Справа № 755/9016/19Головуючий у 1інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/824/2927/19 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
___________________________________________________________________
У Х В А Л А
іменем України
14 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора м. Києва ОСОБА_8 на вирок Дніпровського районного суду від 08 серпня 2019 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки та відповідно до ст. 76 КК України покладено обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
В С Т А Н О В И Л А:
За вироком суду, у березні 2019 року у невстановленому місці та час ОСОБА_7 зустрівся з невстановленою досудовим слідством особою, яка подарувала йому корпус оборонної ручної осколкової гранати Ф-1 з запалом дистанційної дії УЗРГМ до неї, після чого ОСОБА_7 почав зберігати за місцем свого проживання споряджену гранату Ф-1. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 незаконно, зберігаючи при собі вищевказаний вибуховий пристрій, 24.05.2019 року близько 16 годині 20 хвилин знаходився за адресою: м. Київ, вул. Черемшини 17/3, де був зупинений працівниками поліції. В подальшому, слідчим Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві за участю вибухотехніка, в період часу з 17 год. 51 хв. до 18 год. 01 хв. за адресою: м. Київ, вул. Черемшини 17/3, на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України було проведено обшук ОСОБА_7 , в ході якого у присутності двох понятих, з сумки ОСОБА_7 , яка була у останнього з собою, виявлено та вилучено корпус оборонної ручної осколкової гранати Ф-1 з запалом дистанційної дії УЗРГМ, які було упаковані у спец. пакет №АБ 000452 та спец. пакет №АБ 000456. Згідно висновку експерта від 30.05.2019 року №14-198: наданий на дослідження предмет є промислово виготовлений корпус оборонної ручної осколкової гранати Ф-1; наданий на дослідження предмет є промислово виготовленим уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ. При поєднанні в єдину конструкцію наданого на дослідження корпусу гранати Ф-1 з наданим на дослідження запалом УЗРГМ, що передбачено їх конструктивними особливостями, вони будуть представляти собою споряджену оборонну осколкову ручну гранату Ф-1, яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відноситься до бойових припасів.
Не погоджуючись з вироком суду, перший заступник прокурора м. Києва подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд безпідставно визнав обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 - щире каяття, та не врахував при призначенні покарання обставину, що обтяжує покарання, - рецидив злочину. Вважає, що суд неправильно вирішив питання щодо речових доказів, зазначивши у вироку знищити, а не конфіскувати в дохід держави. На думку апелянта, вирок суду підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення внаслідок м`якості, а також вирок підлягає зміні в частині вирішення питання щодо речових доказів. Тому просить: вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення внаслідок м`якості та змінити в частині вирішення питання про долю речових доказів; ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 3 років позбавлення волі; ухвалити ухвалу, якою предмет схожий на корпус гранати «Ф-1» з маркуванням 386 79/81 т, та запалом УЗРГМ «82-76 УЗРГМ 583», що передані у камеру схову речових доказів Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, конфіскувати в дохід держави на підставі п. 3 ч. 9 ст. 100 КПК України. У решті вирок залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думку обвинуваченого, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд першої інстанції, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчиненого злочину, які ніким не оспорювалися, обмежившись допитом обвинуваченого, який свою вину визнав повністю та підтвердив обставини вчинення ним інкримінованих йому злочинів.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у скоєнні злочину за зазначених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам даного провадження.
Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України тобто у придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке виразилось у порушенні вимог ст. 75 КК України, що призвело до безпідставного звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, то вони є безпідставними.
При призначенні покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину; особу обвинуваченого, який має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, працює, раніше судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, характеризується посередньо, його вік та стан здоров`я; обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
З урахуванням обставин справи, наявності пом`якшуючої вину обставини - щире каяття, ставлення обвинуваченого до скоєного, а також дані про особу обвинуваченого, суд першої інстанції дійшов до висновку, що ОСОБА_7 необхідно призначити покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 3 років позбавлення волі, але, враховуючи, що виправлення ОСОБА_7 можливо без ізоляції від суспільства, вважав за можливе на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на вимогах закону та матеріалах даного кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційної скарги, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Згідно матеріалів даного кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_7 раніше судимий: Дніпровським районним судом м. Києва від 30.11.2015 року за ч. 2 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі, 13.12.2017 року звільнений з місць позбавлення волі на підставі ЗУ «Про амністію».
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Як вбачається з вироку, суд першої інстанції зазначив у вироку обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_7 рецидив злочину, яка не містилась в обвинувальному акті, погіршивши становище обвинуваченого.
Тому колегія суддів вважає, що зазначена в мотивувальній частині вироку обставина, що обтяжує покарання ОСОБА_7 рецидив злочину, підлягає виключенню.
Доводи прокурора, на ту обставину, що судом першої інстанції не вірно вирішено долю речових доказів, є безпідставними виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 9 ст. 100 Кримінально-процесуального кодексу України питання про долю речових доказів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому, майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом, підлягають передачі відповідним установам або знищуються.
Постановою КМУ від 19.11.2012 року № 1104 затверджено порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.
Відповідно до п. 19 Постанови зберігання вилученої (отриманої) під час кримінального провадження вогнепальної і холодної зброї та боєприпасів здійснюється в уповноважених підрозділах Національної поліції, СБУ, Головних управлінь та управлінь СБУ після їх перевірки та дослідження державною спеціалізованою установою, що здійснює судово-експертну діяльність. У разі необхідності поміщення зразків боєприпасів, вогнепальної або холодної зброї до натурно-довідкових колекцій такі зразки за узгодженням з прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні, можуть зберігатися у державній спеціалізованій установі, що здійснює судово-експертну діяльність.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, речові докази у виді предмету, схожого на корпус гранати «Ф-1» з маркуванням 386 79/81 т, та запалу УЗРГМ «82-76 УЗРГМ 583»після дослідження в державній судово-експертній установі передані на зберігання до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві. Вказані предмети до натурно-довідкових колекцій не передавались, тому суд першої інстанції, керуючись ст. 100 КПК України, правильно вирішив долю речових доказів у виді предмету, схожого на корпус гранати «Ф-1» з маркуванням 386 79/81 т, та запалу УЗРГМ «82-76 УЗРГМ 583», які після дослідження в державній судово-експертній установі передані на зберігання до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, - знищити.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на передачу зазначених речових доказів в дохід держави не ґрунтуються на вимогах закону.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, вирок суду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК України слід змінити, оскільки це не погіршує становище обвинуваченого, виключивши з мотивувальної частини вироку обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_7 - рецидив злочину.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2019 року щодо ОСОБА_7 змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_7 - рецидив злочину.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом трьох місяців з дня проголошення може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду.
Головуючий
Судді:
