ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2019 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Кішкіної І.В.,

суддів Азевича В.Б., Халаджи О.В.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу № 235/3191/19 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-Сарай», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-Сарай» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 вересня 2019 року (суддя Філь О.С., повний текст рішення складено 13 вересня 2019 року),

в с т а н о в и в :

10 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-Сарай», третя особа управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що вона є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 07 вересня 2016 року її син влаштувався на роботу до відповідача на посаду торгового агента ТОВ «Караван-Сарай». 12 травня 2017 року під час виконання її сином трудових обов`язків з ним стався нещасний випадок на виробництві, а саме, дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої він отримав травми, не сумісні з життям, від яких помер. Про факт настання нещасного випадку на виробництві складено акт за формою Н-5 про проведення спеціального розслідування нещасного випадку та акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом.

У зв`язку зі смертю сина їй було завдано моральну шкоду, яка пов`язана з несподіваною смертю її сина, оскільки на час смерті йому було лише 22 роки, він був її опорою у житті, вона завжди знала, що в неї є близька та найдорожча людина, яка завжди прийде на допомогу, надасть свою підтримку та любов. Зі смертю сина вона втратила впевненість в завтрашньому дні. Крім того, після смерті сина їй доводиться докладати багато зусиль для організації свого життя, що насамперед пов`язано з організацією побуту, оскільки син постійно допомагав їй з хатніми справами, з придбанням продуктів харчування та багато іншого. Вона втратила найдорожчу людину, це завдає їй надзвичайних моральних та душевних страждань. Завдану моральну шкоду вона оцінила в 500000 грн. та просила стягнути з відповідача.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-Сарай», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-Сарай» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 80000 грн. Стягнуто з ТОВ «Караван-Сарай» на користь держави судовий збір у сумі 768,40 грн.

З вказаним рішенням не погодився відповідач ТОВ «Караван-Сарай» та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд в мотивувальній частині рішення, частково задовольняючи позовні вимоги, посилається на загальну норму, а саме на п.1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, та не став застосовувати спеціальні норми, якими регулюються питання відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - ст.ст. 1187, 1188 ЦК України. В той час як автомобіль ВАЗ 21104 знаходився у володінні ОСОБА_2 та право володіння не переходило до ТОВ «Караван-Сарай». Заява ОСОБА_2 на використання транспортного засобу в трудовій діяльності не є документом, за яким передається право власності автомобілем, а її узгодження керівництвом лише надавало власнику майна право на отримання компенсації за використання свого автомобіля в трудовій діяльності та компенсацію витрат на паливо. Крім того, суд покладаючи відповідальність на ТОВ «Караван-Сарай» за спричинену моральну шкоду посилається на акт спеціального розслідування, яким встановлено, що нещасний випадок стався с ОСОБА_2 під час виконання ним робочих обов`язків, але зазначеним актом навпаки встановлена відсутність вини ТОВ «Караван-Сарай» в смерті ОСОБА_2 , а зазначено, що єдиною винною особою є ОСОБА_2 . Тому вважає, що відсутній будь-який причинно-наслідковий зв`язок між виконанням працівником своїх трудових обов`язків та завданою позивачу моральною шкодою. Також, враховуючи, що існує не скасована постанова про закриття кримінального провадження від 12 травня 2017 року в зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , вважає, що висновки комісії з розслідування нещасного випадку були поспішними та помилковими, і підприємством подано до Головного управління Держпраці заяву про проведення повторного спеціального розслідування. Крім того, судом не було з`ясовано, чи була застрахована відповідальність водіїв, які були учасниками ДТП, в якій загинув ОСОБА_2 , чи звертався позивач до страхової компанії з заявою про відшкодування шкоди, адже, якщо потерпілий звертався до страховика та одержав страхове відшкодування, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно із ст. 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Позивачкою ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надано.

Представник відповідача ТОВ «Караван-Сарай» Мороз О.В., який діє на підставі ордеру, в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник позивачки ОСОБА_3 , який діє на підставі ордеру, в судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Представник третьої особи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивачки та відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 з 07 вересня 2016 року працював торговим агентом в товаристві з обмеженою відповідальністю «Караван-Сарай», тобто перебував з відповідачем у трудових відносинах (а.с.80, 81, 82-88).

12 травня 2017 року під час виконання ОСОБА_2 трудових обов`язків з ним стався нещасний випадок на виробництві, а саме, дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої він отримав травми, не сумісні з життям, від яких помер (а.с.7).

Факт настання нещасного випадку на виробництві підтверджується актом за формою Н-5 про проведення спеціального розслідування нещасного випадку та актом за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (а.с.8-18).

Відповідно до акту про нещасний випадок на виробництві смерть ОСОБА_2 настала внаслідок сполученої травми тіла з наявністю закритих переламів грудини, ребер зліва і справа, лівої плечової кістки, відкритих переламів лівої ліктьової і правої стегнової кістки, травматичних розривів серця і серцевої сорочки, плеври і тканини легенів, капсули і тканини печінки, які ускладнилися об`ємними крововиливами в плевральну і черевну порожнини з розвитком гострої масивної крововтрати. Актом спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5 встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_2 відбувся під час виконання ним робочих обов`язків, на власному транспортному засобі, в інтересах підприємства з дозволу роботодавця.

Постановою про закриття кримінального провадження від 31 липня 2017 року встановлено, що особою, яка допустила порушення вимог законодавства про охорону праці, є ОСОБА_2 , який керуючи автомобілем ВАЗ 21104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 14.6 «г» та вимоги дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху України, при виконанні яких він мав технічну можливість запобігти настанню дорожньо-транспортної події. Дії ОСОБА_2 знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням цієї дорожньо-транспортної події та її наслідками (а.с. 49-54).

При прийомі на роботу в ТОВ «Караван-Сарай» 07 вересня 2016 року ОСОБА_2 надавав заяву про дозвіл на використання особистого автомобіля ВАЗ 21104, державний номер НОМЕР_1 , під час виконання ним трудових обов`язків. Зазначена заява була погоджена відповідачем (а.с.91,98-99).

Використання працівниками ТОВ «Караван-Сарай» особистих легкових автомобілів для потреб підприємства в господарській діяльності під час виконання трудових обов`язків регламентовано положенням, яке затверджене наказом № 5 від 01 квітня 2015 року (а.с.100-105).

У зв`язку зі смертю сина позивачці ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, яка пов`язана зі смертю її сина, оскільки на час смерті йому було лише 22 роки, її син був для неї опорою у житті, вона завжди знала, що в неї є близька та найдорожча людина, яка завжди прийде на допомогу, надасть свою підтримку та любов. Зі смертю сина вона втратила впевненість в завтрашньому дні. Крім того, після смерті сина позивачці доводиться докладати багато зусиль для організації свого життя, що насамперед пов`язано з організацією побуту, оскільки син постійно допомагав їй з хатніми справами, з придбанням продуктів харчування та багато іншого. Вона втратила найдорожчу людину, все це завдає їй надзвичайних моральних та душевних страждань. Втрата сина є невідновною.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведення факту смерті від нещасного випадку на виробництві, який з ОСОБА_2 під час виконання трудових обов`язків в ТОВ «Караван-Сарай», а також завдання позивачці у зв`язку із смертю її сина моральної шкоди. Розмір грошової компенсації 80000 грн. судом було визначено із врахуванням ступеню моральних страждань, яких зазнала та зазнає позивака після смерті сина, їх тривалість і тяжкість, незворотність втрати, істотність вимушених змін у житті, що позбавляє її звичних життєвих зв`язків та вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Присуджуючи такий розмір відшкодування, суд керувався принципами розумності, виваженості та справедливості.

З такими висновками суду погоджується апеляційний суд.

Відповідно до статті 153 УЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

За положеннями статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно із частинами 1, 3 статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

За положеннями в пункті 2 частини 2 і частини 3 статті 23 ЦК України і в сенсі роз`яснень у пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верїовного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як з`ясовано, судом першої інстанції, проаналізовано надані сторонами матеріали, враховано сильний душевний біль через загибель на виробництві близької людини, ступінь і глибину моральних страждань як наслідків цієї втрати, що є незворотною і буде подовжуватись в житті позивачки і надалі, істотність вимушених змін у житті позивачки без сина як духовного так і побутового значення, змушеної зміни в життєвих стосунках, що вимагає додаткових зусиль для організації свого побуту і відновлення активності життя, визначено розмір відшкодування спричиненої немайнової шкоди - 80000 грн. Суд першої інстанції при цьому, як вважає апеляційний суд, базувався на принципах розумності, виваженості та справедливості.

Апеляційний суд також зазначає, що будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням позивачки, що втратила свого сина, тому будь-який її розмір має суто умовний вираз.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності вини підприємства та наявності вини ОСОБА_2 у нещасному випадку апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки вказані твердження спростовані дослідженими в судовому засіданні належними доказами, в тому числі актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, яким встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_2 стався під час виконання трудових обов`язків. Колегія суддів також враховує те, що смерть потерпілого настала через порушення ним Правил дорожнього руху України, вина та протиправність в діях відповідача відсутні, але у силу закону відповідач несе цивільно-правову відповідальність без вини.

Доводи апеляційної скарги щодо посилання судом першої інстанції в мотивувальній частині на статтю 1167 ЦК України апеляційний суд вважає обґрунтованим, таке посилання суду є помилковим, так як в даному випадку не має правового значення, оскільки підставою для відшкодування моральної шкоди є частина 2 статті 1168 ЦК України, однак це не вплинуло на правильність судового рішення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_1 , відповідні їм правовідносини, поясненням та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон, дійшов обґрунтованого висновку про доведення факту спричинення позивачці моральної шкоди від загибелі її сина під час виконання трудових обов`язків, розмір якої визначено з дотриманням засад розумності, виваженості, справедливості в сумі 80000 грн.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду представником відповідача не надано в суді апеляційної інстанції. Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового судового рішення немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-Сарай» залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді І.В. Кішкіна

В.Б. Азевич

О.В. Халаджи

Повний текст постанови складено 21 листопада 2019 року

Суддя-доповідач І.В.Кішкіна