ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" жовтня 2019 р. Справа№ 910/1162/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Пашкіної С.А.
Ткаченка Б.О.
секретар Ковальчук Р.Ю.
за участю
представників: позивача - не з`явились
відповідача - не з`явились
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп"
на рішення Господарського суду м. Києва від 05.06.2019 р. (повне рішення складено 12.06.2019 р.)
у справі № 910/1162/19 (суддя - Приходько І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Люмах"
про стягнення заборгованості у розмірі 317077,02 грн
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Люмах» про стягнення стягнення заборгованості за договором поставки № 10/09/18 від 10.09.2018 р. у загальному розмірі 317077,02 грн, з яких: 249524,35 грн - основний борг, 34947,03 грн - пеня, 24952,43 грн - штраф, 2912,25 грн - 3% річних та 4740,96 грн - інфляційні втрати.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем, в порушення умов укладеного договору поставики, було порушено свої зобов`язання в частині своєчасного розрахунку за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.02.2019 р. відкрито провадження у справі № 910/1162/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.06.2019 р. справі № 910/1162/19 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Так, в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що договір поставки № 10/09/18 від 10.09.2018 р. було укладено між сторонами відповідно до норм чинного законодавства, тому відповідач на виконання його умов повинен сплатити основну заборгованість, а також пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» у справі № 910/1162/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/1162/19 та призначено її до розгляду на 24.09.2019 р.
24.09.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів доказів, а саме: копію Постанови апеляційного господарського суду від 18.07.2019 р. у справі № 910/754/19, фіскальний чек від 23.09.2019 р., накладну № 0840003801606 від 23.09.2019 р., опис вкладення у цінний лист та копію супровідного листа.
Розглянувши вказане клопотання представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Згідно з ч. 1 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Як передбачено ч. 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 8 статті 80 ГПК України також визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Враховуючи вищенаведені положення процесуального законодавства, апеляційний суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп" не було позбавлене можливості у порядку ч. 4 ст. 80 ГПК України письмово та завчасно повідомити суд першої інстанції про неможливість подання у встановлений законом строк доказів, та об`єктивних причини, з яких такі докази не могли бути подані у встановлений строк.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 р. розгляд справи відкладено до 08.10.2019 р.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4015/19 від 07.10.2019 р. у зв`язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1162/19.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/1162/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Зубець Л.П., Пашкіна С.А.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 р. справу прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду та відкладено її розгляд до 17.10.2019 р.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4137/19 від 16.10.2019 р. у зв`язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці з 17.10.2019 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1162/19.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/1162/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Ткаченко Б.О., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 р. справу № 910/1162/19 було прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
У засідання суду, призначене на 17.10.2019 р., представники сторін не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового розгляду, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Доказів поважності відсутності зазначених представників суду не надано.
Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаних представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 10.09.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп" (далі - постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Люмах" (далі - замовником) було укладено договір поставки № 10/09/18 (далі - договір).
Факт укладення вказаного договору та виникнення між сторонами господарських зобов`язань позивач обґрунтовує тим, що 10.09.2018 р. він з власної електронної пошти надіслав на електронну пошту відповідача примірник договору.
У відповідь, відповідач 10.09.2019 з електронної пошти надіслав позивачу скан-копію договору з підписом та печаткою. Зазначені обставини позивач підтверджує виключно скріншотами з екрану з зображенням надісланих файлів та зазначає про відсутність оригіналу договору, підписаного та скріпленого печатками обох сторін.
Відповідно до п. 1.1 скан-копії договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти та передавати у власність замовника, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити товар - бітумну емульсію різних типів.
Згідно з п. 1.2 цього договору асортимент, кількість та ціна товару, що підлягає поставці згідно умов даного договору зазначається у видаткових накладних.
Як передбачено п. 4.1 зазначеного договору, розрахунки за поставлений товар проводяться по 100% передплаті, після отримання від постачальника рахунку на оплату товару.
10.09.2018 р. відповідач здійснив на рахунок позивача два платежі у загальному розмірі 298054,24 грн з призначенням платежів: "оплата за емульсія бітумна". Жодних посилань на номер та реквізити договору, рахунок-фактуру, видаткову накладну тощо вказані платежі не містять.
11.09.2018 р. позивач надіслав на електронну пошту відповідача електронний лист, що містив скановану копію рахунку на оплату № 55 від 11.09.2018 р., та видаткову накладну № 96 від 11.09.2018 р. на суму 249524,35 грн.
Вказані обставини позивач підтверджує виключно скріншотами із зображенням надісланих файлів. При цьому у позивача відсутній оригінал видаткової накладної, підписаної сторонами.
Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як передбачено ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
У відповідності до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами. (ч. 1 ст. 208 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи місцевим судом неодноразово витребовувався у позивача примірник укладеного договору поставки № 10/09/18 від 10.09.2018 р.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі № 910/5226/17.
Позивач не надав оригіналу договору поставки № 10/09/18 від 10.09.2018 р. та оригіналів первинних документів, в тому числі видаткової накладної № 96 від 11.09.2018 р. на суму 249524,35 грн, підписаної обома сторонами.
При цьому, факт того, що договір між сторонами є укладеним позивач підтверджує електронним листуванням та скріншотами з екрану власної електронної пошти з зображенням надісланих файлів.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Офіційна електронна адреса - це адреса електронної пошти юридичної особи та фізичної особи-підприємця, що використовується для офіційного листування в електронному вигляді та є незмінною до внесення запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, припинення підприємницької діяльності фізичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Як передбачено ст. 1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", адресат - фізична або юридична особа, якій адресується електронний документ; дані - інформація, яка подана у формі, придатній для її оброблення електронними засобами; посередник - фізична або юридична особа, яка в установленому законодавством порядку здійснює приймання, передавання (доставку), зберігання, перевірку цілісності електронних документів для задоволення власних потреб або надає відповідні послуги за дорученням інших суб`єктів електронного документообігу; обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили; автор електронного документа - фізична або юридична особа, яка створила електронний документ; суб`єкти електронного документообігу - автор, підписувач, адресат та посередник, які набувають передбачених законом або договором прав і обов`язків у процесі електронного документообігу.
У відповідності до ст. ст. 5, 6 цього Закону електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" передбачено, що електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних; електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Таким чином, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, повинен мати електронний цифровий підпис та бути відправленим з офіційної електронної адреси сторони уповноваженою на те особою.
Разом з цим, надані позивачем копії договору та видаткової накладної не можуть вважатися електронним документом, оскільки не містять будь-яких електронних даних, які слід було б вважати електронним цифровим підписом (з можливістю ідентифікувати підписантів договору) в розумінні вищенаведених приписів законодавства.
Посилання скаржника на те, що сторони дійшли згоди обмінюватися документами в електронному вигляді, не звільняють сторін від обов`язку мати паперовий оригінал вищезазначеного договору та усіх додаткових документів до нього, підписаних та скріплених печатками обох сторін.
Так, зі змісту копії договору № 10/09/18 від 10.09.2018 р. вбачається, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, тоді як додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печатками.
Враховуючи те, що електронного цифрового підпису жодної із сторін вказаний договір не містить, тому подібний правочин міг вступити в силу виключно після його фізичного підписання сторонами та скріплення печатками у паперовому вигляді. В такому випадку позивач, керуючись принципом добросовісності договірних відносин, повинен був забезпечити збереження оригіналу свого примірнику договору, ще до початку виконання сторонами його умов, оскільки крім оригінального примірника договору, сторона не здатна довести факту укладення такого правочину та виникнення господарських зобов`язань, в тому числі й з тієї причини, що на підтвердження факту реальної поставки товару (поза межами договірних відносин) позивач так само не надав жодного документу в оригіналі.
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти підписання договору, не заперечує факту поставки товару на суму 276054,24 грн, за який ТОВ «Гарант Люмах» повністю розрахувалося 10.09.2019 р., що підтверджується банківською випискою, наявною в матеріалах справи. При цьому, у призначенні платежу по вказаній банківській виписці відсутнє будь-яке посилання на умови договору № 10/09/18 від 10.09.2018 р., рахунок на оплату, видаткову накладну тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як передбачено ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Вбачається, що вимоги позивача не є достатньо обґрунтованими, оскільки останнім належними та допустимими доказами не доведено обставин реального виникнення між сторонами господарських правовідносин шляхом укладення та прийняття до виконання договору поставки № 10/09/18 від 10.09.2018 р. та не надано доказів, які свідчили б про порушення його законних прав та інтересів відповідачем у межах позадоговірних відносин.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 249524,35 грн основного боргу є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача 34947,03 грн пені, 24952,43 грн штрафу, 2912,25 грн 3% річних та 4740,96 грн інфляційних втрат також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основного зобов`язання, в якому судом було відмовлено.
За таких обставин, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 05.06.2019 р прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп" задоволенню не підлягає.
Аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують наведене вище.
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання необхідно покласти на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 05.06.2019 р. у справі № 910/1162/19 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 18.11.2019 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді С.А. Пашкіна
Б.О. Ткаченко
