Ухвала
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 754/613/18-ц
провадження № 61-1634св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до договору дарування від 05 вересня 2017 року № 7-300, він є власником квартири АДРЕСА_1 . Під час переоформлення договорів на постачання комунальних послуг з`ясовано, що крім його рідної бабусі в квартирі зареєстрована та проживає його рідна тітка ОСОБА_2 , чим створює йому суттєві перешкоди у користуванні квартирою. ОСОБА_2 зареєстрована в квартирі з жовтня 2000 року. Крім того, ОСОБА_2 проживає у спірній квартирі з невідомим йому чоловіком та має заборгованість зі сплати комунальних послуг. На його вимогу як власника квартири звільнити та знятися з реєстрації у спірній квартирі, він отримав відмову, у зв`язку з чим змушений звернутись до суду для захисту своїх прав.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не має іншого житла, спірна квартира є єдиним житлом для проживання, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, номер довідки 118489063 від 26 березня 2018 року. Відповідач тривалий час проживає у квартирі, сплачує витрати на її утримання, ремонт майна та інші обов`язкові платежі, з`ясувавши зв`язок ОСОБА_2 із спірною квартирою як із житлом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Додатковим рішенням цього ж суду від 03 серпня 2018 року вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що із припиненням права власності на квартиру попереднього власника та набуттям права власності на цю квартиру позивачем, припинилася обставина, яка була підставою для встановлення сервітуту для ОСОБА_2 , оскільки новий власник заперечує проти користування його власністю відповідачем.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року, в якій просить скасувати судове рішення суде апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що спірна квартира є єдиним житлом для проживання відповідача, у випадку виселення вона стане безхатьком, оскільки не має іншого житла. Матеріали справи не містять доказів, які вказували на існування підстав для виселення ОСОБА_2 , передбачених статтями 116,156, 157 ЖК України. Судом апеляційної інстанції не враховано практику Верховного Суду, викладену у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 717/1111/16-ц, та від 15 серпня 2018 року у справі № 381/423/16-ц. Позивач, приймаючи у дар спірну квартиру, знав про право проживання у ній відповідача, що не враховано судом апеляційної інстанції.
У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що відповідач навмисно плутає поняття втрати право користування житловим приміщенням та виселення з житлового приміщення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року призначити до судового розгляду на 15 січня 2020 року колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик
