішенням Житомирської районної ради №73 від 08 квітня 2011 року "Про затвердження переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ району" затверджено перелік об`єктів установ, організацій та підприємств з усіма основними засобами, що закріплені за ними на праві господарського відання, оперативного управління, цілісних майнових комплексів підприємств та окремих об`єктів нерухомості, що належать до об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ Житомирського району, в т.ч. Гуйвинська школа /т.1, а.с.122-125/. У роботі даної сесії районної ради також брав участь представник Новогуйвинської селищної ради, що відображено у протоколі сесії ради від 08 квітня 2011 року.
Рішенням Житомирської районної ради №154 від 18 листопада 2011 року районною радою делеговано районній державній адміністрації повноваження з управління усіма закладами освіти, що належать до спільної власності територіальних громад сіл та селищ району /т.1, а.с.114/.
Як вірно зазначено місцевим судом, з врахуванням зазначеного рішення ради відділ освіти Житомирської районної державної адміністрації виступив замовником виготовлення технічного паспорту на Гуйвинську школу І-ІІ ступенів від 15 жовтня 2014 року /т.1, а.с.101-106/.
В подальшому, 23 лютого 2015 року відповідачем отримано свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомого майна: загальноосвітню школу 1-2 ступенів загальною площею 1703 кв.м. за адресою: Житомирська область, Житомирський район, смт.Гуйва, вул. Армійська, 25, за територіальною громадою в особі Житомирської районної ради, індексний номер 33991726 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності 8818813.
Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування та оренду.
17 березня 2015 року на засіданні робочої групи з питань використання майна Житомирської районної ради вирішено надати дозвіл на передачу в оренду нежилого приміщення Гуйвинської ЗОШ І-ІІ ступенів, яка знаходиться на балансі відділу освіти Житомирської РДА, за адресою: смт.Гуйва, вул.Армійська, 25, для розміщення 190 навчального центру Житомирського військового інституту ім. С.П. Корольова Державного університету телекомунікацій для підготовки військових фахівців для підрозділів Збройних Сил України з 26 березня 2015 року /т.1, а.с.111/.
26 березня 2015 року між відділом освіти Житомирської РДА та квартирно-експлуатаційним відділом міста Житомир було укладено договір оренди нерухомого майна №77/183, про передачу в строкове платне користування нежитлового приміщення за адресою: Житомирська АДРЕСА_1 .Гуйва, вул. Армійська, 25, що знаходиться на балансі відділу освіти Житомирської РДА, загальною площею 1703 кв.м.
Згідно рішення Житомирської районної ради №474 від 03 листопада 2017 року Гуйвинську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів передано в довгострокову оренду терміном на 15 років Житомирському військовому інституту ім. С.П. Корольова /т.1, а.с.40/, на підставі якого 21 листопада 2017 року укладено відповідний договір оренди нерухомого майна /т.2, а.с.62-65/.
Новогуйвинська селищна рада вважає, що даними діями відповідача порушено його право власності на нерухоме майно - будівлю загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, а тому звернувся до господарського суду Житомирської області за захистом порушеного права.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно із статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Разом з цим, для застосування статті 387 Цивільного кодексу України необхідною умовою є доведеність позивачем того факту, що він є власником нерухомого майна і таке право власності підтверджене правовстановлюючими документами; особа, яка звернулась до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача. Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.
Апелянт зазначає у якості підстави набуття за ним права власності на майно, що є предметом спору є акт приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність від 16 січня 2001 року, згідно якого комісія, що створена відповідно до рішення Новогуйвинської селищної ради від 27 квітня 2000 року, провела обстеження неповної середньої школи в/містечко №81, селище Гуйва.
Разом з тим, зазначеним рішенням Новогуйвинської селищної ради від 27 квітня 2000 року вирішено прийняти на баланс селищної ради приміщення Гуйвинської школи, а рішенням від 20 грудня 2001 року Новогуйвинська селищна рада погодила передачу школи на баланс відділу освіти Житомирського району /т.1, а.с.28/.
Інші докази на підтвердження права власності на спірне майно позивачем як суду першої так і апеляційної інстанції не передано.
Колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника на вказаний акт приймання-передачі як на підтвердження свого права власності на спірне майно, оскільки факт передачі нерухомого майна за актом приймання-передачі не є доказом наявності у сторони права власності на це майно. Акт приймання-передачі майна не виключає наявність у особи, яка його прийняла, іншого правового титулу щодо цього майна, як то право оперативного управління, право користування, тощо, що не є тотожним праву власності.
Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання Новогуйвинської селищної ради на статтю 7 Закону України "Про передачу об`єктів права державної власності та комунальної власності", оскільки відповідно до пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України №1482 від 21 вересня 1998 року "Про передачу об`єктів права державної власності та комунальної власності" визначено, що органи, до сфери управління яких передано об`єкт державної власності, у двотижневий термін з дня затвердження акта приймання-передачі зобов`язані повідомити про таку передачу органи державної статистики та державної податкової служби, фінансові органи, а стосовно об`єктів, передача яких провадилася на підставі рішень Кабінету Міністрів України, також Мінекономіки та своїм наказом закріпити нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно за відповідним підприємством (організацією) на праві повного господарського відання (оперативного управління).
Однак, матеріали справи не містять доказів вчинення зазначених дій.
Частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Матеріали справи також не містять доказів того, що позивачем вживалися заходи щодо реєстрації за ним права власності на спірне майно.
Місцевим господарським судом правомірно не прийнято до уваги надані позивачем докази на підтвердження права власності на спірне майно, як то рішення виконавчого комітету №52 від 16 вересня 1999 року "Про прийняття на баланс селищної ради приміщень Гуйвинської та Озерненської шкіл та Озерненського дитячого садка" та протокол засідання виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради №9 від 16 вересня 1999 року щодо прийняття на баланс селищної ради приміщення Гуйвинської школи, адже перебування спірного об`єкту на балансовому обліку Новогуйвинської селищної ради не є ознакою його права власності на цей об`єкт.
Баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна, але не є доказом перебування майна у власності чи володінні особи. Інші докази на підтвердження за позивачем права власності на спірне майно матеріали справи не містять.
З врахуванням вищевикладених обставин справи та за відсутністю у Новогуйвинської селищної ради належних правовстановлюючих документів на спірне майно, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що права Новогуйвинської селищної ради, на захист яких подано цей позов, не порушені.
Поряд з цим, підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача, інше).
Враховуючи те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами право власності на спірне майно, яке він просить витребувати у відповідача, суди приходять до висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та відмову у задоволенні позову в цій частині.
Оскільки матеріали справи не містять правовстановлюючих документів, інших доказів, які б свідчили про набуття Новогуйвинською селищною радою права власності на спірне майно, колегія суддів вважає недоведеним порушення прав позивача у спірних правовідносинах, що виключає задоволення позовних вимог відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №916/1166/17.
Що стосується позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд зазначає, що ці вимоги є похідними від вирішення спору про право власності, а тому також є безпідставними.
При цьому, відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на нерухомі речі, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, яка здійснюється відповідним органом. Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що супроводжується внесенням даних до відповідного Державного реєстру. Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. Видача свідоцтва про право власності передбачено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (у редакції видачі спірного свідоцтва), яким визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
З висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 квітня 2018 року у справі №917/927/17 вбачається, що свідоцтво про право власності не породжує виникнення відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.
Отже, оскільки рішення ради, яке стало підставою для видачі оскаржуваного свідоцтва про право власності та реєстрації речових прав на нерухоме майно, не скасоване та є чинним, відсутні підстави для визнання свідоцтва недійсним.
Апеляційним судом також приймається до уваги, що дії державного реєстратора щодо внесення запису до Державного реєстру прав позивачем не оскаржувались.
Щодо заяви відповідача та третьої особи про застосування строків позовної давності необхідно зазначити наступне.
Позовну давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.
Загальна позовна давність встановлена тривалістю 3 роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Виходячи з вимог статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого останній звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Оскільки правові підстави для задоволення позовних вимог Новогуйвинської селищної ради відсутні, тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову за його необґрунтованості та не застососував положення законодавства щодо строку позовної давності.
Таким чином, доводи позивача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 269, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 12 листопада 2019 року у справі №906/585/19 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Житомирської області від 12 листопада 2019 року у справі №906/744/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №906/585/19 повернути до господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "12" лютого 2020 р.
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Демидюк О.О.
