10.09.19
Провадження 2/235/1240/19
Справа 235/3191/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 вересня 2019 року м. Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі: головуючого судді Філь О.Є.
за участю секретаря судового засідання Придворової В.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Мороза О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_3 10 травня 2019 року звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
07 вересня 2016 року її син влаштувався на роботу до відповідача у справі на посаду торгового агента ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ».
12 травня 2017 року під час виконання її сином трудових обов`язків з ним стався нещасний випадок на виробництві, а саме, дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої він отримав трави, не сумісні з життям, від яких помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Про факт настання нещасного випадку на виробництві свідчить Акт за формою Н-5 про проведення спеціального розслідування нещасного випадку та Акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом.
Відповідно до Акту про нещасний випадок на виробництві смерть її сина настала внаслідок сполученої травми тіла з наявністю закритих переламів грудини, ребер зліва і справа, лівої плечової кістки, відкритих переламів лівої ліктьової і правої стегнової кістки, травматичних розривів серця і серцевої сорочки, плеври і тканини легенів, капсули і тканини печінки, які ускладнилися об`ємними крововиливами в плевральну і черевну порожнини з розвитком гострої масивної крововтрати.
Частиною 1 ст. 3 Конституції України життя і здоров`я людини визнані в Україні найвищою соціальною цінністю.
Частиною першою статті 153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
У зв`язку зі смертю сина їй було завдано моральну шкоду, яка пов`язана з несподіваною смертю її сина, оскільки на час смерті йому було лише 22 роки, він був ще молодим хлопцем, вона навіть уявити не могла, що втратить сина в такому віці.
Її син був здоровою людиною та міг би ще довго жити та радувати її, Він був її опорою у житті, вона завжди знала, що в неї є близька та найдорожча людина, яка завжди прийде на допомогу, надасть свою підтримку та любов. Зі смертю сина вона втратила впевненість в завтрашньому дні.
Крім того, після смерті сина їй доводиться докладати багато зусиль для організації свого життя, що насамперед пов`язано з організацією побуту, оскільки син постійно допомагав їй з хатніми справами, з придбанням продуктів харчування та багато іншого.
Син був сенсом її життя, який з його смертю вона втратила. Вона втратила найдорожчу людину, все це завдає їй надзвичайних моральних та душевних страждань. Втрата сина є невідновною.
Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Завдану моральну шкоду вона оцінює в 500000 грн. та вважає, що це лише частково компенсує втрату єдиного сина.
10 травня 2019 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Філь О.Є.
11 травня 2019 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10 червня 2019 року.
10 червня 2019 року в підготовчому засіданні було вирішено клопотання представника відповідача про забезпечення судових витрат, а також клопотання представника позивача про витребування доказів.
21 червня 2019 року на виконання ухвали суду від 10 червня 2019 року пре стаником відповідача були надані докази, які були витребувані.
Ухвалою суду від 07 серпня 2019 оку було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги та доводи, викладені на їх обґрунтування, підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача Мороз О.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив відмовити в їх задоволенні, підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, посилаючись на те, що відсутні правові підстави для стягнення з підприємства заявленої моральної шкоди в розмірі 500000 грн. За результатами жодного розслідування не було виявлено порушень ст. 153 КЗпП України, на яку посилається позивач, як на підставу позовних вимог, також не встановлено вини посадових осіб ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» у нещасному випадку з ОСОБА_4
Представник третьої особи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, з`ясувавши обставини у справі, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:
В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
З відповідачем по справі ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з 07 вересня 2016 року, працював на посаді агента торгового (а.с. 8-18).
12 травня 2017 року під час виконання ОСОБА_4 трудових обов`язків з ним стався нещасний випадок на виробництві, а саме, дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої він отримав трави, не сумісні з життям, від яких помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 7).
Факт настання нещасного випадку на виробництві підтверджується Актом за формою Н-5 про проведення спеціального розслідування нещасного випадку та Актом за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (а.с. 8-18).
Відповідно до Акту про нещасний випадок на виробництві смерть ОСОБА_4 настала внаслідок сполученої травми тіла з наявністю закритих переламів грудини, ребер зліва і справа, лівої плечової кістки, відкритих переламів лівої ліктьової і правої стегнової кістки, травматичних розривів серця і серцевої сорочки, плеври і тканини легенів, капсули і тканини печінки, які ускладнилися об`ємними крововиливами в плевральну і черевну порожнини з розвитком гострої масивної крововтрати. Актом спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5 встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_4 відбувся під час виконання ним робочих обов`язків, на власному транспортному засобі, в інтересах підприємства з дозволу роботодавця (а.с. 17).
У зв`язку зі смертю сина позивачу завдано моральну шкоду, яка пов`язана з несподіваною смертю її сина, оскільки на час смерті йому було лише 22 роки, він був ще молодим хлопцем, вона навіть уявити не могла, що втратить сина в такому віці. Її син був здоровою людиною та міг би ще довго жити та радувати її, він був її опорою у житті, вона завжди знала, що в неї є близька та найдорожча людина, яка завжди прийде на допомогу, надасть свою підтримку та любов. Зі смертю сина вона втратила впевненість в завтрашньому дні.
Крім того, після смерті сина позивачу доводиться докладати багато зусиль для організації свого життя, що насамперед пов`язано з організацією побуту, оскільки син постійно допомагав їй з хатніми справами, з придбанням продуктів харчування та багато іншого. Син був сенсом її життя, який з його смертю вона втратила. Вона втратила найдорожчу людину, все це завдає їй надзвичайних моральних та душевних страждань. Втрата сина є невідновною.
Зазначеними вище актами встановлено, що основною причиною нещасного випадку є порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів, був встановлений транспортний засіб, експлуатація якого призвела до настання нещасного випадку - автомобіль марки ВАЗ 21104, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Встановлено, що особою, яка допустила порушення вимог законодавства про охорону праці, є ОСОБА_4 , який керуючи автомобілем ВАЗ 21104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 14.6 «г» та вимоги дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху України, при виконанні яких він мав технічну можливість запобігти настання дорожньо-транспортної події. Дії ОСОБА_4 знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням цієї дорожньо-траспортної події та її наслідками, що підтверджується також постановою про закриття кримінального провадження від 31 липня 2017 року (а.с. 49).
ОСОБА_4 надавав заяву про дозвіл на використання автомобіля ВАЗ 21104, державний номер НОМЕР_1 , під час виконання ним трудових обов`язків. Зазначена заява була погоджена відповідачем (а.с. 91).
Використання працівниками ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» особистих легкових автомобілів для потреб підприємства в господарській діяльності під час виконання трудових обов`язків регламентовано положенням, яке затверджене Наказом № 5 від 01 квітня 2015 року (а.с. 100-105).
Частиною першою статті 153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, що передбачено ч. 3 ст. 153 КЗпП України.
Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав. Пунктом 2 частини 2 вказаної статті передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів. Як наслідок, у даному випадку моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинила порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя.
Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (ч. 2 ст. 1168 ЦК України).
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 24 жовтня 2012 року у справі №6-123цс12 та від 13 листопада 2013 року у справі №6-120цс13 у спорах про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю членам сім`ї працівника в результаті отриманого ним на виробництві професійного захворювання, а також про відшкодування моральної шкоди членам сім`ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, відшкодування моральної шкоди членам сім`ї працівника в таких випадках здійснюється відповідно до положень ст. 1167, ч. 2 ст. 1168 ЦК України, а не за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує обсяг і тривалість страждань, виходить з того, що переживання, яких зазнала позивач у зв`язку зі смертю сина, тривають
до теперішнього часу й триватимуть надалі, можливість відновлення яких виключена, також суд враховує, що позивач по справі зазнала моральних страждань через втрату найріднішої людини - сина. Крім того, суд враховує, що в настанні нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, встановлена наявність вини самого ОСОБА_4 , смерть якого настала внаслідок зазначеного нещасного випадку на виробництві.
Тому суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральну шкоду в розмірі 80000 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. 268 ЦК України, ст.ст. 259, 263-268 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 80000,00 (вісімдесят тисяч) грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті та проголошена його вступна та резолютивна частина в судовому засіданні 10 вересня 2019 року. Повний текст рішення складено 13 вересня 2019 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду, з врахуванням вимог п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ», код ЄДРПОУ 39535218, місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. О.Тихого, 1-А.
Третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 41325231, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5.
Суддя:
