КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" квітня 2018 р. Справа№ 911/3677/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
Секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 26.04.2018.
розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області
на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2018
у справі № 911/3677/17 (суддя Саванчук С.О.)
за позовом Першого заступника прокурора Київської області
в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області
до Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю ЕЙ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2
про визнання недійсним рішення та витребування земельної ділянки
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Київської області звернувся з позовом Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Софійсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю ЕЙ" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення та витребування земельної ділянки.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2018 у справі № 911/3677/17 залишено позов без розгляду.
В обґрунтування підстав залишення позову без розгляду суд першої інстанції послався на те, що прокурором в порушення статті 173 Господарського процесуального кодексу України поєднано позовні вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2018 та направити справу №911/3677/17 для продовження розгляду до Господарського суду Київської області.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу перший заступник прокурора Київської області зазначає, що позовні вимоги пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів через визнання недійсним рішення на підставі статтей 152, 155 Земельного кодексу України та витребування на користь держави земельної ділянки, на підставі статтей 387, 388 Цивільного кодексу України, з чужого незаконного володіння.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області у справі № 911/3677/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2018 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області та призначено до розгляду на 12.04.2018.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2018 відкладено розгляд апеляційної скарги першого заступника прокурора Київської області на 19.04.2018.
В судове засідання, призначене на 19.04.2018, прокурор та представники Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Софійсько-Борщагівської сільської ради Києво-Св'ятошинського району Київської області, Товариства з обмаженою відповідальністю "Барселона Ю ЕЙ" та ОСОБА_2 не з'явилися.
19.04.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від прокурора надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату із урахуванням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи складність справи № 911/3677/17 та забезпечення всіх процесуальних прав учасників процесу, впродовж більш тривалого, розумного строку.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 відкладено розгляд апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області на 26.04.2018.
В судове засідання, призначене на 26.04.2018, прокурор та повноважні представники позивача, відповідача -1, відповідача-2, третьої особи не з'явилися.
Колегією суддів враховано, що відповідно до частини 2 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, в свою чергу частиною 3 статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно із частиною 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.
Неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Колегією суддів, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.
Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.
Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності прокурора, повноважних представників позивача, відповідача-1, відповідача-2, третьої особи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
З позовної заяви вбачається, що у зв'язку із порушенням процедури припинення права постійного користування земельною ділянкою, рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради, зокрема, від 07.07.2010 №2, від 04.08.2010 № 4 та від 04.08.2010 № 133 визнані недійсними у судовому порядку, тобто є такі, що не породжують жодних прав та обов'язків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Враховуючи зазначені обставини прокурор вважає, спірна земельна ділянка, отримана ОСОБА_2 у власність 20.02.2017 та на підставі договору купівлі-продажу № 798 відчужена на користь ТОВ «Барселона Ю ЕЙ» з порушенням земельного законодавства.
Що і стало підставою, для звернення прокурором з двома позовними вимогами: про визнання недійсним рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 29.07.2011 № 24 про передачу у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 0,08 га, розташованої на території села Софіївська-Борщагівка Києво-Святошинського району та витребування на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Київській області із незаконного володіння ТОВ «Барселона Ю ЕЙ» земельну ділянку, розташовану в с. Софіївська Борщагівка Києво- Святошинського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,08 га вартістю 2785,70 грн.
Проте, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку зазначивши в оскаржуваній ухвалі, що даний позов не відноситься до юрисдикції господарських судів, оскільки вказане рішення органу місцевого самоврядування стосується громадянина, а не юридичної особи, зазначивши при цьому що для вирішення спору в частині наявності у ОСОБА_2 правових підстав для продажу спірного майна, визнання недійсним вказаного рішення ради є основною вимогою позову, в той час як вимога до ТОВ «Барселона Ю ЕЙ» про витребування земельної ділянки є похідною по відношенню до останньої.
Вищевказані висновки спростовуються тим, що позовні вимоги в частині скасування рішення органу місцевого самоврядування стосуються виключно юридичних осіб, оскільки оспорюване рішення прийнято саме юридичною особою - органом місцевого самоврядування.
В той же час, громадянин - ОСОБА_2, якому відводилась спірна ділянка у власність вже не є її власником, а оспорюване рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 29.07.2011 № 24 про передачу у приватну власність земельної ділянки вичерпало свою дію фактом виконання, тому його скасування не впливає на обсяг прав та обов'язків ОСОБА_2
Однак, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності на момент прийняття.
Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо необхідності розгляду позовної вимоги про визнання недійсним рішення сільської ради виключно в порядку цивільного судочинства не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Згідно із частиною 1 статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Відповідно до пункту 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.
Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
У відповідності до статті 173 ГПК України у даному позові об'єднано кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення та поданими доказами, а саме незаконне рішення щодо розпорядження земельною ділянкою державної власності загальною площею 0,08 га та подальше її вибуття у приватну власність юридичної особи.
Оскільки, позовні вимоги пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів через визнання недійсним рішення на підставі статтей 152, 155 Земельного кодексу України та витребування на користь держави земельної ділянки, на підставі статтей 387, 388 Цивільного кодексу України, з чужого незаконного володіння.
Враховуючи вищевикладене, наявні всі підстави відповідно до статті 58 ГПК України розглядати вимоги щодо визнання недійсним спірного рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння спільно в одному провадженні.
Аналогічна правовова позиція висвітлена Верховним Судом України в постанові від 20.02.2013 у справі № 6-20цс13 та Вищим господарським судом України в постановах від 29.04.2015 у справі № 905/252/14, від 09.12.2014 у справі № 925/1831/14, від 30.09.3013 у справі № 911/1408/13, від 24.08.2008 у справі № 5020-9/063-546.
Таким чином суд першої інстанції дійшов помилково висновку, що, об'єднання позовних вимог не дасть можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин, є помилковими та суперечать вимогам чинного законодавства.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР із змінами і доповненнями ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписана від імені України 9 листопада 1995 року, Перший Протокол, протоколи №4 і №7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року та Протоколи №2 і №11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі із застереженнями.
Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Отже, безпідставне залишення позову без розгляду порушує право сторін на вирішення спору щодо їх прав та обов'язків.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що зазначені місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі обставини не є підставою для залишення позову без розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Частиною 3 ст. 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Київської області від 06.02.2018 року у справі № 911/3677/17 підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до Господарського суду Київської області.
Судові витрати розподіляються у відповідності із статтею 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 267-269, 271, 273, 275, 277, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити.
2. Скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2018 у справі № 911/3677/17.
3. Матеріали справи № 911/3677/17 передати на розгляд до Господарського суду Київської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку та в строки, встановлені главою 2 розділу IV ГПК України.
Повний текст постанови складено 27.04.2018.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська
