ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2019 року м.Суми
Справа №583/3343/19
Номер провадження 22-ц/816/5174/19
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),
суддів - Хвостика С. Г. , Орлова І. В.
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк»
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Соколової Н.О. в приміщенні Охтирського міськрайонного суду Сумської області,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (далі - ПАТ «Ідея Банк») про визнання недійсним кредитного договору.
Свої вимоги мотивує тим, що 21 листопада 2018 року було укладено кредитний договір № Р20.00503.004561737 між нею та відповідачем. Вважає, що кредитний договір фактично не було укладено, сторони не домовилися про всі істотні умови, визначені законодавством, а сам договір містить умови, які є несправедливими в цілому, суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на погіршення становища споживача, що, в свою чергу є підставою для визнання такого договору недійсним.
Зазначає, що у неї відсутні відомості, що грошові кошти в сумі 111 000, 00 грн їй передавались, а отже договір не є укладеним. В оспорюваному договорі відсутня численна кількість істотних умов договору. Вважає, що даний правочин здійснений з використанням нечесної підприємницької практики, ч. 2 п. 1.10 Договору не містить опису послуг з обслуговування кредитної заборгованості та обґрунтованого розрахунку вартості таких послуг. Оспорюваний кредитний договір викладено в письмовій формі з друкуванням тексту розміром 5 друкувальних пунктів, що на думку позивача здійснено відповідачем навмисно з метою ускладнити та унеможливити прочитання тексту договору. Вказує, що відповідач не врахував при обчисленні загальної вартості кредиту витрати споживача на ведення рахунку № НОМЕР_1 в рамках пакету послуг Card Blanche Blue Start ID INS. У зв`язку з цим зазначена загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом на момент укладення договору в розмірі 342 387,50 грн є значно заниженою та приховує реальну вартість кредиту. Зазначеними діями відповідач ввів позивача в оману. Графік щомісячних платежів не відповідає формі встановленій законодавством та не містить всіх визначених законом реквізитів.
Просить визнати положення частини 2 п. 1.10 Договору № Р20.00503.004561737 недійсними; визнати положення п. 6 Договору № Р20.00503.004561737 недійсними; визнати Договір № Р20.00503.004561737 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 недійсним в цілому. Вирішити питання про судові витрати.
Охтирський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 01 жовтня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд в порушення норм процесуального права продовжив відповідачу строк для подачі відзиву. Вважає, що суд фактично позбавив її права на подання відповіді на відзив у зв`язку з прийняттям відзиву в день ухвалення рішення, чим обмежив її право на подання контраргуменів щодо позиції відповідача, право на подачу клопотань тощо.
Вважає, що відповідач не виконав вимоги п. 1.2 Договору, а отже суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про виконання зобов`язань по видачі кредиту в повному обсязі.
Крім того, надані відповідачем в якості доказу факту переказу коштів меморіальні ордери не відповідають вимогам до первинних бухгалтерських документів, а отже не можуть бути визнані належними та допустимими доказами проведення операції з перерахунку коштів.
Вказує на те, ч. 2 п. 1.10 спірного договору встановлено плату за обслуговування кредитної заборговангості, а Закон України «Про споживче кредитування» не передбачає такої можливості, тому позиція місцевого суду щодо правомірності встановлення плати за обслуговування кредиту є хибною та такою, що не відповідає нормам матеріального права.
Зазначає, що банк встановив плату також за дії, за які вже отримує плату.
Вказує, що була позбавлена права заявити клопотання про призначення судово-економічної експертизи, оскільки суд першої інстанції одночасно прийняв відзив відповідача до розгляду та ухвалив рішення у справі.
Також позивач подала суду заяву про розгляд справи без її участі, свої вимоги підтримує в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Ідея Банк», посилаючись на те, що апеляційна скарга не містить жодних нових чи додатково обґрунтованих аргументів, фактично вона будується на тих самих надуманих твердженнях, що і у позовній заяві та ніяким чином не спростовує відповідне рішення суду, просить в задоволенні апеляційної скарги повністю відмовити, розгляд справи проводити без участі представника банку.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 21 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» укладено Кредитний договір № Р20.00503.004561737 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 111 000 грн, включаючи витрати на страховий платіж строком на 60 місяців, а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору (а. с. 17-18).
Згідно з п. 1.2. Кредитного договору, банк надає кредит у день підписання Кредитного договору строком на 60 місяців. Датою видачі кредиту, є остання дата списання коштів з позичкового рахунку Позичальника в Банку.
Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5,5% (Маржу банку). Станом на день укладення Договору змінна частина ставки визначена за рішенням Правління Банку, становить 9,5%, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15%.
Позичальник стверджує, що розуміє суть і принципи визначення процентної ставки, усвідомлює ризики, які випливають із змінної частини ставки протягом всього строку кредитування, і погоджується на ці ризики (п. 1.8).
Згідно з п. 1.13 Кредитного договору, банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг «Card Blanche Blue Start ID INS БПР «Стартовий», що обслуговується на умовах Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Відповідно до п. 5.7 Кредитного договору згідно із Законом України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка складає 85,3214264%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) на момент укладення договору складає 342 387, 50 грн. Вказані показники діють за умови своєчасного погашення позичальником грошових зобов`язань відповідно до п. 2.1 цього договору та за дії процентної ставки, вказаної в п. 1.4 договору.
Пункт 6 Кредитного договору містить графік щомісячних платежів за кредитним договором.
Крім того, матеріали справи містять Паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), в якому визначені основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, плата за обслуговування кредитної заборгованості -2,75 % щомісячно від початкової суми кредиту, загальні витрати за кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту для позивача за весь строк користування кредитом - 342 387,50 грн, реальна процентна ставка відсотків річних 85, 3214264% та інша інформація. Даний Паспорт споживчого кредиту 21 листопада 2018 року підписала ОСОБА_1 , яка своїм підписом підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи з обраних нею умов кредитування (а. с. 54-55).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, а несправедливих умов договору не встановлено.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтами регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Зідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторонами було узгоджено всі істотні умови даного кредитного договору, а саме: предмет договору - грошові кошти на поточні потреби (п. 1.1), сума кредиту - 111 000 грн, включаючи витрати на страховий платіж (п. 1.1), строк повернення - 60 місяців (п. 1.2), проценти за користування кредитом - річна змінювана процентна ставка в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5,5% (Маржу банку), станом на день укладення Договору змінна частина ставки визначена за рішенням Правління Банку, становить 9,5%, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15% (п. 1.4).
Спірний кредитний договір укладено в письмовій формі, підписаний сторонами, в т.ч. позивачем, яка підписавши договір висловила свою згоду з його умовами.
Колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1 стосовно того, що банк не виконав п. 1.2 Кредитного договору, виходячи з наступного.
З п. 1.1 спірного кредитного договору вбачається, що банк надає позивачу кредит грошові кошти на поточні потреби в сумі 111 000 грн. включаючи витрати на страховий платіж.
На виконання пунктів 1.2, 1.13 Кредитного договору відповідач меморіальним ордером № 4184470 від 21 листопада 2018 року зараховував на банківський рахунок АТ «Альфа-банк» № НОМЕР_2 суму коштів в розмірі 52 072,94 грн з призначенням платежу погашення кредиту № 501052022 від 06 серпня 2018 року ОСОБА_1 ; меморіальним ордером № 4184471 від 21 листопада 2019 року банк перерахував на банківський рахунок позивача № НОМЕР_1 кредитні кошти в розмірі 51 240,92 грн; а меморіальними ордерами № НОМЕР_3 та № 4184467 від 21 листопада 2019 року, банк перерахував на банківський поточний рахунок страховика ПАТ «Страхова компанія «Уніка Життя» № НОМЕР_4 страховий платіж в розмірі 7686,14 грн, як оплату по Договору добровільного страхування життя (а. с. 57-60).
Вказані меморіальні ордери є первинними банківськими документами та свідчать про виконання банком умов кредитного договору.
Стосовно доводів позивача щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості та плати за обслуговування кредиту, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями ст.ст. 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», передбачена така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту, яка визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Закон України «Про споживче кредитування» (далі - Закон) визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону до загальних витрат за споживчим кредитом відносяться також комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно Паспорту споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) (а. с. 54-55), який 21 листопада 2018 року підписаний ОСОБА_1 , передбачено плату за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,75% щомісячно від початкової суми кредиту, яку позивач згідно п. 2.1 Кредитного договору, щомісячно повинен сплачувати включно до 21 дня/числа кожного місяця згідно Графіку щомісячних платежів.
З 10 червня 2017 року набули чинності Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджені Постановою Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року № 49, пунктом 5 яких передбачено у складовій загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів вартість всіх додаткових та супутніх послуг банку, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Колонка 7 «Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит», що є додатком до зазначених правил, передбачає здійснення платежів позичальником на користь банку за додаткові та супутні послуги, що включають в себе, в тому числі, платежі за ведення рахунку та розрахунково-касове обслуговування.
Отже положеннями Закону прямо не передбачено заборону на встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості. Попередньо ознайомившись з даною умовою, яка міститься в Паспорті споживчого кредиту та підписавши його та спірний кредитний договір 21 листопада 2018 року, позивач погодилася з вказаною умовою кредитного договору.
Викладення тексту спірного договору 5-м шрифтом не є підставою для визнання його недійсним. Крім того, положеннями Закону не визначено розмір шрифту тексту даного виду договорів. Приписами ч. 3 ст. 12 даного Закону лише передбачено заборону у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача, зазначених у договорі про споживчий кредит або в додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його шрифтом меншого розміру, ніж основний текст, злиття кольору шрифту з кольором фону.
Порушень норм процесуального права, які потягли за собою неправильне вирішення спору, колегією суддів також не встановлено.
Доводи позивача, що суд позбавив її права на подання відповіді на відзив у зв`язку з прийняттям відзиву у день ухвалення рішення, а також обмежив її право на подачу клопотань (в тому числі і про проведення судово-економічної експертизи кредитного договору), спростовується тим, що копію вказаного відзиву ОСОБА_1 отримала ще 17 вересня 2019 року, тобто мала змогу завчасно підготувати відповідь на відзив та заявити відповідні клопотання у справі.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Очевидно, що дії позивача, яка 21 листопада 2018 року уклала Кредитний договір, а згодом пред`являє позов про визнання його недійсним, суперечить її попередній поведінці (укладенню кредитного договору та отриманню кредитних коштів) і є недобросовісним. Кредитний договір від 21 листопада 2018 року № Р20.00503.004561737 є укладеним після досягнення сторонами усіх істотних умов, а це відбулося 21 листопада 2018 року.
Крім того позивач не була позбавлена можливості відповідно до п. 3.2.3 спірного договору, що узгоджується з положеннями ст. 15 Закону відмовитися від Договору протягом 14 календарних днів від дати його укладення шляхом повідомлення банку в письмовій формі з одночасним поверненням грошових коштів, одержаних згідно цього договору та сплати процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит. Проте у вказаний строк вона від договору не відмовлялася, жодних заперечень щодо його змісту не висловлювала, що свідчить про її згоду з умовами укладеного договору.
Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 381-382 ЦПК України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Т.А. Левченко
Судді: С.Г. Хвостик
І.В. Орлов
