Постанова
Іменем України
12 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/21/19
Провадження № 11-810 заі 19
Велика Палата Верховного Суду у складі
головуючого судді Князєва В. С.
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А. Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
за участю секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Пантюхової Л. Р.,
розглянула у судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивача) до Президента України (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди
за касаційною скаргою позивача на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 липня 2019 року, ухвалене колегією суддів у складі Білоуса О. В., Бевзенка В. М., Смоковича М. І., Стрелець Т. Г., Шарапи В. М.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
1. 8 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив :
1.1. Визнати протиправною бездіяльність Президента України - Голови Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) Порошенка П. О. щодо залишення без задоволення спрямованої на адресу Президента України заяви позивача від 14 листопада 2018 року про здійснення демократичного контролю за діяльністю сектора безпеки і оборони України в сфері національної безпеки і оборони України (далі - заява).
1.2. Зобов`язати Президента України - Голову РНБО Порошенка П. О. здійснити демократичний цивільний контроль за діяльністю Національної поліції України щодо суворого дотримання її органами в Запорізькій області законів під час проведення ними досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12012080140000274, № 12013080140004456, № 12015030140004534, № 42017081280000031, № 42018081280000138 (далі - кримінальні провадження) і невиконання ними судових рішень, ухвалених слідчими суддями у кримінальних провадженнях, та забезпечити передбачене статтею 55 Конституції України конституційне право позивача як людини і громадянина України на судовий захист.
1.3. Стягнути з Президента України Порошенка П. О . на користь позивача 5 000 000 грн як відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю відповідача.
2. 26 січня 2019 року позивач подав заяву, в якій виклав вимогу щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії у наступній редакції :
2.1. Зобов`язати Президента України - Голову РНБО Порошенка П. О. здійснити демократичний цивільний контроль за діяльністю Національної поліції України, а саме :
2.1.1. Об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в заяві факти відкритого порушення органами Національної поліції України в Запорізькій області законів під час проведення ними досудового розслідування у кримінальних провадженнях і невиконання ними судових рішень, ухвалених слідчими суддями у кримінальних провадженнях.
2.1.2. Поновити передбачене статтею 21 Кримінального процесуального кодексу України та статтею 55 Конституції України право доступу до правосуддя й обов`язковість судових рішень у кримінальних провадженнях.
2.1.3. Особисто письмово повідомити позивача про результати перевірки його заяви та про суть прийнятого рішення.
3. Позивач з урахуванням прийнятої до розгляду судом першої інстанції заяви від 26 січня 2019 року мотивував позов так :
3.1. 14 листопада 2018 року позивач подав заяву, в якій стверджував про необхідність здійснення відповідачем у порядку Закону України № 393/96-ВР від 2 жовтня 1996 року «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) демократичного цивільного контролю за діяльністю Національної поліції України, передбаченого статтею 5 Закону України № 2469-VIII від 2 червня 2018 року «Про національну безпеку України» (далі - Закон № 2469-VIII) у зв`язку з порушенням Головним управлінням Національної поліції України в Запорізькій області законів під час проведення досудового розслідування кримінальних проваджень і невиконанням судових рішень, ухвалених слідчими суддями у відповідних кримінальних провадженнях.
3.2. Письмове повідомлення про результати перевірки відповідачем заяви позивача останньому не надходило. Відповідач протиправно не здійснив демократичний цивільний контроль за діяльністю Національної поліції України, не вжив заходи щодо забезпечення поновлення порушених прав позивача, не поновив конституційне право на судовий захист. З дати подання позивачем заяви жодна з процесуальних дій у кримінальних провадженнях з метою виконання судових рішень, ухвалених слідчими суддями, органами Національної поліції в Запорізькій області не проведена, жодне судове рішення не виконане.
3.3. Позивач зазнав душевних і психічних страждань через протиправну поведінку відповідача та «керованих ним, пронизаних бюрократизмом і корупцією посадових осіб структурних підрозділів апарату Ради національної безпеки і оборони України». Розмір відшкодування за ці страждання позивач оцінив у 5 000 000 грн.
4. 24 травня 2019 року позивач подав «заяву про процесуальне правонаступництво та уточнення позовних вимог», в якій просив вимоги його позовної заяви читати у такій редакції:
4.1. Визнати протиправною бездіяльність Президента України - Голови РНБО Порошенка П. О. щодо залишення без задоволення спрямованої на адресу Президента України заяви.
4.2. Зобов`язати Президента України - Голову РНБО Зеленського В. О. здійснити демократичний цивільний контроль за діяльністю Національної поліції України, а саме:
4.2.1. Об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в заяві факти відкритого порушення органами Національної поліції України в Запорізькій області законів під час проведення ними досудового розслідування у кримінальних провадженнях і невиконання ними судових рішень, ухвалених слідчими суддями у кримінальних провадженнях.
4.2.2. Поновити передбачене статтею 21 Кримінального процесуального кодексу України та статтею 55 Конституції України право доступу до правосуддя й обов`язковість судових рішень у кримінальних провадженнях.
4.2.3. Особисто письмово повідомити позивача про результати перевірки його заяви та про суть прийнятого рішення.
4.3. Стягнути з Держави України (з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України) на користь позивача кошти у сумі 5 000 000 грн як відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю Президента України - Голови РНБО Порошенка П. О.
5. 9 липня 2019 року суд першої інстанції кваліфікував «заяву про процесуальне правонаступництво та уточнення позовних вимог» як клопотання про заміну відповідача Президента України - Голови РНБО Порошенка П. О. на Президента України - Голову РНБО Зеленського В. О. та відмовив у задоволенні цього клопотання.
(2) Короткий зміст рішення суду першої інстанції
6. 9 липня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову.
7. Суд першої інстанції мотивував рішення так:
7.1. Вимоги позивача безпідставні та необґрунтовані.
7.2. Позивач вимагає вчинення дій, які не належать до предмету здійснення демократичного цивільного контролю, врегульованого Законом № 2469-VIII.
7.3. Вимога про забезпечення позивачеві передбаченого статтею 55 Конституції України права на судовий захист є безпідставною. Позивач не надав жодних доказів і не довів на судовому засіданні заподіяння йому шкоди відповідачем.
(3) Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
8. 2 серпня 2019 року позивач подав на Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Скаржиться на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
9. Позивач мотивує апеляційну скаргу так :
9.1. За його заявою відповідач відповідно до статей 3, 55, 102, 104, 106, 107 Конституції України, преамбули і статей 1, 4, 5 Закону № 2469-VIII, статті 19 Закону № 393/96-ВР був зобов`язаний здійснити демократичний цивільний контроль за дотриманням органами Національної поліції України вимог Конституції і Законів України під час проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, поновити передбачені статтями 55, 129-1 Конституції України та статтею 21 Кримінального процесуального кодексу України право доступу потерпілого у цих провадженнях до правосуддя й обов`язковість судового рішення, а також письмово повідомити позивача про результати перевірки його заяви та про суть прийнятого рішення.
9.2. Вимоги позивача ґрунтуються на приписах закону, а обставини щодо наявності протиправної бездіяльності відповідача підтверджені доказами.
9.3. Відповідач порушив приписи статей 7 і 15 Закону № 393/96-ВР щодо заборони направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються, та про обов`язковість особистого розгляду звернень (пропозицій, клопотань, заяв, скарг) осіб з інвалідністю внаслідок війни першими керівниками державних органів.
(4) Позиція відповідача щодо апеляційної скарги
10. 2 жовтня 2019 року представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу. Просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
11. Відзив мотивує так :
11.1. Суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про те, що позивач вимагає вчинення дій, які не належать до предмета здійснення демократичного цивільного контролю, врегульованого Законом № 2469-VIII.
11.2. Здійснення судового захисту, передбаченого статтею 55 Конституції України, покладається на суди, а тому вимогу до Президента України щодо забезпечення позивачу права на судовий захист суд обґрунтовано не задовольнив.
(5) Рух апеляційної скарги
12. 12 серпня 2019 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу про відкриття апеляційного провадження, задовольнила клопотання позивача про проведення судового засідання у справі за його позовом у режимі відеоконференції та призначила її розгляд на 12 листопада 2019 року о 10 годині.
13. У судовому засіданні позивач і представник відповідача підтримали відповідно апеляційну скаргу та відзив на неї, надали пояснення, аналогічні наведеним у цих документах.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Установлені обставини справи, оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та доводів учасників справи
14. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).
15. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
16. На підставі матеріалів справи та пояснень сторін суд встановив такі обставини :
16.1. 14 листопада 2018 року позивач подав заяву (а. с. 4), яка за змістом є скаргою. У заяві просив відповідача здійснити демократичний цивільний контроль за дотриманням органами Національної поліції України вимог Конституції і Законів України під час проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях і щодо виконання судових рішень, ухвалених слідчими суддями у справах № 320/4121/15-к, № 320/1846/15-к та № 320/9874/14-к. Позивач звертав увагу, що він є інвалідом війни, на підтвердження чого до заяви долучив копію посвідчення серії НОМЕР_1 .
16.2. Апарат РНБО листом від 20 листопада 2018 року № 643/22-01 за підписом керівника служби забезпечення доступу до публічної інформації ОСОБА_2 надіслав заяву «для розгляду» до Адміністрації Президента України (а. с. 7).
16.3. Адміністрація Президента України листом від 26 листопада 2018 року № 22/059861-08 за підписом завідувача відділу ОСОБА_3 направила заяву «за належністю на розгляд» Міністерства внутрішніх справ України (а. с. 8).
16.4. Міністерство внутрішніх справ України листом від 28 листопада 2018 року № В-10953 направило заяву до Національної поліції України «для розгляду та інформування» позивача (а. с. 9).
17. Суд першої інстанції вважав всі вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними і вказав, що той вимагає вчинення дій, які не належать до предмета здійснення демократичного цивільного контролю, врегульованого Законом № 2469-VIII.
18. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
19. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40 Конституції України).
20. Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (частина перша статті 1 Закону № 393/96-ВР).
21. Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб (частина четверта статті 3 Закону № 393/96-ВР).
22. Відповідач не оспорював невідповідність заяви позивача передбаченим Законом № 393/96-ВР вимогам, а суд першої інстанції порушення приписів цього закону щодо форми заяви не встановив.
23. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
24. Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду (частина перша статті 7 Закону № 393/96-ВР). Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями (частина третя цієї статті).
25. Скарги осіб з інвалідністю внаслідок війни (до набрання чинності 25 липня 2018 року Законом України № 2443-VIII від 22 травня 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціального захисту постраждалих учасників Революції Гідності та деяких інших осіб» - скарги інвалідів Великої Вітчизняної війни) розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, організацій і підприємств особисто (частина друга статті 16 Закону № 393/96-ВР). Аналогічні приписи є і щодо розгляду пропозицій, зауважень, заяв і клопотань (частина друга статті 14, частина друга статті 15 Закону № 393/96-ВР)
26. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 14 листопада 2011 року, позивач є інвалідом II групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни (а. с. 5). Це посвідчення є безтерміновим.
27. До ветеранів війни належать, зокрема, інваліди війни (частина друга статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції, чинній на час видачі посвідчення позивачу). Відповідно до Закону України № 2249-VIII від 19 грудня 2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що набрав чинності 20 січня 2018 року у тексті Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» слова «інвалід» та «інвалід війни» в усіх відмінках і числах замінити відповідно словами «особа з інвалідністю» та «особа з інвалідністю внаслідок війни» у відповідному відмінку і числі.
28. Отже, розглянувши апеляційну скаргу у межах доводів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни, а тому має право на особистий розгляд його заяви першими керівниками органів державної влади. Вказане, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував.
29. Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України (частина третя статті 107 Конституції України, частина друга статті 5 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 5 березня 1998 року № 183/98-ВР (далі - Закон № 183/98-ВР)).
30. Відповідно до абзацу другого пункту 3.7 Інструкції про розгляд звернень громадян у Апараті РНБО, затвердженої розпорядженням Секретаря РНБО від 13 серпня 2012 року № 66/2012, звернення, пропозиції, заяви та скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються Секретарем РНБО.
31. Секретар РНБО призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України і безпосередньо йому підпорядковується (частина перша статті 7 Закону № 183/98-ВР).
31.1. Отже, Секретар РНБО не є першим керівником РНБО, який за Законом № 393/96-ВР зобов`язаний розглянути заяву позивача. Більше того, цю заяву для розгляду до Адміністрації Президента України Апарат РНБО надіслав листом за підписом керівника служби забезпечення доступу до публічної інформації ОСОБА_2, а Адміністрація Президента України надіслала для розгляду Міністерством внутрішніх справ України листом за підписом завідувача відділу ОСОБА_3.
32. У разі невідповідності правового актаКонституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України (частина третя статті 7 КАС України).
33. Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
34. З огляду на наведені вище приписи Конституції України, Закону № 393/96-ВР і Закону № 183/98-ВР заяву позивача як особи з інвалідністю внаслідок війни мав особисто розглянути Президент України - Голова РНБО, проте цього не зробив.
35. Враховуючи цей висновок, Велика Палата Верховного Суду вважає, що для ефективного захисту права позивача на особистий розгляд його заяви відповідачем слід вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивача та зобов`язати відповідача розглянути цю заяву відповідно до Закону № 393/96-ВР.
36. Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення(абзац сьомий частини першої статті 19 Закону № 393/96-ВР).
37. Висновки суду першої інстанції про те, що позивач вимагає вчинення дій, які не належать до предмету здійснення демократичного цивільного контролю, врегульованого Законом № 2469-VIII, стосуються суті заяви позивача, яка не була розглянута відповідачем відповідно до вимог Закону № 393/96-ВР. Тому відсутні підстави для вирішення питання про те, чи мав відповідач здійснити за заявою позивача демократичний цивільний контроль за діяльністю Національної поліції України та вжити заходи для забезпечення поновлення прав позивача, зокрема його права на судовий захист.
38. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 Цивільного кодексу України).
39. Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом (частина друга статті 25 Закону № 393/96-ВР).
40. Позивач вважав, що протиправна бездіяльність відповідача полягає у залишенні без задоволення заяви позивача, чим останньому заподіяна моральна шкода, та просив стягнути з відповідача відшкодування цієї шкоди у розмірі 5 000 000 грн.
41. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що оскільки встановлено порушення відповідачем права позивача на особистий розгляд заяви останнього, помилковим є твердження позивача про те, що його заяву відповідач залишив без задоволення. Отже, відсутні підстави для твердження про те, що відповідач заподіяв позивачеві моральну шкоду через залишення без задоволення його заяви. Тому у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
42. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
43. Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1 і 4 частини першої статті 317 КАС України).
44. Оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити частково: рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити частково: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви; зобов`язати відповідача розглянути заяву відповідно до Закону № 393/96-ВР, а в іншій частині позовних вимог - відмовити.
Керуючись статтями 243, 250, 266, 308, 315, 317, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 липня 2019 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково:
2.1. Визнати протиправною бездіяльність Президента України - Голови Ради національної безпеки і оборони України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 14 листопада 2018 року про здійснення демократичного контролю за діяльністю сектора безпеки і оборони України в сфері національної безпеки і оборони України, спрямованої на адресу Президента України;
2.2. Зобов`язати Президента України - Голову Ради національної безпеки і оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 листопада 2018 року відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
3. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. С. КнязєвСуддя-доповідач О. Б. ПрокопенкоСудді:Н. О. АнтонюкЛ. М. Лобойко С. В. БакулінаН. П. Лященко В. В. БританчукВ. В. Пророк М. І. ГрицівЛ. І. Рогач Д. А. ГудимаО. М. Ситнік Ю. Л. ВласовО. С. Ткачук Ж. М. ЄленінаВ. Ю. Уркевич О. С. ЗолотніковО. Г. Яновська О. Р. Кібенко Відповідно до частини третьої статті 355 КАС України постанову оформили судді Гудима Д. А. та Ткачук О. С.
