ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2019 року
Львів
№ 857/11748/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді – Іщук Л. П.,
суддів – Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,
за участю секретаря судового засідання – Кітраль Х. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Волинській області) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року (ухвалене головуючим суддею Дмитруком В. В. у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
31 травня 2019 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, в якому просив стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області на його користь заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3588462 грн 49 коп.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що має право на повернення узгодженої за результатами судового оскарження суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, однак контролюючим органом не вчинено належних дій щодо її повернення, у зв`язку з чим вказана заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем пропущений строк звернення до суду з вказаним позовом та не наведено поважних причин його пропуску; зазначає, що в судовому провадженні перебуває справа № 803/1149/18 з тим самим предметом та з тих самих підстав, однак судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у даній справі, а також зупиненні провадження у даній справі до закінчення перегляду справи № 803/1149/19 у касаційному порядку.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.
Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, покликаючись на викладені в ній доводи.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, покликаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в межах здійснення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 підприємницької діяльності в нього виникло від`ємне значення податку на додану вартість та право на отримання бюджетного відшкодування.
За результатами проведення перевірок правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість було винесено податкові повідомлення-рішення щодо зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість: №0003671701/0 від 01 квітня 2008 року, №0001081701/0, №0001091701/0 від 22 лютого 2008 року, №0004481701/3 від 17 жовтня 2008 року, №0004991701/3 від 19 грудня 2008 року, №0004981701/3 від 19 грудня 2008 року, №0005311701/3 від 22 січня 2009 року, №0005631701/3 від 02 квітня 2009 року, №00006611701/0 від 16 лютого 2010 року, №0003911701/3 від 09 квітня 2010 року, №0003941701/3 від 09 квітня 2010 року, №0004771701/3 від 11 грудня 2009 року, №0003831701/3 від 15 квітня 2010 року, №0003891701/3 від 15 квітня 2010 року, №00006511701/2 від 17 травня 2010 року, №0001381701/2 від 20 травня 2010 року, №0001841701/3, №0001851701/3, №0002581701/3, №0002651701/3 від 19 листопада 2010 року.
Вищевказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в судовому порядку, за результатами якого такі були визнані протиправними та скасовані.
Оскільки заявлена до відшкодування сума податку на додану вартість не відшкодована, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, механізм реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відсутній, тому заявлена позивачем сума відшкодування податку на додану вартість підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань податкового органу.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника (підпункт 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Статтею 200 Податкового кодексу України врегульовано порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент підтвердження судовими рішеннями обгрунтованості декларування позивачем податку на додану вартість) встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно з пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин Податковим кодексом України було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, вимог, передбачених пунктами 200.7 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.
При цьому, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.
Відповідно до пункту 200.15 Податкового кодексу України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набранням законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного оскарження або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Законами України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 200 Податкового кодексу України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду) на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті Кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.
Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.
Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Як підтверджується матеріалами справи, заявлені фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 суми бюджетного відшкодування у розмірі 3753558 грн є узгодженими за результатами судового оскарження податкових повідомлень-рішень контролюючого органу.
Однак, контролюючим органом не складено та не подано висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
При цьому, наявність у позивача права на повернення сум бюджетного відшкодування у розмірі 3753558 грн відповідачем не заперечується.
Так, матеріали справи містять лист Головного управління ДФС у Волинській області № 2735/ФОП/03-20-13-07-06 від 14 грудня 2017 року, наданий у відповідь на адвокатський запит №3343/адв від 08 грудня 2017 року, в якому зазначено, що інформацію щодо можливих обсягів бюджетного відшкодування податку на додану вартість по суб`єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 направлено до ДФС України для відображення зазначених сум у Тимчасовому реєстрі заяв на повернення сум бюджетного відшкодування.
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює. При цьому, чинним законодавством не передбачено механізм відшкодування сум податку на додану вартість, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структури такого реєстру.
З огляду на викладене, оскільки такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву позивача до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, неможливість позивача іншим способом отримати належне йому майно (грошові кошти) протягом дуже тривалого часу, незважаючи на визнання контролюючим органом як суми, так і правових підстав для такого отримання відшкодування з податку на додану вартість, то ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області на користь позивача заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ.
Вищенаведене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій в постанові від 12 лютого 2019 року в справі № 826/7380/15.
Доводи контролюючого органу про пропуск позивачем строку звернення до суду, апеляційний суд не бере до уваги з огляду на триваючий характер порушення прав позивача та відсутність механізму отримання зазначеного відшкодування за наслідками відображення відомостей щодо позивача в Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Також апеляційний суд не бере до уваги покликання відповідача на наявність підстав для закриття провадження у даній справі, а також зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду справи № 803/1149/19 у касаційному порядку, оскільки предметом даної адміністративної справи є стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, а предметом справи № 803/1149/19 – зобов`язання вчинити дії та стягнення пені. При цьому, відсутня об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №803/1149/19.
За таких обставин, враховуючи наявність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3753558 грн, а також відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у справі № 140/1770/19 – без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя
Л. П. Іщук
судді
І. М. Обрізко
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 21 грудня 2019 року.
