КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/3112/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Управління Держпраці у Кіровоградській області, вул. Дворцова,24, п/с -1/37,м. Кропивницький,25006
про визнання протиправними та скасування рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати:
- наказ Управління Держпраці у Кіровоградській області №1296 від 23.09.2019 р. "Про проведення інспекційного відвідування";
- направлення на проведення інспекційного відвідування №1296/02.21 від 23.09.2019р.;
- постанову Управління Держпраці у Кіровоградській області про накладення штрафу №КР3480/1124/АВ/ТД-ФС від 12.11.2019 року;
- припис про усунення виявлених порушень від 04.10.2019 року №КР3480/1124/АВ/П.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що за наслідками інспекційного відвідування позивача управлінням Держпраці у Кіровоградській області встановлені порушення законодавства про працю, зокрема, ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи ОСОБА_2 без укладення трудових договорів, оформлених у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження, чим порушено вимоги ч.ч.1,3 ст.24 КЗпП України та ч.1 ст.21 КЗпП України. Зазначає, що вказаний в акті інспекційного відвідування працівник не приймався на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; на нього не поширювались правила внутрішнього трудового розпорядку; відносини з цим працівником не мали характеру трудових відносин; цивільно-правові договори про надання послуг на час перевірки були чинними і ніким не скасовані; перевірка дотримання цивільного законодавства України не входить до повноважень відповідача - тому висновки відповідача про порушення позивачем вимог норм КЗпП України, щодо не оформлення трудових відносин із даною фізичною особою та інші порушення в сфері трудового законодавства є необґрунтованими.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що виконання робіт - ОСОБА_2 за цивільно-правовими договорами фактично є виконанням трудових функцій продавця магазину. Вказане підтверджує факт допуску до роботи вказаного вище працівника без належного оформлення трудових відносин, попри наявні ознаки таких відносин між позивачем та вказаними особами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець.
Наказом начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області від 23.09.2019 №1296 посадовим особам Управління доручено у період з 23.09.2019 по 04.10.2019 здійснити позаплановий захід (інспекційне відвідування) фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю інформації передбаченої пп.3 п.5 Порядку №295 (а.с.15).
23 вересня 2019 року посадовою особою Управління Держпраці у Кіровоградській області проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за наслідками якого складено акт №КР3480/1124/АВ від 04.10.2019 року(далі - акт інспекційного відвідування).
В акті інспекційного відвідування зафіксовано, що 23.09.2019 р. о 10 год. 35 хв. в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», який належить ФОП ОСОБА_1 (розташований за адресою - АДРЕСА_2 ) ОСОБА_2 виконувала роботу продавця (здійснювала продаж непродовольчих товарів та обслуговування клієнтів), що зафіксовано засобом фототехніки головного державного інспектора Марценюка В.В.
В зв`язку з ненаданням документів необхідних для проведення інспекційного відвідування, головним інспектором Марценюком В.В. складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 26.09.2019 року №КР3480/1124/НД/АВ та видано вимогу про надання документів від 26.09.2019 року №КР3480/1124/ПД, відповідно до якої встановлено термін надання документів до 09:00 год. 04.10.2019 року (а.с.23-27).
Представником позивача надано до управління заяву ОСОБА_2 від 23.09.2019 р., трудовий договір з ОСОБА_2 від 23.09.2019 року №7, наказ від 23.09.2019 року №8 про прийняття ОСОБА_2 на посаду продавця непродовольчих товарів та повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_2 , подане до ДФС 23.09.2019 року.
Також укладено договір цивільно - правового характеру між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 20.09.2019 року укладено терміном з 20.09.2019року по 27.09.2019року.
На підставі вказаних документів, представниками Держпраці зроблено висновок, що використання найманої праці мало місце щонайменше 23.09.2019 р. до 12 год. 46 хв.
На підставі акту інспекційного відвідування, посадовою особою відповідача винесено припис про усунення виявлених порушень №КР3480/1124/АВ/П від 04.10.2019, яким встановлено термін для усунення порушень до 31.10.2019 року (а.с.21-23).
На підставі акту інспекційного відвідування т.в.о. начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області винесено постанову про накладення штрафу №КР3480/1124/АВ/ТД-ФС від 12.11.2019року, за якою за порушення законодавства про працю, керуючись ст. 259 КЗпП України, на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125190 грн. (а.с.39-40).
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. № 877-V (далі - Закон №877-V).
Статтею 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Щодо твердження позивача про відсутність підстав, визначених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", для проведення перевірки колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. №295.
Відповідно до пункту 2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку №295 за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлених неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, проводяться інспекційні відвідування.
Перелік підстав для здійснення позапланового заходу (позапланової перевірки) визначено в ч. 1 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", відповідно до якої підставами для здійснення позапланових заходів є:
подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;
перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);
звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом;
неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;
доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.
Судовим розглядом встановлено, що відповідачем за підсумками перевірки ФОП ОСОБА_1 в акті перевірки зафіксовано допущення позивачем до роботи 1 працівника без оформлення трудового договору.
Із матеріалів справи вбачається, що під час проведення інспекційного відвідування відповідачем було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 фактично допущено до роботи ОСОБА_2 без укладання трудової угоди.
Суд не приймає до уваги доводи представника позивача щодо порушення відповідачем процедури проведення перевірки, оскільки вимоги про визнання незаконними дій відповідача при проведенні перевірки позивачем не заявлено.
Щодо виявлених відповідачем у ході проведення інспекційного відвідування порушень суд зазначає наступне.
За результатами інспекційного відвідування виявлені порушення, зокрема встановлено порушення вимог статті 24 Кодексу законів про працю України.
Так, згідно ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Суд зазначає, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
Згідно ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно змісту акту перевірки від 04.10.2019 року вищевказаний працівник проводив наступні роботи: здійснювала продаж непродовольчих товарів (обслуговувала клієнтів).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зі змісту цивільно-правового договору про надання послуг від 20.09.2019 року, укладеного позивачем з ОСОБА_2 , предметом останнього є послуги з: проведення сортування та розпаковка /упаковка сезонного товару; викладка товару згідно стандартів торгівлі; прибирання внутрішніх приміщень та зовнішнього прибирання (а.с.41-42).
Як вбачається з зазначеної цивільно-правової угоди, ОСОБА_2 виконувала не індивідуально визначену роботу, передбачену угодою. На думку суду, функції, які виконували така особи за вказаним договором, не є самостійними, а здійснювались з систематичним виконанням цих функцій та з матеріалів, наданих позивачем, що виключає можливість роботи в будь-який зручний час.
Також у цивільно-правовій угоді не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, що вказує на наявність трудових відносини між позивачем та вищевказаною особою.
Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності, а метою цивільно-правового договору є отримання певного матеріального результату.
Суд вважає, що зазначена вища угода не була спрямована на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а була пов`язана із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.
Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Як встановлено судом з договору, укладеного позивачем з ОСОБА_2 , його предметом є проведення сортування та розпаковка /упаковка сезонного товару; викладка товару згідно стандартів торгівлі; прибирання внутрішніх приміщень та зовнішнього прибирання, що фактично є надання послуг продавця.
Предметом укладеного договору позивача з фізичною особою є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізична особа повинна була виконувати систематично певні трудові функції в магазині, відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк.
При цьому, в укладеному договорі не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги).
В самому договорі не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.
З огляду на викладені обставини, суд доходить до висновку, що договір, укладений позивачем з ОСОБА_2 має ознаки трудового характеру.
Наведене свідчить про факт прийняття на роботу працівника ОСОБА_2 .
Водночас, незважаючи на допуск працівника до виконання посадових обов`язків, позивачем як роботодавцем не було укладено трудовий договір у відповідності до вимог статті 24 КЗпП України, за що встановлена відповідальність згідно з пунктом 2 частини другої статті 265 КЗпП України.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем правил трудового законодавства знайшли своє підтвердження стосовно одного працівника, тому постанова відповідача в частині накладення штрафу у розмірі 125190 грн. є обґрунтованою і не підлягає скасуванню.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була викладена Верховним Судом у постановах від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17 та 26 вересня 2018 року у справі №822/723/17.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що національне право повинно відповідати поняттю «законність», визначеному Конвенцією, яка вимагає щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити особі, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (див. рішення у справа «S.W. проти Сполученого Королівства», серія A, N 335-В, с. 41-42, п. 35-36, та, «Санді Таймс» проти Сполученого Королівства (N 1)», серія A, N 30, с. 31, п. 49, і «Галфорд проти Сполученого Королівства»).
Крім того, Європейський суд з прав людини зазначив, що втручання держави вважатиметься «необхідним в демократичному суспільстві» із законною метою, якщо воно відповідає «нагальній соціальній потребі», зокрема якщо воно є співмірним щодо законної мети, яка переслідується, а також якщо причини, на які посилаються національні органи влади для виправдання такого втручання, є «доречними та достатніми» (див., наприклад, справу «Костер проти Сполученого Королівства» (Coster v. the United Kingdom), № 24876/94, п. 104, рішення; справа «С. і Марпер проти Сполученого Королівства» (S. and Marper v. еhe United Kingdom) [Велика Палата], №№ 30562/04 та 30566/04, п. 101).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Оскільки під час розгляду справи судом встановлена правомірність рішень відповідача за результатами інспекційного відвідування та правомірність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства про працю, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України, за результатами розгляду даної справи, не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 243-246 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Повний текст рішення складено та підписано 27.01.2020 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. Петренко
