Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/8155/19 Суддя першої інстанції: Шейко Т.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Черпіцької Л.Т.,
при секретарі - Ткаченко В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення та картки,
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення та картки, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення митного посту «Столичний» про коригування митної вартості товару від 13.02.2019 року № UA100110/2019/000025/2;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 13.02.2019 року №UA100110/2019/00240.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач - ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Свої вимоги апелянти обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача - Київську міську митницю Державної фіскальної служби на правонаступника, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 року №858 прийнято реорганізувати територіальні органи Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби України.
Даною постановою також створено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби України, зокрема, Київську митницю Держмитслужби.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року №1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів України розпочати діяльність Державної митної служби України та територіальних органів з метою реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи з 00 год. 00 хв. 08.12.2019 року.
Наказом Київської митниці Держмитслужби від 06.12.2019 року №7 розпочато діяльність структурних підрозділів Київської митниці Держмитслужби (митні пости).
У свою чергу, 30 вересня 2020 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» (надалі - Постанова).
Пунктом 1 Постанови передбачено спосіб реорганізації територіальних органів Державної митної служби, зокрема, Київської митниці Держмитслужби, шляхом приєднання до Державної митної служби (створення єдиної юридичної особи).
Відповідно до пункту 2 Постанови, територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.
Наказом Держмитслужби від 19.10.2020 року № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворено Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань здійснено реєстрацію Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України: код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А.
Згідно ч. 2 ст. 211 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» відокремлені підрозділи центрального органу виконавчої влади утворюються без статусу юридичної особи та є органом державної влади, може мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України.
Згідно наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 року № 472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи» митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України з 00 год. 00 хв. 01 липня 2021 року розпочато здійснення функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.
Таким чином, Київська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України розпочала свою діяльність з 01.07.2021 року.
У свою чергу, Київська митниця Держмитслужби перебуває в стані припинення, що також підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Супроводження судових справ, де стороною виступала Київська митниця Держмитслужби здійснює Київська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України. Посадові особи юридичного управління Київської митниці, з метою самопредставництва митного органу, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Положенням про Київську митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 № 489 передбачено, що Митниця з метою виконання повноважень делегованих Держмитслужбою, представляє свої інтереси та інтереси Держмитслужби в усіх без виключення судах (місцевих (цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних); апеляційних (цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних); Верховному Суді (Великій Палаті Верховного Суду, Касаційному адміністративному суді, Касаційному господарському суді, Касаційному цивільному суді, Касаційному кримінальному суді), з усіма відповідними правами та обов`язками наданими законодавством для учасників судового процесу (п.п. 22 п. 5, п. 4 Положення).
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача у справі на правонаступника - Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
Відзив на апеляційну скаргу від Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з пунктом 3.2 Договору від 25 грудня 2018 року №12-25.12/18 до оплати вартості експедиційної винагороди не входить витрати на оплату послуг третіх осіб, залучених до виконання договору (дані кошти є транзитними та підлягають перерахуванню на користь третіх осіб, залучених до виконання договору), до матеріалів справи позивачем долучено копію квитанції від 04 лютого 2019 року №0.0.1258333975.1 на суму 8648,02 грн., перераховану на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ХОУП ГРУП» з призначенням платежу «за послуги зг. р/ф №СФ-0000077 від 04 лютого 2019 року в т. ч. ПДВ пл. ОСОБА_1», з чого та з урахуванням норм законодавства, суд дійшов висновку, що дані витрати повинні бути включені до митної вартості, не зважаючи на те, чи ці кошти є транзитними чи ні, оскільки такі витрати є витратами на перевезення транспортного засобу, у зв`язку з чим у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо митної вартості завезеного товару.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 14 грудня 2018 року було укладено договір купівлі-продажу (проформа) №107858. Згідно з умовами договору ОСОБА_3 , який є торговцем за законодавством Японії продав, а ОСОБА_1 придбала автомобіль бувший у користуванні MERCEDES-BENZ CL500 VIN/CH № НОМЕР_1 за ціною 3 788,00 доларів США.
Вказана ціна автомобіля зазначена в інвойсі №107853-2 від 25 грудня 2018 року. Оплата вартості товару за ціною, вказаною в договорі купівлі-продажу (проформа) №107858 проведена 14 грудня 2018 року, що підтверджується банківським платіжним документом №SW241C 14043982.
З метою доставки автомобіля на територію України 25 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала договір на транспортно-експедиційне обслуговування №12-25.12/18 з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ХОУП ГРУП».
Відповідно до умов даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ХОУП ГРУП» зобов`язується організувати перевезення автомобіля MERCEDES-BENZ CL500 VIN/CH № НОМЕР_1 різними видами транспорту із Японії, порт відправлення Нагойя, в Україну, місце прибуття м. Київ, через порт Одеса/Чорноморськ.
На підставі коносаменту №THG0119002 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ХОУП ГРУП» здійснило перевезення автомобіля морським транспортом.
Листом №0131/02 від 31 січня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ХОУП ГРУП» повідомило, що вартість морського фрахту з перевезення імпортного вантажу з порту Нагойя до порту Чорноморськ склала 12281,82 грн.
На підставі рахунку-фактури №СФ-0000071 від 31 січня 2019 року ОСОБА_1 здійснила оплату вартості морського фрахту, що підтверджується квитанцією №0.0.1258335072.1 від 04 лютого 2019 року та зазначила дану суму як складову митної вартості товару.
У той же час, матеріалами справи підтверджується, що позивачем на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ХОУП ГРУП» перераховано ще суму у розмірі 8648,02 грн. з призначенням платежу згідно рахунку-фактури №СФ-0000077 від 04 лютого 2019 року.
Проте, дану суму коштів позивачем до складової митної вартості товару не включено.
12 лютого 2019 року ОСОБА_1 подала електронну митну декларацію ІМ 40 ДЕ №UA100110/2019/118153 на автомобіль легковий, бувший у користуванні -1 штука, марка MERCEDES-BENZ; модель - CL500; ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 . Митна вартість товару визначена декларантом із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту), яку було фактично сплачено (банківський платіжний документ №SW241C 14043982).
До вищезазначеної ЕМД представником позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «МСЛ-БРОК» додано:
- проформу інвойсу №107858 від 14 грудня 2018 року;
- комерційний інвойс №107853-2 від 20 грудня 2018 року;
- домашній коносамент №THG0119002 від 28 грудня 2018 року;
- акт митного огляду №UA500120/2019/240 від 11 лютого 2019 року;
- технічний паспорт №3631023291886631 від 16 червня 2004 року;
- банківський платіжний документ, що підтверджує сплату вартості за товар №SW241C14O43982 від 01 лютого 2019 року;
- довідку про надання транспортних послуг №0131/02 від 31 січня 2019 року;
- договір про надання транспортних послуг №12-25.12/18 від 25 грудня 2018 року.
Відповідачем до Товариства з обмеженою відповідальністю «МСЛ-БРОК» направлено електронний запит №e3d55379-1235-4d57-a5d6-c4dd3ce20fa1 від 13 лютого 2019 року про надання додаткових документів.
Товариство з обмеженою відповідальністю «МСЛ-БРОК» листом від 13 лютого 2019 року №1302/5-19 повідомило митний орган про те, що у товариства відсутня можливість подати додаткові документи у строки, визначенні Митним кодексом України, а тому просило прийняти рішення на підставі вже поданих документів.
Митним постом «Столичний» 13 лютого 2019 року було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13 лютого 2019 року №UA100110/2019/00240 та Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100110/2019/000025/2.
На дане рішення було подано скаргу до Київської міської митниці ДФС. У відповідь на дану скаргу Київська міська митниця ДФС відмовила у скасуванні рішення про коригування митної вартості. Підставами для спірного рішення було:
- «роздрукований з електронної копії банківський документ №SW241C 14043982 надано без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22);
- договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 20 грудня 2018 року передбачає підписання між замовником та експедитором акту прийому-передачі виконаних робіт.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як убачається ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як убачається ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до вимог п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Згідно з вимогами пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.
Крім того, ч. 1 ст. 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Як убачається п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Крім того, ч. 6 ст. 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Як убачається ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Як убачається ч. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Крім того, ч. 10 ст. 58 МК України, визначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 року (справа 21-591а15).
Відмовляючи позивачу визнати митну вартість, зазначену ним у митній декларації, відповідач виходив з того, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме - понесені на транспортування та страхування оцінюваного транспортного засобу.
Втім, колегія суддів вважає такі доводи митного органу необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до матеріалів справи, про що також зазначено у графі 15 рішення про коригування митної вартості товарів, товар постачається на умовах FOB, Україна, порт призначення: Одеса.
Так, згідно з Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (в редакції 2010 року) термін «FOB» named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) - це термін інкотермс 2000 та 2010, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.
Відповідно до проформи № 107858, комерційного інвойсу від 25.12.2018 року № 107853-2, портом погрузки є: Нагойя, Японія, портом призначення - Одеса, Україна.
Як зазначалось вище, п.5 ч.10 ст. 58 Митного кодексу передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Отже позивачем було вірно включено до митної вартості товару 12 281,82 грн. (вартість морського фрахту з перевезення імпортованого вантажу з порту Нагойя до порту Чорноморськ).
Втім, як передбачено п.2 ч. 11 ст. 58 МК при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.
Так, відповідно до матеріалів справи, з метою доставки автомобіля на територію України 25 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала договір на транспортно-експедиційне обслуговування №12-25.12/18 з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ХОУП ГРУП».
Відповідно до умов даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ХОУП ГРУП» зобов`язується організувати перевезення автомобіля MERCEDES-BENZ CL500 VIN/CH № НОМЕР_1 різними видами транспорту із Японії, порт відправлення Нагойя, в Україну, місце прибуття м. Київ, через порт Одеса/Чорноморськ.
На підставі коносаменту №THG0119002 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ХОУП ГРУП» здійснило перевезення автомобіля морським транспортом.
Листом №0131/02 від 31 січня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ХОУП ГРУП» повідомило, що вартість морського фрахту з перевезення імпортного вантажу з порту Нагойя до порту Чорноморськ склала 12281,82 грн.
У той же час, згідно з пунктом 3.2 Договору від 25 грудня 2018 року №12-25.12/18 до оплати вартості експедиційної винагороди не входить витрати на оплату послуг третіх осіб, залучених до виконання договору. Дані кошти є транзитними та підлягають перерахуванню на користь третіх осіб, залучених до виконання договору.
До матеріалів справи позивачем долучено копію квитанції від 04 лютого 2019 року №0.0.1258333975.1 на суму 8648,02 грн., перераховану на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ХОУП ГРУП» з призначенням платежу «за послуги зг. р/ф №СФ-0000077 від 04 лютого 2019 року в т. ч. ПДВ пл. ОСОБА_1».
Колегія суддів вважає вірними доводи апелянта щодо того, що дані витрати - 8648,02 грн. не повинні включатись до митної вартості товару, з огляду на положення п.5 ч.10 ст. 58 Митного кодексу, такі витрати дійсно є витратами на перевезення транспортного засобу, проте з порту до місця призначення, що в силу п.2 ч. 11 ст. 58 МК не допускається включення до митної вартості придбаного товару.
Згідно з п. 7 ч. 10 ст. 58 МК України витрати на страхування товарів є обов`язковою складовою митної вартості товару та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені.
Частиною 2 ст. 53 МК України передбачено, що якщо здійснювалося страхування, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Втім, як вбачається з матеріалів справи, позивач страхування не здійснюється, враховуючи умови поставки товару.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 надано до митного оформлення основні та необхідні документи, які кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже в сукупності заявлені відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) не давали митному органу підстав для сумніву щодо повноти та правильності визначення її декларантом, у зв`язку з чим рішення відповідача про коригування митної вартості товару № UA/100110/2019/000025/2 від 13.02.2019 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA100110/2019/00240 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції адміністративний позов задоволено повністю, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці суму сплаченого судового збору у розмірі 3842 грн. (1536,80 грн. за подання позовної заяви + 2305,20 грн. за подання апеляційної скарги).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було частково порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 245, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товару від 13.02.2019 року № UA100110/2019/000025/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 13.02.2019 року №UA100110/2019/00240.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, вул.. В.Гавела 8-а, код ЄДРОПУ: 43997555) суму сплаченого судового збору у розмірі 3842 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні).
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Я.Б.Глущенко
Л.Т.Черпіцька
Повний текст виготовлено 19 липня 2022 року.
