КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа №362/1898/19
Провадження № 22-ц/824/10454/2019
П О С Т А Н О В А
іменем України
20 листопада 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Суханової Є.М.,
суддів: Ігнатченко Н.В. Кулікової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Першого заступника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Чередніченка С.Ю. на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2019 року про повернення заяви позивачеві у справі за позовом Керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення сільської ради, визнання недійсним державного акту та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2019 року позивач звернувся до Васильківского міськрайонного суду Київської областіз позовом про визнання недійсним рішення сільської ради, визнання недійсним державного акту та витребування земельної ділянки з незаконного володіння.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2019 року матеріали позовної заяви Керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення сільської ради, визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки з незаконного володіння визнано неподаною та повернуто позивачу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач Перший заступник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Чередніченко С.Ю. подав до суду апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2019 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву Керівнику Києво-Святошинської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення сільської ради, визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують вартість майна на час пред`явлення позову, у зв`язку з чим неможливо встановити правильність сплати судового збору.
Апеляційний суд не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи на момент пред`явлення позовної заяви, позивачем на виконання вимог ст. 175 ЦПК України у позовній заяві чітко обґрунтовано ціну позову.
У порушення вищевказаної вимоги закону, суд першої інстанції в ухвалі від 02 квітня 2019 року про залишення позовної заяви без руху не визначив розмір судового збору на момент пред`явлення позову та з урахуванням суми, яка була сплачена позивачем, не вказав розмір недоплаченого судового збору.
За ч.1 ст. 176 ЦПКУкраїни ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна.
Разом із тим ч. 2 ст. 176 ЦПК України встановлено, що у випадку якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішені справи.
Відповідно до п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати" розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або-його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п`ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Проте, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд (частина друга статті 176 ЦПК). Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, і суми судового збору, здійснюється судом із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.
Зазначене свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки на момент пред`явлення позову та з урахуванням суми, яка була сплачена позивачем, не вказав розмір недоплаченого судового збору, що призвело до постановлення незаконної ухвали.
За положенням п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, що судом першої інстанції зроблено не було.
У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі "Bellet v. France" Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Першого заступника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Чередніченка С.Ю. - задовольнити.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2019 року скасувати, а справу за позовом Керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення сільської ради, визнання недійсним державного акту та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий : Є.М. Суханова
Судді Н.В. Ігнатченко
С.В. Кулікова
