ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2022 року

м. Київ

справа № 640/8155/19

адміністративне провадження № К/9901/4409/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2021 (суддя-доповідач Пилипенко О.Є., судді: Глущенко Я.Б., Черпіцька Л.Т.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови у митному оформленні

У С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2020 (суддя Шейко Т.І.) у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вказане судове рішення 23.01.2020 було направлено на адресу позивачки, вказану в позовній заяві, однак, поштове відправлення повернулось до суду за закінченням терміну зберігання (77-78 т. І).

Копію повного судового рішення отримано представником позивачки за його клопотанням 03.11.2020 (а.с. 85-87 т. І).

02.12.2020 позивачка через свого представника засобами поштового зв`язку звернулася до суду з апеляційною скаргою на зазначене судове рішення у цій справі (а.с. 89-103 т. І), але Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.01.2021 відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС): позивачкою порушено правила щодо процесуального строку звернення на апеляційне оскарження, а наведені у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави для поновлення цього строку визнані судом неповажними (а.с.117-118 т. І).

На цю ухвалу адвокат Пінтов В.В. як представник позивачки 10.02.2021 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції і направити справу для подальшого розгляду до цього ж суду.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, застосувавши у даному випадку норми статті 126 КАС (``Вручення повістки``), у якій наведено загальні способи вручення повістки, замість прямої норми статті 251 КАС (``Вручення судового рішення``), якою врегульовано вручення копії повного судового рішення у разі його ухвалення в порядку письмового провадження. Враховуючи, що апеляційну скаргу подано 02.12.2020, тобто протягом тридцяти днів з моменту отримання повного рішення суду (03.11.2020), скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск ним строку без поважних причин і, як наслідок, безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивачки, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як установлено матеріалами справи, свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі ведення справи в суді позивачка здійснює через свого представника.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.12.2020 апеляційну скаргу позивачки залишив без руху, як таку, що була подана після закінчення строку, встановленого статтею 295 КАС, а підстави для поновлення зазначеного строку, вказані у заяві про поновлення цього строку, визнанні судом неповажними (поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження як підстави для його поновлення представник позивачки вказав обставини несвоєчасного ознайомлення з повним текстом спірного рішення від 22.01.2020, оскільки останнє ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а його копія (повний текст) отримано представником позивачки за його клопотанням 03.11.2020).

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що довід скаржника про отримання копії повного судового рішення саме 03.11.2020, не знайшов підтвердження. Як на підставу таких висновків суд апеляційної інстанції зазначив, що 23.01.2020 судове рішення першої інстанції було направлено на адресу позивачки, вказану в позовній заяві, однак поштове відправлення повернулось до суду за закінченням терміну зберігання. До того ж рішення суду першої інстанції від 22.01.2020 було опубліковано у Єдиному державному реєстрі судових рішень ще у січні 2020 року, отже позивачка мала можливість ознайомитися з повним текстом судового рішення.

У заяві про усунення недоліків апеляційної скарги представник позивачки вказав про те, що відповідно до положень статей 262, 295 КАС строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня з дня вручення учаснику справи повного рішення суду, а днем вручення судового рішення є обставини, визначені у частині шостій статті 251 КАС. Таким чином, днем вручення повного судового рішення є саме 03.11.2020.

Проте апеляційний суд з цим не погодився. Застосувавши за аналогією норму частини одинадцятої статті 126 КАС, яка містить презумпцію вручення повістки, суд дійшов висновку, що направлене 23.01.2020 на адресу позивачки, вказану в позовній заяві, а потім повернуте за закінченням терміну зберігання судове рішення вважається врученим, а скаржник не довів існування обставин, що зумовили пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та об`єктивно свідчили про неможливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою впродовж 11 місяців, і згідно з ухвалою від 11.01.2021 відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пунктом 1 частини другої статті 295 КАС встановлено, що учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Згідно з частиною третьою статті 298 КАС апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, зокрема скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, законом визначені процесуальні строки на апеляційне оскарження судового рішення, після спливу яких вважається, що такий строк пропущений. Відлік такого строку законодавець пов`язує з днем проголошення судового рішення або складення його повного тексту. Водночас, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Своєю чергою питання щодо вручення судових рішень врегульовано положеннями статті 251 КАС.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня (частина п`ята статті 251 КАС).

Відповідно до вимог частин десятої та одинадцятої статті 251 КАС порядок вручення судових рішень здійснюється шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. У разі розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення згідно з принципом гласності судового процесу.

За змістом частини шостої статті 251 КАС днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Своєю чергою, положення КАС не передбачають повернення рекомендованих листів з відміткою ``за закінченням встановленого терміну зберігання``, така відмітка не передбачена як причина невручення судового повідомлення. Ця відмітка не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист. Отже, така відмітка не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі, зокрема не визначає чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано судове рішення, не виявлено за місцем проживання.

У цьому висновку Суд звертається до позиції Верховного Суду щодо послідовного застосування норм статті 251 КАС, сформульовану у постановах від 10.02.2022 у справі №540/1540/20, від 23.12.2021 у справі №640/5058/20, від 04.11.2021 у справі №826/4978/16, від 29.12.2020 у справі №640/21490/19, від 27.02.2020 у справі №814/1469/17 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №752/11896/17, від 12.02.2019 у справі №906/142/18, але не виключно.

Також питання належності вручення процесуальних документів учасникам справи було предметом неодноразового аналізу Верховним Судом, зокрема у постановах від 01.07.2021 у справі №522/3546/20, №802/118/17-а, від 17.06.2021 у справі №420/2097/20), від 09.04.2021 у справі №500/90/19, від 31.03.2021 у справі №240/13092/20), від 28.01.2021 у справі №260/1888/20, від 31.10.2019 у справі №760/22516/18, де Верховний Суд зазначив про необхідність застосування положень підпункту 15.15 пункту 15 пункту 1 розділу VІІ ``Перехідні положення`` КАС та вручення судових рішень судами в паперовій формі.

Як вже було зазначено, у справі №640/8155/19 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2020 ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а його копію (повний текст) представник позивачки отримав за клопотанням 03.11.2020 03.11.2020, що підтверджується власне клопотанням представника позивачки про надання копії рішення суду та ознайомлення з матеріалами справи від 22.10.2020 б/н та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 85-87 т.І). Відповідно до положень статей 55, 60 КАС вручення копії судового рішення представникові має процесуальним наслідком виникнення презумпції його вручення й особі, яку він представляє. Інші докази вручення позивачці або її представнику копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції матеріали справи не містять.

За викладених обставин висновок суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження є передчасним.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2021 скасувати і направити справу для продовження розгляду до цього ж суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко Р.Ф. Ханова