ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 340/3112/19
провадження № К/9901/14183/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Рибачука А.І.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року (суддя Петренко О.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року (головуючий суддя Баранник Н.П., судді Малиш Н.І., Щербак А.А.)
у справі №340/3112/19
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Держпраці у Кіровоградській області
про визнання протиправними та скасування рішень.
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Держпраці у Кіровоградській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати:
- наказ Управління Держпраці у Кіровоградській області від 23 вересня 2019 року №1296 "Про проведення інспекційного відвідування";
- направлення на проведення інспекційного відвідування від 23 вересня 2019 року №1296/02.21;
- постанову Управління Держпраці у Кіровоградській області про накладення штрафу від 12 листопада 2019 року №КР3480/1124/АВ/ТД-ФС;
- припис про усунення виявлених порушень від 04 жовтня 2019 року №КР3480/1124/АВ/П.
2. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
3. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з вищевказаними судовими рішеннями не погодилася, тому звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.
4. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити без змін судові рішення.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що наказом начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області від 23 вересня 2019 року №1296 посадовим особам Управління доручено у період з 23 вересня 2019 року по 04 жовтня 2019 року здійснити позаплановий захід (інспекційне відвідування) фізичної особи-підприємця фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю інформації, передбаченої пп.3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 (далі - Порядок №823).
6. 23 вересня 2019 року посадовою особою Управління Держпраці у Кіровоградській області проведено інспекційне відвідування позивача, за наслідками якого складено акт від 04 жовтня 2019 року №КР3480/1124/АВ.
7. В акті інспекційного відвідування зафіксовано, що 23 вересня 2019 року о 10 год. 35 хв. в магазині «Діти.UA», який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (розташований за адресою - АДРЕСА_1 ) ОСОБА_2 виконувала роботу продавця (здійснювала продаж непродовольчих товарів та обслуговування клієнтів), що зафіксовано засобом фототехніки головного державного інспектора Марценюка В.В.
8. У зв`язку з ненаданням документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування, головним інспектором Марценюком В.В. складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 26 вересня 2019 року №КР3480/1124/НД/АВ та видано вимогу про надання документів від 26 вересня 2019 року №КР3480/1124/ПД, відповідно до якої встановлено термін надання документів до 09:00 год. 04 жовтня 2019 року.
9. Представником позивача на вимогу контролюючого органу було надано: заяву ОСОБА_2 від 23 вересня 2019 року про прийняття на роботу, трудовий договір, укладений з ОСОБА_2 від 23 вересня 2019 року №7, наказ від 23 вересня 2019 року №8 про прийняття ОСОБА_2 на посаду продавця непродовольчих товарів та повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_2 , подане до ДФС 23 вересня 2019 року.
10. Також контролюючому органу надано копію укладеного договору цивільно-правового характеру між фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 20 вересня 2019 року терміном дії з 20 вересня 2019 року по 27 вересня 2019 року, технічне завдання та розписка про отримання винагороди за надані послуги.
11. Аналізуючи надані суб`єктом господарської діяльності документи, контролюючим органом зроблено висновок, що використання найманої праці без укладання трудового договору мало місце щонайменше 23 вересня 2019 року до 12 год. 46 хв.
12. На підставі акту інспекційного відвідування, посадовою особою відповідача винесено припис про усунення виявлених порушень від 04 жовтня 2019 року №КР3480/1124/АВ/П, яким встановлено термін для усунення порушень до 31 жовтня 2019 року.
13. На підставі акту інспекційного відвідування т.в.о. начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області винесено постанову про накладення штрафу від 12 листопада 2019 року №КР3480/1124/АВ/ТД-ФС, якою за порушення законодавства про працю, керуючись ст.259 КЗпП України, на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125 190 грн.
14. Вважаючи протиправним наказ про проведення інспекційного відвідування, незаконним внесений припис та постанову про накладення штрафу, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про їх скасування.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
15. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що доводи позивача про недотримання та порушення відповідачем процедури проведення перевірки спростовуються матеріалами справи, дії щодо проведеного інспекційного відвідування позивач не оскаржила. Крім того, висновки контролюючого органу про порушення позивачем трудового законодавства знайшли своє підтвердження стосовно одного працівника, тому підстави для скасування постанови про накладення штрафу відсутні.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
16. Касаційну скаргу мотивовано порушенням місцевим і апеляційним адміністративними судами норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженням обставин справи.
17. Заявник на обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що:
- судами першої та апеляційної інстанцій повністю проігноровано твердження позивача про невідповідність дій відповідача Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", зокрема, не надано оцінки наказу Управління Держпраці у Кіровоградській області від 23 вересня 2019 року № 1296 "Про проведення інспекційного відвідування" на його відповідність вказаному Закону;
- судами попередніх інстанцій не взято до уваги аргумент позивача щодо проведення заходу державного нагляду (контролю) з використанням неуніфікованої форми Акту інспекційного відвідування;
- суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 160/8664/18;
- судами не наведено жодних обґрунтувань відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування припису про усунення виявлених порушень від 04 жовтня 2019 року №КР3480/1124/АВ/П;
- судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що відповідальність, передбачена ст. 265 КЗпП України пом`якшена.
18. У відзиві на касаційну скаргу відповідач погоджується з висновками судів, зазначає про те, що позивач допустила до роботи особу без оформлення належним чином трудових відносин, принаймні протягом декількох годин 23 вересня 2019 року.
19. З посиланням на практику Верховного Суду України, викладену у постанові від 10 вересня 2013 року у справі №21-237а13, відповідач стверджує, що акт інспекційного відвідування не підлягає скасуванню.
20. Головне управління Держпраці у Кіровоградській області стверджує, що посилання судами на Порядок №295, який втратив чинність, є опискою.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
(А) щодо підстав інспекційного відвідування та форми Акта перевірки суб`єкта господарювання
22. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
24. Згідно з частиною 4 статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
25. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин 1, 4, 6 - 8, абзацу 2 частини 10, частин 13 та 14 статті 4, частин 1 - 4 статті 5, частини 3 статті 6, частин 1 - 4 та 6 статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини 3 статті 22 цього Закону.
26. Відповідно до частини 5 статті 2 Закону № 877-V органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), забезпечують дотримання принципів державного нагляду (контролю); вимог щодо місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмежень у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактувань норм на користь суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборони на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерій ризику; права суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальності посадових осіб органу державного нагляду (контролю); прав суб`єктів господарювання; права на консультативну підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) та умов віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі незатвердження відповідних критеріїв розподілу.
27. Частиною 4 статті 2 Закону № 877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
28. Суд звертає увагу на Рішення Конституційного Суду України 09.07.1998 №12-рп/98 у справі №17/81-97 за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини 3 статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство"), де зазначено, що терміном "законодавство" охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
29. У мотивувальній частині цього ж Рішення Конституційного Суду України зазначено, що термін "законодавство" досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, п. 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.
30. Конвенція Міжнародної організації праці про інспекцію праці у промисловості й торгівлі 1947 року № 81 ратифікована Законом України від 08.09.2004 № 1985-ІV.
31. Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
32. Спеціальним законом, який відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є КЗпП України, зокрема, Глава XVIII "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю".
33. Частиною 1 статті 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
34. У силу положень статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
35. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 (була чинною на момент призначення та проведення інспекційного відвідування позивача) затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок 823).
36. Згідно з пунктом 2 Порядку №823 визначено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
37. Судами попередніх інстанцій встановлено, що інспекційне відвідування позивача призначене наказом начальника Управління Держпраці у Кіровоградській області від 23 вересня 2019 року у зв`язку з наявною інформацією, отриманою у відповідності до підпункту 3 пункту 5 Порядку №823.
38. Підпунктом 3 пункту 5 Порядку №823 визначено, що підставою для здійснення інспекційних відвідувань є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
39. Отже, інспекційне відвідування призначено відповідно до чинного законодавства, що спростовує доводи касаційної скарги у відповідній частині.
40. У частині 15 статті 4 Закону № 877-V законодавець закріпив обов`язок посадових осіб органів державного нагляду (контролю) при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) використовувати виключно уніфіковані форми актів.
41. Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 877-V уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством.
42. Верховний Суд зауважує, що стаття 10 Закону № 877-V передбачає право суб`єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо, зокрема, органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.
43. Правове питання щодо не дотримання уніфікованої форми акта вже було предметом дослідження Верховним Судом у справах № 804/3193/17 (постанова від 30 січня 2020 року), №808/3059/17 (постанова від 13 лютого 2020 року) та № 820/4753/17 (постанова від 19 серпня 2021 року), №440/4748/19 (постанова від 26 серпня 2021 року) і за наслідками їх розгляду Суд сформував правову позицію, яка полягає у тому, що відсутність затвердженої уніфікованої форми акта не може бути підставою для обмеження контролюючого органу у здійсненні покладених на нього законодавством повноважень. Водночас, це є підставою для недопуску посадових осіб до перевірки, а не для скасування прийнятих за наслідками її проведення рішень органу державного нагляду (контролю).
44. Наведений правовий підхід підлягає застосуванню і до спірних правовідносин, підстав відступати від нього судова колегія не вбачає.
(Б) щодо суті виявленого порушення
45. У статті 1 Закону України «Про охорону праці» визначено, що працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
46. Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
47. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.
48. Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
49. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
50. За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
51. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
52. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
53. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 24 КЗпП України).
54. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 затверджено порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу.
55. У вказаному порядку визначено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:
засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;
на паперових носіях разом з копією в електронній формі;
на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.
56. Тобто, працівник не може бути допущений до виконання трудових функцій до повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття його на роботу.
57. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що повідомлення Державній фіскальній службі про прийняття ОСОБА_2 на роботу за трудовим договором було подано 23 вересня 2019 року о 12.46 год. (інспекційне відвідування розпочалося 23 вересня 2019 року о 10:35 год).
58. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 стверджує, що ОСОБА_2 надавала у магазині послуги за цивільно-правовим договором, і не виконувала трудових функцій.
59. За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
60. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
61. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
62. Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України.
63. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
64. Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
65. З аналізу наведених норм, Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.
66. Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулювано - чинним законодавством України.
67. Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
68. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17, 06 березня 2019 року у справі №802/2066/16-а, 13 червня 2019 року у справі №815/954/18 та інших.
69. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір про надання послуг від 20 вересня 2019 року, предметом якого є послуги з: проведення сортування та розпаковка / упаковка сезонного товару; викладка товару згідно стандартів торгівлі; прибирання внутрішніх приміщень та зовнішнього прибирання.
70. Слід зазначити, що умови вказаного договору не передбачають можливості продажу товарів та обслуговування клієнтів ОСОБА_2 , що було виявлено посадовими особами управління Держпраці в ході інспекційного відвідування.
71. Отже, доводи касаційної скарги у цій частині не знайшли свого підтвердження.
72. При цьому посилання позивача на постанову Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 160/8664/18 є не релевантним до обставин цієї справи, оскільки у справі №160/8664/18 особи, які мали цивільно-правові відносини з позивачем, здійснювали роботи та надавали послуги, визначені у відповідних договорах, тоді як у цій справі відповідачем виявлено продаж товарів та обслуговування клієнтів ОСОБА_2 , що не передбачалося цивільно-правовим договором.
73. Колегія суддів також відхиляє доводи касаційної скарги про невмотивованість судових рішень в частині відмови у позовній вимозі про скасування припису, оскільки суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові навів відповідні норми права та зробив висновок про те, що відповідачем при винесенні оскаржених наказу, направлення та припису дотримано вимоги чинного законодавства. Тобто суд апеляційної інстанції надав правову оцінку оскарженому припису.
74. Щодо доводів позивача про застосування до нього статті 58 Конституції України та заміни відповідальності зі штрафу на попередження, слід зазначити, що Верховний Суд вже сформував правовий підхід в аналогічних правовідносинах.
75. Так, у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №805/1819/18-а, від 17 лютого 2021 року у справі № 0740/1012/18, від 19 травня 2021 року у справі №2340/4811/18, від 09 липня 2021 року у справі №160/2751/19, від 25 серпня 2021 року у справі № № 280/3131/19 сформовано висновок про те, що на час притягнення до відповідальності за статтею 265 КЗпП позивач мав статус фізичної особи-підприємця, до нього застосовано санкції у вигляді штрафу як до суб`єкта підприємницької діяльності, отже, до позивача як суб`єкта господарювання не застосовуються положення ст. 58 Конституції України.
76. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
77. З огляду на викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
78. Оскільки Верховний Суд залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статттями 2, 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
- залишити без задоволення, а рішення Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у справі №340/3112/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.І. Рибачук
