ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
_____________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
14.01.2020 Справа № 905/1935/19
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В., при секретарі судового засідання Бутовій Є.В., в судовому засіданні розглядається справа
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп», м. Київ,
до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі», м. Краматорськ Донецької області,
про стягнення за порушення грошового зобов`язання в сумі 399 576,58 грн.,-
Представники сторін:
від позивача: не з`явився;
від відповідача: не з`явився.
Суть справи:
Позивач , Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп», звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про стягнення за порушення грошового зобов`язання в сумі 399 576,58 грн., з яких 288 970,94 грн. – інфляційного збільшення та 110 605,64 грн. – 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем рішення Господарського суду Донецької області по справі № 905/1509/17, внаслідок чого виникли підстави для нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних за порушення зазначеного вище грошового зобов`язання загальною сумою у розмірі 399 576, 58 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
7 листопада 2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти обставин, викладених у позовній заяві, з огляду на наступне.
Відповідач вважає розрахунки позивача необґрунтованими та безпідставними, адже сума простроченого зобов`язання становить 1 554 423, 50 грн., у той час як позивач у період з 16 червня 2017 року по 18 грудня 2017 року нараховує інфляційні втрати та 3 відсотки річних на суму у розмірі 1 583 532, 70 грн., яка складається з суми основної заборгованості та стягнутих за рішенням суду по справі № 905/1509/17 штрафних санкцій, а у період з 19 грудня 2017 року по 3 жовтня 2019 року відсотки річних та інфляційні втрати нараховуються на суму 1 607 285, 69 грн., яка складається з суми основної заборгованості, стягнутих рішенням суду по справі № 905/1509/17 штрафних санкцій та судових витрат, що у свою чергу є неправомірним з огляду на зміст 1 статті 509 Цивільного кодексу України, за яким інфляційні втрати, 3 відсотки річних та судовий збір є не грошовим зобов`язанням, а забезпеченням виконання основного зобов`язання. У зв`язку з викладеним, відповідач зробив контррозрахунок позовних вимог, за яким на суму основної заборгованості у розмірі 1 554 423, 50 грн. у період з 16 червня 2017 року по 3 жовтня 2019 року нараховано 3 відсотки річних у розмірі 107 319, 10 грн. та інфляційні втрати у розмірі 273 578, 56 грн.
8 листопада 2019 року від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.
26 листопада 2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує проти позиції відповідача, викладеної у відзиві, та у якості обґрунтування посилається на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладена зокрема у Постанові від 31 липня 2019 року по справі № 910/3692/18. За текстом зазначеної Постанови (параграфи 65-67) зроблено висновок, що з моменту набрання рішенням суду про стягнення невиконаного грошового зобов`язання та нарахованих на нього штрафних санкцій законної сили виникає нове зобов`язання про виконання такого рішення, що за своєю правовою природою є грошовим, а тому у даному випадку застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України є правомірним.
Ухвалою суду від 18 грудня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 14 січня 2020 року.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.202 ГПК України без явки сторін за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд –
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 19 вересня 2017 року по справі № 905/1509/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про стягнення 1 583 532, 70 грн., з яких 1 554 423, 50 грн. – основна заборгованість, 21 677, 99 грн. - інфляційні втрати, 7 431, 21 грн. – 3 відсотки річних, задоволено в повному обсязі та вирішено стягнути з відповідача 1 554 423, 50 грн. основного боргу, 3 відсотки річних у розмірі 7 431, 21 грн., інфляційні втрати у розмірі 21 677, 99 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 23 752, 99 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19 грудня 2017 року по справі № 905/1509/17 зазначене рішення залишено без змін.
Зі змісту рішення вбачається, що 14 липня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго», правонаступником якого є Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі», (далі за текстом відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» (далі за текстом позивач, виконавець) укладено Договір № 140715-Д2.1/20 (далі за текстом договір) про надання послуг, за змістом якого Виконавець зобов`язується у 2015-2017 роках надати Замовнику послуги, а Замовник прийняти і оплатити такі послуги.
Як вбачається з мотивувальної частини рішення господарського суду у справі 905/1509/17, останнім встановлено факт порушення відповідачем договірних зобов`язань, внаслідок чого позовні вимоги було задоволено в повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість, 3 відсотки річних, нараховані у період з 1 березня 2017 року по 15 червня 2017 року, та інфляційні втрати у період з березня 2017 року по травень 2017 року.
У відповідності до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи відзив відповідача, яким не спростовані факти, вставлені рішенням у справі № 905/1509/19, суд вважає доведеним факти укладання між сторонами Договору № 140715-Д2.1/20, порушення з боку відповідача грошових зобов`язань за договором в сумі 1 554 423,50 грн.
Як свідчать матеріали справи, з метою примусового виконання рішення суду по справі № 905/1509/17 27 грудня 2017 року було видано судовий наказ.
На підставі судового наказу Приватним виконавцем Літвиненком Олексієм Вікторовичем відкрито виконавче провадження ВП № 60081386.
В ході виконавчих дій заборгованість, яка підлягала примусовому стягненню за рішенням по справі № 905/1509/17, була погашена в повному обсязі 4 жовтня 2019 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1041 від 4 жовтня 2019 року. Згідно з графою «призначення платежу», суму у розмірі 1 607 285, 69 грн. сплачено з метою погашення заборгованості за наказом Господарського суду Донецької області по справі № 905/1509/17.
Таким чином, враховуючи відсутність заперечень з боку учасників справи, суд дійшов висновку про виконання рішення суду по справі № 905/1509/17 в повному обсязі саме 4 жовтня 2019 року.
Виходячи з викладених вище обставин позивач наполягає на наявності підстав для нарахування 3 відсотків річних загальною сумою у розмірі 110 605, 64 грн., зокрема сума відсотків річних у розмірі 24 208, 53 грн. нарахована на суму 1 583 532, 70 грн. у період з 16 липня 2017 року по 18 грудня 2017 року (день набрання законної сили рішенням по справі № 905/1509/17), а інша частина трьох відсотків річних – 86 397, 11 грн. – нарахована на суму 1 607 285, 69 грн. (заборгованість, яка встановлена рішенням у справі № 905/1509/17 з урахуванням судового збору) у період з 19 грудня 2017 року по 3 жовтня 2019 року.
Під час нарахування інфляційних втрат позивач керувався тотожними періодами та сумами грошової заборгованості і нарахував 83 919, 80 грн. та 205 051, 14 грн. інфляційних втрат відповідно.
Позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на ч. 1 ст. 509, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та їх тлумачення Верховним Судом у Постановах по справам № 686/21962/15-ц та 910/3692/18.
Відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог, вважаючи розрахунки позивача безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
Така позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 686/21962/15-ц.
За висновками, викладеними у постанові Касаційного господарського суду від 31 липня 2019 року по справі № 910/3692/18, обов`язок зі сплати відповідачем суми боргу виник у нього не на підставі судових рішень, а з договорів, що були укладені між сторонами і умови яких відповідачем виконувалися неналежно.
Судовими рішеннями фактично тільки фіксується належна до стягнення сума боргу, однак, наявність таких рішень не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум.
При цьому, оскільки нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання, то і подальше застосування до таких сум наслідків передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є правомірним.
Проаналізувавши розрахунок, наданий позивачем в обґрунтування позовних вимог, суд зазначає, що останнім до розміру грошової заборгованості , на яку нараховано 3 відсотки річних та індекс інфляції, включені відшкодування судових витрат, встановлені рішенням по справі 905/1509/17 в сумі 23 752,99 грн.
З цього приводу, суд, застосовуючи ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», щодо обов`язковості правових висновків Верховного Суду, та орієнтуючись на висновки, зроблені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду по справі № 910/8829/17 від 14 травня 2018 року, зазначає, що правова природа розподілу судових витрат виключає можливість застосування до цих відносин ст. 625 Цивільного кодексу України. В зв`язку з викладеним, суд відмовляє у задоволені вимог щодо стягнення 3 % річних та індексу інфляції на суму витрат зі сплати судового збору, стягнутих з відповідача в межах справи 905/1509/17.
Таким чином, суд зазначає, що базою нарахування 3 відсотків річних та індексу інфляції є заборгованість, вставлена рішенням суду по справі № 905/1509/17, у розмірі 1 583 532,70 грн. за період з 16 червня 2017 року по 3 жовтня 2019 року (щодо відсотків) та з 1 липня 2017 року по 30 вересня 2019 року (щодо інфляції).
Стосовно визначення такого періоду нарахування інфляційних втрат суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Така позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 5 липня 2019 року по справі № 905/600/18.
Таким чином, суд дійшов висновку, що належним періодом нарахування інфляційних втрат є період з 1 липня 2017 року по 30 вересня 2019 року. З матеріалів справи вбачається, що позивач вимагає стягнути інфляційні витрати у розмірі 288 970,94 грн. Проте інфляційне збільшення суми заборгованості, встановленої судом, складає 309 808,04 грн., у зв`язку з чим в цій частині позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судом встановлено, що сума трьох відсотків річних складає 109 328, 83 грн., у зв`язку з чим позов задовольняється саме в цій частині щодо заборгованості за відсотками.
Судовий збір, у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про стягнення 399 576,58 грн., з яких 288 970,94 грн. – інфляційне збільшення та 110 605,64 грн. – 3% річних – задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (84302, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Комерційна, будинок 8, код ЄДРПОУ 00131268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» (01033, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 38 Б, кімната 12, код ЄДРПОУ 35634872) заборгованість у розмірі 398 299, 77 грн., з яких 288 970, 94 – інфляційне збільшення та 109 328, 83 грн. – 3% річних, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 5 974, 47 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене в Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому розділом IV ГПК України з урахуванням приписів перехідних положень.
Суддя П.В. Демідова
Повний текст рішення складено та підписано 20.01.2020 року.
Інформацію щодо руху справи можна отримати на інформаційному сайті http://www.reyestr.court.gov.ua, веб-порталі "Судова влада України" (dn.arbitr.gov.ua).
