ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
20 січня 2020 року
м. Чернігів
Унікальний номер справи № 747/522/19
Головуючий у першій інстанції - Тіщенко Л. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/203/20
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого -судді: Іванової Г.П.,
суддів: Скрипки А.А., Харечко Л.К.,
секретар: Позняк О.М.,
сторони :
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області у складі судді Тіщенко Л.В. від 06 листопада 2019 року (повний текст рішення складений 06 листопада 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування,
У С Т А Н О В И В:
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування, в якому просила стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на її користь: страхове відшкодування на утримання в розмірі 36031 грн., пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 3101,63 грн., три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 269,49 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року в с. Українське Талалаївського району по вул. Перемоги мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій ОСОБА_2 , керуючи мотоциклом "ІЖ Юпітер 4К", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з мотоциклом "Ява", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням її чоловіка ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП водій ОСОБА_4 від отриманих травм загинув на місці події. Вироком Талалаївського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2019 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та з урахуванням ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків призначено покарання у вигляді шести років двадцяти п`яти днів позбавлення волі. 29 листопада 2018 року на адресу МТСБУ надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах ОСОБА_1 - законного представника малолітнього сина загиблого ОСОБА_3 за шкоду, заподіяну внаслідок втрати годувальника. Сума вимоги з урахуванням страхового ліміту, встановленого Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" складає 200000 грн, що включає 29940 грн - витрати на поховання та встановлення пам`ятника, 170060 грн - відшкодування утримання у зв`язку із втратою годувальника для сина потерпілого ОСОБА_3 16 травня 2019 року МТСБУ прийнято рішення та виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодовування у розмірі 59727 грн, яке включає в себе - 15050 грн - витрати на поховання, 44676 грн - відшкодування у зв`язку із втратою годувальника. 24 липня 2019 року МТСБУ прийнято рішення та виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 104243 грн, яке включає в себе - 14890 грн - витрати по встановленню пам`ятника, 89353 грн - відшкодування у зв`язку з втратою годувальника. Щодо іншої частини відшкодування у розмірі 36031 грн МТСБУ листом від 05.08.2019 року повідомило, що виплата решти суми може бути здійснена починаючи з червня 2027 року на підстави додаткової заяви про доплату відшкодування. Вказане рішення відповідача про розтермінування виплати страхового відшкодування на утримання малолітнього сина загиблого суперечить положенню ст. 36.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тому ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь страхове відшкодування на утримання в розмірі 36031 грн, пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 3101,63 грн, три проценти річних від простроченої суми боргу у розмірі 269,49 грн та судові витрати у зв`язку з розглядом справи на професійну правничу допомогу - 15000 грн.
Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 06 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування на утримання в розмірі 36031 грн.00 коп.; пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми боргу в розмірі 3371 грн. 12 коп. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. Стягнуто з Моторного (транспортного ) страхового бюро України на користь держави судові витрати в сумі 768 грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі Моторне (транспортне) страхове бюро України просить скасувати рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 06 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим у зв`язку з тим, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи.
Моторне (транспортне) страхове бюро України вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно розтлумачив норму закону, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а тому прийняв помилкове рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 27.5 ст. 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відшкодування шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду. Зазначені норми не є імперативними, а є диспозитивними, а отже, одноразова виплата є правом, а не обов`язком відповідача. За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що розтермінування частини виплати страхового відшкодування на утримання сина загиблого ОСОБА_3 , суперечить положенню ст. 36.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки цією нормою встановлено право страхової компанії (МТСБУ), а не обов`язок для виплати одноразової виплати в повному обсязі, а оскільки ст. 1202 ЦК України передбачає, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами, то відповідач має право здійснити відшкодування решти шкоди щомісячними платежами.
Представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Качмар А.І. в порядку ст. 360 ЦПК України подано відзив на апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, а рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 06 листопада 2019 року залишити без змін.
Адвокат Качмар А.І. звертає увагу апеляційного суду на те, що статтею 36.2 Закону передбачено, що Страховик, приймаючи рішення про виплату страхового відшкодування, зобов`язаний виплатити його в передбачений 90-денний строк з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування. Тобто, вказана норма Закону встановлює обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
По справі вставлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 32 роки, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.10). Згідно копії свідоцтва про народження (повторного) серії НОМЕР_4 від 06.09.2016, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , в графі "Батько" зазначено ОСОБА_4 , в графі "Мати" - ОСОБА_1 (а.с.11). Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 10.07.2016, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 19 липня 2016 року, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 (а.с.12).
Вироком Талалаївського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та з урахуванням ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків призначено покарання у вигляді шести років двадцяти п`яти днів позбавлення волі. Вказаним вироком встановлено, що 21 серпня 2018 року в 19 год. 20 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи мотоциклом "ІЖ Юпітер 4К", реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія, виїхав на проїзну частину дороги від господарства АДРЕСА_1 в напрямку центру села. Під час здійснення маневру повороту ОСОБА_2 проявив неуважність, не правильно оцінив дорожню обстановку, не переконався у безпечності свого руху, не надавши перевагу у русі мотоциклу "Ява", реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , який рухався по проїзній частині вул. Перемоги в с. Українське у напрямку від центру села, у результаті чого відбулось зіткнення даних транспортних засобів. Внаслідок ДТП водій мотоцикла марки "Ява" ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, які в своєму комплексі відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до смерті потерпілого на місці події (а.с.26-28).
29 листопада 2018 року на адресу МТСБУ надіслано заяву про виплату страхового відшкодування для дружини потерпілого ОСОБА_1 та сина потерпілого ОСОБА_3 за шкоду, заподіяну внаслідок втрати годувальника в сумі 200000 грн. (а.с.7-7зв.).
За вказаними документами МТСБУ було заведено справу №55081. Батьки загиблого ОСОБА_4 відмовились від отримання належних їм виплат на користь онука ОСОБА_3 , про що надали нотаріально засвідчену заяву (а.с.31), яка була долучена до матеріалів МТСБУ №55081 разом із заявою про виплату ОСОБА_3 страхового відшкодування у розмірі 140274 грн. (а.с.30-30 зв.).
16 травня 2019 року МТСБУ прийняло рішення про виплату страхового відшкодування по справі №55081 в сумі 59726,00 грн. (а.с.29). 24 липня 2019 року МТСБУ прийняло рішення про виплату страхового відшкодування по справі №55081 в сумі 104243,00 грн. (а.с.36).
Листом від 05.08.2019 року МТСБУ повідомило заявника ОСОБА_1 про те, що інша частина відшкодування може бути здійснена починаючи з червня 2027 року на підставі додаткової заяви після спливу зазначеного строку (а.с.37).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем МТСБУ всупереч пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснено лише часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 163969 грн. в межах ліміту страхового відшкодування 200000 грн., хоча цим Законом, який є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до ЦК України, та який визначає порядок відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого, не передбачено виплату страхового відшкодування щомісячними платежами чи шляхом розтермінування його виплати. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки 36031 грн. Страхового відшкодування, а також пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу в розмірі 3371 грн. 12 коп.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду зважаючи на таке.
Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Пунктом 2.1. статті 2 Закону визначено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно із пунктом 22.1. статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 23.1. статті 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.
Статтею 27 Закону визначено порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого.
Пунктом 27.1. статті 27 цього Закону передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Пунктом 27.2. статті 27 Закону визначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Пунктом 41.1. статі 41 Закону передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу.
Згідно із статтею 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років). Шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Статтею 36.2 Закону передбачено, що Страховик, приймаючи рішення про виплату страхового відшкодування, зобов`язаний виплатити його в передбачений 90-денний строк з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування. Тобто, вказана норма Закону встановлює обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування.
Пунктом 36.5. ст. 36 Закону передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що з моменту отримання страховою компанією заяви про виплату страхового відшкодування пройшло більше шести місяців, однак МТСБУ не виплатило належного страхового відшкодування у зв`язку з втратою годувальника.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що страховик на підставі п.36.5 Закону зобов`язаний сплатити потерпілій пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, а саме за період з 01.06.2019 по 30.08.2019 в розмірі 3101 грн. 63 коп. та трьох процентів річних в розмірі 269 грн. 49 коп., всього на загальну суму 3371 грн. 12 коп. відповідно до розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви (а.с.6). Цей розрахунок не оспорювався та не спростовувався відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, він складений з додержанням вимог законодавства, а тому був обґрунтовано прийнятий судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо правомірності розтермінування виплати страхового відшкодування не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки вони суперечать положенням Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якими визначено строки, порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого.
Статтею 36.2 Закону передбачено, що Страховик, приймаючи рішення про виплату страхового відшкодування, зобов`язаний виплатити його в передбачений 90-денний строк з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування. Тобто, вказана норма Закону встановлює обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування.
Крім того, відповідно до частини 4 ст.1200 ЦК України розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.
Отже, доводи МТСБУ про те, що решта відшкодування може бути здійснена, починаючи з червня 2027 року на підставі додаткової заяви після спливу зазначеного строку, не можна визнати обґрунтованими.
Також безпідставним є посилання МТСБУ на те, що згідно пункту 27.2. статті 27 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами, а одноразова виплата страхового відшкодування є його правом, а не обов`язком, що не позбавляє його згідно статті 1202 ЦК України здійснювати відшкодування шкоди щомісячними платежами. Як уже зазначалося, положення ЦК України по відношенню до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є загальними і регулюють по-іншому порядок відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, ніж Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", положеннями якого виплата відшкодування щомісячними платежами не передбачена.
Доводи представника МТСБУ в засіданні апеляційного суду про те, що розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) виплачено у розмірі 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, не можуть бути підставою для відмови у виплаті решти належної позивачеві суми відшкодування, яка визначена з урахуванням страхового ліміту, встановленого Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" - 200000 грн.
Також не можна визнати обґрунтованими пояснення представника МТСБУ в засіданні апеляційного суду про неправильне обчислення розміру відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, з посиланням на те, що неправильно визначено кількість утриманців загиблого. Оскільки дві особи - мати та батько загиблого ОСОБА_4 - ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у встановленому порядку відмовились від належної їм частки страхового відшкодування на користь їх неповнолітнього внука ОСОБА_3 , розрахунок проводився з кількості двох осіб, враховуючи загиблого.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності проведеного розрахунку, а відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції і правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
За таких обставин, апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 06 листопада 2019 року - залишенню без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 374 п.1 ч.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.
Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 06 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повна постанова складена 27 січня 2020 року.
Головуючий: Судді:
