Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 188/1105/15-ц
провадження № 61-20925св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Петропавлівському районі Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2017 року в складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Петропавлівському районі Дніпропетровської області (далі - ВВДФССНВ України у Петропавлівському районі Дніпропетровської області) про стягнення компенсації за щомісячними страховими виплатами.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2013 року визначено розмір його середньої заробітної плати для призначення страхових виплат у зв`язку зі стійкою втратою працездатності з 12 червня 2001 року - 537,81 грн. ВВДФССНВ України у Петропавлівському районі Дніпропетровської області проведено доплату страхової виплати у розмірі 59 356,37 грн, яка була виплачена на початку липня 2015 року. Проте, всупереч чинному законодавству, на суму недоплаченої, з вини відповідача, щомісячної страхової виплати не було нараховано компенсацію.
З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь з відповідача компенсацію за несвоєчасну сплату щомісячних страхових виплат у розмірі 80 471,81 грн.
Справа переглядалась не одноразово судом апеляційної інстанції.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області
від 28 жовтня 2015 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ВВДФССНВ України у Петропавлівському районі Дніпропетровської області компенсацію за своєчасно не виплачену суму щомісячної страхової виплати у розмірі 2 374,26 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов щодо стягнення компенсації за травень 2015 року, суд першої інстанції, виходив із того, що позивач має право на стягнення такої компенсації з відповідача на його користь. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, виходив із того, що компенсація не нараховується на доходи, які не були нараховані у зв`язку з тим, що відносно підстав для їх нарахування виник спір, який розглядався у судовому порядку.
Додатковим рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2015 року доповнено резолютивну частину рішення цього ж суду від 28 жовтня 2015 року.
Стягнуто з відділення Фонду на користь держави судовий збір у розмірі
1 218,00 грн.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2016 року рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області
від 28 жовтня 2015 року скасовано, позов задоволено частково.
Стягнуто з ВВДФССНВ України у Петропавлівському районі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 компенсацію за своєчасно невиплачені суми щомісячних страхових виплат за період з червня 2001 року по травень 2015 року в розмірі 75 644,60 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що позивач має право на стягнення компенсації за своєчасно невиплачені суми щомісячних страхових виплат за період з червня 2001 року по травень 2015 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2016 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2016 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції (новий розгляд)
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2017 року рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області
від 28 жовтня 2015 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо нарахування належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); щодо порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); щодо затримки виплати доходів один і більше календарних місяців; щодо зростання цін на спожиті товари і тарифи на послуги, а єдиною підставою своїх вимог зазначив рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області
від 21 жовтня 2013 року, яке було скасовано рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2013 року та яким у позові відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та передати справу на новий апеляційний розгляд.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності, у зв`язку із чим неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом установлено, що рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2013 року в справі № 188/945/13-ц позов ОСОБА_1 задоволено, встановлено ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату для призначення страхових виплат у зв`язку із стійкою втратою працездатності з 12 червня 2001 року в розмірі 537,81 грн.
Постановою ВВДФССНВ у Петропавлівському районі Дніпропетровської області від 29 травня 2015 року № 0417/135/135/2 ОСОБА_1 призначено доплату страхової виплати «щомісячна страхова виплата у разі стійкої втрати професійної працездатності» у розмірі 59 356,37 грн за квітень 2015 року (з 12 червня
2001 року), згідно рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 14 травня 2015 року.
Цивільна справа № 188/945/13-ц неодноразово переглядалась судами апеляційної та касаційної інстанцій та останнім рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2016 року в задоволенні позову
ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», ВВДФССНВ у Петропавлівському районі Дніпропетровської області про встановлення розміру середньої заробітної плати та зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено.
Встановлено, що між сторонами виник спір щодо здійснення компенсації страхового відшкодування за період з червня 2001 року по травень 2015 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
З матеріалів цієї справи вбачається, що позовні вимоги стосуються ненарахування позивачу компенсації страхового відшкодування за період з червня 2001 року по травень 2015 року відповідно до Закону України
від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1105-XIV).
Частиною першою статті 15 ЦПК України 2004 року передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до частини першої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт перший частини другої статті 17 КАС України в указаній редакції).
Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт сьомий частини першої статті 3 КАС України, у зазначеній редакції).
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Преамбулою Закону № 1105-XIV передбачено, що цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.
Згідно із частинами першою, другою статті 4 Закону № 1105-XIV Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.
Одними із принципів соціального страхування, відповідно до приписів пункту 3 частини першої статті 3 вказаного Закону, зокрема, є законодавчо визначені умови і порядок здійснення соціального страхування та державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.
Пунктами 6, 7 статті 6 Закону № 1105-XIV рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов`язковим для виконання, у тому числі всіма страхувальниками та застрахованими особами, яких воно стосується. Рішення правління Фонду оформляється постановою, відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Відповідно до статті 8 Закону № 1105-XIV виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та в порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду, що затверджується його правлінням, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.
Згідно зі статтею 9 Закону № 1105-XIV основними завданнями Фонду та його робочих органів, зокрема, є реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.
Тобто Фонд є суб`єктом владних повноважень, наділений владними управлінськими функціями.
Статтею 44 Закону № 1105-XIV встановлено, що Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Відповідно до статті 17 Закону № 1105-XIV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються у судовому порядку.
Згідно із пунктом 4 статті 18 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду із цим позовом) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Враховуючи те, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі № 360/1438/16-а зроблено висновок про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за позовами фізичних осіб щодо виплат за загальнообов`язковим державним страхуванням, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись статтями 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області
від 28 жовтня 2015 року, додаткове рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2017 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Петропавлівському районі Дніпропетровської області про стягнення компенсації за щомісячними страховими виплатами - закрити.
Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
В. П. Курило
