ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 січня 2020 року м. Київ № 640/8155/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом
ОСОБА_1
до
Київської міської митниці Державної фіскальної служби
про
визнання протиправним скасування рішення та картки
встановив:
ОСОБА _1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, у якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення митного посту «Столичний» про коригування митної вартості товарів від 13 лютого 2019 року №UA100110/2019/000025/2;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2019/00240.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач безпідставно відмовив у прийнятті поданої декларантом митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, незважаючи на подання усіх необхідних документів, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість придбаного ним автомобіля та обраний метод її визначення (основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються (вартість операції), та шляхом прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів безпідставно визначив митну вартість автомобіля, який ввозився на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт, за другорядним методом (резервним), що призвело до збільшення відповідачем митної вартості товару.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позов є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Крім цього відповідач стверджує, що заявлена позивачем митна вартість автомобіля не може бути визнана через наявність розбіжностей щодо його вартості та відсутність усіх необхідних відомостей (документів) щодо його дійсної вартості.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 14 грудня 2018 року було укладено договір купівлі-продажу (проформа) №107858. Згідно з умовами договору ОСОБА_2 , який є торговцем за законодавством Японії продав, а ОСОБА_1 придбала автомобіль бувший у користуванні MERCEDES-BENZ CL500 VIN/CH № НОМЕР_1 за ціною 3 788,00 доларів США.
Вказана ціна автомобіля зазначена в інвойсі №107853-2 від 25 грудня 2018 року. Оплата вартості товару за ціною, вказаною в договорі купівлі-продажу (проформа) №107858 проведена 14 грудня 2018 року, що підтверджується банківським платіжним документом №SW241C 14043982.
З метою доставки автомобіля на територію України 25 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала договір на транспортно-експедиційне обслуговування №12-25.12/18 з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ХОУП ГРУП».
Відповідно до умов даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ХОУП ГРУП» зобов`язується організувати перевезення автомобіля MERCEDES-BENZ CL500 VIN/CH № НОМЕР_1 різними видами транспорту із Японії, порт відправлення Нагойя, в Україну, місце прибуття м. Київ, через порт Одеса/Чорноморськ.
На підставі коносаменту №THG0119002 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ХОУП ГРУП» здійснило перевезення автомобіля морським транспортом.
Листом №0131/02 від 31 січня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ХОУП ГРУП» повідомило, що вартість морського фрахту з перевезення імпортного вантажу з порту Нагойя до порту Чорноморськ склала 12281,82 грн.
На підставі рахунку-фактури №СФ-0000071 від 31 січня 2019 року ОСОБА_1 здійснила оплату вартості морського фрахту, що підтверджується квитанцією №0.0.1258335072.1 від 04 лютого 2019 року та зазначила дану суму як складову митної вартості товару.
В той же час, матеріалами справи підтверджується, що позивачем на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ХОУП ГРУП» перераховано ще суму у розмірі 8648,02 грн. з призначенням платежу згідно рахунку-фактури №СФ-0000077 від 04 лютого 2019 року.
Проте, дану суму коштів позивачем до складової митної вартості товару не включено.
12 лютого 2019 року ОСОБА_1 подала електронну митну декларацію ІМ 40 ДЕ №UA100110/2019/118153 на автомобіль легковий, бувший у користуванні -1 штука, марка MERCEDES-BENZ; модель - CL500; ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 . Митна вартість товару визначена декларантом із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту), яку було фактично сплачено (банківський платіжний документ №SW241C 14043982).
До вищезазначеної ЕМД представником позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «МСЛ-БРОК» додано:
- проформу інвойсу №107858 від 14 грудня 2018 року;
- комерційний інвойс №107853-2 від 20 грудня 2018 року;
- домашній коносамент №THG0119002 від 28 грудня 2018 року;
- акт митного огляду №UA500120/2019/240 від 11 лютого 2019 року;
- технічний паспорт №3631023291886631 від 16 червня 2004 року;
- банківський платіжний документ, що підтверджує сплату вартості за товар №SW241C14O43982 від 01 лютого 2019 року;
- довідку про надання транспортних послуг №0131/02 від 31 січня 2019 року;
- договір про надання транспортних послуг №12-25.12/18 від 25 грудня 2018 року.
Відповідачем до Товариства з обмеженою відповідальністю «МСЛ-БРОК» направлено електронний запит №e3d55379-1235-4d57-a5d6-c4dd3ce20fa1 від 13 лютого 2019 року про надання додаткових документів.
Товариство з обмеженою відповідальністю «МСЛ-БРОК» листом від 13 лютого 2019 року №1302/5-19 повідомило митний орган про те, що у товариства відсутня можливість подати додаткові документи у строки, визначенні Митним кодексом України, а тому просило прийняти рішення на підставі вже поданих документів.
Митним постом «Столичний» 13 лютого 2019 року було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13 лютого 2019 року №UA100110/2019/00240 та Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100110/2019/000025/2.
На дане рішення було подано скаргу до Київської міської митниці ДФС. У відповідь на дану скаргу Київська міська митниця ДФС відмовила у скасуванні рішення про коригування митної вартості. По-перше, зазначено, що «роздрукований з електронної копії банківський документ №SW241C 14043982 надано без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22).
По-друге, зазначено, що договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 20 грудня 2018 року передбачає підписання між замовником та експедитором акту прийому-передачі виконаних робіт.
Вважаючи Рішення та Картку відмови протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України (надалі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4МК України).
Згідно з частинами першою-третьою статті 38 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої, пункту 1 частини шостої статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 МК України .
Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункту 23 частини першої статті 4 МК України).
Згідно зі статтями 246, 248 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Стаття 49 МК України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини першої митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Стаття 57 глави 9 МК України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною другою якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Статтею 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини першої).
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга).
Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з частиною другою статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 53 МК України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга).
Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга).
Відповідно до частини першої статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як уже встановлено судом, декларант в інтересах позивача надав митному органу для підтвердження заявленої митної вартості автомобіля при здійсненні його митного оформлення:
- проформу інвойсу №107858 від 14 грудня 2018 року;
- комерційний інвойс №107853-2 від 20 грудня 2018 року;
- домашній коносамент №THG0119002 від 28 грудня 2018 року;
- акт митного огляду №UA500120/2019/240 від 11 лютого 2019 року;
- технічний паспорт №3631023291886631 від 16 червня 2004 року;
- банківський платіжний документ, що підтверджує сплату вартості за товар №SW241C14O43982 від 01 лютого 2019 року;
- довідку про надання транспортних послуг №0131/02 від 31 січня 2019 року;
- договір про надання транспортних послуг №12-25.12/18 від 25 грудня 2018 року.
Відтак, судом встановлено, що подані декларантом позивача до митного оформлення автомобіля вищевказані документи, що підтверджують отримання коштів за придбаний автомобіль, за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 2-3 частини другої статті 53 Митного кодексу України.
Згідно із проформою інвойсу №107858 від 14 грудня 2018 року, комерційний інвойс №107853-2 від 20 грудня 2018 року та банківський платіжний документ підтверджують сплату вартості за товар №SW241C14O43982 від 01 лютого 2019 року, яка становить 3788,00 доларів США.
Стосовно документів, визначених пунктами 4-6 та 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України (банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні документи про його оплату, транспортні документи, документи, що підтверджують страхування), необхідність подання яких при процедурі консультації із декларантом вимагав відповідач, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою доставки автомобіля на територію України 25 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала договір на транспортно-експедиційне обслуговування №12-25.12/18 з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ХОУП ГРУП».
Відповідно до умов даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ХОУП ГРУП» зобов`язується організувати перевезення автомобіля MERCEDES-BENZ CL500 VIN/CH № НОМЕР_1 різними видами транспорту із Японії, порт відправлення Нагойя, в Україну, місце прибуття м. Київ, через порт Одеса/Чорноморськ.
На підставі коносаменту №THG0119002 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ХОУП ГРУП» здійснило перевезення автомобіля морським транспортом.
Листом №0131/02 від 31 січня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ХОУП ГРУП» повідомило, що вартість морського фрахту з перевезення імпортного вантажу з порту Нагойя до порту Чорноморськ склала 12281,82 грн.
В той же час, згідно з пунктом 3.2 Договору від 25 грудня 2018 року №12-25.12/18 до оплати вартості експедиційної винагороди не входить витрати на оплату послуг третіх осіб, залучених до виконання договору. Дані кошти є транзитними та підлягають перерахуванню на користь третіх осіб, залучених до виконання договору.
До матеріалів справи позивачем долучено копію квитанції від 04 лютого 2019 року №0.0.1258333975.1 на суму 8648,02 грн., перераховану на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ХОУП ГРУП» з призначенням платежу «за послуги зг. р/ф №СФ-0000077 від 04 лютого 2019 року в т. ч. ПДВ пл. Рогова Ю.М.». З чого та з урахуванням вищенаведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що дані витрати повинні бути включені до митної вартості, не зважаючи на те, чи ці кошти є транзитними чи ні, оскільки такі витрати є витратами на перевезення транспортного засобу.
Крім того, відповідно до пункту 1.1 Експедитор зобов`язується організувати перевезення автомобіля MERCEDES-BENZ CL500 VIN/CH № НОМЕР_1 , 2004 году випуску різними видами транспорту з Японії, порт відправлення - Нагойя в Україну, місце прибуття міста Київ, через порт Одесса/Чорноморськ.
А тому, твердження позивача, що останньою включено до митної вартості лише витрати на транспортування морським транспортом є хибними, оскільки відповідно до умов вищезазначеного договору позивач (замовник) доручила експедитору перевезення автомобіля MERCEDES-BENZ CL500 VIN/CH № НОМЕР_1 , 2004 году випуску різними видами транспорту.
У зв`язку з цим, сумніви відповідача щодо складових митної вартості придбаного позивачем автомобіля є обґрунтованими.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 Митного кодексу України).
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Неможливість відповідача з поданих позивачем документів підтвердити заявлений метод визначення митної вартості автомобіля, є підставою для застосування ним іншого методу визначення митної вартості цього транспортного засобу.
Разом з тим, такий сумнів відповідача та неможливість визначення митної вартості з поданих декларантом документів підтверджується й матеріалами справи та проведеним аналізом у даній справі.
Згідно з частиною першою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини другої статті 57 Митного кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. За правилами частини третьої, восьмої згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 Митного кодексу України).
На підставі аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 Митного кодексу України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 Митного кодексу України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти.
Як встановлено судом, митну вартість придбаного позивачем транспортного засобу визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано не достатню кількість документів для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.
Згідно з оскаржуваним Рішенням митну вартість згаданого транспортного засобу визначено відповідачем за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України), джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення його митної вартості - порівняння заявленого рівня митної вартості з ціновою інформацією зовнішніх джерел з врахуванням VIN-коду, марки, моделі, країни походження, календарного року виготовлення, виробника.
Наведене дає підстави вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
При цьому відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, відповідачем доведено наявність підстав для застосування резервного методу визначення ціни придбаного позивачем автомобіля, а відповідно для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Тому таке рішення є правомірним.
В свою чергу, доводи позивача не спростовують доводів відповідача, викладених в оскаржуваному рішенні та відзиві на позовну заяву.
Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним скасування рішення та картки - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко
