ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Антонюк Н. О., Золотнікова О. С.
Справа № 911/3677/17
Провадження № 12-119гс19
19 листопада 2019 року Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області (далі - прокурор) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16 травня 2019 року у справі № 911/3677/17 за позовом прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області) до Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Сільрада) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Барселона Ю ЕЙ» (далі - ТОВ «Барселона Ю ЕЙ»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (далі - ДП «НДВА «Пуща-Водиця») та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 , про визнання недійсним рішення та витребування земельної ділянки.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 19 листопада 2019 року скаргу першого заступника прокурора Київської областізалишила без задоволення, а Північного апеляційного господарського суду від 16 травня 2019 року у справі № 911/3677/17 - без змін.
Короткий виклад обставин справи та зміст рішень судів попередніх інстанцій
У державній власності та в постійному користуванні ДП «НДВА «Пуща-Водиця» на території Сільради перебувала земельна ділянка загальною площею 1448,5994 га, що підтверджується державним актом про право постійного користування земельною ділянкою.
Сільрада рішенням 38-ї сесії 5-го скликання від 7 липня 2010 року № 2, з урахуванням добровільної відмови землекористувача, припинила право постійного користування ДП «НДВА «Пуща-Водиця» на земельні ділянки загальною площею 61,85 га, які знаходяться в південно-західній частині села Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.
У подальшому рішенням 39-ї сесії 5-го скликання Сільради від 4 серпня 2010 року № 4 «Про затвердження технічної документації щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «НДВА «Пуща-Водиця» затверджено технічну документацію на земельну ділянку площею 61,85 га (ріллі), яку передано до земель запасу в межах села Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.
Апеляційний суд Київської області рішенням від 11 грудня 2014 року у справі №2-2615/2011, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 березня 2015 року та постановою Верховного Суду України від 24 червня 2015 року, визнав недійсним та скасував рішення 38-ї сесії 5-го скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 7 липня 2010 року № 2 «Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «НДВА «Пуща-Водиця», а також визнав недійсним та скасував рішення 39-ї сесії 5-го скликання Сільради від 4 серпня 2010 року № 4 «Про затвердження технічної документації щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «НДВА «Пуща-Водиця».
Водночас, на підставі рішення Сільради від 4 серпня 2010 року № 133 ОСОБА_1 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,08 га.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 серпня 2012 року у справі № К/9991/54537/12, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2013 року, визнав протиправними та скасував рішення Сільради від 4 серпня 2010 року № 130- 136, 146-147, 181, якими надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у селі Софіївська Борщагівка для ведення особистого селянського господарства у власність громадянамв тому числі ОСОБА_1 , у зв`язку з перевищенням Сільрадою повноважень щодо розпорядження земельними ділянками державної форми власності, які перебувають у постійному користуванні ДП «НДВА «Пуща-Водиця».
У подальшому, ОСОБА_1 20 лютого 2017 року на підставі договору купівлі-продажу № 798 відчужив спірну земельну ділянку на користь ТОВ «Барселона Ю ЕЙ».
За ТОВ «Барселона Ю ЕЙ» на підставі рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Воробйової Т. А. від 20 лютого 2017 року, інд. номер 33939392, зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,08 га, кадастровий номер 3222486200:03:009:0113, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Господарський суд Київської області рішенням від 28 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16 травня 2019 року, закрив провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 29 липня 2011 року № 24 про передачу у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 0,08 га, розташованої на території села Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України; в частині витребування з незаконного володіння земельної ділянки в позові відмовив.
Суди першої та апеляційної інстанцій послалися на те, що вимоги про визнання рішення Сільради недійсним підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вони стосуються прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи.
У частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки суди зазначили про сплив позовної давності. Також указали, що прокурором не доведено, а судами за наявними у справі матеріалами не встановлено обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновком апеляційного суду про те, що право власності держави на спірну земельну ділянку було порушено, коли земельна ділянка вибула з володіння держави у володіння іншої особи, а не в момент укладення цією особою наступного правочину з відчуження земельної ділянки та набрання законної сили судовим рішенням, яким підтверджено факт неправомірності вибуття спірної земельної ділянки та порушення права власності держави. Тому початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли держава в особі уповноваженого органу довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, оскільки державі в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, ДП «НДВА «Пуща-Водиця» стало відомо про порушення її права постійного користування земельною ділянкою щонайменше з моменту звернення прокурора у травні 2011 року з позовом в цивільній справі № 2-2615/2011 про визнання недійсними і скасування рішень Сільради, якими було припинено право постійного користування земельною ділянкою та передано цю земельну ділянку до земель запасу в межах села Софіївська Борщагівка, позовна давність за вимогою про витребування спірної земельної ділянки сплинула до звернення прокурора 08 грудня 2017 року з позовом у справі № 911/3677/17 до суду. До того ж прокурор не довів суду того факту, що він не міг дізнатися про порушення права власності держави на спірну земельну ділянку раніше, ніж держава в особі уповноважених органів.
З такими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду, не можемо погодитися, а тому висловлюємо свої міркування в окремій думці.
Підстави та мотиви висловлення окремої думки
Цивільний кодекс України (далі - ЦК України) закріплює право власника на витребування належного йому майна як з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України), так і в добросовісного набувача (стаття 388 ЦК України).
Тому, вирішуючи в межах цієї справи обґрунтованість заявленої вимоги про витребування на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області із незаконного володіння ТОВ «Барселона Ю ЕЙ» земельної ділянки, суди мали в першу чергу виходити із визначення власника цієї земельної ділянки та виникнення /відновлення його права власності.
Як встановлено адміністративними судами у справі №2-2615/2011 у постійному користуванні Державного підприємства «Пуща-Водиця» перебуває 1448,5994 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003658, виданого 11 листопада 2002 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області. Вказаний державний акт не визнаний недійсним і не скасований. Таким чином спірна земельна ділянка площею 61,85 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля) перебувала у постійному користуванні ДП «Пуща-Водиця» на підставі державного акту і відносилася до земель державної власності.
Також судами у цій справі зроблено висновок, що право розпоряджатися цією ділянкою згідно частин 3-4 ст.142 ЗК України, в тому числі приймати рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача, має лише її власник, тобто держава в особі відповідного органу влади, а з урахуванням приписів ст.149 ЗК України вилучення спірної земельної ділянки, яка відноситься до ріллі, має проводитися за згодою ДП «Пуща-Водиця» на підставі рішення Кабінету Міністрів України. Оскільки таке рішення Кабінету Міністрів України відсутнє, то припинення права користування спірною земельною ділянкою ДП «Пуща-Водиця» не відповідає вимогам закону і порушує права як державного підприємства, так і держави.
Таким чином скасовуючи рішення 38 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 07 липня 2010 року №2 «Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «НДВА «Пуща-Водиця», 11 грудня 2014 року Апеляційний суд Київської області відновив право власності держави на землі, які вибули з володіння без її волі, в тому числі право власності на спірну земельну ділянку.
Тому саме з 11 грудня 2014 року держава в особі уповноважених органів відновила свої правомочності власника та саме з цього моменту необхідно відлічувати строк на звернення до суду із віндикаційним позовом.
Відтак не можемо погодитися із більшістю колег щодо необхідності відліку початку позовної давності щонайменше з моменту звернення прокурора у травні 2011 року.
Відповідно до частини першої статі 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Вважаємо, що наведену норму в обставинах даної справи необхідно трактувати невід`ємно із приписами статей 386-388 ЦК України. Відтак поруч із встановленням моменту, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення свого права, потрібно встановити момент, з якого в особи виникла правомочність захищати своє порушене право.
Тому факт звернення органів прокуратури із позовом про скасування рішення Сільради, яким було припинення право власності підтверджує активну позицію держави у вжитті заходів відновлення своїх прав. Однак реальна можливість застосувати способи захисту власності виникла лише з моменту винесення судового рішення про відновлення державної власності.
Попри наведене судам потрібно було також зважити на той факт, що спірна земельна ділянка державної форми власності, яка використовувалась ДП «НДВА «Пуща-Водиця» як рілля, не могла перебувати у власності ТОВ «Барселона Ю ЕЙ».
Таким чином в обставинах конкретної справи строк позовної давності потрібно відлічувати з 11 грудня 2014 року, а тому подання позову прокурором в інтересах держави про витребування земельної ділянки 08 грудня 2017 року здійснено в межах загальної позовної давності.
Судді Великої Палати Верховного Суду:
Антонюк Н. О. Золотніков О. С.
