ПОСТАНОВА
Іменем України
30 січня 2020 року
м. Київ
справа №819/150/17
адміністративне провадження №К/9901/18105/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий суддя Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Єзерова А.А.,
розглянув в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області
на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року (суддя Мартиць О.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року (колегія у складі суддів Святецького В.В., Гудима Л.Я., Довгополова О.М.)
у справі № 819/150/17
за позовом Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубівецьке"
про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
І. РУХ СПРАВИ
1. 31.01.2017 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшов позов Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області до СГ ТзОВ "Дубівецьке".
2. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 (набрала законної сили) позов задоволено та стягнуто з СГ ТзОВ "Дубівецьке" на користь Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 01.12.2015 по 25.01.2017 в розмірі 64 280, 89 грн.
3. 07.06.2017 СГ ТзОВ «Дубівецьке» подало до суду заяву про відстрочення виконання постанови від 15.05.2017 до 01.05.2018, яка обґрунтована важким фінансовим станом підприємства. Крім того, в червні боржник сплатив частину заборгованості у розмірі 4280,89 грн. До заяви долучено баланси та звіти про фінансові результати за 2016, перший квартал 2017 року та платіжне доручення.
4. Ухвалою від 26.06.2017 у задоволенні заяви відмовлено, оскільки обставини, на які покликався заявник, не є винятковими або такими, що унеможливлюють його виконання.
5. 27.06.2017 з тих самих підстав СГ ТзОВ «Дубівецьке» подало до суду заяву про розстрочення виконання судового рішення до 30.04.2018 на 10 платежів по 6000 грн.
6. Ухвалою від 06.07.2017 суд задовольнив заяву СГ ТзОВ «Дубівецьке» про розстрочення виконання рішення та розстрочив виконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 у справі №819/150/17 шляхом сплати рівними частками по 6000 грн. щомісячно протягом 10 місяців до повної сплати заборгованості, починаючи з дня набрання ухвалою законної сили.
7. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 залишено без змін ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.06.2017.
8. Задовольняючи заяву відповідача, суди взяли до уваги обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, а саме відсутність у боржника коштів у достатній кількості, необхідній для виконання рішення суду. Відповідач вже понад 10 років не здійснює господарської діяльності, кошти на рахунку боржника відсутні, а балансова вартість майна підприємства втричі менша від суми, яку присуджено до стягнення на користь позивача. Тому відповідач в даний час не має можливості виконати судове рішення і одразу сплатити всю суму заборгованості. Платіжним дорученням № 1200 від 01.06.2017 підтверджується, що на виконання судового рішення в справі № 819/150/17 відповідач уже сплатив 4280,89 грн.
9. Крім того, суду апеляційної інстанції надано платіжні доручення від 12.07.2017, від 11.08.2017, 11.09.2017 та від 10.10.2017, які свідчать про те, що СГ ТОВ «Дубівецьке» на виконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 щомісячно сплачує 6000 грн.
10. Не погоджуючись з судовими рішеннями про розстрочення виконання судового рішення, Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області подало касаційну скаргу, що надійшла до Вищого адміністративного суду України 13.11.2017. просить їх скасувати, а розгляд касаційної скарги здійснювати за участю скаржника.
11. У касаційній скарзі посилається на те, що суди допустили порушення норм процесуального права, оскільки зміст ст. 263 КАС України свідчить про те, що питання про відстрочення або розстрочення судового рішення може вирішуватись, якщо відкрито виконавче провадження. Виконавчий лист до виконання не пред`являвся. Також відповідач не підтвердив наявність обставин, що ускладнюють йому виконання рішення суду, зокрема не надав банківську довідку про відсутність на рахунках коштів чи інші фінансові документи, які б свідчили про неплатоспроможність боржника.
12. Ухвалою від 15.11.2017 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано на розгляд Верховному Суду.
13. 04.12.2017 СГ ТОВ «Дубівецьке» подало заперечення на касаційну скаргу. Зазначає, що ним було надано докази, які підтверджують незадовільний фінансовий стан підприємства. Відповідач фактично уже сплатив частину боргу (53% від суми, що підлягає стягненню). Позивач цього не заперечує. Отже, відповідач добровільно виконує судове рішення. Додатково відповідач надав ще одне платіжне доручення від 22.11.2017 № 4209 на суму 6000 грн., як доказ виконання ухвали про розстрочення судового рішення.
14. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
15. У справі, що розглядається, предметом касаційного оскарження є правильність застосування судами норм процесуального права при постановленні ухвали про розстрочення виконання судового рішення.
16. Відповідно до статті 263 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.
17. У постанові від 06.12.2019 у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
18. Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
19. Колегія суддів вважає, що в контексті обставин цієї справи суди попередніх інстанцій обґрунтовано взяли до уваги, що відповідач не оскаржував постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.05.2017, на підставі якої з нього підлягає до стягнення 64 280, 89 грн. Натомість відповідач фактично визнав борг і добровільно почав виконувати судове рішення, сплачуючи кошти щомісяця, що свідчить про намір виконати судове рішення. За таких обставин відстрочення виконання не призводить до невиконання рішення, а навпаки - створює умови для його добровільного виконання боржником, з урахуванням його реального майнового стану.
20. Відповідач не надав банківську довідку про відсутність на рахунках коштів. Проте її відсутність на правильність висновків суду не вплинула, оскільки реальний майновий стан та платоспроможність боржника у повній мірі доведено балансом та звітом про фінансову діяльність.
21. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що питання про відстрочення або розстрочення судового рішення може вирішуватись лише якщо відкрито виконавче провадження.
22. Стаття 263 КАС України визначає як коло осіб, що можуть подати заяву. Зокрема, про розстрочення виконання судового рішення так і умови за яких така може бути подана. Так, зміст наведеної норми свідчить. що таку заяву може подати особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження.
23. Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
24. При цьому, Суд звертає увагу, що відповідач, як боржник, добровільно почав виконувати судове рішення. Тому звернення до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення можливе як за відсутності виконавчого провадження, так і під час такого провадження.
25. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнили заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення, а Верховний Суд не встановив порушення судами норм процесуального права.
26. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
27. Судові витрати відсутні.
Керуючись ст. 328, 342, 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Кравчук В.М.
Суддя Берназюк Я.О.
Суддя Єзеров А.А.
