ОКРЕМА ДУМКА

09 липня 2019 року

Київ

справа №9901/21/19

адміністративне провадження №П/9901/21/19

судді Верховного Суду Білоуса О.В. у справі №9901/21/19 за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання бездіяльності Президента України протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду з позовною заявою до Президента України, в якому просив:

визнати бездіяльності Президента України - Голови Ради національної безпеки і оборони України щодо залишення без задоволення його заяви від 14 листопада 2018 року про здійснення демократичного цивільного контролю за діяльністю сектору безпеки і оборони України в сфері національної безпеки і оборони України протиправною;

зобов`язати Президента України - Голову Ради національної безпеки і оборони України здійснити цивільний контроль за діяльністю Національної поліції України, а саме:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в його заяві від 14 листопада 2018 року факти відкритого порушення органами Національної поліції України в Запорізькій області законів під час проведення ними досудового розслідування з кримінальних проваджень: №12012080140000274, №12013080140004456, №12015030140004534, №42017081280000031, №42018081280000138 та невиконання ними судових рішень винесеними слідчими суддями з чинних кримінальних проваджень;

поновити його право доступу до правосуддя та обов`язковість судових рішень, передбачене статтею 21 КПК України та статтею 55 Конституції України, з чинних кримінальних проваджень;

особисто письмово повідомити його про результати перевірки його заяви від 14 листопада 2018 року та про суть прийнятого рішення;

стягнути з Держави Україна (з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України) на його користь кошти в сумі 5000000 гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю Президента України - Голови Ради національної безпеки і оборони України.

Рішенням Верховного Суду від 9 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Однак, я частково не погоджуюсь з таким рішенням колегії суддів і вважаю, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, 14 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Президента України - Голови Ради національної безпеки і оборони України із заявою про здійснення демократичного цивільного контролю за діяльністю сектору безпеки і оборони України в сфері національної безпеки і оборони України, в якій, посилаючись на те, що він є ветераном війни-інвалідом війни та на ст.ст. 55, 102 Конституції України, ст.ст. 1, 15, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян», розділ VII «Виконання судових рішень» КПК України, ст.ст. 1, 5, 11 Закону України «Про національну безпеку України», п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про Раду національної безпеки України», п.6 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію України», просив здійснити, в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян», демократичний цивільний контроль за діяльністю Національної поліції України, передбачений статтею 5 Закону України «Про національну безпеку України», щодо суворого додержання органами Національної поліції України законів під час проведення ними досудового розслідування з кримінальних проваджень: №12012080140000274, №12013080140004456, №12015030140004534, №42017081280000031 і безумовного виконання судових рішень винесеними слідчими суддями з чинних кримінальних проваджень, яку надіслано на адресу Ради національної безпеки і оборони України (а.с. 4).

Листом від 20 листопада 2018 року №643/22-01 Апарат Ради національної безпеки і оборони України вказану заяву надіслав до Адміністрації Президента України для розгляду (а.с. 7)

Листом від 26 листопада 2018 року №22/059861-08 за підписом завідувача відділу С.Остафійчук, Адміністрація Президента України заяву ОСОБА_1 направила за належністю на розгляд до Міністерства внутрішніх справ України (а.с. 8).

Листом від 28 листопада 2018 року №И-10953 Міністерство внутрішніх справ України вище вказану заяву позивача направило на розгляд до Національної поліції України (а.с. 9).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За приписами частин третьої та четвертої ст.7 Закону №393/96-ВР, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Згідно із частинами першою та другою ст.15 Закону №393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №393/96-ВР, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом (ч.2 ст.25 Закону №393/96-ВР).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , позивач ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни (а.с. 5).

У судовому засіданні встановлено, що із листа Адміністрації Президента України №22/059861-08 від 26.11.2018 року (а.с. 8) яким надіслано заяву ОСОБА_1 від 14.11.2018 року за належністю до Міністерства Внутрішніх справ України, не вбачається, що зазначену заяву позивача, як особи з інвалідністю внаслідок війни, розглянуто першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто, чим не додержано вимог ч.2 ст.15 Закону №393/96-ВР.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, заяву ОСОБА_1 , в якій він скаржиться щодо недодержання органами Національної поліції України законів під час проведення досудового розслідування, внаслідок направлення її за належністю, в кінцевому результаті виявилася на розгляді Національної поліції України, що є неприпустимим відповідно до ч.4 ст.7 Закону №393/96-ВР, яка забороняє направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Також у своїй заяві від 14.11.2018 року позивач ставив питання про здійснення демократичного цивільного контролю, який за своєю суттю є комплексом здійснюваних відповідно до Конституції і законів України правових, організаційних, інформаційних, кадрових та інших заходів для забезпечення верховенства права, законності, підзвітності, прозорості органів сектору безпеки і оборони та інших органів, діяльність яких пов`язана з обмеженням у визначених законом випадках прав і свобод людини, сприяння їх ефективній діяльності й виконанню покладених на них функцій, зміцненню національної безпеки України (п.5 ч.1 ст.1 Закону України від 21 червня 2018 року №2469-VIII «Про національну безпеку України» (далі - Закон №2469-VIII)).

Відповідно до абзацу 2 ч.2 ст.4 Закону №2469-VIII, система цивільного контролю складається з контролю, що здійснюється Президентом України; контролю, що здійснюється Верховною Радою України; контролю, що здійснюється Радою національної безпеки і оборони України; контролю, що здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; судового контролю; громадського контролю.

Предметом цивільного контролю, зокрема, є дотримання вимог Конституції і законів України у діяльності органів сектору безпеки і оборони, недопущення їх використання для узурпації влади, порушення прав і свобод людини і громадянина (п.1 ч.4 ст.4 Закону №2469-VIII).

За правилами ч.1 ст.5 вказаного Закону, відповідно до ст.ст. 106 і 107 Конституції України, Президент України здійснює контроль за сектором безпеки і оборони як безпосередньо, так і через очолювану ним Раду національної безпеки і оборони України та створювані ним у разі необхідності консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

При цьому, згідно із ч.2 ст.12 Закону №2469-VIII, до складу сектору безпеки і оборони входить, зокрема, Національна поліція України, зі скаргою на діяльність якої звернувся позивач.

З викладеного вбачається, що саме Президент України здійснює контроль за сектором безпеки і оборони, зокрема, за Національною поліцією України.

Щодо посилання позивача в позовній заяві про поновлення права доступу ОСОБА_1 до правосуддя та обов`язковість судових рішень, передбачених ст.21 КПК України та ст.55 Конституції України, з чинних кримінальних проваджень і щодо особисто письмово повідомити його про результати перевірки ним поданої заяви від 14 листопада 2018 року та про суть прийнятого рішення, то судом з матеріалів адміністративної справи та в ході судового засідання не встановлено, що відповідачем порушено право позивача доступу до правосуддя та обов`язковість судових рішень, передбачених ст.21 КПК України та ст.55 Конституції України, з чинних кримінальних проваджень. Крім того, ОСОБА_1 письмово повідомлено про результати перевірки поданої ним заяви від 14 листопада 2018 року та про суть прийнятого рішення, що підтверджується листом Адміністрації Президента України №22/059861-08 від 26.11.2018 року, яким надіслано заяву ОСОБА_1 від 14.11.2018 року за належністю до Міністерства Внутрішніх справ України (а.с….).

Згідно з п.4 ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАСУ) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.2 с.9 КАСУ суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За вказаних вище обставин, вважаю, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання бездіяльності Президента України - Голови Ради національної безпеки і оборони України щодо залишення без задоволення його заяви від 14 листопада 2018 року про здійснення демократичного цивільного контролю за діяльністю сектору безпеки і оборони України в сфері національної безпеки і оборони України протиправною та зобов`язання Президента України - Голову Ради національної безпеки і оборони України здійснити цивільний контроль за діяльністю Національної поліції України, а саме:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в його заяві від 14 листопада 2018 року факти відкритого порушення органами Національної поліції України в Запорізькій області законів під час проведення ними досудового розслідування з кримінальних проваджень: №12012080140000274, №12013080140004456, №12015030140004534, №42017081280000031, №42018081280000138 та невиконання ними судових рішень винесеними слідчими суддями з чинних кримінальних проваджень є неефективним захистом прав позивача.

На мою думку ефективним захистом прав ОСОБА_1 в цьому випадку буде саме: визнання судом протиправною бездіяльність Президента України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 14 листопада 2018 року про здійснення демократичного цивільного контролю за діяльністю сектору безпеки і оборони України в сфері національної безпеки і оборони України та зобов`язання Президента України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 листопада 2018 року про здійснення демократичного цивільного контролю за діяльністю сектору безпеки і оборони України в сфері національної безпеки і оборони України.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, то вважаю, що в її задоволенні необхідно відмовити, оскільки ні в позовній заяві, ні в ході судового засідання позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження понесених ним моральних страждань внаслідок неналежного розгляду відповідачем заяви ОСОБА_1 від 14 листопада 2018 року про здійснення демократичного цивільного контролю за діяльністю сектору безпеки і оборони України в сфері національної безпеки і оборони України.

Тому вважаю, що позов ОСОБА_1 до Президента України про визнання бездіяльності Президента України протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди необхідно задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 14 листопада 2018 року про здійснення демократичного цивільного контролю за діяльністю сектору безпеки і оборони України в сфері національної безпеки і оборони України.

Зобов`язати Президента України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 листопада 2018 року про здійснення демократичного цивільного контролю за діяльністю сектору безпеки і оборони України в сфері національної безпеки і оборони України.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Суддя О.В.Білоус